Рішення

від 19.12.2024 по справі 380/18030/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 рокусправа № 380/18030/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (місцезнаходження: 58002, Чернівецька область, м.Чернівці, пл.Центральна, 3, код ЄДРПОУ 4032934), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Андрея Митрополита, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить суд:

-визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком від 13.03.2024 № 134750009589;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 11.01.2024 у, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 15.06.1994 по 10.08.1994, з 28.06.2001 по 31.07.2002, з 01.08.2002 по 04.06.2004, з 05.06.2004 по 24.06.2005, з 04.07.2005 по 07.10.2005, з 14.10.2005 по 21.08.2008, з 16.03.2009 по 21.08.2009, з 22.10.2009 по 19.01.2010, з 27.02.2010 по 28.01.2011, з 17.03.2011 по 28.01.2012, з 23.03.2012 по 28.01.2013, з 11.03.2013 по 26.01.2014, з 06.03.2014 по 24.01.2015, з 15.06.2015 по 31.12.2015, з 12.05.2016 по 30.12.2016, з 09.06.2017 по 17.05.2018 та врахувавши довідку від 24.07.2018 № 200-ВГБ про заробітну плату для обчислення пенсії з 1989 року по 1993 рік, видану Казенним підприємством Шосткинський казенний завод «Зірка», архівні довідки від 24.08.2017 № С-4732 та від 11.04.2018 № С-1674 про заробітну плату з 2005року по 2011 рік, довідку № б/н про заробітну плату з 2004 року по 2005 рік, видану ТОВ «Запсибінтербуд», довідку № б/н про заробітну плату з 2011 року по 2015 рік, видану АТ «Запсибінтербуд», довідку № 34 від 01.03.2018 про заробітну плату з 2015 року по 2017 рік, видану ТОВ «Запсибінтермонолітбуд», довідку № б/н від 17.05.2018 про заробітну плату за 2018 рік, видану ТОВ «Запсибінтермонолітбуд», довідку № 35 від 01.03.2018 про заробітну плату з 2016 року по 2017 рік, видану ТОВ «Сургутінтербуд», довідку № б/н від 17.05.2018 про заробітну плату за 2018 рік, видану ТОВ «Сургутінтербуд».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 1 за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком та доданих документів, згідно з рішенням від 13.03.2024 № 134750009589 відмовлено у призначенні такої пенсії, зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу не менше 30 років та зазначено, що страховий стаж позивача становить 25 років 02місяці 20 днів. Так, ГУ ПФУ в Чернівецькій області не зараховано до загального страхового стажу період роботи з 28.06.2001 по 2018 на території російської федерації, оскільки російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992року. Однак, позивач зазначає, що до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92. Таким чином, є хибним посилання ГУ ПФУ в Чернівецькій області на ту обставину, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 04.09.2024 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників та запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

На адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Обґрунтовуючи заперечення, вказав, що 06.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- ІV (далі Закон 1058). За принципом екстериторіальності документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та відповідно рішення про відмову у призначенні пенсії за результатами розгляду поданих документів приймалося ним. При опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за віком, органом Пенсійного фонду України розраховано стаж, який склав 25 років 2 місяці 20 днів. За доданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 . Головним управлінням не зараховано: періоди роботи з 15.06.1994 по 10.08.1994, оскільки не надано договір, згідно з якого заявника було прийнято на роботу, а в записах трудової книжки не зазначено повну підставу; період роботи на території російської федерації з 28.06.2001 по 2018 рік, оскільки припинена Угода про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року в м. Москві. Починаючи з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних держав та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогодні така двостороння угода в галузі пенсійного забезпечення з російською федерацією відсутня. Таким чином, враховуючи вищенаведені факти та норми чинного законодавства вважаємо, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, розрахунок стажу проведено згідно вимог чинного законодавства, таким чином в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за віком не менше 31 рік. Зважаючи на викладені обставини в їх сукупності вважаємо, що дії Головного управління є правомірними та таким, що ґрунтуються на Конституції, законах України та роз`яснювальних листах Пенсійного фонду України, а відтак позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення. Відтак, на думку відповідача, підстав для задоволення позову немає.

На адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечив. Відзив обґрунтований тим, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою встановленого зразка від 22.02.2024 про призначення пенсії за віком та пакетом документів. Постановою Пенсійного фонду України № 25-1 від 16.12.2020 внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій. Відповідно до пункту 4.2 Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. області із заявою встановленого зразка від 22.02.2024 про призначення пенсії за віком та пакетом документів. Постановою Пенсійного фонду України № 25-1 від 16.12.2020 внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій. Відповідно до пункту 4.2 Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. На підставі вказаної постанови, за принципом екстериторіальності, документи ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах розглядалися і, відповідно, рішення про відмову у призначенні пенсії від 01.03.2024 року № 134750009589 приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області. В подальшому ОСОБА_1 звернувся повторно із заявою встановленого зразка від 06.03.2024 про призначення пенсії за віком та пакетом документів. За принципом екстериторіальності, документи ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах розглядалися і, відповідно, рішення про відмову у призначенні пенсії від 13.03.2024 року № 134750009589 приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. 08.07.2024 Позивач втретє звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах і відповідно, згідно принципу екстериторіальності, документи ОСОБА_1 розглядалися і, відповідно, рішення про відмову у призначенні пенсії від 13.03.2024 року № 134750009589 приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Так згідно з рішенням від 13.03.2024 року № 134750009589, до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 15.06.1994 по 10.08.1994, оскільки не надано договір, згідно якого заявника було прийнято на роботу, а в записах трудової книжки не зазначено повну підставу та період роботи на території російської федерації з 28.06.2001 по 2018 рік, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. Крім того, відповідно до Указів Президента України «Про введення воєнного стану», в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. З урахуванням зазначеного, органи Пенсійного фонду України станом на сьогодні позбавлені можливості в повному обсязі вжити заходів щодо отримання даних перевірки довідок про заробітку плату з Російської Федерації. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із відповідачем, позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій щодо аргументів, наведених у відзиві, заперечив.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини 7 статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини 5 статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши пенсійного віку (60 років) та за наявності документально підтвердженого загального страхового стажу 39 років, набув право на призначення пенсії за віком згідно з нормами ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З метою реалізації свого права на призначення пенсії за віком, 06 березня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення йому пенсії за віком та необхідними документами.

Згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок від 25.11.2005 року № 22-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію. Таким органом є Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

За результатами розгляду даної заяви 13.03.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення за №134750009589 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 13.03.2024 № 134750009589 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком з підстав того, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності з 15.06.1994 по 10.08.1994, оскільки не надано договір, згідно з яким заявника було прийнято на роботу, а в записах трудової книжки не зазначено повну підставу та період роботи на території російської федерації з 28.06.2001 по 2018 рік, оскільки припинена Угода про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року в м. Москві. Починаючи з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних держав та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогодні така двостороння угода в галузі пенсійного забезпечення з російською федерацією відсутня. Отже, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивачне погоджується з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно частини 1статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону №1058-ІVправо на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону №1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.

Так, згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Відтак, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком - 06.03.2024, згідно з паспортних даних досяг віку 60 років, що визнається сторонами.

Зі змісту оскаржуваного рішення від 13.03.2024 № 134750009589 вбачається, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу 30 років та зазначено, що страховий стаж позивача становить 25років 02 місяці 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До загального страхового стажу не зараховано період роботи з 15.06.1994 по 10.08.1994, оскільки не надано договір, згідно з якого заявника було прийнято на роботу, а в записах трудової книжки не зазначено повну підставута період роботи на території російської федерації з 28.06.2001 по 2018 рік, оскільки припинена Угода про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року в м. Москві. Починаючи з 19.06.2023 обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому незалежних держав та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогодні така двостороння угода в галузі пенсійного забезпечення з російською федерацією відсутня.

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам відповідача 1, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Абзацом 2 статті 56 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 за №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно достатті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1 (далі - Порядок №22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Згідно з пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 та від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а.

При цьому, суд зазначає, що на час заповнення трудової книжки позивача, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.74 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.85 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.90 №412), а з 29.07.93 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 за № 58.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).

Відтак, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а також інші довідки що підтверджують відповідний період роботи.

Надаючи оцінку правомірності висновків відповідача 1 щодо не зарахування періоду роботи позивача на території російської федерації з 28.06.2001 по 2018 рік, з мотивів припинення з 01 січня 2023 року участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, та висновку ом до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, суд зазначає наступне.

За змістом частини 2 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Також слід звернути увагу на те, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» 29.06.2004 №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід`ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Вказана вище правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 459/955/15-а, від 27.02.2018 у справі №361/4899/17, від 12.06.2018 у справі №686/4998/15, а також в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі №21-457а14.

Суд зазначає, що припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

Крім того, у силу пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

А тому, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію повинен був бути врахований трудовий стаж, набутий ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.

Згідно з матеріалами справи, у позивача є в наявності трудова книжка серії НОМЕР_2 від 11.06.1984, яка надана ОСОБА_1 відповідачам для розгляду питання про призначення пенсії за віком.

Так, згідно із записами трудової книжки, ОСОБА_1 працював з 15.06.1994 по 10.08.1994, з 28.06.2001 по 31.07.2002, з 01.08.2002 по 04.06.2004, з 05.06.2004 по 24.06.2005, з 04.07.2005 по 07.10.2005, з 14.10.2005 по 21.08.2008, з 16.03.2009 по 21.08.2009, з 22.10.2009 по 19.01.2010, з 27.02.2010 по 28.01.2011, з 17.03.2011 по 28.01.2012, з 23.03.2012 по 28.01.2013, з 11.03.2013 по 26.01.2014, з 06.03.2014 по 24.01.2015, з 15.06.2015 по 31.12.2015, з 12.05.2016 по 30.12.2016, з 09.06.2017 по 17.05.2018 на території РРФСР.

Записи про спірний стаж у трудовій книжці позивача заповнені відповідно до вимог пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.93 за №110 та містять всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнята на таку роботу.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачами не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Також, розмір заробітної плати (доходу) за вищевказані періоди підтверджується довідками, наданими відповідачам, а саме згідно: архівних довідок від 24.08.2017 №С-4732 та від 11.04.2018 № С-1674 про заробітну плату з 2005 року по 2011 рік, довідки № б/н про заробітну плату з 2004 року по 2005 рік, виданої ТОВ «Запсибінтербуд», довідки № б/н про заробітну плату з 2011 по 2015 рік, виданої АТ «Запсибінтербуд», довідки № 34 від 01.03.2018 про заробітну плату з 2015 року по 2017 рік, виданої ТОВ «Запсибінтермонолітбуд», довідки № б/н від 17.05.2018 про заробітну плату за 2018 рік, виданої ТОВ «Запсибінтермонолітбуд», довідки № 35 від 01.03.2018 про заробітну плату з 2016 року по 2017 рік, виданої ТОВ «Сургутінтербуд», довідки № б/н від 17.05.2018 про заробітну плату за 2018 рік, виданої ТОВ «Сургутінтербуд» (додаються). В кожній довідці зазначено про те, що із нарахованих сум здійснено відрахування у пенсійний фон.

Вищезгадані довідки про заробітну плату (дохід) підписані керівником (директором, начальником архівного відділу), головним бухгалтером (представником) та завірені печатками підприємств (установ) у період дії міжнародних угод з метою їх подальшого врахування під час призначення позивачу пенсії. Разом з тим, довіреністю на певну особу можуть бути покладені повноваження, які дають їй підстави для видачі від імені підприємства довідки про заробітну плату для обчислення пенсій. Тому, така довідка, видана підприємством є належним документом про заробітну плату (постанова Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 204/7414/16-а).

Надані відповідачам довідки про заробітну плату (дохід) позивача оформлені (виготовлені) на території іноземної держави з метою їхнього подальшого врахування під час обчислення пенсії згідного з нормами міжнародних угод (договорів).

Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 року у справі № 583/392/17, вказав, що позивачем вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для призначення пенсії. Те, що управління Пенсійного фонду України позбавлене можливості провести перевірку, не покладає надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідки видані належним органом та містять усі необхідні реквізити та відомості.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 року вказав, що позивачем вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для призначення пенсії із урахуванням заробітної плати, вказаної у довідці.

У постанові від 21.02.2020 року у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що «перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії».

Разом з тим, у відповідачів наявна інформація про сплату страхових внесків роботодавцями. Так, «підтвердженням сплати страхових внесків» є вже згадані довідки про заробітну плату, в яких вказано те, що «із нарахованих сум здійснено відрахування у пенсійний фонд», а також, відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи в системі обов`язкового пенсійного страхування.

Таким чином, відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоди роботи з 28.06.2001 по 31.07.2002, з 01.08.2002 по 04.06.2004, з 05.06.2004 по 24.06.2005, з 04.07.2005 по 07.10.2005, з 14.10.2005 по 21.08.2008, з 16.03.2009 по 21.08.2009, з 22.10.2009 по 19.01.2010, з 27.02.2010 по 28.01.2011, з 17.03.2011 по 28.01.2012, з 23.03.2012 по 28.01.2013, з 11.03.2013 по 26.01.2014, з 06.03.2014 по 24.01.2015, з 15.06.2015 по 31.12.2015, з 12.05.2016 по 30.12.2016, з 09.06.2017 по 17.05.2018, із підстав припинення з 01.01.2023 участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, є неправомірною і не може бути підставою для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи позивача та звужує його законне право на зарахування вказаного періоду до стажу роботи на вказаному підприємстві.

Відтак, відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058 та з урахуванням вимог Порядку №22-1, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з з 28.06.2001 по 31.07.2002, з 01.08.2002 по 04.06.2004, з 05.06.2004 по 24.06.2005, з 04.07.2005 по 07.10.2005, з 14.10.2005 по 21.08.2008, з 16.03.2009 по 21.08.2009, з 22.10.2009 по 19.01.2010, з 27.02.2010 по 28.01.2011, з 17.03.2011 по 28.01.2012, з 23.03.2012 по 28.01.2013, з 11.03.2013 по 26.01.2014, з 06.03.2014 по 24.01.2015, з 15.06.2015 по 31.12.2015, з 12.05.2016 по 30.12.2016, з 09.06.2017 по 17.05.2018 на території російської федерації, підлягають зарахуванню до його страхового стажу.

Щодо періоду роботи з 15.06.1994 по 10.08.1994, який підтверджується записами №12-13 трудової книжки НОМЕР_2 , то суд зазначає таке.

Посилання відповідача на ненадання договорів, згідно якого заявника було прийнято на роботу, а в записах трудової книжки не зазначено повну підставу, то суд вважає, що це не є тими недоліками, які можуть стати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, а відтак періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою позивача має бути зарахований до загального страхового стажу.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Те, що в записах трудової книжки не зазначено повну підставу, суд вважає безпідставними, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, заповнення трудової книжки та іншої документації, обов`язок яких покладається на адміністрацію підприємства.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 по справі №490/123 92/16-а.

Таким чином, суд встановив, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про трудову діяльність, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження страхового стажу позивача, а недоліки на які зіслався відповідач носять формальний характер.

Як наслідок, рішення про відмову у призначенні пенсії від 13.03.2024 №134750009589 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 11.06.2024, суд зазначає таке.

За наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в його право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії за віком визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, що міститься, зокрема у постанові від 22 червня 2023 року у справі № 480/4288/21, відповідно до якої повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Верховний Суд в ухвалі від 25 січня 2024 року у справі № 560/9198/23 відхилив покликання відповідача на втручання судів попередніх інстанцій в дискреційні повноваження Пенсійного фонду, оскільки суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення у відповідності до актуального висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 та постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а, відповідно до якого: «..Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки.

Розглядаючи питання зобов`язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов`язаний таку пенсію призначити.

Згідно з вимогами частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Отже, особа, яка досягла 60-річного віку в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, має право на призначення пенсії за віком за умови наявності у останньої 30 років страхового стажу.

За змістом вимог пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Суд зазначає, що українське громадянство та необхідний вік 60 років (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_1 підтверджується наленими доказами.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 21.04.2023, про що зазначено пенсійним органом в оскарженому рішенні, тобто протягом трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку.

Як встановив суд, орган пенсійного фонду обчислив страховий стаж позивача, в кількості 25 років 02 місяців 20днів, не врахувавши при цьому до загального страхового період роботи періоди роботи з 15.06.1994 по 10.08.1994, з 28.06.2001 по 31.07.2002, з 01.08.2002 по 04.06.2004, з 05.06.2004 по 24.06.2005, з 04.07.2005 по 07.10.2005, з 14.10.2005 по 21.08.2008, з 16.03.2009 по 21.08.2009, з 22.10.2009 по 19.01.2010, з 27.02.2010 по 28.01.2011, з 17.03.2011 по 28.01.2012, з 23.03.2012 по 28.01.2013, з 11.03.2013 по 26.01.2014, з 06.03.2014 по 24.01.2015, з 15.06.2015 по 31.12.2015, з 12.05.2016 по 30.12.2016, з 09.06.2017 по 17.05.2018, про що зазначив у оскаржуваному рішенні.

Однак, враховуючи висновок суду про наявність правових підстав для зарахування до стажу позивача період роботи з 15.06.1994 по 10.08.1994, з 28.06.2001 по 31.07.2002, з 01.08.2002 по 04.06.2004, з 05.06.2004 по 24.06.2005, з 04.07.2005 по 07.10.2005, з 14.10.2005 по 21.08.2008, з 16.03.2009 по 21.08.2009, з 22.10.2009 по 19.01.2010, з 27.02.2010 по 28.01.2011, з 17.03.2011 по 28.01.2012, з 23.03.2012 по 28.01.2013, з 11.03.2013 по 26.01.2014, з 06.03.2014 по 24.01.2015, з 15.06.2015 по 31.12.2015, з 12.05.2016 по 30.12.2016, з 09.06.2017 по 17.05.2018, суд зазначає про наявність у позивача необхідного страхового стажу (не менше 30 років) для призначення пенсії за віком, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відтак, враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги наявність необхідного стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду до якого позивач звернувся із заявою від 11.01.2024) призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До аналогічного висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 16.08.2024 у справі № 380/1481/24 та від 31.10.2023 у справі №380/3301/23.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (місцезнаходження: 58002, Чернівецька область, м.Чернівці, пл.Центральна, 3, код ЄДРПОУ 4032934), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Андрея Митрополита, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком від 13.03.2024 № 134750009589.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 11.01.2024, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 15.06.1994 по 10.08.1994, з 28.06.2001 по 31.07.2002, з 01.08.2002 по 04.06.2004, з 05.06.2004 по 24.06.2005, з 04.07.2005 по 07.10.2005, з 14.10.2005 по 21.08.2008, з 16.03.2009 по 21.08.2009, з 22.10.2009 по 19.01.2010, з 27.02.2010 по 28.01.2011, з 17.03.2011 по 28.01.2012, з 23.03.2012 по 28.01.2013, з 11.03.2013 по 26.01.2014, з 06.03.2014 по 24.01.2015, з 15.06.2015 по 31.12.2015, з 12.05.2016 по 30.12.2016, з 09.06.2017 по 17.05.2018 та врахувавши довідку від 24.07.2018 № 200-ВГБ про заробітну плату для обчислення пенсії з 1989 року по 1993 рік, видану Казенним підприємством Шосткинський казенний завод «Зірка», архівні довідки від 24.08.2017 № С-4732 та від 11.04.2018 № С-1674 про заробітну плату з 2005року по 2011 рік, довідку № б/н про заробітну плату з 2004 року по 2005 рік, видану ТОВ «Запсибінтербуд», довідку № б/н про заробітну плату з 2011 року по 2015 рік, видану АТ «Запсибінтербуд», довідку № 34 від 01.03.2018 про заробітну плату з 2015 року по 2017 рік, видану ТОВ «Запсибінтермонолітбуд», довідку № б/н від 17.05.2018 про заробітну плату за 2018 рік, видану ТОВ «Запсибінтермонолітбуд», довідку № 35 від 01.03.2018 про заробітну плату з 2016 року по 2017 рік, видану ТОВ «Сургутінтербуд», довідку № б/н від 17.05.2018 про заробітну плату за 2018 рік, видану ТОВ «Сургутінтербуд».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (місцезнаходження: 58002, Чернівецька область, м.Чернівці, пл.Центральна, 3, код ЄДРПОУ 4032934)за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Андрея Митрополита, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два)грн. 40коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЛунь З.І.