Рішення

від 25.11.2024 по справі 362/3658/24

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/3658/24

Провадження № 2-о/362/116/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.11.24 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

з участю секретаря судового засідання - Шмагун М.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Калинівська селища рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

У травні 2024 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить суд встановити факт належності ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серія НОМЕР_1 на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог вказано, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 одружилась 03.08.2002 р. та отримала вказане прізвище. До укладання шлюбу була ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04.04.2001 р. її батько ОСОБА_3 згідно договору дарування частини житлового будинку, що по АДРЕСА_1 подарував їй приміщення 2-1 площею 10,2 кв.м, приміщення 2-2-22,7 кв.м, гараж, оглядову яму, що з двома п`ятими частками житлового будинку.

В той час у позивача виникла приватна спільна власність разом з її батьком ОСОБА_3 , яка триває па сьогоднішній день.

Після дарування частини будинку заявниця розпочала добудовувати до своєї частини інші приміщення, що в подальшому склало 14/25 будинку та оформлено свідоцтвом від 17.03.2003 р.

У вказаному документі реєстратор помилково зазначив, що виникла приватна спільна сумісна власність, а не приватна спільна часткова. На той час на даний факт уваги ніхто не звернув.

В 2024 р. ДПС України нарахувала борг по сплаті податку на розкіш, згідно якого заявниця повинна сплачувати за весь будинок визначену суму щорічно.

Під час вивчення реєстратором документів, останній виявив невідповідності в документах та виніс рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій вказавши, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме ним зазначено, що: «Відповідно до відомостей Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про шлюб від 03.08.2002 р. громадянка змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». Свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 від 17.03.2023 р., що подане як підстава державної реєстрації права власності, видане Калинівською селищною радою ОСОБА_2 . Тому неможливо встановити підставу набуття права за ОСОБА_6 .

Оскільки на даний час відсутній будь-який спір між заінтересованими особами, а стоїть питання про оформлення власної частини будинку, виникла необхідність звернутись до суду для встановлення факту того, що правоустановлюючі документи на право власності на 14/25 будинку АДРЕСА_1 належать - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сторони, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення не подано.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 бажає встановити той факт, що правовстановлюючий документ, а саме - Свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серія НОМЕР_1 на частину будинку АДРЕСА_1 належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Даний факт підтверджується: договором дарування частки житлового будинку Серії АВР №743882,свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.03.2003 р. Серії НОМЕР_1 , архівною довідкою від 22.04.2024 р. № Вих.№ ВС0424047 від 22.04.2024 р., паспортом громадянина України, карткою фізичної особи-платника податків, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 .

Даний факт не може бути встановлений іншим способом ніж через суд.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Пунктом 1Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено в п.12постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

ЗгідноПостанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.1 вказаної постанови, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 січня 2012 р. «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1ст. 256 ЦПК України(в редакції, яка діяла до редакції відповідно доЗакону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт належності ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серія НОМЕР_1 на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 7 статті 294 ЦПК України встановлено, що при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 81, 273, 293-294, п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серія НОМЕР_1 на частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 .

Судові витрати залишити за заявником.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко