Ухвала

від 18.11.2024 по справі 761/38816/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/38816/24

Провадження № 1-кс/761/25831/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши в судовому засіданні клопотання останнього, подане в інтересах ТОВ «ЛІДЕР ТЕХПРОМ», про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №72024001500000011 від 20.09.2024,

У С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ТОВ «ЛІДЕР ТЕХПРОМ», про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.10.2024 (у справі № 761/37580/24) на майно ТОВ «Лідер Техпром» (ЄДРПОУ 45322449) - грошові кошти в сумі 17 432 701, 22 грн, які знаходяться на банківських рахунках:

- № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Комінбанк» (МФО 322540),

- № НОМЕР_2 , відкритому в АТ АКБ «Львів» (МФО 325268).

У клопотанні заявник зазначає, що арешт майна накладено необґрунтовано та безпідставно, оскільки арештовані грошові кошти належать ТОВ «ЛІДЕР ТЕХПРОМ», при цьому такі кошти одержані внаслідок законної діяльності, а блокування їх руху фактично перешкоджає здійсненню господарської діяльності даним суб`єктом господарювання. Крім того, як зазначає заявник, стороною обвинувачення не доведено, що саме арештоване майно може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, що в свою чергу порушує конституційні права ТОВ «ЛІДЕР ТЕХПРОМ». Також, як посилається заявник, стороною обвинувачення не доведено факту того, що дане майно відповідає ознакам, передбаченим ст. 96-2 КК України, а отже таке майно і не підлягає спеціальній конфіскації, а тому просить скасувати такий арешт.

У судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав.

Прокурор та детектив в судове засідання не прибули.

Проаналізувавши доводи клопотання, додані до нього матеріали, слід дійти такого висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, Бюро економічної безпеки, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024001500000011 від 20.09.2024 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Далі, як встановлено в судовому засіданні, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.10.2024 (у справі № 761/37580/24) накладено арешт на майно ТОВ «Лідер Техпром» (ЄДРПОУ 45322449) - грошові кошти в сумі 17 432 701, 22 грн, які знаходяться на банківських рахунках:

- № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Комінбанк» (МФО 322540),

- № НОМЕР_2 , відкритому в АТ АКБ «Львів» (МФО 325268),

із застосуванням окремих заборон. Такий арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, а також забезпечення можливої спеціальної конфіскації.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що однією із загальних засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини (далі - Європейський Суд) від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Положеннями ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Крім того, у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Положеннями ч. 1 ст. 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальна конфіскація відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Так, зі змісту ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09.10.2024 встановлено, що підставою для накладення арешту на майно є те, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Лідер Техпром» у межах суми 17 432 701, 22 грн., можуть бути отримані протиправним шляхом.

Водночас, стороною обвинувачення не надано суду додаткових доказів, що арештоване майно має доказове значення у кримінальному провадженні та відповідає ст. 98 КПК України, а тому, зважаючи на принцип змагальності сторін (ст. 22 КПК України), слідчий суддя вважає, що таких переконливих доказів за період з моменту накладення арешту (09 жовтня 2024 року) не здобуто. Також відсутні і беззаперечні підстави вважати, що саме арештоване майно (грошові кошти у безготівковому вигляді на наведених рахунках) одержане саме злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, чи є знаряддям злочину, а відтак існує розумний сумнів щодо необхідності подальшого віднесення арештованого майна до такого, що відповідає ознакам, передбаченим ст. 98 КПК України, а також, що відповідне майно відповідає ознакам, передбаченим у ч. 1 ст. 96-2 КК України, а відтак і може підлягати спеціальній конфіскації.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В контексті розгляду даного клопотання «обвинувачення» тлумачиться як розумна підозра вважати, що таке майно може бути доказом у даному кримінальному провадженні, що суд вважає сумнівним на даному етапі.

На підставі викладеного, слідчий суддя вважає що подальше накладення арешту на зазначене майно порушує принцип розумності і співрозмірності обмеження права власності з завданням кримінального провадження.

Згідно з вимогами ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У зв`язку із зазначеним, на думку слідчого судді, вжиті в рамках даного кримінального провадження процесуальні заходи його забезпечення щодо майна, яке є предметом клопотання, на даний час є необґрунтованими, а відтак, арешт підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ТОВ «ЛІДЕР ТЕХПРОМ» (ЄДРПОУ 45322449), про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №72024001500000011 від 20.09.2024 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.10.2024 (у справі № 761/37580/24) на майно ТОВ «Лідер Техпром» (ЄДРПОУ 45322449) - грошові кошти в сумі 17 432 701, 22 грн, які знаходяться на банківських рахунках:

- № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Комінбанк» (МФО 322540),

- № НОМЕР_2 , відкритому в АТ АКБ «Львів» (МФО 325268).

Оголошення повного тексту ухвали відбудеться 22 листопада 2024 року о 09 годині 15 хвилин.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_4