Рішення

від 14.10.2024 по справі 477/934/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/934/23

Провадження №2/477/411/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року Жотвневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судових засідань Клюсевич-Шараповою Н.М.,

розглянувши у м. Миколаєві в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про встановлення юридичного факту та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2023 року позивачка звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .

На обґрунтування вимог вказувала, що будинок належав її дідусю ОСОБА_3 , а після його смерті його успадкувала мати ОСОБА_2 . Проте вона не може оформити будинок як спадщину в нотаріальному порядку після смерті матері, оскільки відсутній належним чином оформлений правовстановлюючий документ на будинок, а також відсутність документального підтвердження родинних відносин між її матір`ю та дідом.

Посилаючись не те, що є спадкоємицею за законом після смерті матері і прийняла спадщину, проте не взмозі її оформити в нотаріальному порядку через зазначені обставини, тому звернулася до суду з проханням встановити факт родинних відносин та визнати за нею в порядку спадкування право власності на будинок.

В судове засіданні сторони не з`явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином. Позивачка надала заяву з проханням розглядати справу без її участі і задовольнити позов.

Представник відповідача подав суду заяви про визнання позовних вимог, в якій також зазначив можливість розгляду справи без його участі.

Суд, вважаючи можливим здійснити розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відповідно до положень ст. 200 ЦПК України без участі сторін, дослідивши матеріали та докази справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , який на час смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі на нерухоме майно у виді житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, розташованого за цією ж адресою.

У разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні норми ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до ст. 549 цього Кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ч. 2 ст. 548 ЦК України 1963 року).

Відповідно до ст. 524 цього Кодексу спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно зіст.525та ст.526ЦК України 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу; місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, місце знаходження майна або його основної частини.

Статтями 529 та 530 того ж Кодексу передбачено хто із осіб відноситься до першої та другої черги спадкоємців за законом, в тому числі до спадкоємців першої черги відносяться дружина та діти померлого.

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 220/2004, заведеної Жовтневою державною нотаріальною конторою Миколаївської області, на час смерті ОСОБА_3 з ним була зареєстрована та проживала спадкоємиця за законом дочка ОСОБА_2 , яка таким чином прийняла спадщину.

Після йогосмерті відкриласяспадщина,в томучислі йна нерухомемайно увиді житлового будинкуз господарськимита побутовимиспорудами, розташованого в АДРЕСА_1 .

В той же час, вона, прийнявши спадщину, не переоформила її на своє ім`я за свого життя і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На час її смерті діяли положення Цивільного кодексу України 2003 року (далі ЦК України).

Згідно з ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Цивільний кодекс України передбачає два види спадкування: за законом і за заповітом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповіту спадкодавця судом не встановлено, тому спадкування після його смерті повинно здійснюватися за законом.

Цивільний кодекс України вирізняє п`ять черг спадкування за законом, які виписані у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають батьки та діти померлого та той з подружжя, який його пережив.

За заявою позивачки від 27 вересня 2021 року про прийняття спадщини приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Сапегою О.П. було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_2 .

В спадковій справі також міститься довідка з місця проживання померлої, відповідно до якої з нею на час смерті проживав син ОСОБА_4 . Але він своєю заявою нотаріусу від 27 вересня 2021 року відмовився від спадщини після смерті матері.

Інших спадкоємців не встановлено.

Таким чином позивачка є єдиною спадкоємицею першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 і прийняла спадщину.

В той же час, вона отримала письмові роз`яснення нотаріуса від 30 березня 2023 року про неможливість нотаріального оформлення спадщини за законом, оскільки не представила належним чином правовстановлюючий документ на спадковий житловий будинок, а також через відсутність документів, які б підтверджували родинні відносини між первісним власником будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

За пунктами 4.1, 4.15, 4.18, 4.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє наявність спадкоємців, які прийняли спадщину, документів про родинні відносини, факт прийняття спадщини а також наявність правовстановлюючих документів, у разі їх відсутності, роз`яснює про вирішення такого питання в судовому порядку. Що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи і про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

В ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначені юридичні факти, які можуть бути встановлені судом, зокрема й факт родинних відносин (п. 1).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17 серпня 2004 року, виданого Роздільською селищною радою Миколаївського району Львівської області, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її батьком був ОСОБА_3 ; місце народження с. Розділ, Миколаївський район Львівської області.

Згідно актового запису про шлюб № 50 від 06 листопада 1970 року, вчиненого виконавчим комітетом Шевченківської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, був зареєстрований шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а після реєстрацї шлюбу остання змінила прізвище на ОСОБА_8 . При цьому, в актовому записі також зазначено, що місце народження дружини с. Розділ Миколаївського району Дрогобицької області.

Відповідно до історичного факту Дрогобицька область існувала на території УРСР в період 1939 1959 років, а з 21 травня 1959 року булав включена до складу Львівської області.

В свідоцтві про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданого Центральним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зазначено, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином існує різниця в написанні по батькові в зазначеному свідоцтві про народження та свідоцтві про смерть і даних про реєстрацію шлюбу спадкодавиці ОСОБА_2 : ОСОБА_9 .

Така помилка документально не підтверджує родинні відносини між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 як батька та дочки.

Між тим співпадання її імені та прізвища у вказаних документах, місця її проживання та місця народження, вказує, що ОСОБА_2 була дочкою ОСОБА_3 , а при оформленні її документів, зокрема паспорту і на його підставі наступних документів, відбулася помилка і її по батькові було записано ОСОБА_11 .

Встановлення факту їх родинних відносин необхідно для підтвердження факту спадкування ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 .

Слід відмітити, що постановою Верховної Ради України № 1377-VIII від 19 травня 2016 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Жовтневий район Миколаївської області був перейменований на Вітовський, а відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року №807-ІХ у Миколаївській області було утворено Миколаївський район (з адміністративним центром у місті Миколаїв) до складу якого увійшла також Шевченківська сільська територіальна громада, а також ліквідовано у Миколаївській області старі районні територіальні утворення, зокрема й Вітовський район.

Будинок належав спадкодавцю ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право власності від 10 серпня 1989 року, яке було втрачено.

Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З матеріалів справи вбачається, що у позивачки відсутня можливість отримати належним чином оформлений правовстановлюючий документ у позасудовому порядку через зміни в законодавстві та через смерть власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (положення діяли на час смерті ОСОБА_3 ).

Також, згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В результаті, дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що будинок належав законно ОСОБА_3 і після його смерті він в порядку спадкування, з врахуванням підтвердження родинних відносин, перейшов у власність дочки ОСОБА_2 , а після її смерті має відійти спадкоємцям, тобто позивачці, яка є єдиною спадкоємицею за законом і прийняла спадщину.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, вона не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею право власності на нерухомість в порядку спадкування за законом.

За викладеного, керуючись ст.ст. 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити факт родинних відносин, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочкою ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вона успадкував його, але не оформила після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Р.В. Козаченко