Постанова

від 18.12.2007 по справі 11/631/07

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/631/07

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" грудня 2007 р. Справа № 11/631/07

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду №152 від 07.11.2007 р.),

при секретарі   -   Волощук О. О.,

за участю представників:

позивача –Євтєєва Т. В.,                                                                                   

відповідача –Кодряну О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ДП „Суднобудівний завод ім. 61 комунара”, м. Миколаїв

на рішення господарського суду Миколаївської області від 25.09.2007 р.                    

у справі № 11/631/07                                                                                                                                                                                                                                                                                    

за позовом ПП „Меттранс - 61”, м. Миколаїв

до ДП „Суднобудівний завод ім. 61 комунара”, м. Миколаїв

про стягнення 110 048,36 грн.,  

    ВСТАНОВИЛА:

06.09.2007 р. (вх. №12049) у господарському суді Миколаївської області ПП „Меттранс - 61” пред'явлено позов до ДП „Суднобудівний завод ім. 61 комунара” про стягнення 110048,36 грн. (а.с. 2-6). Свої  вимоги воно мотивувало наступним.

         12.01.2006 р. між ПП „Меттранс - 61” (надалі - Позивач) та ДП „Суднобудівний завод ім. 61 комунара” (надалі - Відповідач) було укладено договір № 47/934 на виконання робіт. Згідно п.1.1. даного договору, Позивач прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по замовленню 3308 щодо виготовлення сталевих конструкцій секцій корпусів судів, стапельній збірці корпусів судів, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість виконаних робіт. Позивачем було в повному обсязі виконано прийняті на себе за договором зобов'язання стосовно виконання робіт. Згідно актам виконаних робіт №№ 1-19 по замовленню 3308, Позивачем було виконано робіт на загальну суму 574894,20 грн., а Відповідачем сплачено виконані роботи тільки частково на суму 481015,62 грн., що призвело до утворення заборгованості у сумі 93878,58 грн.. 11.07.2007 р. Позивачем було надіслано Відповідачу претензію з вимогою про сплату існуючої заборгованості у повному обсязі, але відповіді на неї Позивачем отримано не було. Таким чином, станом на 06.09.2007 р. загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 93878,58 грн.. Факт існування даної заборгованості Відповідача перед Позивачем підтверджується актами виконаних робіт, підписаними сторонами. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний   сплатити   суму   боргу   з   урахуванням   встановленого   індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Крім того, відповідно п.5.1. укладеного договору № 47/934 від 12.01.2006 р., у випадку прострочення оплати виконаних робіт, Відповідач сплачує Позивачу також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Таким чином, згідно розрахунків, доданих до позову, загальна сума заборгованості складає: 93878,58 грн. (основний борг) + 1725,16 грн. (3% річних) + 9521,37 грн. (пеня) + 4923,25 грн. (збитки від інфляції) = 110048,36 грн.. В обґрунтування свого позову позивач також послався на ст.ст. 525,526 ЦК України.

 Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.09.2007 р. (а.с. 1) вказаний позов був прийнятий до провадження  та розгляд справи був призначений на 25.09.2007 р.. Ухвала суду була направлена на адреси сторін 12.09.2007 р., про що свідчить відмітка канцелярії суду на її зворотній стороні.

        Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.09.2007 р. (суддя Василяка К. Л.) з цієї справи позов задоволено, а саме стягнено з ДП „Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” на користь ПП „Меттранс-61”  93878,58 грн. основного боргу, 1725,16 грн. - 3% річних, 4923,25 грн. збитків від інфляції, 9521,37 грн. пені, 1100,48 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу (а.с. 38-39). В своєму рішенні суд зазначив, що відповідач відзив на позов не надав, представник у судове засідання не з'явився, причин неявки не пояснив. Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату і місце судового засідання, суд вбачив можливим розглянути справу на підставі наданих позивачем матеріалів. Саме ж рішення суд мотивував тим, що п.2.1. договору № 47/934 його учасники обумовили, що вартість виконаних робіт становить 775024,00 грн., виходячи з обсягів, погоджених в додатку №2 до договору, які можуть бути уточнені окремими додатковими угодами. Умовами договору сторони також погодили, що перший платіж –аванс в розмірі 10% від договору здійснюється на протязі 5 банківських днів з початку робіт. Наступні платежі повинні здійснюватись на підставі актів виконаних робіт, згідно виставленого виконавцем рахунку. Строки виконання робіт були погоджені сторонами  відповідно до узгоджених графіків їх виконання. Позивач взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, що підтверджено актами виконаних робіт, які підписані з боку замовника без заперечень та зауважень. Загальна вартість їх склала 574894,20 грн.. Відповідач взяті на себе зобов'язання в частині оплати виконаних робіт в повному обсязі не виконав, сплатив тільки 481015,62 грн., залишаючись боржником в сумі 93878,58 грн.. Отже, на підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими діючим законодавством та такими, що підлягають задоволенню. В обґрунтування свого рішення суд послався на ст.ст. 173,193 ГК України та ст.ст. 526,625 ЦК України.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, з тих підстав, що ДП „Суднобудівний завод їм. 61 комунара” вважає вказане рішення безпідставним та таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права, так як справу розглянуто судом за відсутністю представника відповідача, якого не повідомили належним чином про час і місце засідання суду. Судом справу розглянуто та винесено рішення 25.09.2007 р., а ухвалу про порушення провадження у справі відповідач отримав 01.10.2007 р. вх. №2791. Скаржник також просив суд відновити йому строк для подання цієї скарги.         

      Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 р. скаржнику відновлено строк на подання апеляційної скарги, її прийнято до провадження та призначено до розгляду  на 18.12.2007 р. о 10:00, про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

        Ухвалою від 06.12.2007 р. суд також витребував у відповідача (скаржника)  журнал (прошитий з печаткою) вхідної кореспонденції за вересень –жовтень 2007 року.

      У письмовому запереченні на скаргу позивач просив відмовити в її задоволенні, оскільки відповідача було повідомлено про розгляд справи належним чином, а інших підстав для скасування рішення він не зазначив.

Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами, а саме програмно - апаратним комплексом “Діловодство суду” на диск CD-R № 701280823D05.

        Представник скаржника (відповідача) в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.

        Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

         За згодою представників сторін, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

      Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги та запереченнями на неї, дослідивши обставини  і матеріали  справи,  в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

           Єдиною підставою скасування рішення місцевого суду скаржник зазначив у скарзі порушення місцевим судом норм процесуального права, а саме те, що його не було повідомлено своєчасно про розгляд справи, оскільки ухвала про призначення справи до розгляду надійшла до нього лише 01.10.2007 р., тобто після розгляду справи по суті, що,  на його думку, підтверджується відміткою канцелярії на цій ухвалі.              

              Проте, з цими доводами погодитись не можна, з огляду на таке.

         Так, у матеріалах справи наявна копія ухвали від 11.09.2007 р. про призначення справи до розгляду (а.с. 35), на якій стоїть відмітка канцелярії відповідача і з якої вбачається, що ця ухвала надійшла до нього 14.09.2007 р. за вх. № 2647, що підтверджує, що відповідача було повідомлено належним чином про день, час та місце розгляду справи до її розгляду по суті.  

            Для з'ясування вищезазначених розбіжностей, тобто дати отримання відповідачем ухвали суду, апеляційна інстанція ухвалою від 06.12.2007 р. витребувала у відповідача журнал (прошитий з печаткою) вхідної кореспонденції за вересень –жовтень 2007 року.

              Відповідач надав суду цей журнал.

            При огляді в судовому засіданні цього журналу встановлено, що відповідач дійсно отримав копію ухвали суду від 11.09.2007 р.  14.09.2007 р. за вх. № 2647, тобто записом у журналі підтверджено, що відповідач належним чином був повідомлений місцевим судом про час та місце розгляду  справи.

           Посилання відповідача на те, що ця копія ухвали не підписана суддею, а тому не може прийматись до уваги, на думку судової колегії, необґрунтовані та не можуть прийматись до уваги, оскільки цей документ засвідчено відповідальним працівником суду та скріплено печаткою суду, тобто є належно засвідченою копією.  

      З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що відповідача було повідомлено належним чином про день, час та місце розгляду справи, а тому вказані відповідачем підстави для скасування рішення є хибними,  не можуть  прийматись до уваги та бути підставою для скасування судового рішення.  

           Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

         Перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України, законність і обґрунтованість  рішення  місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційній скарзі,  судова колегія  встановила наступне.

         Як свідчать матеріали справи, і ці обставини встановив та дослідив місцевий суд,           12.01.2006 р. між позивачем та Відповідачем було укладено договір № 47/934 на виконання робіт. Згідно п.1.1. даного договору, Позивач прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по замовленню 3308 щодо виготовлення сталевих конструкцій секцій корпусів судів, стапельній збірці корпусів судів, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість виконаних робіт. Матеріали справи, а саме акти виконаних робіт по замовленню 3308 підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень, свідчать, що Позивачем було в повному обсязі виконано прийняті на себе за договором зобов'язання стосовно виконання робіт на загальну суму 574894,20 грн. Відповідач оплатив виконані роботи тільки на суму 481015,62 грн., тобто частково, і, відповідно, має заборгованість у сумі 93878,58 грн.. 11.07.2007 р. Позивачем було надіслано Відповідачу претензію з вимогою про сплату існуючої заборгованості у повному обсязі, але відповіді на неї Позивачем отримано не було. Таким чином, станом на 06.09.2007 р. загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 93878,58 грн..  

      Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний  сплатити   суму   боргу   з   урахуванням   встановленого   індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

         Відповідно п.5.1.  договору № 47/934 від 12.01.2006 р., у випадку прострочення оплати виконаних робіт, Відповідач сплачує Позивачу також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

            Перевіривши зроблені позивачем розрахунки, місцевий суд дійшов до правильного  висновку щодо вмотивованості його вимог  і обґрунтовано задовольнив його вимоги по стягненню  з позивача  93878,58 грн. основного  боргу; 1725,16 грн. - 3% річних; 9521,37 грн. пені та  4923,25 грн. збитків від інфляції.

            Згідно п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5\422 від 10.12.1996 р. „Про судове рішення” (з наступними змінами та доповненнями), рішення господарського суду повинно ґрунтуватись  на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова  кваліфікація  відносин сторін,  виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При  цьому,  необхідно  мати  на  увазі,  що у відповідності зі ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду зазда легідь встановленої сили. Такі ж вимоги до судового рішення містяться у Постанові Пленуму   Верховного суду Україну  №11 від 29.12.1976 р. „Про судове рішення”.

          Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне  застосування  норм  процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови,  якщо це  порушення  призвело  до  прийняття  неправильного рішення.

         На думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам і підстав для скасування цього рішення, передбачених ст. 104 ГПК України, та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

                Керуючись ст.ст. 99, 101-105  ГПК  України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

       Рішення господарського суду Миколаївської області від 25.09.2007 р. у справі № 11/631/07 –залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП „Суднобудівний завод ім. 61 комунара” на зазначене судове рішення –без задоволення.                                                                                                                                                                                                                                                                                  

          Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                   Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                  Бєляновський В. В.

                                                                                                              Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 19.12.2007 р.