Постанова

від 11.12.2024 по справі 725/5919/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 725/5919/19

провадження № 61-12319св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний виконавець Кондрюк Костянтин Олександровича, Акціонерне товариство «ОТП Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Файн-Пром», Державне підприємство «Сетам»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вакош»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Акціонерного товариства «ОТП Банк», приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка Костянтина Олександровича, подану представником Поляк Марією Володимирівною , Товариства з обмеженою відповідальністю «Файн-Пром» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08 серпня 2022 року у складі судді Скуляк І. А. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Владичан А. І., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К. О. (далі - приватний виконавець), акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк»), товариства з обмеженою відповідальністю «Файн-Пром» (далі - ТОВ «Файн-Пром»), державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам») про визнання електронних торгів недійсними.

Позов мотивований тим, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 12 жовтня 2017 року у справі № 725/4674/15-ц із нього на користь АТ «ОТП Банк» стягнено заборгованість за кредитним договором від 25 квітня 2008 року № СМ-SMEL00/009/2008 у розмірі 2 884 016,17 грн. У рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: приміщення боксів технічного обслуговування та автомобільної мийки ? літ. А, загальною площею 336,8 кв. м, у тому числі, підсобною площею 10,2 кв. м, підсобних приміщень вулканізації ? літ. Б, загальною площею 153,8 кв. м, у тому числі, підсобною площею 35,9 кв. м, приміщення магазину ? літ. В, загальною площею 127 кв. м, та приміщення гаражного складу ? літ. Г, загальною площею 477,20 кв. м, що знаходяться на АДРЕСА_1 ; а також земельну ділянку за цією самою адресою, площею 0,1188 га, кадастровий номер 7310136600:08:004:0011, які належать йому на праві власності. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження. Установлено початкову ціну предмета іпотеки для подальшої реалізації у розмірі 11 610 354,00 грн.

Приватним виконавцем відкрито два виконавчі провадження, в яких він зазначений боржником, АТ «ОТП Банк» - стягувачем: виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 725/4674/15-ц, виданого Першотравневим районним судом м. Чернівців 25 січня 2018 року, виконавче провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 725/4846/15-ц, виданого Першотравневим районним судом м. Чернівців 02 квітня 2019 року. 29 серпня 2019 року їх об`єднано у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2.

Опис та арешт майна боржника здійснено приватним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (виконавчий лист № 725/4674/15-ц), в якому звернуто стягнення на іпотечне майно, а заявка на продаж майна у ДП «Сетам» відбулася в межах процедури продажу іпотечного майна.

26 вересня 2019 року, у процесі розгляду його скарги на дії приватного виконавця, Першотравневий районний суд м. Чернівців виніс ухвалу про задоволення його заяви щодо зупинення стягнення та реалізації майна, яке виставлено на торги, до набрання законної сили судового рішення за наслідками розгляду скарги, яка була вручена виконавцю у день її винесення шляхом електронного повідомлення та безпосередньо 27 вересня 2019 року, а оригінал ухвали вручено ДП «Сетам» 30 вересня 2019 року о 09 год. 00 хв. Незважаючи на це, електронні торги відбулися, про що приватним виконавцем видано відповідний акт.

Крім того, приватним виконавцем порушено вимоги закону при визначенні вартості майна боржника, яка відповідно до звіту про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності склала 4 031 054,00 грн.

Просив суд:

визнати недійсними електронні (прилюдні) торги по лоту № 372098: приміщення боксів технічного обслуговування та автомийки по АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, площею 0,1188 га, за цією самою адресою, кадастровий номер 7310136600:08:004:0011;

визнати недійсними та скасувати:

свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів - земельної ділянки, площею 0,1188 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:08:004:0011, серія та номер: 7226, виданий 02 жовтня 2019 року, видавник: Холоменюк О. І. - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу (номер запису про право власності 33498114; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1928116573101);

свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів - приміщення боксів технічного обслуговування та автомийки по АДРЕСА_1 , серія та номер: 7225, видане 02 жовтня 2019 року, видавник: Холоменюк О. І. - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу (номер запису про право власності 33497705; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1928097773101);

стягнути судові витрати.

Короткий зміст судових рішень

Суди розглядали справу неодноразово.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівців від 16 червня 2020 року залучено до участі у справі у якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Вакош».

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 06 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 16 березня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 06 листопада 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 березня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсними електронні (прилюдні) торги по лоту № 372098: приміщення боксів технічного обслуговування та автомийки по АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, площею 0,1188 га, за цією самою адресою, кадастровий номер 7310136600:08:004:0011; що належали ОСОБА_1 .

Визнано недійсним та скасовано:

свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів-земельної ділянки, площею 0,1188 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:08:004:0011, серія та номер:7226, виданий 02 жовтня 2019 року, видавник: Холоменюк О. І. - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу (номер запису про право власності 33498114; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1928116573101);

свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів - приміщення боксів технічного обслуговування та автомийки на АДРЕСА_1 , серія та номер: 7225, видане 02 жовтня 2019 року, видавник: Холоменюк О. І. - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу (номер запису про право власності 33497705; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1928097773101).

Стягнуто солідарно з приватного виконавця, АТ «ОТП Банк», ТОВ «Файн -Пром», ДП «Сетам» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 9 605,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що 01 жовтня 2019 року ТОВ «Файн-Пром» оплатив ціну, визначену в результаті торгів, та 02 жовтня 2019 року складено Акт про реалізацію предмета іпотеки. Дана обставина стала підставою для оформлення ТОВ «Файн-Пром» правовстановлюючих документів на право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , які на дату проведення торгів мали статус іпотечного майна, перебували під забороною відчуження та з дозволу суду могли бути продані з торгів тільки на погашення зобов`язання ОСОБА_1 за виконавчим листом №725/4674/15-ц з початковою ціною продажу 11 610 354 грн.Згідно висновку Верховного Суду, що наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16, звернення стягнення на предмет іпотеки є відмінною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, адже порядок задоволення вимог іпотекодержателя, врегульовано спеціальною нормою - статтею 33 Закону України «Про іпотеку», а не загальними нормами ЦК України, які регулюють відносини, пов`язані з основним зобов`язанням. Приватний виконавець прийняв на виконання виконавчий лист №725/4674/15-ц про звернення стягнення на іпотечне майно, виданий Першотравневим районним судом м. Чернівці, проте, на думку суду, без дотримання, встановленого статтею 435 ЦПК України порядку, було фактично змінено порядок та спосіб виконання рішення суду і відкрито за вказаним виконавчим документом виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення коштів. Отже, саме у такий спосіб - шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - повинно було виконуватися рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 жовтня 2017 року №725/4674/15-ц приватним виконавцем, а не шляхом винесення постанови про стягнення грошових коштів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.Продаж об`єктів нерухомого майна з прилюдних торгів 30 вересня 2019 року відбувся на погашення зобов`язань позивача ОСОБА_1 за виконавчим листом №725/4846/15-ц від 02 квітня 2019 року про стягнення заборгованості з позивача в сумі 2 280 053,60 грн за іншими кредитними договорами, які не мали іпотечного забезпечення.

Опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 про стягнення коштів не проводився, і постанова про звернення стягнення на майно боржника у цьому виконавчому провадженні також не виносилася. Указане тягне за собою відсутність підстав для застосування процедури продажу арештованого майна, яка визначена статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» і Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року (далі - Порядок). За процедурою реалізації арештованого майна відбувся продаж майна, яке на момент торгів було вільне від арешту в силу закону, що само по собі доводить незаконність оскаржуваного правочину та наявність підстав для визнання його недійсним відповідно до частини першої статті 203 ЦК України.

Окрім того, на момент проведення торгів вже була винесена ухвала Першотравневим районним судом м. Чернівці від 26 вересня 2019 року за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця в рамках примусового виконання судового рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 жовтня 2017 року у справі №725/4674/15-ц, яка набрала законної сили, про зупинення стягнення в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_6, яка зупинила дію виконавчого листа та реалізацію майна у зведеному виконавчому провадженні, що було безумовною підставою для зняття спірного майна з торгів.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 09 листопада 2022 року апеляційні скарги приватного виконавця Кондрюка К. О., від імені якого діє адвокат Поляк М. В., ТОВ «Файн-Пром», інтереси якого представляє адвокат Купіна В. Ю., залишено без задоволення, рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08 серпня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Зазначив також, що посилання в апеляційних скаргах на відсутність скарження позивачем в окремому позовному порядку постанови про відкриття виконавчого провадження є безпідставними, оскільки предметом спору є порушення приватним виконавцем порядку передачі майна на торги, визначеного Порядком, що є підставою для визнання торгів недійсними.

На спростування доводів апеляційної скарги ТОВ «Файн-Пром», що норми статей 575, 577 ЦК України допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження навіть без судового рішення про звернення стягнення, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 вбачається, що звернення стягнення на предмет іпотеки є відмінною від вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, адже порядок задоволення вимог іпотекодержателя, врегульовано спеціальною нормою - статтею 33 Закону України «Про іпотеку», а не загальними нормами ЦК України, які регулюють відносини, пов`язані із основним зобов`язанням.

Необґрунтованими є посилання в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що приватним виконавцем не дотримано установленого рішенням способу звернення стягнення на предмет іпотеки, яке полягає у визначенні початкової ціни продажу, оскільки за наявності у судовому рішенні у справі № 725/4674/15-ц чітко визначеної судом початкової ціни продажу іпотечного майна, будь-які зміни цього рішення, в тому числі щодо початкової ціни продажу майна повинні були відбуватися за процедурою внесення змін в порядок та в спосіб виконання вказаного судового рішення, визначеною статтями 431, 435 ЦПК України. За відсутності судового рішення про зміну початкової ціни продажу іпотечного майна у справі № 725/4674/15-ц, приватний виконавець був зобов`язаний дотримуватись норм п. 1 Розділу ІІ Порядку та п. 22 Розділу ІІІV Інструкції з організації примусового виконання рішень суду щодо визначення початкової ціни продажу іпотечного майна в сумі, яку визначено судом. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 2-412/10 від 10 лютого 2021 року.

Враховуючи правові висновки, що наведені в постанові Верховного Суду у справі № 3-242гс16 від 06 квітня 2016 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення приватним виконавцем вимог п. 1 Розділу ІІ Порядку щодо обов`язку виконавця. Якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, передача майна на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, істотно вплинуло на результати торгів, оскільки продаж майна з торгів відбувся за ціною, що значно нижчою, ніж була встановлено в судовому рішенні.

Внаслідок недотримання приватним виконавцем наведених норм, безпосередньо порушено майнові права позивача та третьої особи, які мали право на повернення різниці в ціні продажу іпотечного майна та сумі задоволених за рахунок його продажу боргів.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 не вчинялись виконавчі дії, необхідні для звернення стягнення на майно та не виносились необхідні постанови. Не вчинялись такі дії і в зведеному виконавчому провадженні ЗВП НОМЕР_2 після 29 серпня 2019 року. Виконавчі дії, що було вчинено у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 стосувались виключно виконавчого листа № 725/4674/15ц від 25 січня 2018 року, і були вчинені до створення зведеного виконавчого провадження, тому не можуть розповсюджувати свою дію на зведене виконавче провадження. За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження тощо. Відсутність у матеріалах зведеного виконавчого провадження ЗВП НОМЕР_2 постанови про накладення арешту на загальну суму заборгованості за виконавчими документами № 725/4674/15ц від 25 січня 2018 року та № 725/4846/15-ц від 02 квітня 2019 року свідчить про правомірність висновку суду першої інстанції про порушення відповідачами п. 1 Порядку, що стало підставою для визнання недійсним оскаржуваного правочину з підстав, наведених у частині першій статті 203 ЦК України.

На спростування доводів апеляційних скарг про відсутність заборони на реалізацію майна з прилюдних торгів, оскільки така заборона стосувалася лише виконавчого провадження за виконавчим листом № 725/4674/15-ц, колегія суддів зазначає, що зі змісту ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 серпня 2019 року вбачається, що судовим рішенням було зупинено стягнення за виконавчим листом № 725/4674/15-ц у рамках зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 а також реалізацію заставленого (іпотечного), арештованого і описаного майна - спірного майна.

Необґрунтованими є доводи апеляційних скарг, що після повернення стягувачу виконавчого листа, всі забезпечувальні заходи на майно боржника не припиняли свою дію, оскільки відкликання стягувачем АТ «ОТП Банк» виконавчого листа № 725/4674/15ц від 25 січня 2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 1, а. с. 222) і виведення за постановою приватного виконавця від 17 вересня 2019 року цього виконавчого листа із зведеного виконавчого провадження ЗВП НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 62) позбавило учасників зведеного виконавчого провадження дозволу суду на продаж майна з торгів 30 вересня 2019 року, що свідчить про порушення стягувачем, приватним виконавцем та ДП «Сетам» норм статті 33 Закону України «Про іпотеку». Тобто, своєю постановою від 17 вересня 2019 року приватний виконавець повертає виконавчий лист № 725/4674/15ц від 25 січня 2018 року і виводить виконавче провадження № НОМЕР_1 із зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, отже опис та арешт майна, здійснений в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, після повернення цього листа стягувачу і закриття цього виконавчого провадження втратив силу. За таких обставин, у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2 залишається тільки виконавче провадження № НОМЕР_3 за виконавчим листом № 725/4846/15-ц від 02 квітня 2019 року про стягнення коштів, в якому опис, арешт та оцінка майна, що було виставлено на торги не проводилися взагалі, постанова про звернення стягнення на майно в порядку, визначеному статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження», не виносилась, що унеможливлювало проведення торгів з продажу нерухомого майна у ЗВП НОМЕР_2 в складі одного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3. Це свідчить про відсутність підстав для застосування процедури продажу арештованого майна, визначеному статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» і Порядком.

Аргументи учасників справи

У грудні 2022 року АТ «ОТП Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не врахували, що у виконавчому листі № 725/4846/15-ц від 02 квітня 2019 року визначено два способи стягнення - стягнення боргу з ОСОБА_1 та звернення стягнення на іпотечне майно. АТ «ОТП Банк» пред`явив до виконання виконавчий лист саме в порядку стягнення боргу, а не звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суди також вважали, що продаж майна мав відбуватися в порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку». Цим висновком суд застосував норму права іншу ніж та, яка підлягала застосуванню, а саме Закон України «Про виконавче провадження». Так, статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов`язок виконавця призначити оцінку майна боржника для його подальшої реалізації. Приватний виконавець діяв відповідно до визначеного порядку.

Суди попередніх інстанцій також неправильно застосували норми Закону України «Про виконавче провадження», а також Порядку. В судових рішеннях міститься посилання на те, що прилюдні торги відбулися в порушення чинного рішення суду, яким зупинено стягнення за виконавчим листом № 725/4674/15-ц, і яке було наявне у відповідачів, але вони свідомо не бажали його виконувати. Проте забезпечення позову на стадії виконання рішення суд (зокрема у порядку забезпечення розгляду скарги на дії виконавця) нормами ЦПК України не передбачено (статтею 34 Закону «Про виконавче провадження»).

Крім того, суди дійшли висновку про те, що оскільки постановою від 17 вересня 2019 року приватний виконавець повертає виконавчий лист № 725/4674/15ц від 25 січня 2018 року і виводить виконавче провадження № НОМЕР_1 із зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, то опис та арешт майна, здійснений в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, після повернення цього листа стягувач, і закриття цього виконавчого провадження, втратив силу. Проте згідно Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень суду немає такого визначення та порядку, як втрата арештом та описом майна своєї сили. Порядок вчинення опису та арешту майна має чітке регулювання і порядок оскарження, як підстави їх припинення. В той же час суди попередніх інстанцій порушили указані вимоги матеріального права, застосувавши формулювання та висновки, які не базуються на нормах закону.

У грудні 2022 року представник приватного виконавця Кондрюка К. О. - Поляк М. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, щоприватним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого листа, а не про закінчення виконавчого провадження. За таких обставин висновки судів про те, що повернення виконавчого листа стягувачу призвело до втрати майна статуту описаного та арештованого - є безпідставними та суперечать ряду правових висновків викладених в постановах Верховного Суду.

Постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 10 липня 2019 року в частині стягнення заборгованості боржником не оскаржувалась. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Законність відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_7 не була предметом розгляду цієї справи, що виключає можливість визнання електронних торгів недійсними з таких підстав. При цьому сам позивач постанову про відкриття виконавчого провадження не оскаржив, як не скористався своїм правом на оскарження інших дій чи бездіяльності приватного виконавця в порядку статті 57 Закону України «Про виконавче провадженні» та статті 447 ЦПК України.

За таким обставин звернення ОСОБА_1 до суду з позовом з підстав незгоди з визначеною приватним виконавцем вартістю арештованого майна взагалі слід розцінювати як зловживання процесуальними правами.

Позовна вимога про визнання недійсними свідоцтв про придбання нерухомого майна з торгів не відповідає належному способу захисту у цій справі. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

Електронні торги, що проводяться в межах виконання судового рішення, є такими, що проводяться уповноваженою державою особою і саме від імені держави. Отже, на вимоги, заявлені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, розповсюджуються імперативні приписи процесуального закону, а саме норми частини другої статті 150 ЦПК України щодо неможливості зупинення судом процедури проведення електронних торгів. Вказане узгоджується із постановою Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 380/5217/20. У вказаній справі Верховний Суд зазначив, що вжиті судом першої інстанції заходи у вигляді заборони приватному виконавцю вчиняти будь-які дії пов`язані із проведення електронних торгів є незаконними, адже наявність прямої заборони вжиття запропонованих заходів забезпечення позову суперечить частині другій статті 150 ЦПК України. Вказані обставини свідчать про незаконність ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 вересня 2019 року у справі № 725/5109/19 та відсутність у приватного виконавця підстав для зупинення проведення електронних торгів 30 вересня 2019 року за виконавчим листом №725/4846/15-ц.

Як вбачається із змісту позовної заяви ОСОБА_1 , предметом позову є визнання електронних торгів недійсними та скасування свідоцтв про придання нерухомого майна з прилюдних торгів. В той же час підставою позову, відповідно до змісту позовної заяви, є порушення процедури визначення вартості майна боржника та методики проведення оцінки майна, зокрема частини шостої статті 9 «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», п.п. 50-55 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Заяви про зміну/доповнення підстав позову позивач ОСОБА_1 в межах цієї справи не подавав. Проте, суди всупереч вимогам статті 13 ЦПК України та висновкам Верховного Суду щодо неможливості самостійного визначення судом правових підстав позову, послався на підстави позову, які не були викладені позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві. Тобто, позивач в позовній заяві вказує, що підставою для визнання електронних торгів недійсними є порушення порядку оцінки майна, а суд першої інстанції встановлює, що підставою визнання електронних торгів недійсними є відсутність у майна, яке було предметом електронних торгів, статусу арештованого. За таких обставин є вихід за межі заявлених позивачем підстав позову, порушення принципу диспозитивності, норм процесуального права та ухвалення судових рішень без врахування правових позицій викладених у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 у справі № 539/4400/19.

У грудні 2022 року ТОВ «Файн-Пром» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що порушення, допущені державним (приватним) виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Тобто, рішення та дії приватного виконавця щодо опису та арешту майна боржника, визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення електронних торгів, які не стосуються правил проведення електронних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не повинні бути підставою для визнання електронних торгів недійсними і входити до предмету доказування у справі про визнання недійсними електронних торгів. Отже, позивач у цій справі обрав неналежний спосіб захисту своїх інтересів та повинен був оскаржувати дії приватного виконавця шляхом подання відповідних скарг.

Боржник скористався своїм правом на оскарження в судовому порядку дій приватного виконавця щодо визначення оцінки майна, однак в подальшому подав до суду заяву про відкликання скарги на дії приватного виконавця та визнання недійсним звіту № 19062 про оцінку майна від 12 серпня 2019 року і просив суд закрити провадження у справі.

ОСОБА_1 подав позов про визнання недійсними електронних торгів; визнання недійсними та скасування свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Однак, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 позовна вимога щодо визнання недійсними електронних торгів (аукціону) не є ефективним способом захисту інтересу та права позивача. Велика Палата прийшла до висновку про ефективність у подібних справах саме вимоги про витребування нерухомого майна із чужого володіння, що є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстрованого у цьому реєстрі за відповідачем. Окрім того, відповідно до вказаних висновків Великої Палати Верховного Суду позовна вимога про визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціону) також не є ефективним способом захисту інтересу та права позивача, оскільки свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціону) не с правовстановлюючим документом та не породжує жодного права.

Єдине наявне у боржника майно перебувало в іпотеці та на виконання вимог частини сьомої статті 51 Закону України «Про іпотеку» приватний виконавець своєю постановою від 06 серпня 2019 року здійснив опис і арешт нерухомого майна боржника, з урахуванням існування у нього статусу предмета іпотеки, та здійснював в подальшому звернення стягнення на нього з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Висновок судів щодо неправомірності звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке є предметом іпотеки, в рахунок погашення його заборгованості перед іпотекодержателем по незабезпеченим іпотекою зобов`язанням, зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права. Висновки про правомірність звернення стягнення на предмет застави без існування окремого виконавчого документу про це, за умови дотримання вимог, які передбачені частиною 1 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження», викладені в постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 31 січня 2019 року у справі № 826/11049/16, від 17 квітня 2019 року у справі № 674/188/16-ц та від 22 грудня 2020 року у справі № 643/16464/17. Тому є помилковими висновки судів про нібито зміну способу та порядку виконання рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 липня 2017 року у справі № 725/4674/15-ц.

Посилання суду апеляційної інстанції на правові позиції, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі

№ 921/107/15-г/16 є помилковими, оскільки обставини в такій справі є відмінними від тих, які встановлено в межах даної справи, окрім того, не є подібним матеріально-правове регулювання прав і обов`язків учасників спірних правовідносин, що спростовує їх змістовну подібність.

З врахуванням існуючих на той момент висновків щодо застосування норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» та статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження», які викладені в постановах Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, і які є обов`язкові для виконавців в силу частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зважаючи на те, що початкова ціна продажу іпотечного майна, наведена в судовому рішенні від 12 липня 2017 року у справі № 725/4674/15-ц, була визначена на підставі оцінки, строк дії якої сплив і така оцінка не відповідала ринковим цінам сьогодення, приватний виконавець не просто мав право, а й був зобов`язаний залучити до визначення ринкової ціни предмета іпотеки суб`єкта оціночної діяльності. Під час розгляду справи судом було встановлено, що заявою від 07 серпня 2019 року стягувач АТ «ОТП Банк», зважаючи на те, що строк дії оцінки у справі № 725/4674/15-ц сплив, і оцінка не відповідає ринковим цінам сьогодення, на підставі статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» заявив виконавцю клопотання про проведення нової оцінки майна боржника (т. 1, а. с. 129). Посилання суду апеляційної інстанції на правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду у справі № 2-412/10 від 10 лютого 2021 року та постанові Верховного Суду у справі № 3-242гс16 від 06 квітня 2016 року є помилковими, оскільки обставини в таких справах є відмінними від тих, які встановлено в межах даної справи.

Висновок судів про проведення спірних прилюдних торгів з порушенням вимог статей 37, 48 Закону України «Про виконавче провадження», яке полягає у продажу нерухомого майна боржника, що нібито не володіло статусом описаного та арештованого майна, не відповідають обставинам справи, оскільки реалізоване нерухоме майно боржника у складі приміщень і земельної ділянки на АДРЕСА_1 постановою приватного виконавця від 06 серпня 2019 року було описано та на нього було накладено арешт. В подальшому, постановою приватного виконавця від 29 серпня 2019 року виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 об`єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 і всі проведені в межах цих виконавчих проваджень виконавчі дії й прийняті рішення виконавця стали складовою частиною зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2. При цьому, законодавство не передбачає такого юридичного наслідку об`єднання виконавчих проваджень у зведене, як втрата юридичної сили всіма виконаними і прийнятими в межах кожного з об`єднаних виконавчих проваджень виконавчих дій та рішень. Нормативно-правовими актами у цій сфері не передбачено обов`язку проводити повторно всі раніше вчинені виконавчі дії та приймати повторно всі раніше прийняті рішення після виведення з існуючого зведеного виконавчого провадження одного з виконавчих документів при існуванні в ньому на виконанні й інших виконавчих документів. Тому не ґрунтуються на нормах матеріального права висновки судів про автоматичне скасування (втрату сили) опису і арешту майна боржника при виведенні певного виконавчого документа із зведеного. Чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало таких наслідків і суди, відповідно, не зазначили у змісті мотивувальної частини рішень норми права, на якій ґрунтується такий висновок.

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу приватного виконавця.

Зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а судові рішення прийняті згідно вимог закону. Скаржником не наведено обставин, які ставлять під сумнів законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для відмови в задоволенні касаційної скарги.

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Вакош» на касаційну скаргу приватного виконавця, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Зазначає, що судами встановлено відсутність у матеріалах ЗВП НОМЕР_2 постанови про накладення арешту на загальну суму заборгованості за виконавчими документами № 725/4674/15-ц від 25 січня 2018 року та № 725/4846/15-ц від 02 квітня 2019 року. Зазначене свідчить про правомірність висновків судових інстанцій про порушення відповідачами п. 1 Порядку, що стало підставою для визнання недійсним оскаржуваного правочину з підстав, наведених частиною першою статті 203 ЦК України. Тому скаржником не наведено обставин, які ставлять під сумнів законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця.

В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, у постановах Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17, від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15-г, від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17, від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09, від 03 листопада 2021 року у справі № 539/4400/19, від 03 листопада 2021 року у справі № 539/4400/19).

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Файн-Пром».

В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2015 року у справі

№ 6-28цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12, від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18, від 15 лютого 2020 року у справі № 367/6231/16-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 202/30076/13-ц, у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 361/3505/20, від 07 лютого 2018 року у справі № 464/5754/14-ц, від 25 липня 2018 року у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 31 січня 2019 року у справі № 826/11049/16, від 17 квітня 2019 року у справі № 674/188/16-ц, від 22 грудня 2020 року у справі № 643/16464/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 910/11364/17, від 19 жовтня 2020 року у справі № 910/11361/17).

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «ОТП Банк».

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права, застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 521/10445/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18, від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, у постановах Верховного Суду від 03 березня 2018 року у справі № 908/1245/15-г, від 17 квітня 2020 року у справі № 1512/7803/2012, від 14 лютого 2018 року у справі № 490/5475/15, від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17, від 14 квітня 2020 року у справі № 668/14900/15-ц).

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2024 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24).

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі.

Ухвалою від 09 жовтня 2024 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою від 13 листопада 2024 року Велика Палата Верховного Суду справу повернула на розгляд Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір № СМ-SMEL00/009/2008, за умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 361 500,00 дол. США.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26 червня 2017 року у справі № 725/4846/15-ц позов АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № ML-0AJ/286/2006 та № ML-0AJ/288/2006 у розмірі 2 180 053,60 грн задоволено. Зазначене рішення суду набрало законної сили 31 січня 2019 року.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 12 жовтня 2017 року у справі № 725/4674/15-ц позов АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 25 квітня 2008року № СМ-SMEL00/009/2008 у розмірі 2 884 016,17 грн, у тому числі: сума заборгованості за кредитом-2 370 264,70 грн, 510 844,13 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 2 907,34 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: приміщення боксів технічного обслуговування та автомийки літ. А, загальною площею 336,8 кв. м, у тому числі, підсобною площею10,2 кв. м та підсобних приміщень і вулканізації літ. Б, загальною площею 153,8 кв. м, у тому числі, підсобною площею 35,9 кв. м, приміщення магазину літ. В, загальною площею 127 кв. м та приміщенням гаражного складу літ. Г, загальною площею 477,20 кв. м, а також земельну ділянку, площею 0,1188 га, за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:08:004:0011, які належать на праві власності ОСОБА_1 . Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження та встановлено початкову ціну предмета іпотеки для подальшої реалізації у розмірі 11 610 354,00 грн.

10 липня 2019 року на адресу приватного виконавця надійшла заява АТ «ОТП Банк» від 27 червня 2019 року № 12-4-5/221 з клопотанням про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 12 жовтня 2017 року у справі № 725/4674/15-ц лише в частині стягнення боргу у розмірі 2 884 016,17 грн.

Постановою приватного виконавця від 10 липня 2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 із примусового виконання рішення суду у справі № 725/4674/15-ц.

10 липня 2019 року на адресу приватного виконавця надійшла заява АТ «ОТП Банк» від 27 червня 2019 року № 12-4-5/222 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26червня 2017року у справі № 725/4846/15-ц.

Постановою приватного виконавця від 10 липня 2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 із примусового виконання рішення суду у справі № 725/4846/15-ц про стягнення заборгованості, яка станом на 05 серпня 2015 року становила 2 180 053,60 грн.

06 серпня 2019 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 (виконавчий лист № 725/4674/15-ц) проведено опис і арешт майна боржника, про що складено постанову.

Відповідно до вказаної постанови описано майно: приміщення боксів технічного обслуговування та автомийки літ. А, загальною площею 336,8 кв. м, у тому числі, підсобною площею 10,2 кв. м та підсобних приміщень і вулканізації літ. Б, загальною площею 153,8 кв. м, у тому числі, підсобною площею 35,9 кв. м, приміщення магазину літ. В, загальною площею 127 кв. м та приміщенням гаражного складу літ. Г, загальною площею 477,20 кв. м, а також земельну ділянку, площею 0,1188 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:08:004:0011.

07 серпня 2019 року стягувач - АТ «ОТП Банк» на підставі статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» заявив клопотання про проведення оцінки майна боржника.

Постановою приватного виконавця від 08 серпня 2019 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_4 по виконавчому листу № 725/4674/15-ц призначено суб`єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості описаного майна - ОСОБА_4

20 серпня 2019 року суб`єкт оціночної діяльності ОСОБА_4 склав звіт № 19062 про оцінку нерухомого майна, згідно з яким ринкова вартість без урахування ПДВ, нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , визначена за порівняльним методичним підходом станом на дату оцінки - 12 серпня 2019 року, становить: нежитлові будівлі, загальною площею 1094,80 кв. м, що розташовані на земельній ділянці, площею 0,1188 га (кадастровий номер 7310136600:08:004:0011), - 4 031 054,00 грн, у тому числі: нежитлові будівлі, загальною площею 1094,80 кв. м - 2 887 010,00 грн; земельна ділянка, площею 0,1188 га (кадастровий номер 7310136600:08:004:0011), з цільовим призначенням-автотехобслуговування (для обслуговування нежитлових будівель), - 1 144 044,00 грн.

Повідомлення приватного виконавця від 23 серпня 2019 року № 1236 про вартість майна було направлено боржнику - ОСОБА_1 та отримано останнім.

Постановою приватного виконавця від 29 серпня 2019 року об`єднано виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2.

29 серпня 2019 року приватний виконавець направив ДП «Сетам» заявку № 1284 на реалізацію у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 арештоване та описане майно з визначеною суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 початковою вартістю-4 031 054,00 грн, без ПДВ.

30 серпня 2019 року на офіційному вебсайті ДП «Сетам» опубліковано оголошення про заплановані на 30 вересня 2019 року електронні торги з продажу нерухомого майна боржника, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зі стартовою ціною - 4 031 054,00 грн.

АТ «ОТП Банк» заявою від 12 вересня 2019 року № 12-4-5/308 відкликав виконавчий лист № 725/4674/15-ц.

На підставі вказаної заяви приватним виконавцем 17 вересня 2019 року винесено постанову про виведення виконавчого провадження № НОМЕР_1 по виконанню виконавчого листа № 725/4674/15-ц із зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, а також в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 винесено постанову про повернення виконавчого листа № 725/4674/15-ц про стягнення суми боргу у розмірі 2 884 016,17 грн.

20 вересня 2019 року приватний виконавець листом за № 1436 повідомив ДП «Сетам» про подальшу реалізацію лоту № 372098 у межах примусового виконання виконавчого листа № 725/4846/15-ц про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу у розмірі 2 180 053,60 грн, по якому 10 липня 2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5, що не впливає на характеристику лоту.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26 вересня 2019 року у справі № 725/5109/19 зупинено стягнення за виконавчим листом №725/4674/15-ц в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_6, а також реалізацію заставленого (іпотечного), арештованого і описаного майна - приміщення боксів технічного обслуговування та автомийки і земельної ділянки, площею 0,1188 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:08:004:0011, номер лота 372098, до набрання законної сили судового рішення за наслідками судового розгляду скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павчук І. С., на дії приватного виконавця в рамках примусового виконання судового рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 жовтня 2017 року у справі №725/4674/15-ц.

Вказана ухвала на електронну адресу приватного виконавця надійшла 26 вересня 2019 року, завірена судом копія - 01 жовтня 2019 року.

Примусове стягнення боргу за виконавчим листом Першотравневого районного суду м. Чернівців від 02 квітня 2019 року № 725/4846/15-ц про стягнення з боржника ( ОСОБА_1 ) боргу у розмірі 2 180 053,60 грн зупинено не було.

30 вересня 2019 року ДП «Сетам» було проведено електронні торги з продажу лота № 372098, участь в яких узяло 5 допущених до торгів учасників, було зроблено 38 кроків, 2 з яких за особливою ставкою. Переможцем визнаний учасник № 12, який запропонував 5 361 301,82 грн, про що складений протокол № 434535.

01 жовтня 2019 року ТОВ «Файн-Пром» (переможець) оплатив запропоновану ціну по лоту.

02 жовтня 2019 року приватним виконавцем складено акт про реалізацію предмета іпотеки.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог про визнання недійсними та скасування свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21), на яку посилається ТОВ «Файн-Пром» у касаційній скарзі, вказано, що «видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. За змістом глави 12 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22)). Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту».

Разом з тим, відповідно до пункту 274 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (провадження № 12-41гс23) відступлено від висновків, сформульованих у наведеній постанові від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21), щодо неефективності вимог про визнання недійсними результатів аукціону як способу захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах.

У постановах від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 35), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66) та інших Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача) оскаржити можна саме такий правочин, а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги ж про визнання недійсними протоколу проведення публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги.

Колегія суддів також враховує, що у статті 48 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника та будь-якого учасника електронного аукціону оскаржити його результати в суді. При цьому в практиці Верховного Суду відсутні висновки щодо неналежності такого способу захисту прав боржника у виконавчому провадження (власника реалізованого майна), якщо підставами цього позову є порушення порядку їх проведення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 рокуу справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24) вказано, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. З огляду на правову природу процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Наведене узгоджується з правилами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Тож правова природа продажу майна з публічних (електронних) торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі приписів цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо дотримання визначених правил про процедуру, порядок проведення торгів».

З урахуванням наведеного, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та скасування свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів слід відмовити з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.

Щодо позовних вимог про визнання торгів недійсними

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження

№ 61-20968 сво 21).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) ? сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої вказаної статті Закону).

Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження (стаття 30 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частин першої, другої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

У статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частинами першою, другою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У частинах третій, шостій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина сьома статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»).

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону (стаття 41 Закону України «Про іпотеку», тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки (стаття 43 Закону України «Про іпотеку»).

У стаття 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються, зокрема: спосіб реалізації предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах). У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, незалежно від того, чи визначена така ціна на момент розгляду судом справи про звернення стягнення на предмет іпотеки чи зазначена в рішенні суду.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Недійсність правочину чи договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, а не застосовуватися з іншою метою. Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину» (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі

№ 754/5554/16-ц (провадження № 61-5251св21)).

Оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення. Для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. При цьому наявність підстав для визнання торгів недійсними має встановлюватися судом на момент їх проведення.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок про те, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 рокуу справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24) вказано, що:

«за усталеною практикою суду касаційної інстанції, для визнання судом електронних торгів недійсними обов`язковими умовами є наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи вплинули ці порушення на результати торгів та чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Отже, проведення електронних торгів з порушенням вимог законодавства є підставою для визнання таких торгів недійсними винятково за умови доведення порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, та у разі якщо такі порушення вплинули на результати торгів. Доведення такого порушення прав покладається на особу, яка оспорює торги.

Водночас ОСОБА_1 у позовній заяві лише констатував певні порушення Порядку № 2831/5, проте не зазначав, як саме неповідомлення про день та час проведення електронних торгів, а також ненадсилання протоколу порушило його права та інтереси та як це вплинуло на результати торгів, що є найважливішим. Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, які саме права й законні інтереси боржника порушено його неналежним повідомленням про проведення торгів та як це вплинуло на їх результати.

Особливістю справи, що переглядається, є те, що ОСОБА_1 в установлений законом спосіб оскаржив дії державного виконавця з проведення оцінки арештованого майна, які вчинені до передачі майна на реалізацію. Ухвалою від 26 серпня 2021 року Октябрський районний суд м. Полтави визнав такою, що не підлягає застосуванню, оцінку у формі письмового звіту про незалежну оцінку майна від 08 липня 2021 року № 615, а саме про вартість квартири АДРЕСА_1.

Ураховуючи викладене, а також фактичні та преюдиційно встановлені обставини справи, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що права позивача під час проведення електронних торгів були порушені, однак не з тієї підстави, що він не був повідомлений про проведення торгів, а з тієї підстави, що реалізація на торгах майна за необґрунтованою, заниженою ціною безпосередньо впливає на результати торгів та зачіпає і порушує права та інтереси боржника, оскільки ціна, за якою майно реалізується на торгах, впливає на обсяг зобов`язань, які будуть погашені під час відповідного виконавчого провадження».

У постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі

№ 6-116цс12, на яку посилається АТ «ОТП Банк» і приватний виконавець у касаційних скаргах, вказано «виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином. Таким чином, ураховуючи, те що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК України). Необхідно також зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в зазначеному Міністерстві 2 листопада1999 року за № 745/4838. Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону). Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними».

Висновок про те, що дії виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення торгів, мають самостійний спосіб оскарження, підтверджується сталою практикою Верховного Суду, зокрема, постановами Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12, від 15 лютого 2020 року у справі № 367/6231/16-ц, від 12 червня 2019 у справі № 308/12150/16-ц, Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 361/3505/20 та багатьма іншими, на які є посилання в касаційних скаргах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18), на яку посилається АТ «ОТП Банк» і ТОВ «Файн-Пром» у касаційних скаргах, вказано, що «визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2018 року у справі № 464/5754/14-ц (провадження № 61-744св18), на яку посилається ТОВ «Файн-Пром» у касаційній скарзі, вказано, що «положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

У справі, що переглядається:

направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2021 року вказав, що зроблені судами попередніх інстанцій висновки щодо вирішення спору по суті є передчасними, оскільки судами не з`ясовано та не надано оцінки доводам сторін про те, що:

1) встановлено, що опис і арешт спірного майна боржника проведено в межах окремого виконавчого провадження № НОМЕР_1 (виконавчий лист № 725/4674/15-ц) та не з`ясовано, чи приватним виконавцем виносилася постанова про опис і арешт майна боржника в межах виконавчого провадження - № НОМЕР_3 (виконавчий лист № 725/4846/15-ц) до об`єднання у зведене з виконавчим провадженням або у зведеному виконавчому провадженні. Указане стосується і оцінки майна боржника, яка, із встановлених судами фактичних обставин справи, проводилася лише у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;

2) зі змісту ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26 вересня 2019 року у справі № 725/5109/19 вбачається, що судовим рішенням було зупинено стягнення за виконавчим листом № 725/4674/15-ц у рамках зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, а також реалізацію заставленого (іпотечного), арештованого і описаного майна - спірного майна. При цьому суди зазначили, що примусове стягнення боргу за виконавчим листом № 725/4846/15-ц (виконавче провадження № НОМЕР_3) включає в себе звернення стягнення на майно боржника шляхом його реалізації та не встановили, чи указане стосується спірного нерухомого майна, чи примусове стягнення боргу за виконавчим листом № 725/4846/15-ц (виконавче провадження № НОМЕР_3) включає в себе звернення стягнення на інше майно боржника, чи проводився опис й арешт такого майна, його оцінка, і в якому виконавчому провадженні такі дії здійснювалися;

при новому розгляді справи суди послались як підставу для задоволення позову та визнання недійсними оспорюваних електронних торгів на наступне:

1) виконавець фактично змінив спосіб і порядок виконання судового рішення, що може відбутися тільки в судовому порядку за процедурою, що встановлена статтею 435 ЦПК України, оскільки за виконавчим листом №725/4674/15-ц відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення коштів, проте спірне іпотечне майно могло бути продано з торгів тільки на погашення зобов`язання ОСОБА_1 за вказаним виконавчим листом з початковою ціною продажу 11 610 354 грн. Вказали на аналогічний висновок Верховного Суду, що наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі

№ 921/107/15-г/16. За відсутності судового рішення про зміну початкової ціни продажу іпотечного майна у справі № 725/4674/15-ц, приватний виконавець був зобов`язаний дотримуватись норм п. 1 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна та п. 22 Розділу ІІІV Інструкції з організації примусового виконання рішень суду щодо визначення початкової ціни продажу іпотечного майна в сумі, яку визначено судом. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 2-412/10 від 10 лютого 2021 року;

2) продаж об`єктів нерухомого майна з прилюдних торгів 30 вересня 2019 року відбувся на погашення зобов`язань позивача ОСОБА_1 за виконавчим листом №725/4846/15-ц від 02 квітня 2019 року про стягнення заборгованості з позивача в сумі 2 280 053,60 грн за іншими кредитними договорами, які не мали іпотечного забезпечення, опис та арешт майна боржника у цьому виконавчому провадженні № НОМЕР_3 про стягнення коштів не проводився, і постанова про звернення стягнення на майно боржника у цьому виконавчому провадженні також не виносилася. Не вчинялись такі дії і в зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2 після 29 серпня 2019 року. Постановою від 17 вересня 2019 року приватний виконавець повернув виконавчий лист № 725/4674/15ц від 25 січня 2018 року і вивів виконавче провадження № НОМЕР_1 із зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, отже опис та арешт майна, здійснений в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, після повернення цього листа стягувачу втратив силу, що тягне за собою відсутність підстав для застосування процедури продажу арештованого майна, яка визначена статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» і Порядком реалізації арештованого майна;

3) на момент проведення торгів була винесена ухвала Першотравневим районним судом м. Чернівці від 26 вересня 2019 року за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця в рамках примусового виконання судового рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 жовтня 2017 року у справі №725/4674/15-ц, яка набрала законної сили, про зупинення стягнення в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_6, яка зупинила дію виконавчого листа та реалізацію майна у зведеному виконавчому провадженні, що було безумовною підставою для зняття спірного майна з торгів;

суди не врахували, що:

1)визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця та не є складовою способу або порядок виконання рішення суду. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, незалежно від того, чи визначена така ціна на момент розгляду судом справи про звернення стягнення на предмет іпотеки чи зазначена в рішенні суду. Проведення оцінки, зокрема, нерухомого майна із залученням виконавцем суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, є обов`язком виконавця.

Оцінка майна боржника є складовою підготовчих дій з метою проведення прилюдних торгів, тобто дією виконавця у виконавчому провадженні. При цьому дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження, без оскарження яких не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними.

Аналіз змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 свідчить, що в ній відсутній висновок, на який послались суди. Натомість Верховний Суд неодноразово підтверджував висновок, що звернення стягнення на предмет іпотеки в процедурі виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя, не суперечить закону.

У постанові Верховного Суду у справі № 2-412/10 від 10 лютого 2021 року предметом розгляду була скарга на неправомірні дії приватного виконавця, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що у рішенні суду, яке перебувало на примусовому виконанні, передбачено чіткий порядок його виконання і виконавчий документ з його виконання не містить жодних вимог щодо стягнення грошових коштів з боржника. Тому посилання на висновки у наведеній постанові є помилковим, оскільки у цій справі правовідносини не є подібними до справи, що переглядається.

Тому висновки судів, що іпотечне майно могло бути продано з торгів тільки на погашення зобов`язання ОСОБА_1 за виконавчим листом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а за відсутності судового рішення про зміну початкової ціни продажу іпотечного майна виконавець зобов`язаний визначити початкову ціни продажу іпотечного майна в сумі, яку визначено судом, є необґрунтованими;

2) Закони України «Про виконавче провадження» та «Про іпотеку», інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до цих Законів, як і Порядок, не містять положень щодо обов`язку виконавця проводити повторні (окремі, додаткові) описи і арешти майна боржника, або його оцінки, у зв`язку з виведенням окремого виконавчого провадження із зведеного та/або повернення такого виконавчого документа стягувачу. Виконавчі дії спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, а суди встановили, що виконавче провадження № НОМЕР_1 (виконавчий лист № 725/4674/15-ц), в межах якого проведено опис і арешт та оцінку спірного майна боржника, в подальшому, внаслідок об`єднання виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3, виконувалось в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Тому необґрунтованим є висновок судів, що опис та арешт майна, здійснений в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, після повернення цього листа стягувачу втратив силу, що тягне за собою відсутність підстав для застосування процедури продажу арештованого майна;

3) за змістом ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26 вересня 2019 року у справі № 725/5109/19 зупинено стягнення за виконавчим листом №725/4674/15-ц в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_6, а також реалізацію заставленого (іпотечного), арештованого і описаного майна - приміщення боксів технічного обслуговування та автомийки і земельної ділянки, площею 0,1188 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:08:004:0011, номер лота 372098, до набрання законної сили судового рішення за наслідками судового розгляду скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павчук І. С., на дії приватного виконавця в рамках примусового виконання судового рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 жовтня 2017 року у справі №725/4674/15-ц.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Суди встановили, що за заявою стягувача (іпотекодержателя) про повернення виконавчого листа № 725/4674/15-ц приватним виконавцем 17 вересня 2019 року винесено постанову про його виведення із зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 та повернено стягувачу, тобто до прийняття вказаної ухвали, а оспорювані торги проведені у межах примусового виконання виконавчого листа № 725/4846/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 2 180 053,60 грн, яке зупинено не було, як не було і підстав для зупинення вчинення виконавчих дій за цим виконавчим провадженням. Завірена судом копія вказаної ухвали суду на адресу приватного виконавця надійшла 01 жовтня 2019 року, а оспорювані торги було проведено 30 вересня 2019 року. Участь в торгах узяло 5 допущених до торгів учасників, було зроблено 38 кроків, 2 з яких за особливою ставкою, переможцем визнаний учасник № 12, який запропонував 5 361 301,82 грн, а 01 жовтня 2019 року ТОВ «Файн-Пром» (переможець) оплатило запропоновану ціну по лоту.

Колегія суддів також враховує, що у справі № 725/5109/19 позивач оскаржував правомірність дій приватного виконавця щодо самостійного визначення вартості заставленого майна та передачі його на реалізацію не у спосіб визначений рішенням суду у справі № 725/4674/15-ц, просив визнати недійсним звіт № 19062 про оцінку майна від 12 серпня 2019 року виготовлений ОСОБА_4 , зобов`язати приватного виконавця провести виконання судового рішення згідно з визначеним виконавчим листом порядку. Вподальшому у справі № 725/5109/19 ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівців від 06 грудня 2019 року за заявою представника ОСОБА_1 провадження у справі за його скаргою на дії приватного виконавця в рамках примусового виконання судового рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 жовтня 2017 року у справі №725/4674/15-ц закрито; заходи забезпечення скарги у вигляді зупинення стягнення за виконавчим листом №725/4674/15-ц, а також реалізації заставленого (іпотечного), арештованого і описаного майна скасовано. Тобто не встановлено порушень при проведенні виконавчих дій.

Касаційний суд наголошує, що для визнання судом торгів недійсними обов`язковим є встановлення сукупності таких обставин, як: порушення правил проведення електронних торгів, їх вплив на результати торгів, а також порушення (невизнання або оспорювання) суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду з відповідним позовом. Позивач лише констатував допущене приватним виконавцем порушення, але не обґрунтував порушення його прав або законних інтересів внаслідок наведених обставин, як це вплинуло на результати торгів, що є найважливішим. Суди першої та апеляційної інстанцій таких обставин також не встановили. Позивач в установлений законом спосіб не оскаржив дії приватного виконавця, які вчинені до передачі майна на реалізацію.

За таких обставин відсутні порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, які б свідчили про наявність підстав для визнання їх недійсними. Тому суди зробили помилковий висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24), дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити, судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання апеляційної скарги приватний виконавець Кондрюк К. О. сплатив 14 407,50 грн судового збору (т. 8, а. с. 125), касаційної скарги - 19 210,00 грн судового збору. За подання касаційної скарги АТ «ОТП Банк» сплатило 19 210,00 грн судового збору. За подання апеляційної скарги ТОВ «Файн-Пром» сплатило 14 407,50 грн (т. 8, а. с. 132), касаційної скарги - 19 210,00 грн судового збору. Тому з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Кондрюка К. О. належить стягнути судовий збір у сумі 33 617,50 грн, на користь АТ «ОТП Банк» - 19 210,00 грн, на користь ТОВ «Файн-Пром» - 33 617,50 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Акціонерного товариства «ОТП Банк», приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка Костянтина Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Файн-Пром» задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08 серпня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 листопада 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» 19 210,00 грн судових витрат на сплату судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка Костянтина Олександровича 33 617,50 грн судових витрат на сплату судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Файн-Пром»33 617,50 грн судових витрат на сплату судового збору.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08 серпня 2022 року та постанова Чернівецького апеляційного суду від 09 листопада 2022 року втрачають законну силу і подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков