Ухвала

від 19.12.2024 по справі 127/27864/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 127/27864/24

провадження № 61-16443ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Сахаровою Марією Андріївною, на ухвалу Вінницького апеляційного суду

від 03 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення в натурі 1/2 частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, припинення права спільної часткової власності на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення в натурі 1/2 частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, припинення права спільної часткової власності на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2024 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Мишковської Т. М. та зобов`язано позивача ОСОБА_1 протягом десяти днів внести на депозитний рахунок суду грошову суму в розмірі

20 400 грн для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача ОСОБА_2 на правничу допомогу, які має понести відповідач ОСОБА_2 у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржила ї ї в апеляційному порядку.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2024 року у даній цивільній справіповернуто особі, що її подала.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що оскаржена ухвала суду не входить до переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, що зазначені у частині першій статті 353 ЦПК України, тому апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

10 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - Сахарова М. А. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 грудня 2024 року.

Касаційна скарга мотивована висновками Верховного Суду про те, що апеляційному оскарженню підлягає будь-яка ухвала суду першої інстанції, якщо такою ухвалою вирішено будь-яке процесуальне питання, яке так чи інакше стосується судового збору або інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, викладеними у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 638/17815/17-ц (провадження № 61-10702св18), 05 лютого 2020 року у справі № 758/3200/19-ц (провадження № 61-23262св19), 02 листопада 2022 року у справі № 760/9685/22 (провадження № 61-9630св22), а також у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 492/1529/19 (провадження № 61-10006св22). Верховним судом в наведеній практиці роз`яснено, що мають бути враховані не лише перелік ухвал, які підлягають оскарженню окремо від рішення, а й процесуальні наслідки, які за собою несе таке забезпечення. Вказує, що суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження таких висновків не врахував, а застосував постанову від 03 березня 2021 року у справі № 509/2803/19, яка не є релевантною обставинам даної справи і є необхідність відступити від такого висновку.

Посилається на те, що ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, та вважає, що пункт 13 частини першої статті 353 ЦПК України стосується випадків забезпечення судових витрат також, оскільки така процесуальна дія суду впливає безпосередньо на розмір судових витрат, які позивач несе у зв`язку з розглядом справи.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову

у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

У частині першій статті 353 ЦПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку така ухвала як ухвала про забезпечення судових витрат відсутня.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

Частиною другою статті 353 ЦПК України передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження

№ 14-190цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження

№ 61-19138сво18) зроблено висновок, що «право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати від 03 березня 2021 року у справі № 509/2803/19 (провадження N 61-18656св20) зроблено висновок, що «суд апеляційної інстанції помилково вказував на можливість оскарження цієї ухвали відповідно до пункту 13 частини першої статті 353 ЦПК України, оскільки в указаній нормі передбачена можливість оскарження ухвали суду першої інстанції про визначення розміру судових витрат, а не про їх забезпечення.

Отже, ухвала суду першої інстанції про забезпечення судових витрат не могла бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду щодо суті спору й окремо від цього рішення. Оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду щодо суті спору».

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

З урахуванням того, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення судових витрат не входить до вичерпного переліку ухвал, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду в апеляційному порядку (частина перша статті 353 ЦПК України), Вінницький апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Результат аналізу змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

У частині четвертій статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від

19 грудня 1997 року).

Посилання на постанови Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 638/17815/17-ц (провадження № 61-10702св18), 05 лютого 2020 року у справі № 758/3200/19-ц (провадження № 61-23262св19), 02 листопада 2022 року у справі № 760/9685/22 (провадження № 61-9630св22), від 25 січня 2023 року у справі № 492/1529/19 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у вказаних справах предметом оскарження були ухвали суду про залишення позовної заяви без рухув частині визначення судових витрат, та про відмову у прийнятті заяви зміну предмету і підстав позову та її повернення.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувана ухвала апеляційної інстанцій є законною, постановленою з додержанням норм права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Сахаровою Марією Андріївною, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення в натурі 1/2 частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, припинення права спільної часткової власності на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська Є. В. Коротенко В. М. Коротун