Рішення

від 09.12.2024 по справі 203/4443/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/4443/24

Провадження № 2/0203/1710/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши в підготовчому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи Центрально-міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), орган опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що з 29.11.1997 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, під час якого в них народилась дитина син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 19.04.2006 року вони розлучились, але якийсь час намагались налагодити стосунки та періодично мешкали разом приблизно до травня 2010 року. В цей час він став зустрічатись з іншою жінкою, з якою в червні 2010 року зареєстрував шлюб, оскільки вона була вагітна. Після цього стосунки із ОСОБА_4 припинились. Про вагітність останньої та народження сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , він не знав та ОСОБА_4 про це йому відразу не сказала. Про народження дитини він дізнався лише через два місяці після народження та почав допомагати фінансово, навідувати дитину, брати участь у її вихованні. З 2014 року стосунки у новій родині розладились та він почав мешкати із ОСОБА_4 та їх сином ОСОБА_6 , батьком якого було записано особу зі слів матері, якої не існує ОСОБА_7 . До повномасштабного вторгнення РФ вони мешкали разом до моменту, коли відповідачка з дітьми виїхала за межі України через загрозу їх життю та здоров`ю. На сьогодні він продовжує допомагати фінансово сину, щомісячно робить грошові перекази, цікавиться його життям, приймає участь у вихованні. На сьогодні сину виповнилось 13 років та незабаром буде отримувати паспорт громадянина України і виявив бажання, щоб у документах було зазначено дані справжнього батька. Разом із відповідачкою вони звернулись зі спільною заявою до Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо зміни свідоцтва про народження сина та зазначення його батьком дитини, на що було надано безглузду відповідь про те, що він має ще одну дитину, впродовж 14 років не скористався правом визнати дитину, а також підозру про наміри ухилення від мобілізації. З цього приводу зазначив, що син ОСОБА_6 буде лише другою неповнолітньою дитиною. Крім того, він знятий з військового обліку та його бажання офіційно вважатись батьком дитини не має нічого спільного з ухиленням від мобілізації. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати його батьком дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключити з актового запису про народження відомості про батька ОСОБА_7 та внести зміни до актового запису про народження, зазначивши відомості про нього (позивача), як батька дитини.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 05.09.2024 року позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 07.10.2024 року в якості належної третьої особи замість Управління-служби у справах дітей було залучено орган опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради.

Під час підготовчого судового засідання представник позивача зазначив про підтримання позову.

Відповідачка в наданому відзиві та її представник в письмових поясненнях зазначили про визнання позову.

В зв`язку з цим, представники сторін в підготовчому судовому засіданні 09.12.2024 року заявили клопотання про розгляд справи та ухвалення рішення у підготовчому судовому засіданні.

Треті особи явку своїх представників в підготовче судове засідання не забезпечили.

Згідно ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 4 ст.200 ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленомустаттями 205,207цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,4,5 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Таким чином, враховуючи подачу відповідачкою відзиву про визнання позову, а також враховуючи, що таке визнання, з огляду на підстави та предмет позову, не суперечить закону, не призведе до порушення прав, свобод чи інтереси інших осіб, суд визнав за можливе прийняти визнання відповідачкою позову та ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні, відповідно до наведених вище положень ст.ст.200,206 ЦПК України.

Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони з 29.11.1997 року перебував у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 19.04.2006 року.

З 18.06.2010 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_9 , який було розірвано за рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 13.02.2017 року у справі №203/235/17.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачка ОСОБА_4 народила дитину сина ОСОБА_8 , відомості про батька якого було зазначено в актовому записі про народження та виданому свідоцтві про народження зі слів матері у відповідності до ч.1 ст.135 СК України, а саме: ОСОБА_7 .

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що після розлучення із відповідачкою 19.04.2006 року, вони якийсь час намагались налагодити стосунки та періодично мешкали разом приблизно до травня 2010 року. В цей час він став зустрічатись з іншою жінкою, з якою в червні 2010 року зареєстрував шлюб, оскільки вона була вагітна. Після цього стосунки із ОСОБА_4 припинились. Про вагітність останньої та народження сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , він не знав та ОСОБА_4 про це йому відразу не сказала. Про народження дитини він дізнався лише через два місяці після народження та почав допомагати фінансово, навідувати дитину, брати участь у її вихованні. З 2014 року стосунки у новій родині розладились та він почав мешкати із ОСОБА_4 та їх сином ОСОБА_6 , батьком якого було записано особу зі слів матері, якої не існує ОСОБА_7 . До повномасштабного вторгнення РФ вони мешкали разом до моменту, коли відповідачка з дітьми виїхала за межі України через загрозу їх життю та здоров`ю. На сьогодні він продовжує допомагати фінансово сину, щомісячно робить грошові перекази, цікавиться його життям, приймає участь у вихованні.

У наданому відзиві відповідачка визнала наведені в позовній заяві обставини, а також, що син ОСОБА_6 є їх спільним із позивачем сином.

Також з матеріалів справи вбачається, що сторони спільно звертались до Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з приводу визнання позивачем батьківства відносно сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та несення відповідних змін до актового запису, на що відділом реєстрації було надано відповідь про те, що позивач має ще одну дитину, перебував в іншому шлюбі, впродовж 14 років не скористався правом визнати дитину, а також з посиланням на підозру у фіктивному визнанні батьківства в період мобілізації.

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленомуст.ст.122,125цього Кодексу.

Відповідно до ст.125 СК України, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Частиною 1 ст.126 СК України встановлено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановленост.126цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно доч.1 ст.135цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

З матеріалів справи вбачається, що сторони після розірвання шлюбу продовжували періодично підтримувати відносини до травня 2010 року. Через сім місяців після припинення відносин відповідачка народила дитину сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька якого було записано зі слів матері відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

Підчас розгляду справи відповідачка визнала позов та визнала батьківство позивача щодо сина ОСОБА_6 .

Також з матеріалів справи вбачається, що сторони у відповідності до ч.1 ст.126 СК України намагались оформити батьківство позивача, звернувшись із відповідною заявою до органу державної реєстрації, але фактично отримали відмову в цьому.

Суд враховує, що позов ймовірного біологічного батька про визнання його батьківства підлягає розгляду судом по суті. У такий спосіб національні суди мають можливість належним чином встановити, чи було порушено право позивача на приватне життя, визначити найкращі інтереси дитини, оцінити баланс інтересів батька, сім`ї та дитини.

В інший спосіб біологічний батько був би позбавлений будь-якої можливості доводити правовий зв`язок між ним та дитиною.

Така позиція узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у рішенні від 18 травня 2006 року у справі «Ружанські проти Польщі» («Rozanski v. Poland», заява №55339/00).

У рішенні від 13.10.2020 року справі«KOYCHEV v. Bulgaria»(заява №32495/15)ЄСПЛ виснував про те, що неможливість стверджуваного біологічного батька дитини домогтися розгляду по суті питання про визнання його батьківства є порушенням статті 8 Конвенції. Хоча національні органи та суди у своїх рішеннях навели конкретні причини, які, на їхню думку, виправдовували відмову у наданні дозволу заявникові встановити своє батьківство, процес прийняття цих рішень, як вбачається, не гарантував належного захисту інтересів заявника та не дав змоги детально оцінити факти і збалансувати відповідні інтереси. Як наслідок, ЄСПЛ визнав, що, незважаючи на широкі межі свободи розсуду, наданої державам у таких справах, право на повагу заявника до його приватного життя було порушено.

На противагу, стаття 8 Конвенції не була порушена у випадах, коли національні органи влади відмовляли у розгляді такого позову після ретельного вивчення інтересів зацікавлених осіб, приділивши особливу увагу інтересам дитини та не проігнорувавши при цьому інтереси ймовірного біологічного батька (рішення ЄСПЛ від 12 лютого 2013 року у справі «Кріштіан Барнабас Тот проти Угорщини» («Krasztian Barnabas Tot v. Hungary», заява №48494/06, §33-38).

У справах, в яких чоловік бажає ініціювати провадження про оспорювання батьківства щодо дитини, суть позову заявника полягає не у тому, що держава повинна була утриматися від дій, а радше у неспроможності національних судів вирішити питання його біологічних відносин з дитиною, тим самим забезпечивши «повагу» до «приватного життя» заявника.Хоча основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади, вона не лише зобов`язує державу утримуватися від такого втручання, на додаток до цього негативного зобов`язання можуть існувати позитивні зобов`язання, притаманні ефективній повазі до приватного або сімейного життя.Ці зобов`язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою (див. рішення у справі «Фон Ганновер проти Німеччини (№ 2)» [ВП] (Von Hannover v. Germany (no. 2) [GC], заяви № 40660/08 та № 60641/08, пункт 98, ЄСПЛ 2012). Межа між позитивними та негативними зобов`язаннями держави за статтею 8 Конвенції не підлягає чіткому визначенню, проте застосовні принципи є подібними. В обох контекстах слід враховувати справедливий баланс, який має бути встановлений між конкуруючими інтересами (там само, пункт 99) (YAKUSHEV v. UKRAINE, №15978/09, § 16, 21, 22, ЄСПЛ, від 14 грудня 2018 року).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19)).

Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином, враховуючи наведені вище положення законодавства та практику ЄСПЛ, встановлені судом обставини, а також визнання позову відповідачкою, суд приходить до висновку про обґрунтованість, доведеність та необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки позивач в позовній заяві та його представник під час розгляду справи не ставили питання про розподіл судових витрат та їх стягнення з відповідачки, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст.121,125,126,128,135 СК України, ст.ст.4,5,10-13,76-82,141,200,206,258,259,263-268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи Центрально-міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), орган опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини задовольнити.

Визнати громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) батьком дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Виключити з актового запису про народження №22 від 18 січня 2011 року (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області) відомості про батька дитини громадянина України ОСОБА_7 .

Внести зміни до актового запису про народження №22 від 18 січня 2011 року (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області), зазначивши батьком дитини - громадянина України ОСОБА_3 .

Понесені позивачем по справі судові витрати покласти на останнього.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2024 року.

Суддя С.Ю.Казак