Рішення

від 17.12.2024 по справі 204/4632/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/4632/24

Провадження № 2/204/2510/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретарясудового засідання Карнаух В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача Зайцевої О.П.,

третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк Віктор Васильович, про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

09 травня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , треті особи: П`ята дніпровська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк Віктор Васильович, в якій просила визнати недійсним заповіт від 16 травня 2023 року, зареєстрований приватним нотаріусом Семенюк В.В. в реєстрі за № 362, номер заповіту у спадковому реєстрі 70657038. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що позивач ОСОБА_1 є рідною сестрою померлої ОСОБА_5 . На початку воєнної агресії ОСОБА_1 мешкала в смт Ківшарівка Харківської області. Сестра, ОСОБА_5 , зателефонувала їй та запросила до себе в м. Дніпро. ОСОБА_1 приїздила до сестри у жовтні 2023 року, зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа за адресою сестри, а саме: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. За життя ОСОБА_5 казала, що квартира, в якій вони останній час мешкали разом з сестрою, залишиться сестрі - ОСОБА_1 , оскільки син спадкодавця - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 через повішання. Про ОСОБА_3 жодної мови не було. Останній час перед смертю ОСОБА_5 стала «сама не своя»: до неї почала навідуватись подруга ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , подружжя ОСОБА_9 . ОСОБА_5 постійно готувала їм їсти та сторожу ОСОБА_10 , поводилася дивно, від сестри різко віддалилася, і через декілька сеансів масажу ОСОБА_3 . ОСОБА_5 померла. Після смерті ОСОБА_5 . ОСОБА_3 почала одразу поводитися зухвало, як господиня, забрала усі документи та вигнала позивача з квартири, де вона зареєстрована як внутрішньо переміщена особа, також виганяла з адреси АДРЕСА_2 , де позивач мешкає, так як в квартиру по АДРЕСА_3 позивача також жити не пускають. Позивач неодноразово зверталася до поліції, але результату це не дало. Звернувшись до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори позивач дізналася про існування заповіту, який нібито склала її сестра ОСОБА_5 на ОСОБА_3 . Позивач вважає, що її сестра ОСОБА_5 так вчинити не могла, а якщо і підписала зазначений заповіт, то перебувала в стані, коли людина не розуміє значення своїх дій, тому вона змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Посилаючись на ст.ст. 203, 225 ЦК України вважала, що вищевказаний заповіт ОСОБА_5 має бути визнаний судом недійсним. У зв`язку з викладеним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

16 липня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_11 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне. Відносини між сестрами - позивачем та спадкодавцем, зіпсувалися ще після смерті їх матері ОСОБА_12 , яка померла у вересні 2006 року, внаслідок чого вони взагалі перестали спілкуватись. Тільки в жовтні 2023 року позивач почала телефонувати спадкодавцю та скаржитись на умови проживання, де вона тимчасово мешкала в м. Решитилівці Полтавської області, куди вимушена була виїхати у зв`язку з окупацією смт Ківшарівка м. Купянськ Харківської області, та посилаючись на те, що неподалік проходять бойові дії, просилася до сестри на тимчасове місце проживання. Саме за цих обставин та за умови, що ОСОБА_1 буде собі шукати помешкання для подальшого проживання, ОСОБА_5 надала дозвіл сестрі з чоловіком на тимчасове проживання у будинку для водіїв, розташованому на стоянці вантажного транспорту ФОП ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_4 . При цьому, слід зауважити, що сама ОСОБА_5 теж постійно проживала на території вказаної стоянки, але в іншому будинку, більш комфортному для проживання. Під час проживання на території стоянки вантажного транспорту ФОП ОСОБА_5 відносини між сестрами не відновилися, а навпаки погіршилися. ОСОБА_1 постійно нарікала на умови проживання, які закінчувалися скандалами, тому ОСОБА_5 неодноразово, в присутності свідків, просила її до 01 січня 2024 року звільнити будинок для водіїв та знайти собі інше житло. Окрім вказаного, понад чотири роки, за усним погодженням спадкодавця ОСОБА_5 у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала їй на підставі договору купівлі-продажу, проживає ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказаним повністю спростовуються доводи позивача, викладені у позовній заяві, щодо спільного проживання позивача зі спадкодавцем в одній квартирі. Одночасно слід зазначити, що відповідач зі спадкодавцем товаришували з 1981 року, так як мешкали в одній кімнаті гуртожитку протягом семи років. В подальшому не припиняли тісно спілкуватися до дня смерті ОСОБА_5 . В 1996 році ОСОБА_3 стала хрещеною сину ОСОБА_5 ОСОБА_6 . З 09 квітня 2002 року за пропозицією ФОП ОСОБА_5 була працевлаштована до неї експедитором, де працювала офіційно до досягнення пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_4 . В подальшому, відповідач продовжувала допомагати ОСОБА_5 та постійно була з нею на зв`язку. ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок трагічної смерті сина спадкодавця ОСОБА_6 , відповідач постійно підтримувала ОСОБА_5 , відвідувала її по день смерті. Щодня, вранці та перед сном, телефонували один одному, спілкувалися, так як тісне спілкування роками переросло в дружбу. Зазначила, що спадкодавець не була інвалідом, не перебувала на обліку у жодного лікаря, не хворіла тяжкими хворобами, які б давали підстави вважати, що вона була недієздатною та не усвідомлювала свої дії та вчинки, вела здоровий образ життя. Як на час складання та підписання заповіту, так і станом на день смерті ОСОБА_5 мала ясну пам`ять і абсолютно все усвідомлювала. Вважає, що заповіт є дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідачки було вільним і відповідало її волі, так як містить особистий підпис заповідача та її власноручний запис «Заповіт прочитано мною вголос і підписано особисто.». Такий запис підтверджує відсутність у нотаріуса сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності спадкодавиці на час складання заповіту. У зв`язку з викладеним просила відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.

18 липня 2024 року від представника позивача ОСОБА_14 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. Відносини у позивача з сестрою, спадкодавцем, не були поганими. Спадкодавець сама запросила позивача ОСОБА_1 з чоловіком приїхати до неї через військові дії та небезпеку, та обіцяла, що квартира залишиться сестрі після її смерті, оскільки відчувала свою провину перед сестрою, тому що за життя ОСОБА_5 взяла в борг 5000,00 доларів США на купівлю квартири по АДРЕСА_1 , у чоловіка позивача ОСОБА_1 , але так його і не повернула. Саме через це сестри тривалий час не спілкувались, але потім налагодили стосунки. ОСОБА_5 тільки останнім часом перед смертю стала «сама не своя», коли до неї неочікувано почала навідуватись ОСОБА_3 . Таким чином, доводи відповідача вона вважає безпідставними, так як правова позиція заснована на неправдивих відомостях.

Позивач та її представник - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити в повному обсязі, з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач та її представник - ОСОБА_11 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк В.В. в судовому засіданні вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. Додатково пояснив, що з померлою ОСОБА_5 він був знайомий, вона неодноразово посвідчувала у нього правочини. Оскаржуваний заповіт він дійсно посвідчував 16 травня 2023 року, ОСОБА_5 заповіт підписала власноруч в його присутності, її волевиявлення буловільним тавідповідало їївнутрішній волі,значення своїхдій ОСОБА_5 усвідомлювала.Заповідач поводиласебе якзазвичай,нічого дивногов їїповедінці небуло.В момент складання заповіту заповідач була дієздатною, усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними в повній мірі.

Представник третьої особи - П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Допитаний в судовому засіданні 17 грудня 2024 року в якості свідка ОСОБА_15 суду пояснив, що він є колишнім чоловіком позивача ОСОБА_1 . В день смерті ОСОБА_5 він був поруч з нею. Його та ОСОБА_1 покликав ОСОБА_16 повідомивши, що ОСОБА_5 раптово стало погано. Про наявність оскаржуваного заповіту від імені ОСОБА_5 він дізнався від відповідача ОСОБА_3 . Він був здивований тим, що заповіт складений саме на ім`я ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні 17 грудня 2024 року в якості свідка ОСОБА_17 суду пояснив, що він був знайомий з померлою ОСОБА_5 , орендував у неї житло. Йому відомо, що заповіт був складений ОСОБА_5 на ОСОБА_3 , яка була кумою спадкодавця. Про цей заповіт йому повідомила сама ОСОБА_5 приблизно у листопаді 2023 року. Також ОСОБА_5 розповідала йому, що вона не спілкувалась зі своєю сестрою приблизно 15 років.

Допитана в судовому засіданні 17 грудня 2024 року в якості свідка ОСОБА_13 суду повідомила, що з померлою ОСОБА_5 вона була знайома, з початку 2020 року вона орендувала у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_5 , в якій проживає і до теперішнього часу. Також вона дружила з померлим сином ОСОБА_5 . З померлою ОСОБА_5 вона часто спілкувалась телефоном. Відповідач ОСОБА_3 була кращою подругою ОСОБА_5 . Про оскаржуваний заповіт їй стало відомо після смерті ОСОБА_5 від відповідача ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні 17 грудня 2024 року в якості свідка ОСОБА_16 пояснив, що з позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 він знайомий. Він працював сторожем на стоянці ОСОБА_5 приблизно з 2012 року, там же і проживав. Про оскаржуваний заповіт на ім`я ОСОБА_3 він дізнався від самої ОСОБА_5 приблизно за місяць до смерті останньої. Коли ОСОБА_5 спілкувалась телефоном з позивачем ОСОБА_1 , то це завжди закінчувалось сварками. Коли приїхала ОСОБА_1 , то спочатку вони з ОСОБА_5 спілкувались нормально, однак потім почались сварки. ОСОБА_5 завжди була здорова та усвідомлювала значення своїх дій.

Допитаний в судовому засіданні 17 грудня 2024 року свідок ОСОБА_18 пояснив, що він був знайомий з ОСОБА_5 , колись у неї працював. Іноді він допомагав ОСОБА_5 , возив її, коли останній було це потрібно. Поведінка ОСОБА_5 була адекватною, нічого дивного у її поведінці він не помічав. Про заповіт він дізнався після смерті ОСОБА_5 від ОСОБА_3 .

Допитана в судовому засіданні 17 грудня 2024 року в якості свідка ОСОБА_19 повідомила суду, що вона давно знала ОСОБА_5 , більше 20 років. Про заповіт вона дізналась від самої ОСОБА_5 , яка повідомила їй, що склала заповіт на ОСОБА_3 , оскільки вони близькі подруги та ОСОБА_3 була хрещеною матір`ю сина ОСОБА_5 . Це було приблизно влітку 2023 року. Також, ОСОБА_5 повідомляла їй, що з 2006 року після смерті матері вона не спілкується зі своєю сестрою. З ОСОБА_5 вона спілкувалась постійно, як особисто, так і по телефону. ОСОБА_5 завжди була здоровою та на психічні хвороби не хворіла.

Допитана в судовому засіданні 17 грудня 2024 року в якості свідка ОСОБА_20 пояснила, що ОСОБА_5 вона знала близько 35 років, вони проживали поряд, були сусідами по квартирам. Про заповіт вона дізналась від ОСОБА_5 , заповіт складений на ОСОБА_3 . Вони з ОСОБА_5 часто спілкувались, психічних розладів ОСОБА_5 не мала.

Вислухавши учасників справи та допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Приоскілля Дворічанського району Харківської області, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , виданим 24 лютого 2020 року, орган, що видав 6345 (а.с. 6).

При цьому, дошлюбне прізвище позивача ОСОБА_1 « ОСОБА_21 », яке вона змінила на « ОСОБА_22 » у зв`язку з реєстрацією ІНФОРМАЦІЯ_6 шлюбу з ОСОБА_15 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00023979386 від 18 вересня 2019 року (а.с. 9).

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 29 березня 1963 року, вбачається, що батьками позивача є: батько: ОСОБА_23 , мати ОСОБА_12 (а.с. 8 (зворотній бік)).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00044721447 від 25 квітня 2024 року вбачається, що ОСОБА_23 та ОСОБА_12 також бути батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 10 (зворотній бік) - 11).

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 361 (а.с. 11 (зворотній бік)).

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно дост. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне їй майно.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У частині 1 статті 1269 ЦК України закріплено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

02 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті її рідної сестри - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 68 (зворотній бік)), у зв`язку з чим П`ятою дніпровською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 34/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 68-70).

Крім того, 22 лютого 2024 року до П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори звернулась відповідач ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заповітом від 16 травня 2023 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 362 (а.с. 69 (зворотній бік)).

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1235 СК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Так, згідно з заповітом від 16 травня 2023 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк Віктором Васильовичем, зареєстрованим в реєстрі за № 362, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: усе належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які належали їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть їй на день смерті, вона заповіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 59).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, що закріплено у частині 1 статті 1223 ЦК України.

З Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 76448865 від 02 квітня 2024 року (а.с. 14) вбачається, що заповіт від імені ОСОБА_5 , який посвідчений 16 травня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 362, є чинним.

Звертаючись у травні 2024 року до суду з даним позовом ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним заповіт, посвідчений 16 травня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк В.В., зареєстрований в реєстрі за № 362, посилаючись на те, що ОСОБА_5 про заповіт ніколи мови не вела, казала, що залишить квартиру ОСОБА_1 , а також наполягала на тому, що ОСОБА_5 так вчинити не могла, а якщо і підписала зазначений заповіт, то перебувала в стані, в якому не розуміла значення своїх дій. При цьому, в обґрунтування позову як на підставу своїх вимог позивач посилалась на ст.ст. 203, 225 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно зч.ч.1,2,3ст.203ЦК Українизміст правочинуне можесуперечити цьомуКодексу,іншим актамцивільного законодавства,а такожінтересам державиі суспільства,його моральнимзасадам. Особа,яка вчиняєправочин,повинна матинеобхідний обсягцивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Положеннями ч. 1ст. 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3ст. 215 ЦК Україниякщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У частині 1 статті 225 ЦК України визначено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року роз`яснено, що при розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Однак, суд зазначає, що під час розгляду даної справа жодна зі сторін вказаної справи не заявляла клопотань про призначення по справі посмертної судово-психіатричної експертизи.

Відповідно доч.ч.1,2ст.89ЦПК Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При вирішенні даної справи суд виходить з того, що встановлення неспроможності особи в момент вчинення заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними такого стану на момент вчинення заповіту відбувається з урахуванням як висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення заповіту особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів, які б давали суду підстави вважати, що в момент складання та підписання оскаржуваного заповіту, тобто станом на 16травня 2023року, ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Так, в оскаржуваному заповіті зазначено, що приватним нотаріусом Семенюк В.В. було встановлено особу ОСОБА_5 та перевірено її дієздатність.

Під час розгляду справи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк В.В. також підтвердив, що 16травня 2023року він дійсно посвідчував оскаржуваний заповіт, який ОСОБА_5 підписала власноруч в його присутності, при цьому наполягав на тому, що волевиявлення ОСОБА_5 було вільним, відповідало її внутрішній волі та значення своїх дій ОСОБА_5 усвідомлювала і могла ними керувати в повній мірі.

Також, за клопотанням представника позивача ухвалою суду від 01 липня 2024 року судом було витребувано інформацію, чи перебувала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на обліку у лікаря-психіатра та чи зверталась до лікаря-психіатра, а також оригінал медичної картки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, згідно з відповіддю Відокремленого структурного підрозділу «Університетська лікарня» Дніпровського державного медичного університету № 1120 від 19 липня 2024 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на обліку у лікаря-психіатра не знаходилась, на прийом до лікаря-психіатра не зверталась. За медичною допомогою до ВСП «Університетська лікарня» ДДМУ (до 02 травня 2023 року ДЗ «Спеціалізована багатопрофільна лікарня № 1 Міністерства охорони здоров`я України) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не зверталась (а.с. 63).

Позивач у позовній заяві та під час розгляду справи наполягала на тому, що останнім часом перед смертю ОСОБА_5 була сама не своя. Але, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що оспорюваний заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Семенюк В.В. 16 травня 2023 року, тобто більш ніж за 8 місяців до смерті ОСОБА_5 .

Крім того, всі допитані під час розгляду справи свідки повідомили суду, що ОСОБА_5 за життя була дієздатною, психічних розладів не мала та завжди усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.

Відповідно доч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування, відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Однак, в порушення положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на момент складання та підписання ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_3 заповіту від 16 травня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк В.В., ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, твердження сторони позивача про те, що ОСОБА_5 на момент складання та підписання заповіту на ім`я ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_14 ухвалою суду від 15 серпня 2024 року (а.с. 113-114) по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи було поставлено такі питання: чи виконано підпис від імені померлої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в заповіті, посвідченому 16 травня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк Віктором Васильовичем, зареєстрованому в реєстрі за № 362, складеному на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , самою ОСОБА_5 чи його виконано іншою особою?; чи виконано померлою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ,рукописний запис«Заповіт прочитаномною вголосі підписаноособисто» на заповіті, посвідченому 16 травня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк Віктором Васильовичем, зареєстрованим у реєстрі за № 362, складеному на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , чи його виконано іншою особою? Оплату витрат по проведенню експертизи було покладено на позивача ОСОБА_1 .

Позивачу ОСОБА_1 було доведено до відома про необхідність оплати рахунку № 634 від 02 вересня 2024 року в сумі 18174,72 грн. за проведення експертизи, однак в судовому засіданні 16 жовтня 2024 року позивач заявила, що на теперішній час не має наміру оплачувати вартість експертизи у тому розмірі, який зазначений в даному рахунку на оплату.

12 листопада 2024 року до суду з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист про неможливість надання висновку судового експерта та повернення без виконання ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2024 року у зв`язку з невиконанням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, а також неоплатою рахунку за проведення експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, оскільки призначена ухвалою суду судова почеркознавча експертиза проведена не була у зв`язку з неоплатою позивачем рахунку за проведення експертизи та невиконанням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, суд, з урахуванням положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Стаття 204 ЦК України закріплюєпрезумпцію правомірності правочину. Цяпрезумпціяозначає,що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Твердження сторони позивача про те, що ОСОБА_5 оспорюваний заповіт не підписувала є недоведеними жодними доказами, а тому не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Також, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на момент складання та підписання ОСОБА_5 заповіту на ім`я ОСОБА_3 , волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі.

Сам по собі факт того, що ОСОБА_5 не розповідала позивачу ОСОБА_1 про заповіт, жодним чином не свідчить про те, що він нею не підписувався, її волевиявлення не було вільним, не відповідало її волі, або ж що ОСОБА_5 на момент складання та підписання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Заповідач може призначити своїм спадкоємцем особу незалежно від наявності у нього з цією особою сімейних, родинних відносин, а також заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом.

В свою чергу, допитані під час розгляду справи в якості свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 підтвердили, що вони були обізнані про наявність оскаржуваного заповіту ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_3 від самої ОСОБА_5 за її життя.

Суд зазначає, що усі доводи позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог є недоведеними та ґрунтуються на її особистих припущеннях.

З огляду на наведене, встановивши та проаналізувавши усі обставини справи, беручи до уваги, що заповідач ОСОБА_5 особисто підписала оскаржуваний заповіт, а також з урахуванням того, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що у момент складання та підписання заповіту вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, або, що волевиявлення заповідача ОСОБА_5 під час складання та підписання нею заповіту не було вільним і не відповідало її волі, суд приходить до переконання про відсутність підстав, передбачених ст.ст. 203, 225 ЦК України, для визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , посвідченого 16 травня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Семенюк Віктором Васильовичем, зареєстрованого в реєстрі за № 362, на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Оцінюючи усукупності усіінші аргументисторін,наведені нимив обґрунтуваннясвоїх вимогабо заперечень,суд доуваги їхне бере,оскільки вони не відноситься до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно дост. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить довисновку, що у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі за недоведністю.

Відповідно дост.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки під час розгляду справи суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , то судові витрати позивача по даній справі підлягають віднесенню на сторону позивача.

На підставі ст.ст. 15, 16, 203, 204, 215, 225, 1216, 1217, 1220, 1233, 1235, 1257 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 2, 4, 76-81, 82, 89 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,треті особи:П`ята дніпровськадержавна нотаріальнаконтора,Приватний нотаріусДніпровського міськогонотаріального округуСеменюк ВікторВасильович провизнання заповітунедійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез