Рішення

від 06.12.2024 по справі 180/2222/24

МАРГАНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 180/2222/24

2/180/845/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Тананайської Ю.А.,

за участюсекретаря судових засідань Павлович Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна готівка» , третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, Київський обласний державний нотаріальний архів, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ОСОБА_2 , через представника адвоката Працевитого Г.О. звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна готівка», третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. , Київський обласний державний нотаріальний архів, в якому попросила суд визнати таким що не підлягає виконанню виконавчий напис №103965 від 15.07.2021 року, вчинений приватним нотаріусом приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна готівка» грошових котів у розмірі 6018 грн., що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору №00-242835 від 26.04.2019 року , укладеного з ТОВ «Качай гроші», в межах виконавчого провадження №67359943, що здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначає, що 15.07.2021 року приватним нотаріусом приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №103965, про стягнення з позивача на користь ТОВ «Файна готівка» грошових коштів у розмірі 6018 гривень, що виникла внаслідок невиконання/неналежного невиконання боржником умов кредитного договору №00-242835 від 26.04.2019 року , укладеного ОСОБА_4 з ТОВ «Качай гроші».

Представник позивача зазначив, що 3.11.2021 року на підставі вищевказаного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Сидорук Л.В. розглянуто заяву відповідача про примусове виконання рішення та було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №67359943 від 3.11.2021.

На думку представника позивача, дії ТОВ «Файна готівка» є незаконними, та необґрунтованими, оскільки виконавчий напис було вчинено з порушення норм законодавства, та не відповідає вимогам закону, тому позивач звернулася до суду про визнання останнього таким, що не підлягає виконанню. Зазначає, що нотаріально посвідченої угоди між ОСОБА_4 та ТОВ «Качай гроші» не було, що є достантьою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2024 року (суддя Хомченко С.І.) вжито заходи забезпечення позовних вимог позивача шляхом зупинення стягнення заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна готівка» в межах виконавчого провадження №67359943 від 3.11.2021.

Також представник позивача у позові попросив суд стягнути з відповідача на користь позивача утриманні з Позивача кошти в розмірі 3325 грн. та витрати на надання правничої допомоги у розмірі 7601 грн.80 коп., сплачений судовий збір.

Ухвалою судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2024 року відкрито провадження усправі.

Представник позивача, позивач в судове засідання не з`явилися, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи за його відсутність. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

4 листопада 2024 року представник відповідача надав пояснення (відзив) відповідно до яких просив відмвити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну допомогу у розмірі 7000 гривень та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 3325 гривень.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровській області Сидорук Л. в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи - Київський обласний державний нотаріальний архів, надав заяву про розгляд справи без його участі.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, не спростовано сторонами, що 3.11.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровській області Сидорук Л.В. було відкрите виконавче провадження №67359943 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Файна готівка» заборгованості у розмірі 6018 гривень, на підставі виконавчого напису №103965 від 15.07.2021 року, виданого приватним нотаріусом приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 4 вересня 2024 року ОСОБА_4 14.07.2020 року зареєструвала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_5 .

Положеннями статей 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зістаттею 87 Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 « Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» зі змінами та доповненнями (надалі Перелік), для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюєтьсяЗаконом «Про нотаріат`та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визначено незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у тому числі, в частині доповнення Переліку новим розділом «2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями».

Ухвалю Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.

Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволені заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року відмовлено.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року.

Пунктом 1 зазначеного Переліку, в редакції від 29 листопада 2001 року, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставне майно, нотаріусу подаються: - оригінал нотаріально посвідченої угоди; - документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язанням.

Суду не надано доказів укладання кредитного договору в нотаріальній формі, що виключає можливість вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Також відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), оскільки оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Зміст оспорюваного виконавчого напису № 103965 від 15 липня 2021 року свідчить про те, що його предметом є заборгованість з тіла кредиту, відсотків, яка утворилась за кредитним договором №00-242835 від 26.04.2019 року , укладеного ОСОБА_4 з ТОВ «Качай гроші», в розмірі 6018 гривень.

При цьому, жодних об`єктивних даних на підтвердження факту, що такий договір був посвідчений нотаріально, не надано.

Відповідно, встановлені судом обставини та досліджені докази у своїй сукупності не дають підстав стверджувати про те, що заборгованість, яка стягнута з відповідача, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса від 15 липня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 103965, має характер безспірної, що є однією з основних умов для її стягнення в такому порядку.

Приватним нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів, - вже не чинні.

В ході судового розгляду відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження безпідставності позовних вимог, в тому числі не надано доказів заборгованісті за яким була предметом стягнення на підставі виконавчого напису, доказів чинності вказаного кредитного договору й набуття відповідачем права вимоги саме у обсязі сум, які є предметом виконавчого напису, що оскаржується у вказаному провадженні, направлення повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень боржнику, а також доказів надання приватному нотаріусу усіх документів, передбачених чинним законодавством для видачі виконавчого напису, в тому числі таких документів, що об`єктивно підтверджують безспірність заборгованості позивача.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в частині стягнення витрат на правову допомогу та стягнення коштів, фактично визнавши позов в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідчений, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у сумі 3325 грн., які були стягнуті із доходів позивача на підставі оскаржуваного виконавчого напису, суд вказує на таке.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі №6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі №6-100цс15.

Відповідно до інформації від 4.10.2024 року № 64789, наданої приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л. станом на 4.10.2024 року в межах виконавчого провадження № 67359943 з доходів боржника стягнуто 3325 грн., які перерахованого в рахунок сплати заборгованості ТОВ «Файна Готівка».

В даному випадку, правовою підставою набуття ТОВ «Файна Готівка» 3325 грн, став спірний виконавчий напис нотаріуса №103965 від 15.07.2021, який виконанню не підлягає. Тому, правова підстава для отримання відповідачем вказаної суми коштів відпала, і останні підлягають поверненню позивачу, відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України.

До пояснень представника відповідача, в частині того, що відповідач уклала кредитний договір, погоджувалася з ним, тому були пістави для стягнення коштів в рахунок погашення боргу за договором, суд відноситься критично, оскільки стягнення здійснювалося на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнано судом таким, що не підлягає виконанню, а питання наявності або відсутності заборгованості позивача перед ТОВ`Файна Готівка» за таким кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими, у звязку з чим підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд керується наступним.

Відповідно до приписів ст. 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи та підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 та неодноразово наголошено упостановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18.

Отже, сторона у справі має право на компенсацію таких витрат, якщо нею буде доведено, що розмір таких витрат обґрунтовано.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем були надані суду: копія ордеру; копія договору про надання правничої допомоги від 4.09.2024; копія акту приймання-передачі наданих послуг від 4.09.2024, відповідно до якого позивачу надані послуги: адвокатський запит, складання позовної заяви та клопотання про забезпечення позову, копію рахунку від 4.09.2024 року про оплату 7000 гривень.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши види фактично наданих адвокатом послуг з правничої допомоги, суд доходить висновку, що обсяг розрахунку розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи є завищеним.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, відтак сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

Таким чином, суд вимушений констатувати, що позивачем не обґрунтовано у повній мірі розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

З огляду на вищенаведене, суд врахувавши, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, та вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень, з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в розмірі 1211 грн.20 коп., який підлягає стягненню з відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 3,4,10,13,76-82,89,133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

постановив:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна Готівка», третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, Київський обласний державний нотаріальний архів, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 15.07.2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за №103965, про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна Готівка» заборгованості у розмірі 6018 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна Готівка» на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті за виконавчим написом №103965 від 15 липня 2021 року грошові кошти в розмірі 3325 гривень, витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень, сплачений судовий збір в розмірі 1211 грн.20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 6 грудня 2024 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_2 , місце проживання : АДРЕСА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Файна готівка», адреса: 01001, м. Київ, вул.Софіївська, буд. 10-а

третя особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровській області Сидорук Леся Вікторівна, місцезнаходження: 49083, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, оф. 5

третя особа Київський обласний державний нотаріальний архів, 08205, м.Ірпінь, вул.Северинівська 34

Суддя: Ю. А. Тананайська