Ухвала

від 18.12.2024 по справі 344/22461/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/22461/24

Провадження № 1-кс/344/8875/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140150000372 від 16.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий ОСОБА_6 , звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено прокурором ОСОБА_3 , в якому просить застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування клопотання вказано про те, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_4 , призваний 02.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 344 від 03.12.2024 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу даної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду солдата резерву 29 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану».

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.

Статтями 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Згідно з статтями 1 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовим статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Відповідно до статті 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі - Статуту) військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок та беззастережно виконувати накази командирів (начальників) виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Проходячи військову службу солдат ОСОБА_4 , як військовослужбовець, відповідно до вимог ст. ст. 11, 30, 37, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Встановлено, що 06.12.2024 року приблизно о 13 год. 30 хв. заступником начальника штабу 1 стрілецького батальйону управління військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_7 , на шикуванні особового складу за адресою: АДРЕСА_1 , особовому складу серед якого був присутній солдат ОСОБА_4 , доведено наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 4486 від 05.12.2024 «Про переміщення особового складу в район виконання завдань та призначення адміністрації військової команди», про вибуття 06.12.2024 особового складу в АДРЕСА_2 .

Однак, 06.12.2024 приблизно о 13 год. 30 хв. солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, будучи ознайомленим із наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 4486 від 05.12.2024 «Про переміщення особового складу в район виконання завдань та призначення адміністрації військової команди», перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), відкрито відмовився виконати законний наказ командира військової частини та в подальшому, демонструючи свою зверхність, демонстративно не вибув у встановлений строк (06.12.2024 року) до нового місця служби, чим відкрито відмовився виконати законний наказ командира військової частини НОМЕР_1 №4486 від 05.12.2024.

Таким чином, солдат ОСОБА_4 , 06.12.2024 приблизно о 13 год. 30 хв., діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу по мобілізації, будучи ознайомленим із наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 4486 від 05.12.2024 «Про переміщення особового складу в район виконання завдань та призначення адміністрації військової команди», перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), відкрито відмовився виконати законний наказ командира військової частини та в подальшому, демонструючи свою зверхність, демонстративно не вибув у встановлений строк (06.12.2024 року) до нового місця служби, чим відкрито відмовився виконати законний наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 4486 від 05.12.2024, чим вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.

На думку сторони обвинувачення, така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

-переховуватисявід органудосудового розслідуваннята суду, що підтверджується,тим що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що підозрюванийрозуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;

В обґрунтування необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважаю за доцільне звернути увагу суду на наступні обставини, які в силу ст. 178 КПК України, мають враховуватись судом при обранні запобіжного заходу:

-незаконно впливатина свідківу цьомуж кримінальномупровадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.

-вчиняти іншікримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний відкрито відмовився виконати наказ начальника, вчинений в умовах воєнного стану, може в подальшому самовільно залишити військову частину або повторно відмовитись виконувати наказ в умовах воєнного стану.

ОСОБА_4 на думку сторони обвинувачення обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 402 КК України, що підтверджується: протоколами допитів свідків, військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; відеоматеріалами, на яких зафіксовано факт відмови ОСОБА_4 виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4486 від 05.12.2024; рапортом командира 29 запасної роти управління військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2024 та повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 10.12.2024; іншими матеріалами кримінального провадження.

Дії, що інкримінуються підозрюваному, мають виняткову суспільну небезпечність в період триваючої збройної агресіїРФ, особливо, в бойовій обстановці, оскільки спрямовані на підрив основоположної засади функціонування Збройних Сил України єдиноначальності.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задоволити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний у судовому засіданні вказав, що військова служба суперечить його релігійним переконанням. Він з 2001 року є членом релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні». Він просив надати йому альтернативну службу, однак відповідними органами всі його заяви проігноровані. Крім цього, він намагався врегулювати все у безконфліктній формі, однак ні працівники ТЦК, ні військове командування жодним чином не приймали його заяв та пояснення. Не вважає себе військовослужбовцем,. Разом з тим, всі необхідні дані свої дані постійно оновлював як військовозобов`язаний. Просив відмовити у клопотанні прокурора.

Захисник просив відмовити у клопотання з підстав, що виклав у письмовому запереченні. Зокрема зазначив, що висновки щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними. Ризики є формальними та стандартними, зазначені без врахування особи ОСОБА_4 . Ризик переховуватися від слідства є моловірогідним, оскільки ОСОБА_4 є членом релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні», його релігійні переконання є серйозним. Також не враховано того, що підозрюваний відноситься до категорії чоловіків, яким чинним законодавством заборонено перетинати державний кордон України. ОСОБА_4 активно співпрацює зі слідством, надає всю необхідну інформацію, він не має наміру втекти чи переховуватися від слідства. Просив врахувати майновий стан та особу підзахисного. Щодо ризику впливати на свідків, то зазначає, що у клопотанні не зазначено жодного конкретного свідка в чому конкретно цей вплив може полягати. Ризик вчинити інший злочин не обґрунтований, оскільки підозрюваний раніше не судимий і його поведінка не вказує на схильність до вчинення злочинів. З приводу ризику перешкоджати кримінальному провадженню, то підозрюваний має намір забезпечити свій захист всіма доступними правовими процедурами, отже будь-яке перешкоджання кримінальному провадженню прямо суперечитиме його інтересам. Вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не відповідає чинному законодавству, враховуючи сталі релігійні переконання ОСОБА_4 .. Крім цього, дружиною ОСОБА_4 внесено відповідні відомості про те, що такого було незаконно позбавлено волі, затримано та перевищено відповідними військовими службовими особами своїх повноважень, проігноровано прохання заміну способу виконання громадського обов`язку з військового на невійськовий.

Слідчий суддя вислухавши пояснення учасників розгляду клопотання, перевіривши матеріали клопотання, дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

П`ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024140150000372 відомості про яке 16.12.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

17 грудня 2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме у тому, що він підозрюється у непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів, які містяться у матеріалах клопотання: матеріалах службового розслідування, протоколі допиту свідка ОСОБА_8 від 16.12.2024, протоколі допиту свідка ОСОБА_9 від 16.12.2024, протоколом огляду відеозапису на якому військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 відкрито відмовився виконати наказ від 17.12.2024; рапортом командира 29 запасної роти управління військової частини НОМЕР_1 .

Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

На думку слідчого судді, прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Окрім того, підозрюваний може впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що свідки, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Також, підозрюваний може вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний відкрито відмовився виконати наказ начальника, вчинений в умовах воєнного стану.

Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови», заява №9190/03).

Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87)..

Відтак, слідчий суддя дійшла висновку, що вказані ризики існують, оскільки відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.

Слідчий суддя зазначає, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

За таких обставин, доводи сторони захисту про недоведеність існування зазначених ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій.

Також слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного, в контексті продовження існування ризиків, як і щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу з урахуванням положеньст. 178 КПК України.

При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі дані особи підозрюваного ОСОБА_4 , його вік, середню спеціальну освіту, одружений, має малолітню дитину, раніше не судимий; проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді солдата резерву 29 запасної роти управління у військовому званні «солдат»; відсутності даних про його інше законне підтверджене джерело доходу. Те, що згідно медичної характеристики, начальника медичної служби військової частини ОСОБА_4 за період проходження військової служби у військовій частині за медичною допомогою не звертався, на стаціонарному лікуванні не перебував. Згідно службової характеристики, за час проходження служби солдат ОСОБА_4 зарекомендував себе з негативної сторони, рівень підготовки за фахом невизначений по причині нетривалого перебування на службі, не виявляє зацікавленість до проходження військової служб у Збройних Силах України.

Згідно із довідкою релігійної організації «Релігійний центр свідків Єгови в Україні» від 04.04.2024 за №5819, що ОСОБА_4 є присвяченим охрещеним служителем такого релігійного об`єднання та бере участь у проповідуванні доброї новини.

У той же час, висновки, наведені у рішеннях ЄСПЛ «Баятян проти Вірменії», «Адян та інші проти Вірменії», на яких акцентує увагу захисник, не співвідносяться, оскільки в наведених рішеннях Судом констатовано порушення державою прав заявників, передбачених ст. 9 Конвенції щодо незабезпечення заявникам права на альтернативну (невійськову) службу, яка б не перебувала під організацією військового управління, однак, вказані висновки Суду не стосувалися випадку введеного в країні воєнного стану.

Щодо доводів сторони захисту про те, що підозрюваний в силу своїх релігійних переконань не є суб`єктом злочину, передбаченого ч.4ст. 402 КК України, то на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не наділений правом перевіряти та надавати оцінку наявності в діях підозрюваного складу кримінального правопорушення. На вказаному етапі слідчий суддя, суд, може лише встановити наявність достатніх даних, які вказують на причетність особи до вчинення злочину, який їй інкриміновано.

При цьому, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану, коли у суспільстві наявна велика напруженість та від військовослужбовців очікується максимальна чіткість, стійкість та дисциплінованість з огляду на небезпеку, що виникла у зв`язку з збройною агресією РФ проти України.

Слідчим суддею перевірялась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризикам. Однак, враховуючи існування ризиків, передбачених п.1 ч.1ст.177 КПК України, його ступінь, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: злочин, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким кримінальним правопорушенням, вчинений в умовах воєнного стану, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства, тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується особа, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.

Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.

Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, слідчий суддя зазначає, що з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування тримання під вартою на даній стадії кримінального провадження відповідає потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.

З цих же підстав доводи захисту про відсутність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя, вважає спростованими.

Таким чином, враховуючи вище зазначені ризики і наявність обґрунтованої підозри, те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, є військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації, дії підозрюваного, які йому інкримінуються, в очах громадськості сприяє формуванню негативної суспільної думки щодо авторитету держави та Збройних Сил України, мають виняткову суспільну небезпечність в період триваючої збройної агресії РФ, особливо, в бойовій обстановці, оскільки спрямовані на підрив основоположної засади функціонування Збройних Сил України - єдиноначальності, застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним.

Задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Поряд з цим, слідчий суддя вважає за можливим визначити розмір застави з огляду на особу підозрюваного.

Разом з тим згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 та інкриміноване кримінальне правопорушення, характер та обставини їх вчинення, особу підозрюваного його майновий стан ( зі слів середній заробіток 15 тис. в місяць, однак не постійно).

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати до ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 13 лютого 2025 включно, в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. А розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку.

За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задоволити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 лютого 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Взяти підозрюваного ОСОБА_4 під варту в залі суду.

Строк дії ухвали до 13 лютого 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Визначити заставу у розмірі 60 560 ( шістдесяти тисяч п`ятсот шістдесяти ) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк : ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки на строк до 13 лютого 2025 року, тобто в межах строку досудового розслідування:

-повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення копії даної ухвали.

Повна ухвала - 20.12.2024.

Слідчий суддя

Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1