Рішення

від 19.12.2024 по справі 346/6219/24

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/6219/24

Провадження № 2-о/346/390/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Третьякової І.В.,

за участю:

секретаря судових засідань Дутчак Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Коломия, Івано-Франківської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Печеніжинська селищна рада про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

у с т а н о в и в :

18.11.2024р. ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , в порядку окремого провадження звернулася до суду з вищевказаною заявою, в якій зазначила, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер і після його смерті відкрилася спадщина до складу якої ввійшло належне померлому нерухоме майно. З метою оформлення спадщини вона звернулася до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу та просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 . Проте, у вчиненні даної нотаріальної дії їй було відмовлено, оскільки в правовстановлюючому документі спадкодавця на належне йому майно, прізвища власника зазначено невірно « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_4 ». В зв`язку з цими обставинами заявниця не має змоги реалізувати свої спадкові права, а тому просила встановити факт належності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , договору дарування житлового будинку, посвідченого Княждвірською сільською радою 11 квітня 1992 року за реєстровим №29.

Ухвалою суду від 20.11.2024р. у справі за заявою ОСОБА_1 було відкрито провадження та призначено розгляд справи на 19 грудня 2024р.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, її представник ОСОБА_2 подав до суду письмову заяву в якій просив розглянути справу за їхньої відсутності. Заявлені вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засіданні не з`явився. 05.12.2024р. Печеніжинська селищна рада подала до суду письмове клопотання, в якому просила розглянути справу за відсутності їхнього представника. Свою позицію щодо суті заявлених вимог не зазначили.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , Нижненською сільською радою Коломийського району, Івано-Франківської області 08 березня 1977 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , актовий запис № 3.

Відповідно додоговору дарування,який бувпосвідчений секретаремвиконавчого комітетуКняждвірської сільськоїради 11 квітня 1992 року за реєстровим №29, ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_7 прийняв в дар житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Коломийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 19.09.2023р. був складений актовий запис № 1028.

Стаття 1216 ЦК України визначає спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст.. 1217, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюєтьсяза заповітомабо зазаконом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.1 ст.. 1268, 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як вбачається з постанови приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Антонюк О.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.10.2024р., після смерті чоловіка, ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Нотаріус у видачі свідоцтва відмовив, вказавши, що право власності на житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі договору дарування, посвідченого Княждвірською сільською радою 11 квітня 1992 року за реєстровим №29.

Отже, судом встановлено, що через невідповідність однієї букви в прізвищі ОСОБА_3 між свідоцтвом про його смерть та правопідтверджуючим документом на належне йому нерухоме майно, заявниця, як спадкоємиця, позбавлена можливості оформити спадщину на житловий будинок свого покійного чоловіка.

З долучених до заяви документів, а саме пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 вбачається, що в них всіх анкетні дані особи зазначені « ОСОБА_3 ».

Відтак, проаналізувавши вищевказані документи та порівнявши між собою відомості, які в них зазначені, суд вважає доведеним приналежність договору дарування житлового будинку, посвідченого Княждвірською сільською радою 11 квітня 1992 року за реєстровим №29 ОСОБА_3 , оскільки анкетні дані про обдарованого в цьому договорі являються фактично тотожними з даними інших документів, наданих заявницею для порівняння, окрім останньої букви в зазначенні прізвища.

Таким чином, виходячи з встановлених в судовому засіданні відомостей, суд вважає наявні дані належними та достатніми доказами для встановлення факту про який просить ОСОБА_1 , як такий, що матиме для заявниці юридичне значення.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст.293,294,315319 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 договору дарування житлового будинку, посвідченого Княждвірською сільською радою 11 квітня 1992 року за реєстровим №29 в якому прізвище ім`я та по батькові обдарованого вказано « ОСОБА_3 ».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.12.2024р.

Суддя: Третьякова І. В.