Ухвала

від 20.12.2024 по справі 307/5229/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/5229/24

Провадження № 2-о/307/121/24

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

20 грудня 2024 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Сас Л.Р. вивчивши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - орган опіки та піклування виконавчого комітету Тячівської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и л а:

Представник ОСОБА_1 - адвокат Цопко С.В., 04 грудня 2024 року подала до суду заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просила встановити факт, що ОСОБА_1 відбув покарання і судимість погашена.

В обґрунтування заяви посилалася на те, що заявник, ОСОБА_1 24 червня 2022 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 . Нещодавно, заявник звернувся до органу опіки та піклування виконавчого комітету Тячівської міської ради із заявою про усиновлення неповнолітніх дітей.

При огляді документів заявнику було повідомлено, що до встановленого пакету документів він має долучити довідку про несудимість.

Заявник сформував відповідну довідку у додатку «Дія», однак там стоїть відмітка про те, що даних щодо звільнення особи від відбування покарання до МВС не надходило. Дана обставина унеможливлює процес усиновлення. У зв`язку із чим, ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до суду про встановлення факту відбування покарання.

Оскільки, виникнення особистих, майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами, які підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку, то не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо), тому допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника, у зв`язку із чим встановлення цього факту має для заявника юридичне значення, оскільки дозволить йому в подальшому реалізувати своє право на усиновлення дітей.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, у процесі вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

У пунктах 1, 3 та 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертається увага судів на наступне: в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, а також, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту щодо звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання необхідне заявникові для оформлення усиновлення неповнолітніх дітей.

Як вбачається із заяви, представник ОСОБА_1 просить встановити факт, що заявник відбув покарання і судимість погашена, на що слід зазначити наступне.

Погашення судимості - настає автоматично (без будь-якого рішення) за збігом визначеного в законі строку (ст. 89 КК України) після фактично відбутого покарання, але за умови, що особа протягом такого строку не вчинить нового злочину.

Погашення судимості означає, що судимість особи втратила своє правове значення і така особа в подальшому не може зазнавати правообмежень кримінально-правового і загальноправового характеру.

Згідно з ст. 91 КК України, якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у ст. 89 КК України.

Зняття судимості до закінчення строків, зазначених у ст. 89 КК України, не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні кримінальні правопорушення або кримінальні правопорушення, пов`язані з корупцією.

Згідно ст. 538 КПК України, після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.

Відтак, вимоги заявника про встановлення факту відбуття ним покарання та погашення судимості не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст. ст.293, 315 ЦПК України.

Відповідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у кожному разі суддя зобов`язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.186 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження по даній справі.

Керуючись ст. ст. 258-261, 293, 315 ЦПК України,

постановила:

Відмовити у відкритті провадження у справі за правилами окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - орган опіки та піклування виконавчого комітету Тячівської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Л.Р.Сас