Ухвала

від 20.12.2024 по справі 307/4888/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/4888/24

Провадження № 1-кс/307/902/24

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

20 грудня 2024 року м. Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №12024071160000899 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Колодно Тячівського району Закарпатської області та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

в с т а н о в и л а:

Слідчий СВ Тячівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 20 грудня 2024 року звернувся до слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилався на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановленою органом досудового розслідування особою, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, під час дії воєнного стану, який постановлено ввести в Україні указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з неодноразовим продовженням такого та який продовжував діяти на момент вчинення вказаного кримінального правопорушення, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, організував незаконне переправлення громадян України, а саме: ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , через державний кордон України з Румунією.

Так, невстановлена органом досудового розслідування особа, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом отримання коштів за незаконне переправлення через державний кордон України, надала вказівку свідку ОСОБА_11 про перерахування грошових коштів у сумі 8500 доларів США, що свідок ОСОБА_11 06 листопада 2024 року і зробив, а саме із свого криптогаманця перерахував невстановленій органом досудового розслідування особі 8500 доларів США, на інший криптогаманець, номер якого органом досудового розслідування не встановлено.

За незаконне переправлення через державний кордон України свідка ОСОБА_10 розрахунок провела його матір - ОСОБА_12 , яка перебуваючи у Чеській республіці, особисто, 12 листопада 2024 року передала невстановленій органом досудового розслідування особі грошові кошти у сумі 10 000 доларів США.

ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були обізнані та, діючи у групі з невстановленою органом досудового розслідування особою, повинні були організувати незаконне переправлення ОСОБА_11 та ОСОБА_10 через державний кордон України поза межами пунктів пропуску.

У подальшому ОСОБА_5 разом у групі з невстановленою органом досудового розслідування особою, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 12 листопада 2024 року організували незаконну спробу перетину державного кордону України з боку ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , при цьому ОСОБА_5 був обізнаний із діями інших учасників групи.

Цього ж дня, приблизно в обід, більш точний час органом досудового розслідування встановити не вдалось, ОСОБА_8 на транспортному засобі марки «Nissan Juke», з номерним знаком НОМЕР_1 , поїхав до АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_10 та забрав останнього, для організації його незаконного перетину кордону, при цьому у автомобілі ОСОБА_8 надавав вказівки ОСОБА_10 щодо способу та дій, які необхідно зробити при перетині державного кордону України, а також як необхідно обходити блокпости, які у них будуть на шляху до Тячівського району; у цей же час ОСОБА_9 очікував на ОСОБА_8 , який мав підвезти ОСОБА_10 до села Липча, Хустського району, який мав його забрати разом з ОСОБА_11 , та за вказівкою невстановленої органом досудового розслідування особи, мав дістатися до вказаного місця самостійно.

Після чого, ОСОБА_8 , приблизно о 19 год. 20 хв. зустрівся із ОСОБА_9 , який його очікував біля населеного пункту Липча, на околиці села, більш точне місце органом досудового розслідування не встановлено; ОСОБА_9 посадив свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 до автомобіля марки «Jeep Grand Cherokee», з номерним знаком Польської реєстрації з номером НОМЕР_2 , який перебуває у його користуванні, та відвіз в обхід блокпостів до с. Грушово, Тячівського району, Закарпатської області, при цьому достовірно знаючи раніше розроблений план та про те, що у вказаному місці їх буде очікувати ОСОБА_5 , який доставить ОСОБА_11 та ОСОБА_10 до державного кордону України поза межами пунктів пропуску, при цьому в автомобілі ОСОБА_9 вказав ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , щоб ті залишили свої рюкзаки, так як у них дуже багато речей і що вказані речі, вони їм відправлять, після їхнього незаконного перетину кордону.

У подальшому ОСОБА_9 , приблизно о 21 год. 30 хв. приїхав до вул. Польова у с. Грушово, Тячівського району, Закарпатської області, де їх очікував ОСОБА_5 на автомобілі марки «Volkswagen Рassat», номерний знак НОМЕР_3 , який перебуває у володінні ОСОБА_5 та в цей час ОСОБА_9 сказав ОСОБА_11 та ОСОБА_10 пересісти до автомобіля ОСОБА_5 , так як той їх проведе до державного кордону України поза офіційними пунктами пропуску.

В цей же час, 12 листопада 2024 року, приблизно о 21 год. 40 хв. ОСОБА_11 та ОСОБА_10 сіли до автомобіля «Volkswagen passat», номерний знак НОМЕР_3 , після чого ОСОБА_13 надав їм мобільний телефон та інструкції щодо перетину державного кордону України та способу подолання перешкод, при цьому вказавши про те, що зв`язок вони мають тримати лише через наданий мобільний телефон, після чого відвіз їх в район напрямку 274 прикордонного знаку, на відстань приблизно 50 метрів до річки «Тиса» в с. Грушово по вул. Прикордонній, Тячівського району, Закарпатської області. Після чого, вказав ОСОБА_11 та ОСОБА_10 напрямок куди їм необхідно слідувати для переходу державного кордону України, через річку «Тиса» щоб потрапити на територію республіки Румунія.

Таким чином, ОСОБА_8 , у групі з ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та невстановленою органом досудового розслідування особою вчинили всі необхідні дії для організації перетину державного кордону України поза межами пункту пропуску ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , однак останні приблизно о 22 год. були затримані працівниками прикордонної служби при спробі перетину державного кордону поза офіційними пунктами пропуску.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_3 , українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, одружений, не працюючий, раніше не судимий.

ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме: повідомленням про виявлення кримінального правопорушення, відповідями на доручення, допитами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками за участю свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , протоколами огляду місця події від 12 листопада 2024 року, та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, і відповідно до вимог п.4) ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п.1), 3), 5) ч.1 ст.177 КПК України, а саме встановлено, що:

ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення. Зокрема усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі із конфіскацією майна, може покинути територію Закарпатської області чи України у тому числі у незаконний спосіб;

може незаконно впливати на свідків та іншого співучасника кримінального правопорушення, у тому числі на свідків з метою можливої зміни показів на його користь або відмови від дачі показів, так як такі надають відносно нього викривальні покази;

може вчинити інше кримінальне правопорушення, хоча останній і є раніше не судимий однак, може продовжити свою протиправну діяльність у сфері організації незаконного перетину державного кордону України.

Вказані ризики доведені тим, що ОСОБА_5 може впливати на свідків та може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також в ході досудового розслідування встановлено, що постійного місця роботи не має.

Так, у органу досудового розслідування наявні достатні докази вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину.

Отже, ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об`єктивно існують, тому тримання під вартою підозрюваного буде виправданим та необхідним.

Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність у запобіжному заході у вигляді тримання під вартою.

Крім цього, слід врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , адже, враховуючи спосіб вчинення злочину та місце його вчинення, воно викликало особливий суспільний резонанс, висвітлення в засобах масової інформації, тому тримання під вартою підозрюваного є виправданим.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав письмове заперечення на подане прокурором клопотання, в якому зазначив, що наведені слідчим ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, щодо ОСОБА_5 відсутні та носять формальний характер, оскільки ОСОБА_5 має постійне місце проживання, зареєстрований та проживає у приватному будинку, позитивно характеризується серед населення, за характером врівноважений, відповідальний є зразковим сім`янином, дбає про добробут, виховує неповнолітніх дітей - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , також піклується про вагітну дружину ОСОБА_17 , прибуває за викликом до слідчого та суду, сприяє розслідуванню кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави переховуватися від органу досудового розслідування. Також відсутні будь-які зафіксовані дані чи обставини, або ж звернення від осіб, які б містили відомості про вчинення незаконних дій з боку ОСОБА_5 , спрямованих на здійснення впливу на свідків чи інших осіб; у матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про наявність факту перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, при цьому не вказано яким чином він перешкоджає чи мав намір перешкоджати кримінальному провадженню. У зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні клопотання та обрати запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Дослідивши обставини клопотання, слідчий суддя дійшла висновку про задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 та відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 .

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною другою цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За правилами ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Статтею 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 4) ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Із матеріалів кримінального провадження, наданих прокурором, видно про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років.

Також наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки у разі визнання винним, ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 07 до 09 років, і це може стимулювати його до переховування від суду; він може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що на даний час триває досудове розслідування, однак на даний час не встановлені всі інші причетні особи до вчинення данного злочину. Також ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництві такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

20 грудня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.

Із протоколу огляду місця події від 13 листопада 2024 року видно, що було оглянуто автомобіль марки «Volkswagen passat», номерний знак НОМЕР_3 , яким ОСОБА_5 перевозив свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 до державного кордону, та вилучено шість мобільних телефонів із сім-картками, які належали свідкам ОСОБА_11 та ОСОБА_10 (а. с. 11-12).

Із доручення про проведення слідчих розшукових дій у порядку ст. 40 КПК України та відповіді щодо виконання вказаного доручення видно, що ОСОБА_5 , встановлено як особу, яка здійснювала безпосереднє транспортування ОСОБА_11 та ОСОБА_10 на автомобілі марки «Volkswagen passat», номерний знак НОМЕР_3 , в безпосередню близькість до державного кордону України, надаючи при цьому поради та вказівки стосовно незаконного перетину кордону з України в Румунію, вказуючи напрямок та маршрут руху й забезпечуючи усунення перешкод під час спроби незаконного перетину державного кордону (а. с. 13-14, 15-19).

Із протоколів особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, протоколів про адміністративне затримання та протоколів про адміністративне правопорушення видно, що 12 листопада 2024 року о 22 год. 10 хв. на південній околиці с. Грушово на напрямку 274 прикордонного знаку на відстані 50 метрів від лінії державного кордону в межах прикордонної смуги було затримано ОСОБА_11 та ОСОБА_10 під час спроби незаконного перетину на строк до трьох діб; проведено їх особистий огляд під час якого вилучено паспорти, грошові кошти та інші речі та складено протоколи про вчинення ними адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП (а. с. 22, 23, 24, 25, 26, 27).

Із протоколу огляду предмету від 13 листопада 2024 року видно, що проведено огляд мобільного телефону марки «Аррle Iphone XR», який належав ОСОБА_11 , під час якого встановлено, що ОСОБА_11 через месенджер «Ватсап» із номеру мобільного телефону НОМЕР_4 у період з 18 год. 23 хв. 01 листопада 2024 року по 22 год. 30 хв. 12 листопада 2024 року здійснював листування т голосові виклики з абонентом НОМЕР_5 , зміст яких був видалений. Зі слів ОСОБА_11 цей абонент сприяв його незаконному переправленню через кордон; виявлено в архіві квитків квитки на потяги сполученням Запоріжжя-Ужгород та Мукачево-Запоріжжя, виданих на ім`я ОСОБА_11 . Також виявлено в книзі абонентів запис «Такчи Закарпаття» номер телефону НОМЕР_6 щодо якого ОСОБА_11 пояснив, що цим абонентом є водій таксі, який доставив його з готелю «ВІП» до повороту до населеного пункту Липча (а. с. 28).

Із протоколу огляду предмету від 13 листопада 2024 року видно, що проведено огляд мобільного телефону марки «Nomі», який належав ОСОБА_10 , під час якого виявлено, що ОСОБА_10 через даний телефон контактував із абонентами НОМЕР_7 та НОМЕР_8 . Також ОСОБА_10 пояснив, що даний телефон йому надав водій транспортного засобу марки «Фольксваген Пассат», який в подальшому був затриманий (а. с. 29).

Із протоколу огляду предмету від 13 листопада 2024 року видно, що проведено огляд мобільного телефону марки «Redmi» із сім-карткою НОМЕР_9 , який належав ОСОБА_10 , під час якого виявлено, що ОСОБА_10 через месенджер «Ватсап» із номеру телефону НОМЕР_9 , 11 листопада 2024 року отримував повідомлення, надсилав координати мапи «Гугл» та пропустив аудіо та відео дзвінки від абонента НОМЕР_7 -Ivan. На фото профілю додатку «Ватсап» 380969696919 зображені особи, які візуально схожі на ОСОБА_8 , ОСОБА_18 та їхню малолітню дитину. По даному телефону ОСОБА_10 спілкувався з абонентом, який сприяв йому у незаконному перетині кордону(а. с. 30).

Із протоколу огляду предмету від 13 листопада 2024 року видно, що проведено огляд мобільного телефону марки «Redmi», номер телефону НОМЕР_8 , який належав ОСОБА_5 , під час якого виявлено, що ОСОБА_5 у телефонній книзі має записаний номер телефону НОМЕР_7 на ім`я « ОСОБА_19 ». На фото профілю додатку «Ватсап» 380969696919 зображені особи, які візуально схожі на ОСОБА_8 , ОСОБА_18 та їхню малолітню дитину (а. с. 31).

Із відповідей щодо виконання доручення та повідомлення щодо надання дозволу на виїмку відеозаписів із камер спостереження, які розміщені у межах населеного пункту Тересва у період із 21 год. 12 листопада 2024 року по 21 год. 30 хв. 12 листопада 2024 року та протоколу огляду відео із камер спостереження видно, що у вказаний період зафіксовано рух транспортного засобу марки «Jeep Grand Cherokee», з номерним знаком Польської реєстрації з номером НОМЕР_2 та рух громадянина ОСОБА_9 , а саме о 21 год. 08 хв. рух ОСОБА_9 в бік вказаного транспортного засобу, після чого автомобіль починає рух по вулиці Народній в бік населеного пункту Грушово; о 21 год. 17 хв. рух вказаного транспортного засобу, який прибув на автомийку у напрямку населеного пункту Грушово та о 21 год. 28 хв. завершення миття автомобіля і рух із мийки у напрямку головної дороги Н09 та рух в бік населеного пункту Грушово (а. с. 32-33, 34, 35, 36-41).

Із відповіді та протоколу огляду відео із камер спостереження видно, що із відеозапису камери відеоспостереження, розміщеної на приватному будинку у АДРЕСА_1 зафіксовано рух транспортного засобу марки «Jeep Grand Cherokee», з номерним знаком Польської реєстрації з номером НОМЕР_2 та марки «VOLKSWAGEN PASSAT» по вул. Польовій у період з 21 год. 14 хв. 12 листопада 2024 року по 21 год. 17 хв. 12 листопада 2024 року (а. с. 42, 43).

Із відповідей та протоколу огляду відео із камер спостереження видно, що із відеозапису камери відеоспостереження, розміщеної на території авто мийки «LUX WASH» по вул. Народній, 270 у с. Тересва Тячівського району зафіксовано рух транспортного засобу марки «Jeep Grand Cherokee», з номерним знаком Польської реєстрації з номером НОМЕР_2 та рух ОСОБА_9 у період з 21 год. 17 хв. 12 листопада 2024 року по 21 год. 30 хв. 12 листопада 2024 року, після завершення миття автомобіля він вирушає в бік головної дороги Н09 (а. с. 44, 45, 46, 47-50).

Із протоколів допиту свідків від 13 листопада 2024 року відомо, що допитано свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 (а .с. 51-55, 71-73).

Із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 листопада 2024 року видно, що свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_9 як особу, яка везла його на автомобілі марки «Jeep Grand Cherokee», з номерним знаком іноземної реєстрації з номером НОМЕР_2 від повороту населеного пункту Липча до автомобіля марки «VOLKSWAGEN PASSAT», і він надавав вказівки, щоб пересіли в інше авто та пригнулися (а. с. 60-61, 62).

Із протоколу пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 13 листопада 2024 року видно, що свідок ОСОБА_11 впізнав автомобіль марки «VOLKSWAGEN PASSAT» номерний знак НОМЕР_3 на якому безпосередньо везли до кордону чоловік на прізвище ОСОБА_20 65-66, 67).

Із протоколу пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 13 листопада 2024 року видно, що свідок ОСОБА_11 впізнав «Jeep Grand Cherokee», з номерним знаком іноземної реєстрації з номером НОМЕР_2 на якому везли з повороту АДРЕСА_4 до автомобіля марки «VOLKSWAGEN PASSAT»(а. с. 68-69, 70).

Із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 листопада 2024 року видно, що свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_8 як особу, яка забрала на автомобілі марки білого кольору з дому та надавав різні вказівки щодо незаконного перетину кордону, об`їжджав блокпости (а. с. 74, 75).

Із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 листопада 2024 року видно, що свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_5 як особу, яка була водієм автомобіля марки «VOLKSWAGEN PASSAT» та надавав вказівки щодо перетину кордону, а також надав мобільний телефон (а. с. 76, 77).

Із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 листопада 2024 року видно, що свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_9 як особу, яка була водієм автомобіля марки «Jeep Grand Cherokee» чорного кольору ( а.с. 78-79).

Із протоколу пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 13 листопада 2024 року видно, що свідок ОСОБА_10 впізнав автомобіль марки «VOLKSWAGEN PASSAT» на якому його везли до кордону (а. с. 80-81).

Із протоколу пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 13 листопада 2024 року видно, що свідок ОСОБА_10 впізнав автомобіль марки «NISSAN JUKE», номерний знак НОМЕР_1 , яким його везли з дому до місця, де він пересів до автомобіля марки «Jeep Grand Cherokee» (а. с. 82-83).

Із протоколу пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 13 листопада 2024 року видно, що свідок ОСОБА_10 впізнав автомобіль марки «Jeep Grand Cherokee», з номерним знаком іноземної реєстрації з номером НОМЕР_2 яким вони їхали до автомобіля марки «VOLKSWAGEN PASSAT» (а. с. 84-85).

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Також, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також те, що у разі доведення його вини і визнання його винним у його вчиненні, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, а також існування на даний час ризиків, які зазначені прокурором, оскільки досудове розслідування триває, наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об`єктивно існують, а тому його тримання під вартою буде виправданим та необхідним.

Згідно характеристики, виконувачем обов`язків старости с. Грушово від 13 листопада 2024 року року та вимоги ВІТ ГУНП в Закарпатській області видно, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; характеризується позитивно, одружений, разом із дружиною виховує двоє неповнолітніх дітей, скарг на нього не надходило; до складу його сім`ї входять: дружина - ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; дочка - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 87, 89, 90-91).

Із свідоцтва про шлюб, свідоцтв про народження, довідки, та рішення виконавчого комітету Тересвянської селищної ради від 10 вересня 2024 року, долучених захисноком - адвокатом ОСОБА_6 видно, що ОСОБА_5 з 21 жовтня 2017 року перебуває із ОСОБА_21 в зареєстрвоаному шлюбі; має двоє малолітніх дітей: сина- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочку - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_21 перебуває на обліку в жіночій консультації з приводу вагітності та ОСОБА_21 призначено опікуном над дитиною, побавленою батьківського піклування - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Хоча ОСОБА_5 має сталі міцні соціальні зв`язки у місці його постійного проживання, крім того він раніше не судимий, однак, беручи до уваги в сукупності обставини злочину у вчиненні якого він підозрюється та суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав інтересів суспільства, врахувуючи характеристику підозрюваного, а саме: він не працевлаштований, підозрюється у вчиненні злочину щодо організації незаконного перетину, що у свою чергу дає підстави вважати, що допомагаючи особам перетинати кордон він достатньо орієнтується на місцевості, що надасть йому змогу самому у незаконний спосі пертнути кордон та покинути державу, а тому слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу не пов"язаного із триманням під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Підстав для не визначення застави підозрюваному ОСОБА_5 у данному кримінальному провадженні немає.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.

Таким чином, вказана сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активів та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, тобто, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Ураховуючи наведене, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, суд з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує майновий та сімейний стан підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 підозрюється, характер кримінального правопорушення, зокрема злочин, передбачений ч.3 ст. 332 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, спосіб вчиненого злочину: за попередньою змовою групою осіб, вчинений з корисливих мотивів, в період війни, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; крім того, беручи до уваги, що досудове слідство триває, не всі докази зібрані, не всі фігуранти кримінального правопорушення ідентифіковані, тому виправданим є необхідність визначити підозрюваному заставу у максимальному розмірі, встановленому п. 5) ч. 3 ст. 182 КУПК України у розмірі - 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240? (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Такий розмір зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється завідомо непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним та буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у випадку застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, необхідно покласти на нього обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні та носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_5 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст. ст. 371, 372, 376 КПК України,

п о с т а н о в и л а:

Клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити повністю.

Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів, тобто по 17 лютого 2025 року включно.

Одночасно визначити заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240? (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент протягом дії ухвали на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; розрахунковий рахунок - UA198201720355209001000018501; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Код банку (МФО): 820172, призначення платежу - застава.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 на строк не більше двох місяців.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Копію ухвали вручити підозрюваному, його захиснику, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань № 9».

Ухвала щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено 23 грудня 2024 року, о 10 год. 10 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1