Рішення

від 17.12.2024 по справі 468/2126/24

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 468/2126/24

2/468/859/24

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17.12.2024 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Звягіної О.В. за участю секретаря судового засідання Шутєєвої Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу № 468/2126/24 за позовом Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи потерпілої від кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

Заступник керівника Окружної прокуратури м. Миколаєва Миколаївської області Дмитро Чобану звернувся з позовом в інтересах держави в особі: Національної служби здоров`я України, Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська обласна дитяча клінична лікарня» Миколаївської обласної ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування потерпілого від злочину.

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 04.10.2021 у справі №490/5107/21 ОСОБА_1 визнано винним за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі. Згідно ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 рік.

Згідно обставин справи 18.05.2021 приблизно о 19:20 год., ОСОБА_1 керував автомобілем "VOLKSWAGEN GOLF" реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався у світлий час доби по проїжджій частині проспекту Центрального, зі сторони вулиці Соборної в напрямку вулиці Декабристів в місті Миколаєві. Рухаючись у обраному напрямку, водій ОСОБА_1 , при проїзді в районі нерегульованого пішохідного переходу, який розташований в районі перехрестя з вулицею Лягіна, грубо порушив вимоги п.п. 2.3 «б»; 12.3; 18.4; Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями (далі ПДР України), а саме: при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 «Пішохідний перехід» ПДР України та дорожньою розміткою білого кольору 1.14.1 «Пішохідний перехід» ПДР України, перед яким у другій смузі для руху, справа, зупинились транспортні засоби, надаючи перевагу в русі пішоходам, проявив особисту неуважність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, а також до дорожньої обстановки та її змінам, хоча зобов`язаний був постійно її контролювати і мав таку можливість, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості, аж до повної зупинки керованого ним автомобіля, не переконався, що на пішохідному переході відсутні пішоходи, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух у обраному ним напрямку, в результаті чого здійснив наїзд на ОСОБА_2 , який рухався по пішохідному переході на немеханічному транспортному засобі (самокаті), з права наліво, відносно напрямку його руху.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток зводу та основи черепу, перелому верхньої щелепи зліва, гемо синусу, забою головного мозку 2-го ступеню, підшкірної гематоми лівої лобно-скроневої ділянки, синця обличчя, гвинтоподібного перелому діатезу середньої треті лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків, які утворилися від дії тупих твердих предметів. За ступенем тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3 «б», 12.3, 18.4 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали. У зв`язку із отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради (далі КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» МОР).

Згідно з довідкою, наданою КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» МОР №42, потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в ортопедотравматологічному відділенні з 18.05.2021 по 08.06.2021, 21 ліжко-днів. Фактичні витрати комунального підприємства на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від злочинного діяння склали 25 487,43 грн. Відповідачем у добровільному порядку витрати не відшкодовані, тому їх необхідно стягнути з ОСОБА_1 та зарахувати до Державного бюджету України.

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора з зазначеним позовом.

Позов надійшов до суду 23.10.2024 року.

24.10.2024 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник прокуратури позов підтримав повністю, просить його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Представник позивача Національної служби здоров`я України, в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання в якому просить справу розглядати без його участі, позов прокурора підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити.

Представник «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» МОР №42 про розгляд справи повідомлена, заяв та клопотань не надійшло.

ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, хоча своєчасно і належним чином про час та місце розгляду справи був повідомлений, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно дост. 280 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або, якщо зазначені ним причини визнані судом неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин та приймаючи до уваги, що прокурор цього не заперечує, суд ухвалив по справі провести заочний розгляд справи, про що постановив ухвалу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши зібрані у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

Частиною 3, 4статті 23 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч. 3, ч. 7ст. 128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

ЄСПЛ звертає увагу, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, §35).

Відповідно до частини 4, 5статті 56 ЦПК Українипрокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Зміст вказаних норм дає підстави для висновку, що прокурор звертається до суду за захистом інтересів держави в особі суб`єкта владних повноважень, який уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. Саме суб`єкт владних повноважень виступає позивачем у справах, де до суду за захистом державних інтересів звертається прокурор.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20 від 19.08.2020 у справі №923/449/18. Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому надано повноваження органу виконавчої влади. Належним суб`єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів. Уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Згідно з Положенням про Національну службу здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101 (далі - Положення), НСЗУ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. Основними завданнями НСЗУ є: 1) реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій); 2) виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій; 3) внесення на розгляд Міністра охорони здоров`я пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію; здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій; здійснює оплату згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Відповідно до ч.5 п.14 Положення НСЗУ з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво НСЗУ в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби НСЗУ, а також забезпечує представництво інтересів НСЗУ в судах України та інших органах через представників.

Окружною прокуратурою міста Миколаєва листом від 22.03.2024 №51?50/2? 2938вих-24 повідомлено НСЗУ про виявлені факти невідшкодування завданої шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 та тим самим надано можливість відреагувати на порушення інтересів держави.

Згідно з відповіддю, НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави із цивільним позовом Окружною прокуратурою міста Миколаєва, що підтверджується листом від 15.04.2024 № 12418/2-16-24. Однак, вказане свідчить про бездіяльність НСЗУ та відсутність наміру звернення до суду, оскільки окружною прокуратурою листом фактично повідомлено про виявленні порушення.

Компетентний орган НСЗУ, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, тому це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Відсутність претензійно-позовної роботи з боку НСЗУ свідчить про нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів у сфері раціонального використання бюджетних (державних) коштів, внаслідок чого не надходять кошти до державного бюджету, порушуються інтереси держави в галузі охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій.

Зважаючи на те, що уповноваженими органами упродовж тривалого часу не вжито жодних заходів, спрямованих на відшкодування витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілого, внаслідок чого не надходять кошти до місцевого бюджету, в даному випадку порушуються інтереси держави в галузі охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, і такі витрати негативно впливають на фінансування інших хворих, порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина та в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій. Вказане свідчить про бездіяльність НСЗУ, а тому Окружна прокуратура міста Миколаєва звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі НСЗУ про відшкодування витрат, затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 25 478, 43грн. на користь державного бюджету України.

Щодо суті спору судом встановлені такі обставини.

Вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 04.10.2021 у справі №490/5107/21 ОСОБА_1 визнано винним за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі. Згідно ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 рік. Вирок суду набрав законної сили.

Згідно з довідкою, наданою КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» МОР №42, потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в ортопедотравматологічному відділенні з 18.05.2021 по 08.06.2021, 21 ліжко-днів. Фактичні витрати комунального підприємства на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від злочинного діяння склали 25 487,43 грн. Відповідачем у добровільному порядку витрати не відшкодовані.

Згідно з частиною першоюстатті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1статті 1206 ЦК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно з частиною 3статті 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи наявність причино-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками травмування потерпілого ОСОБА_2 від злочину, суд вважає, що обов`язок по відшкодуванню витрат необхідно покласти на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1166,1206 ЦК України, ст.10-13,81,141,263-265,280,284,288,352,354 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України (рахунок отримувача: UA978999980313080115000026011, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, Отримувач: ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 у розмірі 25 478, 43 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову у розмірі 2 422,4 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ: