Ухвала

від 16.12.2024 по справі 597/1871/24

ЗАЛІЩИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"16" грудня 2024 р. Справа № 597/1871/24

Суддя Заліщицького районного суду Тернопільської області Тренич А.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Теребовлянська районна друкарня» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Заліщицького районного суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Теребовлянська районна друкарня» про:

- стягнення заборгованості по заробітній платі за період з серпня 2019 року по 25.05.2023 року в розмірі 260676,00 грн.;

- стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.05.2023 року по 26.11.2023 року в розмірі 45353,88 грн.

Проаналізувавши позовну заяву та додані матеріали справи суд вважає, що позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу час для усунення недоліків, виходячи з такого.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК Українидо позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В позовній заяві позивач вказала про те, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена на від сплати судового збору за подання даної позовної заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Так, згідно із пунктом 1 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У даному випадку позивач звернувся до суду із двома вимогами: 1) про стягнення заборгованості по заробітній платі та 2) стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Середній заробіток за час затримки розрахунку є видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно достатті 117 Кодексу Законів про працю України, вразі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виходячи з викладених норм, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2Закону України "Про оплату праці", тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення пункту 1 частини 1статті 5Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16.

В постанові Великої Палати Верховного Суду 8 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч.2ст.235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначенийст.117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, суд вважає, що вимога ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку (заробітної плати) при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за заявлення яких, згідно п.1 ч.1 ст.5Закону України "Про судовий збір", судовий збір не сплачується.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.

Відтак, позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з п.1 ч.2ст.4Закону України«Про судовийзбір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем, розмір судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивачу ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за заявлену до відповідача вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.05.2023 року по 26.11.2023 року в розмірі 45353,88грн.

Згідно пунктів 3, 5 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

В позовній заяві позивач навів розрахунки заявлених до стягнення сум заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Однак, позивач не додала до позовної заяви належних та допустимих доказів, які використовувала при здійсненні вказаних розрахунків (інформації про нарахування заробітної плати, інформації про нараховані доходи, тощо).

Таким чином позивач документально не підтвердила здійснених розрахунків сум, які заявлені до стягнення з відповідача.

Згідно з ч.1 ст.185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для залишення позовної заяви без руху, надавши позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків поданої позовної заяви.

У випадку зазначення судом декількох недоліків позовної заяви в ухвалі суду про залишення позову без руху, усуненню підлягають обидва. Натомість, усунення лише одного з недоліків не є належним виконанням ухвали суду.

Керуючись ст.ст.175,177,185,258-261,353 ЦПК України, суд,-

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Теребовлянська районна друкарня» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, залишити без руху.

Надати позивачу строк п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя А.Г. Тренич