Рішення

від 17.12.2024 по справі 689/1714/24

ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 689/1714/24

2/689/502/24

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

17.12.2024 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі -

головуючого-судді Шевчик О.М.,

за участю:

секретаря судових засідань Фурман Н.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Солобковецької сільської ради - Барана А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні селища Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Солобковецької сільської ради про позбавлення батьківських прав,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Виконавчого комітету Солобковецької сільської ради, про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на даний час є військовослужбовцем. ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилась дочка ОСОБА_5 . З відповідачкою у зареєстрованому він не перебував, однак, після народження дочки, зразу визнав своє батьківство. Дочка проживає разом з ним. Матір дитини ОСОБА_3 не проживає з дочкою більше п`яти років, не бере участі у вихованні дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує її необхідним достатнім харчуванням, медичними оглядами, не спілкується з дитиною, не створює належні умови для розвитку її здібностей. Дочка ОСОБА_5 перебуває на його утриманні.

Судовим наказом Ярмолинецького районного суду від 09 січня 2024 року з відповідачки на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 січня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Ярмолинецького відділу ДВС від 21.05.2024, заборгованість відповідачки зі сплати аліментів станом на 01.05.2024 становить 16241,30 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Баблонюк О.В., позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена за зареєстрованим місцем проживання.

Представник третьоїособи органуопіки тапіклування Виконавчогокомітету Солобковецькоїсільської радипозов підтримав.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, на підставі наявних в справі доказів і, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24.06.2023 року.

Сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Згідно з актами обстеження умов проживання від 07 грудня 2023 року та 14 листопада 2024 року житлового будинку АДРЕСА_1 , в будинку чисто, прибрано, охайно; дитина забезпечена усім необхідним по віку, для навчання, виховання та всебічного розвитку (а.с.16, 64).

Згідно з довідкою Солобковецької сільської ради №141 від 22.06.2023 року, склад сім`ї ОСОБА_1 такий: дочка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.17).

Згідно з довідкою Солобковецької сільської ради від 01.12.2023 року № 641 про склад сім`ї, позивач разом із дочкою ОСОБА_6 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою Солобковецької сільської ради від 06.12.2023 року № 236, співмешканка ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , але не проживає з 2018 року.

Судовим наказом Ярмолинецького районного суду від 09 січня 2024 року з відповідачки на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 січня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.30).

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Ярмолинецького відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області від 21.05.2024, станом на 01.05.2024 року заборгованість ОСОБА_3 за аліментами становить 16241 грн. 30 коп. (а.с.31).

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є, матір`ю та сестрою позивача, відповідно, суду показали, що відповідачка близько 5-6 років назад поїхала за кордон і з того часу не спілкується з дочкою ОСОБА_5 та матеріально її не забезпечує.

Неповнолітня ОСОБА_4 суду пояснила, що матір поїхала від них приблизно в 2019 році. З того часу вони не спілкуються, оскільки вона заблокувала її в телефоні. Їй невідомо чим мама займається. З того часу як вона поїхала, відомостей про себе не надавала, грошей та подарунків їй не передавала, аліментів не сплачує.

Згідно з висновком органу опіки і піклування Солобковецької сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженим рішенням виконавчого комітету Солобковецької сільської ради від 15.11.2024, вважати за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.63,66).

Вирішуючи позов, суд виходить з наступного.

Статтею 51 Конституції Українивизначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно зпостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч.ч.1,2ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч.2ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частинами 1,2,4ст.155 СК Українипередбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частинами другою, третьоюстатті 157 СК Українитой із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164СК Українимати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положеньстатті 164 СК Українисвідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини у свої рішеннях зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява №10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява №2091/13).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно дост. 81 ЦПК Українидоведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання нею батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення її батьківських прав, покладено на позивача.

Однак, позивач не надав доказів на підтвердження наявності підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_4 .

Зокрема, позивач у судовому засіданні 17.12.2024 вказав, що відповідачка виїхала за кордон у 2018 році і з того часу не спілкується з дочкою, тоді як у підготовчому судовому засіданні 18.11.2024 вказав, що підтримує позов, оскільки відповідачка не проживає з ними близько двох-трьох років.

Також у судовому засіданні не надано доказів того, що неповнолітня ОСОБА_4 перебуває виключно на утриманні батька позивача ОСОБА_1 , враховуючи таке.

Згідно з довідкою Вищого професійного училища №3 від 01.12.2023 року №397, ОСОБА_4 навчається у ВПУ №3 м. Чернівці на другому курсі, денної форми навчання, на державній формі навчання, за професією «Перукар (перукар-модельєр, манікюрник) та одержує стипендію (а.с.19).

Крім того, неповнолітня ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що останні три роки вона проживає в рідної сестри ОСОБА_9 в м. Хмельницькому, а в період навчання в м.Чернівці.

Зазначене узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_5 навчається, працює і живе в м. Чернівці, а на вихідні і канікули приїжджає до сестри в м. Хмельницький та до них (до неї як тітки та до бабусі) в ОСОБА_10 .

Дані обставини також не суперечать поясненням позивача в судовому засіданні про те, що він з червня 2023 року перебуває на військовій службі в ЗСУ на Сході країни.

Враховуючи наведене, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_7 про те, що внучка ОСОБА_5 весь час живе з батьком - її сином і до старшої сестри в м. Хмельницький не їздить.

Суд також критично оцінює пояснення представника позивача в судовому засіданні про те, що відповідачка ОСОБА_3 в телефонній розмові з нею вказала, що не заперечує проти позову, оскільки усі учасники судового розгляду, включаючи позивача, свідків та неповнолітню ОСОБА_4 , вказали, що не знають де точно перебуває відповідачка і будь-якого зв`язку з нею не мають.

Суд також враховує те, що хоча відповідачка неодноразово повідомлялася про судові засідання, зокрема, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, а також шляхом подачі оголошення на сайті Судової влади, однак, у жодне судове засідання не з`явилася, будь-яких заяв та клопотань до суду не надсилала, у зв`язку з чим судом ухвалено проводити розгляд справи в порядку заочного провадження.

Враховуючи наведене, суд також критично оцінює пояснення представника позивача про те, що відповідачці відомо про наявність заборгованості зі сплати аліментів. Зокрема, суд бере до уваги те, що аліменти з відповідачки стягнуті в порядку наказного провадження (а.с.30), яке не передбачає виклику сторін у судове засідання.

При цьому, документи, на які посилається сторона позивача, як на підтвердження факту виїзду відповідачки до Республіки Польща в 2018 році і працевлаштування там (а.с.24-25), судом не досліджувалися, оскільки вони на іноземній мові.

Таким чином, позивач у судовому засіданні не довів факту, що відповідачка з 2018 року по даний час ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Крім того, з пояснень позивача та неповнолітньої ОСОБА_4 встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 алкогольною та наркотичною залежністю не страждає.

Також не надано доказів того, що відповідачка притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняла насильство щодо до неї тощо.

Щодо висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, на який посилається позивач, суд враховує таке.

У частинах п`ятій, шостійстатті 19 СК Українивстановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При цьому, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі №932/2483/21).

Висновок органуопіки тапіклування виконавчогокомітету Солобковецькоїсільської радипро доцільністьпозбавленнябатьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які свідчили б про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку матері загрози для дитини, її здоров`ю та психічному розвитку. Висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків. Крім того, висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності у такий спосіб захисту її прав.

Враховуючи наведене, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки, як вбачається з встановлених у судовому засіданні обставин, він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини.

Щодо думки дитини у даній справі, суд виходить з наступного.

Думка дитини ОСОБА_4 у вирішенні спору є важливою, проте вона не може бути вирішальною, як і не може бути безумовним свідченням того, що позбавлення матері батьківських прав призведе до забезпечення її якнайкращих інтересів.

При цьому, суд враховує, що метою позбавлення батьківських прав своєї матері неповнолітня ОСОБА_4 назвала небажання, щоб матір у майбутньому зверталася до неї з позовом про стягнення аліментів, що відповідно до положень ч.1 ст.164 СК України не є підставою позбавлення батьківських прав.

Згідно зістаттею 166 СК Українипозбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, якийнеобхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (постанови від 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі №638/16622/17, від 23 грудня 2020 року у справі №522/21914/14).

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.Натомість, необґрунтоване та передчасне (за відсутності підстав застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі №344/1107/23).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Оскільки позбавлення відповідачки батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

В силуст.141ЦПК Україниу разівідмови упозові,судовий збірз відповідачана користьпозивача нестягується.

Керуючись ст.12,76-81,141,259,263-265,280 ЦПК, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Солобковецької сільської ради про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Шевчик О.М.