Постанова

від 05.12.2024 по справі 298/1996/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 298/1996/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 грудня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Голубєвої Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2020 року, ухвалене головуючою суддею Лютянською М.С., у справі за позовом Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У грудні 2018 року Перечинська районна кредитна спілка Тур`я звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про солідарне стягнення кредитної заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 вересня 2008 року між Ужгородською філією №1 Перечинської районної кредитної спілки Тур`я і позичальником ОСОБА_1 та поручителями ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений договір кредиту-поруки № 332/1, згідно якого ОСОБА_1 отримано кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості зі сплатою відсотків за користування такими у розмірі 45% річних, терміном на 36 місяців, з 04.09.2008 по 03.09.2011.

Згідно карточки платежів по гривневому кредиту вбачається, що остання сплата кредитної заборгованості була здійснена 28.11.2008 у сумі 14403,60 грн. Кредитна заборгованість станом на 10.12.2018 рік, згідно договору кредиту-поруки № 332/1 від 04.09.2008 року становить 225 303,56 грн. з них : по тілу кредиту 40 836,13 грн., по відсотках за користування кредитом 184 467,43 грн., (відсоткова ставка 45% стала/базова, вказана в умовах договору кредиту-поруки).

Як вбачається з договору кредиту-поруки № 332/1 від 04.09.2008 р., а саме відповідно 1.3. за користування кредитом сплачуються відсотки зазначені в розрахунку (п.2.3 Договору) із розрахунку 45 відсотків річних, а також інші відсотки, у випадках передбачених Договором або законом. Плата за користування кредитом визначена п.1.3, 2.3 договору та крім цього, даним пунктом, відповідно до якого сторони домовилися про наступне: у випадку несвоєчасної сплати місячного платежу виникає прострочена заборгованість. У такому разі позичальник, додатково, за кожен день користування кредитом з підвищеним ризиком неповернення, сплачує 0,5% від суми простроченого кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 порушив свої зобов`язання передбачені підпунктами 1.1, 2.2, 2.3 Договору. Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 згідно з Договором кредиту-поруки №332/1 від 04.09.2008 року (п.п.5.1-5.4) виступили перед спілкою поручителями зобов`язань відповідача ОСОБА_1 . Але не дивлячись на це не виконали своїх обов`язків, визначених п.п.5.2-5.3 Договору у зв`язку з чим солідарно з відповідачем ОСОБА_1 відповідають перед спілкою за його зобов`язаннями. Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були ознайомлені з умовами договору кредиту-поруки № 332/1 від 04.09.2008 року, а саме з підпунктами 1.3.,2.2.,2.3.,2.4.,3.2.,4.4.-4.5,5.1,8.1. і були згідні з умовами надання кредиту, в яких, зокрема, строк позовної давності встановлений тривалістю в десять років. Указані умови підтверджені підписами відповідачів на кожному аркуші вищевказаного договору кредиту-поруки і кожний з відповідачів отримав примірник вказаного договору.

Під час судового розгляду, представник позивача ОСОБА_4 уточнила суму позовних вимог, зменшивши таку до 91 635,16 грн., з них : по тілу кредиту 40 836,13 грн., по відсотках за користування кредитом 50 799,03 грн., які й просила стягнути солідарно з відповідачів.

Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2020 року відмовлено Перечинській районній кредитній спілці Тур`я у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Заперечуючи рішення суду першої інстанції, Перечинська районна кредитна спілка Тур`я подала апеляційну скаргу в якій просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду та постановити у справі судове рішення про задоволення позову.

Вважає рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставина справи.

Згідно п. 3.2. Договору кредиту-поруки № 332/1 від 04.09.2008 зобов`язання за даним договором припиняються після сплати кредитних коштів у повному обсязі. Станом на 03.09.2011 існує кредитна заборгованість на загальну суму 91 635,16 грн. Відповідачі були ознайомлені з Договором кредиту-поруки № 332/1 від 04.09.2008, а саме зі змістом підпунктів 1.3., 2.2., 2.3., 2.4., 3.2., 4.4.-4.5., 5.1., 8.1., що підтверджується їх підписами на кожному аркуші договору. А тому, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України). Умови договору є обов`язковими до виконання сторонами. За домовленістю сторін договору кредиту-поруки № 332/1 від 04.09.2008 року було збільшено термін позовної давності до десяти років, що відображено у підпункті 8.1. Виходячи з наведеного, просить задовольнити апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Та ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав позов доведеним, при цьому відмовив у задоволенні позову у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Судом встановлено,що між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 04 вересня 2008 року було укладено договір кредиту-поруки № 332/1, згідно якого отримано кредитні кошти у розмірі 50000 грн. Кредит надається строком на 36 місяців з 04.09.2008 року по 03 вересня 2011 року. Сукупна вартість кредиту за рік користування складає 45% річних від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом.

Відповідно до п.5.1 Договору кредиту-поруки № 332/1 від 04 вересня 2008 року поручитель поручається перед спілкою за виконання позичальником обов`язків за договором та відповідає перед кредитодавцем за порушення позичальником зобов`язань у повному обсязі. Поручителями по даному договору виступають ОСОБА_2 , та ОСОБА_3

29 вересня 2020 року представником позивача у судовому засіданні подано карточку платежів по гривневому кредиту(договір кредиту №332/1 від 04 вересня 2008 року, де зазначено заборгованість по тілу кредиту - 40836,13 грн, борг по відсотках за користування кредитом 50799,03 грн. яка загальна сума боргу становить 91635,16 грн на планову дату закриття кредиту 03.09.2011 року.

Щодо висновків суду про пропуск позивачем позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно частинам 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 61-20952св19).

ОСОБА_1 заперечує укладення з позивачем договору кредиту-поруки, стверджує, що не підписував договір, грошові кошти, зокрема за видатковим касовим ордером не отримував, а відтак представник означеної сторони клопотала про надання вказаного договору та видаткового касового ордеру в оригіналі.

Судом апеляційної інстанції було витребувано вказані докази, однак такі на адресу суду не надходили та позивачем такі не надано з огляду на відсутність.

Перечинською районною кредитною спілкою Тур`я долучено до матеріалів справи копію протоколу обшуку від 26.07.2010 р. в якому під № 553 зазначено, що було вилучено під час обшуку касові документи за 2007-2008 року. Проте, зазначений документ не дає можливості колегії суддів встановити чи були у наявності бухгалтерські документи щодо видачі та отримання грошових коштів ОСОБА_1 .

Також, представник позивача - ОСОБА_4 не надала апеляційному суду доказів того, що у кримінальних справах, які розглядались судом першої інстанції за наслідками вчинення шахрайства з фінансовими коштами та здійснення підроблення документів посадовими особами кредитної спілки, проходили документи з видачі кредиту-поруки за № 330/1 від 04.09.2008 р., які б стосувались ОСОБА_1 .

За цих обставин, в силу положення ч. 4 ст. 81 ЦПК України, апеляційний суд зазначає, що не є встановленою подія з підписання договору кредиту-поруки й отримання грошових коштів ОСОБА_1 .

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що наведені позивачем обставини справи щодо дійсності укладення кредитного договору не підтвердженні належними та допустимими доказами в суді апеляційної інстанції. Відтак, зважуючи на категоричність заперечень ОСОБА_1 в отриманні кредитних коштів, колегія суддів констатує, що в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку із недоведеністю заявлених позовних вимог, а не за спливом строку позовної давності як вирішив суд першої інстанції.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є частково доведеними, а тому вона підлягає задоволенню частково.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пункту 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині викладення мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення в редакції даної постанови апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я», задовольнити частково.

Рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення в редакції даної постанови апеляційного суду. Резолютивну частину оскаржуваного судового рішення, залишити без змін.

Стягнути з Перечинської районної кредитної спілки «Тур`я», код ЄДРПОУ: 25438482, юридична адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Фединця,62, Закарпатська область на користь держави судові витрати у розмірі 2 643,00 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: