Рішення

від 23.12.2024 по справі 210/6626/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6626/24

Провадження № 2/210/1987/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 грудня 2024 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сільченко В. Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді перебуває позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 25.02.1991р по 1998р працював підземним електрослюсарем черговим по ремонту обладнання у шахті №1 ім. Артема Рудоуправліня ім. Кірова ВО «Кривбасруда», правонаступником якого на даний час є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг. Всього пропрацював на даному підприємстві в умовах впливу шкідливих факторів 7 років 7 місяців. Внаслідок роботи у шкідливих умовах праці у позивача були виявлено професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першого-другого ст., емфізема першого-другого ст.) ЛН першого-другого ст.. По факту даного професійного захворювання було складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання. Відповідно до акту професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи з 25.02.1991р по 07.10.1998р підземним електрослюсарем на шахті №1 імені Артема РУ ім. Кірова ОСОБА_1 виконував роботи, що супроводжуються впливом пилу фіброгеннної дії концентрацією вище гранично-допустимої. Причиною виникнення хронічного професійного захворювання є багаторічна праця в умовах підвищеної концентрації пилу в повітрі робочої зони.

В результаті набутого професійного захворювання позивач має задишку при мінімальному фізичному навантаженні, в стані спокою також, приступоподібний сухий кашель іноді з виділенням слизового харкотиння, важкість у грудній клітці, щоденні приступи задухи до 4-6 разів на добу, головний біль при підвищенні АТ, періодичний біль у ділянці серця, відчуття частого серцебиття, набряки кінцівок, затерпання рук, мерзлякуватість кистей, загальна слабкість. Вищезазначене викликає переживання, страждання, стрес, депресію, що в результаті спричиняє моральні страждання. Правонаступником Рудоуправління імені Кірова на даний час є ПАТ «АрселорМіттіл Кривий Ріг. Отже ПАТ «АМКР» є належним відповідачем по справі.

На підставі вищевикладеного просить суд стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на свою користь моральну шкоду, завдану професійним захворюванням у розмірі 298200,00 гривень без утримання податків та зборів.

Ухвалою суду від 14.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу надано строк для надання відзиву.

21 листопада 2024 року від представника відповідача О. Ботвінко надійшов відзив на позовну заяву,згідно якого просить в задоволенні позовної заяви про відшкодування моральної шкоди відмовити в повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що причиною виникнення професійного захворювання є не лише робота у період 7 років і 7 місяців на шахті 1 імені Артема РУ ім.. Кірова, а й робота 8 років та 3 місяці на інших підприємствах. Враховуючи зазначене, заявлений позивачем розмір моральної шкоди в розмірі 298200 гривень,має бути визначений пропорційно від відпрацьованого часу позивача в умовах впливу шкідливих факторів. Всього в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві РУ ім. Кірова відпрацьовано 91 місяць, що становить лише 47,9% від всього відпрацьованого часу в умовах шкідливих факторів.

Крім того, представник відповідача зазначає, що не доведено факт правонаступництва між ДП ім. Кірова та ПАТ «АМКР». На момент звернення з позовом до суду позивача Державне підприємство «Рудоуправління імені Кірова» на час роботи на якому позивач отримав хронічне професійне захворювання було ліквідовано без правонаступництва, а ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є його правонаступником. З наведеного слідує, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є неналежним відповідачем у цій справі та не може нести відповідальність перед позивачем за шкоду, заподіяну йому внаслідок хронічного професійного захворювання, що виникло під час виконання трудових обов`язків на шахті ім.. Артема ДП «Рудоуправління імені Кірова» на якій останній працював, оскільки ПАТ «АМКР» не є її правонаступником.

Позивач при обґрунтування своєї правової позиції відносно правонаступництва здійснив посилання на норму ч 1 ст. 5 Закону СРСР «Про державне підприємство об`єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Однак слід зазначити, що Закон СРСР « Про державне підприємство « втратив чинність 07.03.1991 року, тобто не діяв на момент прийняття Наказу №165 від 19.04.2001р та Акту прийому-передачі основних фондів від 29.05.2001р. У зв`язку з чим, посилання позивача на те, що Д ім. Кірова було по суті об`єднанням підприємств неправомірно.

Крім того, зазначає, що відсутні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди та сума позову необгрутована. В спірних правовідносинах не було встановлено вчинення з боку відповідача будь-яких неправомірних дій, що могли б призвести до виникнення у позивача професійного захворювання, а отже відсутня одна з обов`язкових передумов для відшкодування.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 працював з 25.02.1991 року по 07.10.1998 року підземний електрослюсарем черговим та по ремонту обладнання у шахті №1 ім. Артема Рудоуправління ім. Кірова ВО «Кривбасруда», що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с. 21-23).

Згідно акту №7 розслідування хронічного професійного захворювання від 10 квітня 2009 року професійне захворювання ОСОБА_1 виникло за таких обставин: працюючи з 09.04.2005р. по 19.09.2008р. електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування (підземним) на дільниці енергетичної служби шахти «Гагант Глибока» ВАТ «ЦГЗК» ОСОБА_1 виконував роботи по монтажу, демонтажу, ремонту, випробуванню та технічному обслуговуванню механічної та електричної частини машин, вузлів та механізмів підземного обладнання, які характеризувались впливом пилу фібро генної дії концентрацією вище гранично-допустимої, що виникав внаслідок недосконалості технологічного процесу. Працюючи з 02.11.2000р. по 8.04.2005 р підземним електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання на шахті «Гігант-Дренажна» КДГУ «Кривбасгідрозахист» та ДП «Кривбасреструктуризація», 25.02.1991 р. по 07.10.1998 р пікетним електрослюсарем на шахті №1 імені Артема РУ ім.. Кірова, з 06.07.1988 р. по 09.11.1988 р підземним електрослюсарем в ШБУ-2 треста «Кривбасшахтопроодка», згідно санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, підготовленої Саксаганською райСЄС від 29.10.2008 р №2/2-2614, ОСОБА_1 виконував роботи, що також супроводжувались впливом пилу фібро генної дії концентрацією вище гранично-допустимої. Причина професійного захворювання: багаторічна праця в умовах підвищеної концентрації пилу в повітрі робочої зони: пил з вмістом вільного кремнія, діоксину кристалічного від 10 до 70% в концентрації від 4,2 до 5,9 мг/м3 при ГДК 2, мн/м3 (а.с. 19-20).

Згідно виписки-епікризу із медичної карти №3965 ОСОБА_1 має хронічне обструктивне захворювання легень другої ст. (пиловий бронхіт другої ст., емфізема легень другої ст.) група В, загострення середнього ступеню важкості., ЛН другого-третього ст.. Захворювання професійне (24-25).

Згідно виписки із медичної карти №1223 ОСОБА_1 має хронічне обструктивне захворювання легень третьої стадії (пиловий бронхіт третьої стадії, емфізема легень третьої стадії) група С-D, загострення середнього ступеня важкості. ЛН третього ступеня. Хронічне легеневе серце, НК першої стадії. Захворювання професійне (26-27).

Згідно виписки із медичної карти №715 ОСОБА_1 має хронічне обструктивне захворювання легень третьої стадії (пиловий бронхіт третьої стадії, емфізема легень третьої стадії) група С-D, загострення середнього ступеня важкості. ЛН третього ступеня. Хронічне легеневе серце, НК першої стадії. Захворювання професійне. Крім того супутній діагноз : стан після оперативного лікування з приводу спонтанного пневмотораксу справа. Хронічний гепатохолецистит, фаза нестійкої ремісії. СКХ, хронічний пієлонефрит, гіпертензивна стадія, фаза нестійкої ремісії. ХНН 0 ст. Симптоматична артеріальна гіпертензія 2 ст., ступінь 2 гіпертензивне серце, нейроангіопатія сітківки обох очей. СН 2А, ризик 3-4. Плечолопатковий пері артроз справа без ПФС (а.с. 28-29).

Згідно виписки з акту огляду МСЕК серії ДНА №032431 ОСОБА_1 встановлено 25% втрати працездатності (а.с.11).

Згідно виписки з акту огляду МСЕК №072102 від 18.08.2021 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності (а.с.12). Ступінь втрати професійної працездатності 30% в зв`язку з професійним захворюванням (а.с. 13).

Згідно виписки серії 12ААА №016629 ОСОБА_1 має третю групу інвалідності (а.с.14). Ступінь втрати працездатності 30% (а.с.15).

Згідно виписки з акту огляду МСЕК №0449 від 09.02.2021 року ступінь втрати працездатності 60% (а.с. 16-17).

Згідно довідки до акта огляду МСЕК №627527 від 09.02.2021 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності безстроково. Ступінь втрати професійної працездатності 60% . (а.с.18 -зворот).

Позивачем до матеріалів справи долучено статут Державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», копію наказів, перелік виробничих потужностей РУ «ім. Кірова» що підлягають передачі на баланс КДГМК «Криворіжсталь». (а.с. 32-53).

Згідно з ст.4ЗУ «Проохорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЗУ «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст.173КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Згідно з нормами Конституції України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того, статтею 46Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Водночас, пунктом 13 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня 1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Так, Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання №7 від 10 квітня 2009 року підтверджено факт отримання професійного захворювання позивачем саме при виконанні ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача.

При цьому, чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, наявність фізичного болю, що викликають складність при звичайних життєвих умовах підтверджуються письмовими матеріалами справи.

Виходячи з норм ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, в даному випадку відповідач несе прямий обов`язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Суд приймає до уваги зазначені у позовній заяві обставини про те, що у зв`язку з захворюванням позивач зазнає фізичного болю та страждань. Має задишку при мінімальному фізичному навантаженні, важкість у грудній клітці, біль в ділянці серця, слабкість. Вищезазначене викликає переживання, страждання, стрес та спричиняє моральні страждання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.23ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками професійного захворювання порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв`язки, що в свою чергу призвело до моральних страждань.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя, за наявності причинного зв`язку.

Щодо тверджень представника відповідача про недоведеність факту правонаступництва між ДП «Рудоуправління ім.. Кірова та ПАТ «АМКР» і неналежності відповідача у справі слід зазначити наступне.

Суд не бере до уваги доводи зазначені у відзиві доводи щодо недоведеності факту правонаступництва між ДП «Рудоуправління ім.. Кірова та ПАТ «АМКР» і неналежності відповідача у справі, оскільки оскільки вже неодноразово Верховним Судом (справа 210/1982/20, 210/5663/20) встановлено факт правонаступництва ПАТ «АМКР» шахти ім.. Кірова та шахти ім. Артема ДП «Рудоуправління ім. Кірова».

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд доходитьвисновку,що позовнівимоги ОСОБА_1 до відповідача є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя, за наявності причинного зв`язку.

Доводи відповідача про недоведеність позивачем факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.

Між спричиненою моральною шкодою та отриманням професійного захворювання позивача, яке пов`язане із тяжкою роботою на підприємстві відповідача, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок.

В матеріалах справи міститься повідомлення про те, що позивач працюючи в шкідливих умовах отримав професійне захворювання

Суд бере до уваги доводи представника відповідача про те, що причиною виникнення професійного захворювання є не лише робота у період 7 років і 7 місяців на шахті імені Артема РУ ім. Кірова, а й робота 8 років та 3 місці на інших підприємствах. Загальний стаж роботи позивача за професією в умовах впливу шкідливих факторів становить 15 років і 10 місяців та враховує зазначений факт при визначенні розміру відшкодування позивачу моральної шкоди.

Оскільки в письмових матеріалах справи всі перелічені умови знайшли своє відображення, оскільки позивач отримав професійне захворювання безпосередньо через виконання трудових обов`язків, тобто підприємство належним чином не забезпечило безпечних умов праці, суд погоджується з необхідністю грошового відшкодування, пов`язаного зі спричиненням моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймає до уваги те, що йому були спричинені моральні страждання, отримання професійного захворювання, безумовно, змінила його нормальний життєвий ритм.

Приймаючи рішення стосовно розміру суми відшкодування, слід звернути увагу на роз`яснення, що містяться у пункті 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(з відповідними змінами), де зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Тому, при вирішенні питання щодо розміру грошової компенсації, суд виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим стягнути на його користь з відповідача 240 000,00 (двісті сорок тисяч) гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Так, відповідно до ч. 6ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, відповідно до вимогЗакону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір в сумі 2400,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 1167-1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст.4,12,13,76-83,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням задовольнити

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди240 000,00 (двісті сорок тисяч) гривеньбез урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1, на користь держави судові витрати в розмірі 2400,00 (дві тисячі чотириста гривень) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено та підписано 23 грудня 2024 року.

Суддя: В. Є. Сільченко