Рішення

від 23.12.2024 по справі 210/6539/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6539/24

Провадження № 2/210/1967/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 грудня 2024 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сільченко В. Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди заподіяної відповідачем під час виконання трудових обов`язків, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді перебуває позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди заподіяної відповідачем під час виконання трудових обов`язків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19 лютого 2000 року поступив працювати на державне підприємство «Рудоуправління ім. Кірова», яке в подальшому було викуплене відповідачем. 01.05.2001 року позивача було прийнято по переводу з РУ Кірова до відповідача - Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» в шахтоуправління, де він працював по 04.12.2009 року з підземного видобутку руди. Після цього на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь» відбувалася неодноразова реорганізація. Нині підприємство Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» перейменовано на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». В підземних умовах позивач працював інженером по охороні праці (підземного) відділу праці і пожежної безпеки та заступником начальника відділу охорони праці та пожежної небезпеки. 04.12.2009 року позивач був звільнений з підприємства за власним бажанням.

Під час праці на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг в підземних умовах стан здоров`я почав погіршуватись, а перед звільненням з роботи погіршився суттєво. Лікування не давало належного результату, було незначне покращення здоров`я після лікування, але при виході з роботи знов починав хворіти.

Після дослідження лікувально-експертної комісії було виявлено ряд захворювань, а саме: хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії, ЛН першого - другого ступеня; нейросенсорна приглухуватість першого ступеня; облітеруючий ендартеріїт нижніх кінцівок. ХАН нульового-першого ст.; радикулопаія з помірно вираженими статико-динамічними порушенями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляду двобічного плечолопаткового періартрозу, остеоартрозу в поєднанні з пері артрозом ліктьових і колінних суглобів Було встановлено професійні захворювання

Наслідком роботи на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» стало погіршення стану здоров`я, втрата професійної працездатності 80%, встановлення інвалідності другої групи.

Позивач зазначає, що його турбує постійна задишка, періодичний приступоподібний кашель з виділенням мокротиння, болі та хрипи в грудях, загальна слабкість та швидка втома, головний біль, зниження слуху на обидва вуха, мерзлякуватість, біль та обмеження руху в поперековому відділі хребта та в суглобах. Вказане спричиняє моральні страждання, переживання, порушує нормальні життєві зв`язки і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

Зважаючи на вищевикладене просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривиий Ріг» на свою користь 520000 гривен в порядку відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших податкових платежів.

Ухвалою суду від 11.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу надано строк для надання відзиву.

28 листопада 2024 року від представника відповідача надійшов відзив, згідно якого просить в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної коди, завданої внаслідок професійного захворювання у розмірі 520000,00 гривень відмовити в повному обсязі. Відповідач не погоджується з доводами позивача, а сам позов вражає безпідставним, таким що не ґрунтується на нормах діючого в Україні законодавства та не підлягає задоволенню.

При укладенні трудового договору з позивачем йому було роз`яснено його права і обов`язки про умови праці, наявність на робочому місця де він буде працювати небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. А тому позивач свідомо прийняв запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та пов`язані з цим наслідки. Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. Позивач достеменно усвідомлюючи наявність шкідливих та небезпечних виробничих факторів на робочому місця, що безпосередньо пов`язані із використанням обладнання, машин та механізмів, все одно реалізував своє право на працю саме в шкідливих умовах праці на протязі тривалого часу більше 10 років. Позивач не лише знав про шкідливі умови без яких не можлива конкретна робота на гірничому підприємстві, але й свідомо продовжував працювати на таких умовах тривалий час отримуючи за це все відповідні пільги.

Таким чином, зазначене дає підстави вважати, що саме тривалий час роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів став причиною виникнення у нього професійного захворювання, ПАТ «АМКР» в свою чергу згідно санітарно-гігієнічної характеристики умов праці позивача забезпечувало останнього засобами колективного та індивідуального захисту, відповідно до галузевих норм, а також перед прийняттям позивача на роботу роз`яснило останньому про наявність на робочому місця шкідливих факторів, а позивач добровільно погодився на виконання робіт в таких умовах. В зв`язку з чим, можна зробити висновок, що протиправних дій відносно позивача, які б знаходились в причинному зв`язку з настанням в нього професійного захворювання, відповідач не вчиняв.

Представник відповідача зазначає, що згідно ст. 14 ЗУ «Про охорону праці» саме на працівника покладений обов`язок дбати про особисту безпеку та здоров`я, користуватись засобами індивідуального та колективного захисту. Позивач не дбав належним чином про особисту безпеку і здоров`я, при цьому останній про негативний вплив шкідливих умов праці на його здоров`я та умисно не вчиняв заходів для усунення шкоди.

Тобто саме безвідповідальне ставлення позивача до свого здоров`я у результаті призвело до встановлення йому професійного захворювання, прогресування його хвороби, погіршення самопочуття та встановлення 8% втрати працездатності за професійним захворюванням.

Відповідач вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди, завданої позивачу суд має керуватись принципами рівності, поміркованості, розумності та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім, для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до його збагачення за рахунок відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що позивач з лютого 2000 року працював на державному підприємстві Рудоуправління ім. Кірова. 01.05.2001 року його було прийнято по переводу з РУ ім. Кірова до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», де він працював по 04.12.2009 року, що підтверджується копією трудової книжки від 22 березня 1976 року (а.с. 12-15).

Згідно медичного висновку лікарської експертної комісії високоспеціалізованого закладу охорони здоров`я про наявність хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 від 10.09.2019 року протокол №1501 рішенням підтверджено раніше встановлений діагноз хронічного професійного захворювання (а.с.24-25).

Згідно акту №4-1 НК розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 встановлено хронічне обструктивне захворювання легень першої ст., ЛН першого-другого ст.; нейросенсорна приглухуватість першого ст.; облітеруючий ендартеріїт нижніх кінцівок. Хан нульового-першого ст.; радикулопатія С6,С7,С8 L5, S1 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродисфункцією у вигляді дв. плечолопаткового пері артрозу, остеоартрозу в поєднанні з пері артрозом ліктьових і колінних суглобів. Професійне захворювання виникло за таких обставин: роботи в особливо шкідливих умовах праці на ОАО «Вокрутауголь» шахта «Аяч-Яга», ШУ ВАТ «Кривлріжсталь», Новокостянтинівська шахта ДП «СхідГЗК» (а.с.16-18).

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 10ААА №062711 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності( а.с. 20).

Згідно довідки серії 10ААА №062217 Ступінь втрати працездатності ОСОБА_1 станом на 26.02.2013 року становить 45% (а.с. 20 зворот).

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 12 ААА №129913, ступінь втрати працездатності ОСОБА_1 становить 80% з 12 лютого 2024 року безстроково (а.с. 19).

Згідно довідки до такту огляду МСЕК серії 12ААГ №558332 ОСОБА_1 встановлено друга група інвалідності з 12 лютого 2024 року, причина інвалідності професійне захворювання (а.с.21).

Згідно медичного висновку лікарської експертної комісії спеціалізованого профілактичного закладу охорони здоров`я від 23.01.2024 року, протокол №103, рішенням підтверджено раніше встановлений діагноз хронічного професійного захворювання (а.с. 26-28).

Згідно з ст.4ЗУ «Проохорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЗУ «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст.173КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Згідно з нормами Конституції України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того, статтею 46Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Водночас, пунктом 13 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня 1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Так, Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання №4-13НК від 13.02.2013 року підтверджено факт отримання професійного захворювання позивачем саме при виконанні ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача.

При цьому, чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, наявність фізичного болю, що викликають складність при звичайних життєвих умовах підтверджуються письмовими матеріалами справи.

Виходячи з норм ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, в даному випадку відповідач несе прямий обов`язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Суд приймає до уваги зазначені у позовній заяві обставини про те, що у зв`язку з захворюванням позивач переносить постійні фізичні та моральні страждання, переживання, порушує його нормальні життєві зв`язки і вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя. Крім того позивача турбує постійний фізичний біль.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.23ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками професійного захворювання порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв`язки, що в свою чергу призвело до моральних страждань.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя, за наявності причинного зв`язку.

Доводи відповідача про недоведеність позивачем факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.

Між спричиненою моральною шкодою та отриманням професійного захворювання позивача, яке пов`язане із тяжкою роботою на підприємстві відповідача, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок.

В матеріалах справи міститься повідомлення про те, що позивач працюючи в шкідливих умовах отримав професійне захворювання.

Оскільки в письмових матеріалах справи всі перелічені умови знайшли своє відображення, оскільки позивач отримав професійне захворювання безпосередньо через виконання трудових обов`язків, тобто підприємство належним чином не забезпечило безпечних умов праці, суд погоджується з необхідністю грошового відшкодування, пов`язаного зі спричиненням моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймає до уваги те, що йому були спричинені моральні страждання, отримання професійного захворювання, безумовно, змінила його нормальний життєвий ритм.

Приймаючи рішення стосовно розміру суми відшкодування, слід звернути увагу на роз`яснення, що містяться у пункті 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(з відповідними змінами), де зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Тому, при вирішенні питання щодо розміру грошової компенсації, суд виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим стягнути на його користь з відповідача 320000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Так, відповідно до ч. 6ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, відповідно до вимогЗакону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір в сумі 3200,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 1167-1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст.4,12,13,76-83,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди заподіяної відповідачем під час виконання трудових обов`язків задовольнити

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди320000,00 (триста двадцять тисяч) гривеньбез урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1, на користь держави судові витрати в розмірі 3200,00 (три тисячі двісті) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено та підписано 23 грудня 2024 року.

Суддя: В. Є. Сільченко