Рішення

від 17.12.2024 по справі 524/289/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 524/289/24

Провадження № 2-др/201/101/24

№ 2-др/201/102/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Жовтневий районний суд

міста Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс»</a> про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс»</a>, третя особа ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації транспортного засобу,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс»</a>, третя особа ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації транспортного засобу.

25.11.2024р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог, витребувано з незаконного володіння ТОВ «Автокредит Плюс» на користь ОСОБА_1 автомобіль марки Lexus моделі NX 300H VIN-номер: НОМЕР_1 , чорного кольору, 2014р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено та розподілені судові витрати (а.с.№20-22 том № 2).

28.11.2024р. до суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Самойленка М.О., який діє на підставі ордеру від 26.02.2024р. (а.с.№56 том № 1), про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 600грн. Адвокат зазначив, що на підтвердження витрат ним надається договір про надання правничої допомоги №41 ц/с від 18.10.2023р., в якому, зокрема, зазначені об`єм повноважень адвоката, за якою справою надається правнича допомога, строк дії Договору, розмір і порядок оплати і т.д. Також надані розрахунок суми гонорару від 28.11.2024р., в якому детально наведено перелік послуг (робіт), проведених адвокатом та наданих клієнту, квитанція №31 від 28.11.2024р. на суму 12 600 грн. за надані правничі послуги; акт виконаних робіт за Договором від 28.11.2024р. Щодо строків подання цієї заяви, то представник позивача зазначив, що рішення суду від 25.11.2024р. надійшло до кабінету представника, адвоката Самойленко М.О., в підсистемі «Електронний суд» 27.11.2024р., в тому строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення слід відраховувати саме від цієї дати, отже цей строк не пропущений.

02.12.2024р. в системі «Електронний суд» надійшло клопотання представника ТОВ «Автокредит Плюс» Гомзяка І.А., який діє на підставі ордеру від 19.11.2024р. (а.с.№12 том № 2), про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. В обґрунтування, представник відповідача посилався на те, що відсутні підстави для компенсації витрат, пов`язаних з участю адвоката в кримінальному проваджені, оскільки така діяльність не пов`язана з розглядом цивільної справи. Також представник вважав, що витрати на правничу допомогу не співмірні фактично наданим послугам, а квитанція від 28.11.2024р. не є допустимим доказом.

02.12.2024р. до суду також надійшла заява ТОВ «Автокредит плюс» Гомзяка І.А. про ухвалення додаткового рішення та стягнення на користь відповідача 11 000грн. В обґрунтування посилався, що відповідно до Додаткової угоди до Договору від 31.05.2024р. №2407-2/2023 про надання юридичних послуг від 24.07.2023р. були надані послуги з підготовки заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань по справі № 524/289/24, сплата яких підтверджується платіжною інструкцією від 04.06.2024р., згідно якої сплачено 11 000грн.

05.12.2024р. до суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Самойленка М.О. про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. В обґрунтування, представник позивача посилався на те, що відповідачем надана лише додаткова угода, але основного договору суду не надано, а тому оплата здійснена за договором, який суду та позивачу не надавався. Окрім того, правнича допомога надавалася адвокатом Кондратюком В.В., тоді як додаткова угода була укладена між ФОП ОСОБА_3 , а не адвокатом Кондратюком В.В. Також у поданій заяві та доданих документів до неї неможливо встановити які саме документи (заяви) з процесуальних питань по справі №524/289/24 були складені представником відповідача, яка їх кількість, час, витрачений для їх складання тощо. Тобто відсутній детальний опис проведених робіт, а подана заява носить абстрактний характер і фактично заявник пропонує суду самостійно визначити кількість поданих процесуальних документів та їх значення для вирішення спору по суті. Представник позивача просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3 000 грн. та врахувати пропорційнійсть розміру цих витрат задоволеним вимогам.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є відповідні докази. 12.12.2024р. до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності. Представник відповідача та третя особа про припини неявки суд не сповістили.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 06.12.2024р. матеріали заяв про ухвалення додаткового рішення були передані судді Федоріщеву С.С. у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_4 .

Верховний Суд у постанові від 24.06.2020р. у справі № 759/9300/13-ц (провадження № 61-35409св18) дійшов висновку, що відсутність складу колегії суддів апеляційного суду, що ухвалювали у цій справі судове рішення, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Процесуальна можливість ухвалення судом додаткового рішення у складі, відмінному від складу суддів, що ухвалив рішення у справі, забезпечена, зокрема, приписами п. 2.3.47 Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України від 02.04.2015р. № 25, що дозволяє автоматизований розподіл заяви про ухвалення додаткового рішення у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача).

Суд, ознайомившись із заявами про ухвалення додаткового рішення, вважає необхідним їх задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Зі змісту позовної заяви та уточненого позову вбачається, що позивачем було заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу (а.с.№14, 55 том № 1).

Представник відповідача також зробив заяву про витрати на правничу допомогу, що вбачається з відзиву (а.с.№ 110 том №1).

Рішення у справі було ухвалене 25.11.2024р. та доставлено до електронного кабінету представника позивача та до електронного кабінету відповідача 27.11.2024р. (а.с.№24).

28.11.2024р. та 02.12.2024р. в межах п`ятиденного строку, встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України представником позивача та представником відповідача подані заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 17.10.2018р. по справі № 01/1894/17, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 11.11.2020р. у справі № 673/1123/15-ц (посилання на постанову Верховного Суду від 02.09.2020р. у справі № 329/766/18), а також у постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 зроблені висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу незалежно від того чи їх сплачено, чи тільки має бути сплачено.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію їхньої реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі 904/4507/18.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надані наступні документи: договір про надання правничої допомоги № 41 ц/с від 18.10.2023р., відповідно до п. 1 якого предметом договору є захист прав ОСОБА_1 в судових органах щодо витребування майна автомобіль марки Lexus моделі NX 300H; розрахунок суми гонорару, який включає в себе вивчення документів, складання заяви до слідчого , складання позовної заяви, аналіз відзиву та складання відповіді на відзив, складання заяви про розгляд справи за відсутності позивача; акт виконаних робіт, який підтверджує виконання робіт, що вказані в розрахунку; квитанцію про прийняття коштів в розмірі 12 600 грн. від позивача (а.с.№37-43 том № 2).

Представником відповідача на підтвердження понесених витрат надані наступні документи: додаткова угода до Договору № 2407-2/2023 про надання юридичних послуг від 24.07.2023р., в якій зазначено вартість послуг 11 000грн. за складання процесуальних заяв по справі № 524/289/24 та заяв по суті справи; рахунок на оплату та платіжна інструкція про оплату суми (а.с.№65-67).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З поданих представником позивача документів вбачається, що вартість послуг щодо укладення договору та вивчення матеріалів справи становить 2 400грн., вартість складання заяви слідчому 600 грн., вартість складання позовної заяви та виготовлення додатків 4 800грн., аналіз відзиву та складання відповіді на відзив 3 600грн., складання та подання до суду заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача 1200грн. та загалом 12 600грн.

Рішенням суду від 25.11.2024р. частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 витребувано з незаконного володіння ТОВ «Автокредит Плюс» на користь ОСОБА_1 автомобіль марки Lexus моделі NX 300H VIN-номер: НОМЕР_1 , чорного кольору, 2014р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування реєстрації транспортного засобу.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, витрати на правничу допомогу, понесені позивачем, також підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача.

Враховуючи, що з двох заявлених позовних вимог задоволена лише одна, застосовуючи принцип пропорційності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише половина понесених витрат на правничу допомогу - 6 300грн.

При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача, що витрати понесені позивачем у кримінальному провадженні не підлягають стягненню в межах даної справи.

З матеріалів справи та розрахунку гонорару вбачається, що звернення до слідчого відбулося з метою надання доказів у цивільній справі, а тому, суд вважає за можливе віднести ці витрати (600грн. за складання заяви про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування) до витрат на правничу допомогу, понесених в межах цивільної справи.

Підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу суд не вбачає, враховуючи складність справи, співмірність із заявленими позовними вимогами та обсягом наданих адвокатом послуг.

Отже, з ТОВ «Автокредит Плюс» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 6 300грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, понесені відповідачем, в задоволенні заяви слід відмовити, з наступних підстав.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником відповідача не надано детального опису робіт (наданих послуг), а тому суд позбавлений можливості встановити, яка вартість послуг адвоката за складання заяв по суті справи (відповідачем подані відзив та заперечення), та яка вартість послуг за складання заяв з процесуальних питань (відсутнє посилання які саме заяви з процесуальних питань були подані представником відповідача).

Окрім того, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ухвалено не на підставі заперечень представника відповідача, а тому, що для цього були законні підстави (відзив та заперечення відповідача не містили обґрунтування відмови в задоволенні позову в частині цих вимог, а стосувалися лише вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння).

Приймаючи до уваги, що додаткова угода не містить відомостей про те, чи є сума витрат на правничу допомогу фіксованим гонораром адвоката, чи складається з вартості робіт за подачу кожної заяви по суті справи чи заяв з процесуальних питань, і встановити це неможливо через відсутність договору про надання юридичних послуг від 24.07.2023р. і детального опису виконаних робіт, а також враховуючи, що відмова в задоволенні частини позовних вимог не була наслідком заперечень відповідача, суд вважає необхідним відмовити відповідачу у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через недоведеність розміру цих витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 274, 279, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Самойленка Михайла Олександровича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс»</a> (код ЄДРПОУ 34410930) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 6 300,00 грн.

В задоволенні іншої частини заяви про ухвалення додаткового рішення суду відмовити.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою вфідповідальністю «Автокредит Плюс» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев