Рішення

від 12.12.2024 по справі 212/5888/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/5888/24

2/212/2849/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Майданик М.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , треті особи: виконавчий комітет Покровської районної в місті ради, Департамент адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

11 червня 2024 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Тішунін О.А., звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , яка діє як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_4 , у якому просять визнати малолітнього сина ОСОБА_2 - громадянина Грузії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 та примусово зняти його з реєстраційного обліку у зазначеній квартирі.

В обґрунтування позову посилаються на те, що власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 є позивачі і відповідач. ОСОБА_2 в 2018 році одружилася з громадянином Грузії ОСОБА_5 та переїхала мешкати в Грузію, де отримала посвідку на постійне проживання. Від шлюбу ОСОБА_2 має дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є громадянином Грузії. Після народження дитини відповідач в серпні 2019 року поверталася до України, де деякий час проживала з дитиною, у зв`язку з чим дитина була зареєстрована за місцем проживання матері. Приблизно у вересні 2019 року ОСОБА_2 разом з сином повернулася до Грузії, а в 2022 році відповідач з чоловіком і малолітнім сином переїхали на постійне місце проживання до США, де наразі оформлюють відповідні документи, і повертатися до України не мають наміру. Отже, починаючи з серпня 2019 року відповідач та її малолітній син не мешкають за зареєстрованим місцем проживання, не користуються житлом, перешкод у користуванні їм ніхто не чинить. Будь-які домовленості між сторонами щодо проживання малолітньої дитини у спірному житлі відсутні, але реєстрація малолітньої дитини перешкоджає позивачам у повній мірі розпоряджатися своїм майном, а також обумовлює надмірні витрати на утримання цього майна. На даний час позивачі мають намір розпорядитися належним їм майном, однак реєстрація малолітньої дитини унеможливлює проведення нотаріальних дій. На думку, позивачів, зняття з реєстрації малолітньої дитини не порушує його прав, оскільки він є громадянином Грузії, має постійне проживання в США разом із батьками.

Ухвалою судді від 12 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху, наданий строк позивачам для усунення її недоліків.

14 червня 2024 року від представника позивачів надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді від 02 липня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, роз`яснено учасникам справи їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи.

22 липня 2024 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона повністю визнала позовні вимоги і вважає їх такими, що підлягають задоволенню, пояснила, що з серпня 2019 року вона з сином не проживають за зареєстрованим місцем проживання, не користуються житлом більше 4 років, перешкод у користуванні їм ніхто не чинить. В 2022 році вона разом із чоловіком та сином з Республіки Грузія переїхали на постійне місце проживання в США, де зараз займаються оформленням документів для отримання посвідки на постійне проживання в США. Сім`я орендує будинок, син забезпечений житлом. За таких обставин вона не може бути присутньою в судовому засіданні і просить розглянути справу за її відсутності і визнати її малолітнього сина ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Ухвалою суду від 24 липня 2024 року за клопотанням третьої особи виконкому Покровської районної ради залучено до участі у справі як третю особу Департамент адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2024 року за клопотанням представника позивачів витребувані докази, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

25 листопада 2024 року судовий розгляд відкладений на 12 грудня 2024 року у зв`язку з невиконанням ухвали про витребування доказів.

Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Тішунін О.А. в судове засідання не з`явився, в наданій письмовій заяві просив розглянути справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Макарова А.Ф. в судове засідання не з`явилася, надала письмову заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Від представника третьої особи Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради надійшла заява про проведення судового розгляду за відсутності третьої особи, врахувати наданий висновок, прийняти рішення на розсуд суду.

Від Департаменту адміністративних послуг КМР надійшов лист, у якому зазначається про те, що до повноважень департаменту не належать дії, пов`язані з визнанням осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а тому розгляд справи проводити без участі Департаменту.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на вищевикладене, суд розглядає справу в порядку статті 211 ЦПК України за наявними в ній доказами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної сумісної власності в рівних долях ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва № НОМЕР_1 на право власності на житло від 01.02.2006 (а.с. 8, 9).

Відповідно до довідки № 4 виданої ТОВ «Нова-Ком від 04.06.2024, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , власник, ОСОБА_2 син, ОСОБА_2 дочка, ОСОБА_4 онук (а.с. 11).

Згідно з актом, складеним 03 травня 2024 року мешканцями Будинку АДРЕСА_1 починаючи з 30 січня 2019 року фактично не проживала ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_4 , у квартирі відсутні їх особисті речі (а.с. 10).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився в Тбілісі, Грузія, громадянин Грузії, його батьками є ОСОБА_5 , громадянин Грузії, та ОСОБА_3 , громадянка України, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 01 лютого 2019 року Державним Органом Реєстрації Актів Цивільного Стану Тбілісі (а.с. 12, 14, 19, 21).

Згідно з інформацією, наданою Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України станом на 30.10.2024, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на території України у такі періоди з 15.08.2019 (в`їзд) по 19.08.2019 (виїзд), з 13.12.2021 (в`їзд) по 21.12.2021 (виїзд) (а.с. 105, 109).

З копії відповіді, наданої 31.10.2024 Департаментом адміністративних послуг КМР адвокатові Макаровій А., вбачається, що ОСОБА_3 18.05.2024 зверталася із заявою, яку подала в електронній формі засобами Порталу Дія, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання. ОСОБА_2 20.05.2024 було відмовлено у знятті її, так як за її адресою залишилася малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 119).

З наданих представником відповідача копій (в перекладі) Договору оренди, довідки, вбачається, що з березня 2024 року ОСОБА_7 , ОСОБА_5 проживають за адресою: АДРЕСА_2, Рестон; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в начальній школі Forest Edge в Рестон, Вірджинія з 13 листопада 2024 року і його адреса проживання: АДРЕСА_3 (а.с. 120-137).

Органом опіки та піклування виконавчим комітетом Покровської районної в місті ради відповідно до ст. 19 Сімейного кодексу України наданий висновок про залишення вирішення питання визнання малолітньої особи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 на розсуд суду, у зв`язку з тим, що неможливо обстежити умови проживання дитини, її батьків, поспілкуватися з дитиною, оскільки родина мешкає за межами України (а.с. 45).

Стаття 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Стаття 71 ЖК України встановлює, що за відсутнім членом сім`ї наймача, жиле приміщення зберігається за ним протягом шести місяців. А ст. 72 ЖК України закріплює, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Порядок зняття особи з реєстраційного обліку за рішенням суду, передбачено і Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

У відповідності до статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Частиною 4 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місцем проживання її батьків (усиновлювачів) або одного із них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини визначається по місцю проживання батьків.

Неповнолітня дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає.

Права неповнолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Причини не проживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації не залежать від волі дитини, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для неповнолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків.

Неповнолітня дитина не є самостійним суб`єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

Отже, системний аналіз цивільного та житлового законодавства дає підстави вважати, що неповнолітня дитина не може бути самостійним відповідачем за позовом про визнання її такою, що втратила права користування житлом, та зберігає або втрачає таке право автоматично разом з батьками.

Таким чином, саме батьки дитини несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини та дотримання прав дитини, в тому числі на належне житло, а права дитини на житло залежить від правомірності користування цим житлом її батьками, з якими дитина має право проживати. Оскільки неповнолітня дитина не є самостійним суб`єктом житлових правовідносин, набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

Відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві повністю визнала позов, підтвердила обставини, викладені у позовній заяві, пояснила, що її малолітній син проживає з нею в США, і вони не користуються квартирою з серпня 2019 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальні частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд вважає визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, зокрема малолітнього ОСОБА_4 , який проживає з батьками в іншій країні, де також і навчається.

Більш того, як було встановлено судом, сама відповідач не має можливості реалізувати своє право на зняття з реєстрації, оскільки за спірною адресою зареєстроване місце проживання її малолітньої дитини.

З огляду на викладене, суд приходить висновку про обґрунтованість заявлених вимог, оскільки реєстрація малолітньої дитини в квартирі фактично перешкоджає позивачам в реалізації їх прав власників нерухомого майна, та формально перешкоджає відповідачу на реалізацію її прав, передбачених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», а тому то суд вважає, що позов в частині визнання малолітнього ОСОБА_4 таким, що втратив користування житловим приміщенням, підлягає задоволенню.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», пунктом 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ № 265 від 07.02.2022, передбачено, що зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Отже, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку відповідним повноважним органом, а тому суд відмовляє в частині позову про примусове зняття ОСОБА_4 з реєстраційного обліку.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 206, 211, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 , треті особи: виконавчий комітет Покровської районної в місті ради, Департамент адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачі: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , яка діє як законний представник ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Грузії, особистий номер НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складений 20 грудня 2024 року.

Суддя: О. В. Колочко