Рішення

від 19.12.2024 по справі 234/1668/22

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 234/1668/22

Провадження № 2/202/1810/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі: головуючого судді Доценко С.І., за участю секретаря судового засіданні Тарасової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Краматорського міського суду Донецької області в суд з позовом до ПрАТ «НКМЗ», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди у розмірі 65000 гривень , яка заподіяна внаслідок професійного захворювання на виробництві.

В обґрунтування позову зазначив, що з 30.07.1996 по 17.03.2016 працював у відповідача. З 09 06.1997 року і до звільнення на посаді обрубувача зайнятого на обробці литва наждаком та вручну цеху ПрАТ «НКМЗ». За час роботи у відповідача в шкідливих та небезпечних умовах праці, отримав професійне захворювання. 17.03.2016 звільнився у зв`язку із погіршенням стану здоров`я на пенсію на підставі ст.38 КЗпП України. На момент працевлаштування він був здоровий Факт професійного захворювання був офіційно встановлений Актом за формою П-4, яким встановлено, що більше 19 років він працював в шкідливих і небезпечних умовах праці,де рівень пилу, шуму, вібрації, фізичних навантажень перевищував встановлені законодавством норми. Йому була встановлено 60% втрати працездатності і 3 групу інвалідності ( професійне захворювання). Моральна шкода полягає в тому що в теперішній час, внаслідок погіршення стану здоров`я, позивач змушена періодично знаходитися та стаціонарному та амбулаторному лікуванні та проходити медичні огляди. У зв`язку з отриманим професійним захворюванням зазнала фізичних страждань та емоційних переживань. Стан здоров`я є невідновним, змінився життєвий уклад. Зазнає фізичних страждань внаслідок захворювання. Має незадовільне самопочуття, не витримує фізичні навантаження Довгий час позивач не міг вести нормальний спосіб життя, порушилася його душевна рівновага та зв`язки з оточуючими; не має змоги підтримувати активний спосіб життя; захворювання позбавило його можливостей реалізації своїх звичок та бажань.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 21.02.2022 року було відкрите провадження на правилами спрощеного позовного провадження з викликом ( повідомленням) осіб.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.01.2024 року цивільну справу прийнято до розгляду .

Представником відповідача через Електронний суд надано відзив на позовну заяву , відповідно до якого він проти задоволення позову заперечує. В обґрунтування зазначив, що що підприємство, в порядку ст.153 ч.6 КЗпП України та ст.21 ч.3 Закону України «Про охорону праці» відповідач отримав від ТУ Держгірпромнагляду у Донецькій області дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки. В порядку ст.5 Закону України «Про охорону праці» позивач був обізнаний про умови праці та наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Таким чином, позивач усвідомлював наслідки такої роботи та добровільно на неї погодився. Крім того, відповідач надавав позивачу пільги та компенсації за важкі умови праці, закріплені Колективним договором, а саме: надавав щорічну додаткову відпустку, здійснював доплати за несприятливі умови праці, забезпечував безоплатним харчуванням. Вважає, що відповідач не вчиняв протиправних дій у відношенні позивача, а, навпаки, забезпечив йому пільги та компенсації, гарантовані законом. Окрім того, позивач не звертався комісію по трудовим спорам, в порушення ст.224 КЗпП, а тому ним не додержаний порядок розв`язання трудових спорів. Позивачем не наведено жодних доказів щодо глибини моральних страждань. Вважає, що відсутні правові підстави для компенсації позивачу моральної шкоди. В задоволенні позову просить відмовити.

Сторони та третя особа в судове засідання не з1вились, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду, що не є перешкодою до розгляду справи, при тому , що позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутність, а відповідач скористався правом подати заяву по суті спору в якій висловив свою позицію по суті позовних вимог

Дослідивши заяви по суті справи та надані докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено на підставі трудової книжки ОСОБА_1 що він перебувава в трудових відносинах з відповідачем з 30.07.1996 по 17.03.2016 року та з 09.06.1997 року і до звільнення працював на посаді обрубувача зайнятого на обрубці литва наждаком та вручну ,де працював до 17.03.2016 звільнившись на пенсію по інвалідності(а.с.15-18).

Згідно санітарно - гігієнічної характеристики умов праці від 13.02.2012 встановлено що під час роботи Синиці на зазначеній посаді мали місце шкідливі умови праці : пил, шум, вібрація, окисли марганця, азоту, вуглеводу, фізичні навантаження, використання шкідливих речовин, тощо, що перевищували допустимі норми (а.с. 19-22)

Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 10.02.2016 року, комісією Краматорської міської санітарно-епідеміологічної станції проведено розслідування випадку хронічного захворювання працівника ОСОБА_1 . За висновками комісії професійне захворювання у останньої виникло у зв`язку з тривалою роботою , яка пов`язана із впливом шкідливих виробничих факторів, в тому числі вібрації перевищуючої ПДУ ДСН , робота в умовах низької температури повітря в холодний період, пилу перевищуючих гранічно-допустимі норми концентрації (а.с.22-25).

Відповідно до довідки МСЕК серії АБ № 0039724 від 17.02.2016 року та повідомлення МСЕК , позивачу встановлено 50% ступінь втрати професійної працездатності вперше ( а.с.26)

Довідкою МСЕК серії АБ №0607685 від 17.02.2017 року позивачуі встановлено 3 групу інвалідності до березня 2017 року із зазначенням причини інвалідності - професійне захворювання ( а.с.17)

Відповідно до довідки МСЕК серії АБ № 0049063 від 03.04.2017 року та повідомлення МСЕК , позивачу встановлено за сукупністю захворювань 60% ступінь втрати професійної працездатності ( а.с.28)

Довідкою МСЕК серії АБ №0605830 від 03.04.2019 року позивачу встановлено 3 групу інвалідності до квітня 2019 року із зазначенням причини інвалідності - професійне захворювання Відповідно до довідки МСЕК серії 12ААА № 082852 від 16.04.2019 року та повідомлення МСЕК , позивачу встановлено за сукупністю захворювань 60% ступінь втрати професійної працездатності до 01.05.2022 ( а.с.30)

Довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 062734 від 16.04.2022 року позивачу підтверджено 3 групу інвалідності до травня 2022 із зазначенням причини інвалідності - професійне захворювання ( а.с.31)

Таким чином, на момент звернення з позовом у позивача встановлена 3 група інвалідності внаслідок професійного захворювання та 60 % втрати працездатності.

З медичного висновку лікарсько-експертної комісії лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання № 260/242 від 08 .02.2013 року вбачається, що позивач, має професійне захворювання впериферічна ангіодистонія верхніх кінцівок , Хронічна двобічна приглухуватість) (а.с.35).

З повідомлення Форми П-3 про професійне захворювання від 19.01.2016 року встановлено, що позивч хворіє на хронічниї бронхіт ІІ ступеню, Хронічна двобічна приглухуватість, та інш., при цьому всі захворювання пов`язані з професійною діяльністю ( 37)

Із наданим медичних документів встановлено, що позивач внаслідок професійного захворювання має постійно проходити необхідні обстеження та лікування.

Таким чином, на підставі досліджених доказів судом встановлено, що, позивач, працюючи на ПрАТ «НКМЗ» отримав професійне захворювання і було встановлено 60 % втрати професійної працездатності.

Згідно із змістом ст.36 ч.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей, не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та КЗпП України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до приписів ст. 153 КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», на всіх підприємствах, установах, організаціях створюються безпечні та нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника, або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, фати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди встановлюється законодавством.

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров`ю.

Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що професійне захворювання позивачем отримано при роботі в шкідливих виробничих умовах. Робота в таких умовах призвела до втрати 60% професійної працездатності та інвалідності. Захворювання є невиліковним викликає фізичні страждання і потребує постійного періодичного лікування.

Доводи відповідача про те, що позивач знав про шкідливі умови праці і добровільно погодивсяь , та отримував компенсації від роботодавця, не заслуговують на увагу, тому що створення належних умов праці покладається на роботодавця, а безпечні умови праці це право гарантоване Конституцією та законами України.

Тому , суд вважає доведеним, що професійне захворювання змушує позивача докладати додаткових зусиль для організації свого життя, до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі. Зазначені обставини приводять суд до переконання, що моральну шкоду позивачеві дійсно було заподіяно і вона підлягає відшкодуванню.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує стан здоров`я позивача, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей позивача та позбавлення можливості їх реалізації, внаслідок професійного захворювання, важкість змушених змін у його життєвих зв`язках та враховує вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, суд вважає, що з позивача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.

В решті позову відмовити.

Суд не приймає доводи відповідача про недодержання процедури вирішення трудового спору, тому що працівник не позбавлений права звернення до безпосередньо до суду для вирішення трудового спору.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

У х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства « Новокраматорський машинобудівний завод» , третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення матеріальної шкоди , заподіяної професійним захворюванням на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства « Новокраматорський машинобудівний завод»( ЄДРПОУ 05763599) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди , завданої професійним захворюванням на виробництві в сумі 50000( п`ятдесят тисяч гривень , 00 коп.)

В іншій частині позові відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На підставі ч.ч.4,5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення суду складено 19 грудня 2024 року.

Суддя С. І. Доценко