Рішення

від 19.12.2024 по справі 234/17635/21

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 234/17635/21

Провадження № 2/202/796/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська в складі

Судді Доценко С.І.,

при секретарі Тарасовій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до Краматорського міського суду Донецької області в суд з позовом до ПрАТ «НКМЗ», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди у розмірі 45000 гривень , яка заподіяна внаслідок професійного захворювання на виробництві.

В обґрунтування позову зазначила, що з 30.08.1984 по 05.05.2009 працювала у відповідача. З 08.12.1986 і до звільнення на посаді стрижневика ручної формовки у чавуноливарному цеху ПрАТ «НКМЗ». За час роботи у відповідача зі шкідливими та небезпечними умовами праці, вона отримав професійне захворювання вібраційну хворобу,та супутні захворювання , внаслідок роботи в умовах перевищуючий гранично допустимий рівень пилу,шуму,вібрації,низької температури. В травні 2009 року вона вимушена була звільнитись за станом здоров`я на пенсію на підставі ст.38 КЗпП України. Факт професійного захворювання був підтверджений актом розслідування професійного захворювання за формою П-4. 16.04.2007 року , висновками Медико-соціальної експертної комісії, виписками з історії хвороби, висновками спеціалістів і програмами реабілітації. 30 квітня 2009 року обласна профпаталогічна медико-соціальна експертна комісія у м. Донецьку вперше визнала захворювання професійним та безстроковим, та встановила 40% втрати працездатності і 3 групу інвалідності ( професійне захворювання). Моральна шкода полягає в тому що в теперішній час, внаслідок погіршення стану здоров`я, позивач змушена періодично знаходитися та стаціонарному та амбулаторному лікуванні та проходити медичні огляди. У зв`язку з отриманим професійним захворюванням зазнала фізичних страждань та емоційних переживань. Стан здоров`я є невідновним, змінився життєвий уклад. Зазнає фізичних страждань внаслідок захворювання. Має незадовільне самопочуття, не витримує фізичні навантаження Довгий час позивач не міг вести нормальний спосіб життя, порушилася його душевна рівновага та зв`язки з оточуючими; не має змоги підтримувати активний спосіб життя; захворювання позбавило його можливостей реалізації своїх звичок та бажань.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 24.12.2021 року було відкрите провадження на правилами спрощеного позовного провадження з викликом ( повідомленням) осіб.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.09.2023 року цивільну справу прийнято до розгляду .

Представником відповідача через Електронний суд надано пояснення, які по суті є заявою по суті позову, відповідно до якої позов не визнає , вважає, що з свого боку відповідач прийняв всі заходи для забезпечення позивачу безпечні умови праці. Позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди, позивач був обізнаний про умови праці, проходила в період з 2012 по 2019 роки у плановому порядку лікування у відділенні денного стаціонару, загальний стан після лікування був задовільний, тому загострення хвороби не доведено. В останнє проходив лікування в 2019 року , у 2020- 2022 роках лікування не потребувала, а тому моральна шкода не завдана. Просив врахувати , що внаслідок військової агресії на підставі Наказу Генерального директора від 28.02.2022 року №64 виробнича діяльність підприємства призупинена . Підприємство визнано потерпілою особою в кримінальних провадженнях у зв`язку із обстрілами та пошкодженням військами рф виробничих цехів підприємства. .Загальна шкода складає 469241285,15 грн. Стягнення необґрунтованої моральної шкоди призведе до суттєво вплине на матеріальний стан підприємства та призведе до неплатоспроможності відповідача.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, позивач залишила заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував . В обґрунтування зазначив , що підприємство Так, в порядку ст.153 ч.6 КЗпП України та ст.21 ч.3 Закону України «Про охорону праці» відповідач отримав від ТУ Держгірпромнагляду у Донецькій області дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки. В порядку ст.5 Закону України «Про охорону праці» позивач була обізнана про умови праці та наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Таким чином, позивач усвідомлював наслідки такої роботи та добровільно на неї погодився. Крім того, відповідач надавав позивачу пільги та компенсації за важкі умови праці, закріплені Колективним договором, а саме: надавав щорічну додаткову відпустку, здійснював доплати за несприятливі умови праці, надавав одноразову допомогу за вислугу років, забезпечував безоплатним харчуванням. Вважає, що відповідач не вчиняв протиправних дій у відношенні позивача, а, навпаки, забезпечив йому пільги та компенсації, гарантовані законом. Окрім того, позивачем не наведено жодних доказів щодо глибини моральних страждань. Він, також, не довів, що зміни, які сталися в його особистому житті, пов`язані саме з наявністю у нього професійного захворювання. Вважає, що відсутні правові підстави для компенсації позивачу моральної шкоди. В задоволенні позову просить відмовити.

Представник третьої особи не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце судового розгляду, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутність .

Вислухавши представника відповідача, дослідивши заяви по суті справи та надані докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено на підставі трудової книжки ОСОБА_1 , що вона перебувала в трудових відносинах з відповідачем з 30.08.1984 по 05.05.2009 року та з 08.12.1986 року і до звільнення працювала на посаді стрижневика ручної формовки у чавуноливарному цеху ПрАТ «НКМЗ» (а.с.110-11).

Згідно санітарно - гігієнічної характеристики умов праці від 09.02.2009 встановлено що під час роботи на зазначеній посаді мали місце шкідливі умови праці : пил, шум, вібрація, фізичні навантаження, використання шкідливих речовин, тощо, що перевищували допустимі норми.

Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 27.04.2009 року, комісією Краматорської міської санітарно-епідеміологічної станції проведено розслідування випадку хронічного захворювання працівника ОСОБА_1 . За висновками комісії професійне захворювання у останньої виникло у зв`язку з тим, що виконувана ним робота, пов`язана із впливом шкідливих виробничих факторів. Причина професійного захворювання тривала робота в умовах впливу локальної вібрації перевищуючої ПДУ ДСН , робота в умовах низької температури повітря в холодний період (а.с.14-15).

Відповідно до довідки МСЕК серії ДОН-04 № 038144 від 30.04.2009 року та повідомлення МСЕК , позивачу встановлено 40% ступінь втрати професійної працездатності вперше з 29.04.2009 року( а.с.16,18)

Довідкою МСЕК серії ДОН-7 №073536 від 30.04.2009 року позивачці встановлено 3 групу інвалідності безтерміново із зазначенням причини інвалідності - професійне захворювання ( а.с.17)

З медичного висновку лікарсько-експертної комісії лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання № 693 від 31.03.2009 року вбачається, що позивачка, має професійне захворювання вібраційна хвороба другого ступеню, з ангіодіагностичним синдромом з частими акроспазмами пальців рук. Зазначено, що професією,відповідальною за розвиток профзахворювання вважати стрижневика ручної формовки (а.с.21).

Таким чином, на підставі досліджених доказів судом встановлено, що, що позивач, працюючи на ПрАТ «НКМЗ» отримала професійне захворювання і було встановлено 40% втрати професійної працездатності.

Згідно із змістом ст.36 ч.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей, не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та КЗпП України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до приписів ст. 153 КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», на всіх підприємствах, установах, організаціях створюються безпечні та нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника, або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, фати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди встановлюється законодавством.

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров`ю.

Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що професійне захворювання позивачем отримано при роботі в шкідливих виробничих умовах. Робота в таких умовах призвела до втрати 40% професійної працездатності з 29.04.2009 року. Захворювання є невиліковним викликає фізичні страждання і потребує постійного періодичного лікування.

Доводи відповідача про те, що позивач знала про шкідливі умови праці і добровільно погодилась , та отримувала компенсації від роботодавця, не заслуговують на увагу, тому що створення належних умов праці покладається на роботодавця, а безпечні умови праці це право гарантоване Конституцією та законами України.

Тому , суд вважає доведеним, що професійне захворювання змушує позивача докладати додаткових зусиль для організації свого життя, до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі. Зазначені обставини приводять суд до переконання, що моральну шкоду позивачеві дійсно було заподіяно і вона підлягає відшкодуванню.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує стан здоров`я позивача, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей позивача та позбавлення можливості їх реалізації, внаслідок професійного захворювання, важкість змушених змін у його життєвих зв`язках та враховує вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, суд вважає, що з позивача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду в розмірі 35 000,00 грн.

В решті позову відмовити.

Суд не приймає доводи відповідача про матеріальний стан який перешкоджає йому відшкодовувати позивачу завдану моральну шкоду.

Відповідач не надав до суду докази своєї неплатоспроможності ,підприємство не визнане банкротом, а тому як юридична особа має нести відповідальність за завдану шкоду здоров`ю позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

У х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства « Новокраматорський машинобудівний завод» , третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення матеріальної шкоди , заподіяної професійним захворюванням на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства « Новокраматорський машинобудівний завод»( ЄДРПОУ 05763599) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди , завданої професійним захворюванням на виробництві в сумі 35000( тридцять п`ять тисяч гривень , 00 коп.)

В іншій частині позові відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На підставі ч.ч.4,5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення суду складено 19 грудня 2024 року.

Суддя С. І. Доценко