Рішення
від 10.12.2024 по справі 204/15186/23
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/15186/23

Провадження № 2/204/1051/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Прем`єр Альянс» про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

У С Т А Н О В И В:

13 листопада 2023 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача ПАТ «СК «Прем`єр Альянс», із вимогою про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди у сумі 28485 гривень39 копійок, з яких 25725 гривень 39 копійок сума страхового відшкодування, а 2760 гривень витрати на оплату послуг експерта (а. с. 1-8).

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 30 березня 2023 року, в м. Дніпрі по вул. Алана Шепарда, 13, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_2 , та транспортного засобу Mini Cooper, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в наслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодженя з матеріальними збитками. Зазначено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mini Cooper, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПАТ «СК «Прем`єр Альянс», згідно поліса ОСЦПВВНТЗ № ЕР/211459297, який діяв на дату ДТП та, за яким франшиза становить 1500 гривень. Зазначено, що вина ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2023 року у справі № 204/5372/23. 12 квітня 2023 року представник ОСОБА_2 направив на електронну адресу ПАТ «СК «Прем`єр Альянс» завірені ЕЦП оригінал повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, оригінал заяви на виплату страхового відшкодування та весь необхідний пакет документів, 17 травня 2023 року - копію постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_3 . 14 липня 2023 року представник ОСОБА_2 звернувся зі скаргою до НБУ щодо затримки виплати страхового відшкодування. 18 липня 2023 року відповідачем виплачено позивачці страхове відшкодування на особистий рахунок у розмірі 56438 гривень 61 копійка, при цьому не узгодивши її розмір з позивачкою, а також пеню за затримку виплати страхового відшкодування в розмірі 618 гривень. Вказано, що листом від 31липня 2024 року НБУ повідомив позивачку про те, що страховиком виплачено страхове відшкодування у розмірі 56438 гривень 61 копійка, при цьому, розмір страхового відшкодування останнім розраховано на підставі звіту № 220/06-23 від 01 липня 2023 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 однак, копії документів, на підставі яких було визначено розмір заподіяної шкоди, НБУ не направив. Оскільки, позивачка не була ознайомлена з вказаним зі звітом, то вона не змогла висловити свої зауваження та заперечення до вказаного звіту. Разом з цим, зазначає, що даний звіт оцінювача ФОП ОСОБА_4 є неналежним доказом розрахунку матеріальної шкоди, бо останній не оглядав пошкоджений транспортний засіб, а тому його звіт складено з порушеннями п. п. 1.3, 5.1, 5.5, 8.1, 8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. З цих підстав, ОСОБА_2 , через свого представника звернулася до судового експерта Дроздова Ю.В. для встановлення розміру збитку заподіяного в результаті пошкодження його транспортного засобу, який особисто оглядав транспортний засіб та склав висновок, який відповідає вимог ст. 106 ЦПК України. Зазначає, що згідно висновку експерта Дроздова Ю.В. № 1305/23 від 05 травня 2023 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахування коефіцієнта фізичного зносу замінних складових частин склала 83664 гривні, без ПДВ. Тому, оскільки відповідачем позивачці було виплачено страхове відшкодування у розмірі 56438 гривень 61 копійка, то вважає, що з відповідача на її користь підлягає стягненню різниця недоплаченого страхового відшкодування у сумі 25725 гривень 39 копійок, разом із витратами на оплату послуг експерта у сумі 2760 гривень, які позивачка прохає суд стягнути разом із витратам на правову допомогу у сумі 10000 гривень.

Ухвалою суду від 17 листопада 2023 року у справі відкрито спрощено позовне провадження з викликом сторін (а. с. 62), копія якої надіслана учасникам справи 17 листопада 2023 року за вихідним № 34674/23-вих/2/204/4396/23 (а. с. 63).

25 грудня 2023 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача адвоката Терзія О.С. (а. с. 68-74), в яких він позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.

В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідачем перед позивачкою виконано свої зобов`язання в повному обсязі. Вказує, що 12 квітня 2023 року на його адресу надійшло повідомлення позивачки про дорожньо-транспортну пригоду. 24 квітня 2023 року представником відповідача в присутності позивача здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зазначає, що відповідно до звіту № 220/06-23 від 01 липня 2023 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу з урахуванням зносу та ПДВ складає 66588 гривень 33 копійки. Вказує, що відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до чинного законодавства податку на додану вартість. При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Стверджує, що позивачка таких документів оплати проведеного ремонту у платника ПДВ не надає, тому вважає, що вказане є підставою для зменшення суми виплати, що відповідає розміру оціненої шкоди, на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Таким чином сума виплати страхового відшкодування становить 56438 гривень 61 копійка, яка виплачена страховиком позивачці. Разом з цим, зазначає про те, що 17 липня 2023 року було: затверджено страховий акт № 0044840.03.23/1, страховий акт № 0044840.03.23/1 (пеня) та повідомлено письмово ОСОБА_2 при прийняте рішення. Натомість, вже 18 липня 2023 року страховиком здійснено виплату страхового відшкодування та пені позивачці. При цьому, стверджує, що правильність проведених страховиком розрахунків та достатність розміру здійсненого страхового відшкодування підтверджена НБУ в рамках перевірки звернення позивачки. Тому, вважає позовні вимоги позивачки необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує орієнтовні витрати на правову допомогу у розмірі 15000 гривень.

11 січня 2024 року на адресу суду надійшла відповідь представниці позивачки адвокатки Демарчук Н.О., на відзив (а. с. 113-118), в якому вона зазначає про те, що викладені у відзиві доводи представника відповідача є необґрунтованими та такими, що не спростовують законність позовних вимог позивачки.

В обґрунтування відповіді на відзив зазначає, що звіт оцінювача ФОП ОСОБА_4 є неналежним доказом розрахунку матеріальної шкоди, бо останній не оглядав пошкоджений транспортний засіб, а відтак його звіт складено з порушеннями п. п. 1.3, 5.1, 5.5, 8.1, 8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. В якості представника страховика, який прибув на огляд транспортного засобу був ОСОБА_5 , а звіт складено ОСОБА_4 , який автомобіль не оглядав, що, в свою чергу, є порушенням п. п. 1.3, 5.1, 5.5, 8.1, 8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а тому будь-який розрахунок матеріального збитку без урахування вимог цієї Методики буде суперечити наведеному в п. 2.4 поняттю вартості матеріального збитку. Крім того, вказує на те, що оцінювач ОСОБА_4 невірно визначив код запасної частини, яка підлягає заміні, зокрема передньої правої фари, вказавши код ВАВS510R0D та її вартість 16910 гривень 80 копійок, замість вірного BYR251031А із вартістю 36204 гривні. Більш того, вважає, що оцінювач ОСОБА_4 безпідставно занизив вартість ремонтних робіт. Також зазначає, що даним оцінювачем не враховано всі деталі, які підлягають фарбуванню та занижено вартість лакофарбового матеріалу та кількість годин фарбування. Натомість, стверджує, що належним доказом у справі є висновок експерта Дроздова Ю.В. № 4 1305/23 від 05 травня 2023 року, бо він відповідає вимогам ч. 5 ст. 106 ЦПК України та експерт особисто оглядав пошкоджений транспортний засіб й робив відповідні заміри. Вказує, що питання сплати ПДВ не стоїть, оскільки у висновку експерта Дроздова Ю.В. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінюваних складових частин без ПДВ становить 83664 гривні. Різниця в розмірі заподіяної шкоди полягає в тому, що оцінювач ОСОБА_4 занизив вартість ремонтних робіт, робіт із фарбування та не врахував і не вірно зазначив код запчастин, які підлягають заміні. Щодо витрат на правову допомогу відповідача зазначає те, що останні не відповідають критеріям розумності та справедливості, а відтак підлягають зменшенню.

Ухвалою суду від 02 травня 2024 року у справі призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу на час проведення якої провадження у справі зупинено (а. с. 169 та на звороті).

13 серпня 2024 року на адресу суду з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України після проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи надійшли матеріали даної справи з висновком експерта № 1398-24 від 02 серпня 2024 року (а. с. 175-210).

Ухвалою суду від 19 серпня 2024 року у справі відновлено провадження та призначено судове засідання на 10 годину 30 хвилин 03 жовтня 2024 року (а. с. 211).

Представниця позивачки ОСОБА_2 - адвокатка Демарчук Н.О., в судове засіданні не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, прохала їх задовольнити з врахуванням висновку судової експертизи, яка була проведене за клопотанням позивачки та стягнути з відповідача понесені нею витрати на проведення судової експертизи у розмірі 18932 гривні 60 копійок. (а. с. 242).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 241), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали позовної заяви, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247 ЦПК України, ухвалив рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2023 року (у справі № 204/5372/23, ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124КУпАП (а. с. 14-15).

Із вказаної постанови вбачається, що 30 березня 2023 року о 09 годині 20 хвилин в м. Дніпрі на вул. Алана Шепарда, 13, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом Mini Cooper, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом не переконалась у безпеці свого руху, через що здійснила зіткнення з транспортним засобом Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалася позаду.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mini Cooper, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована у ПАТ «СК «Прем`єр Альянс» згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ ЕР/211459297 (а. с. 22).

12 квітня 2023 року представником позивачки подано повідомлення про подію, яка має ознаки страхового випадку та заяву про виплату страхового відшкодування (а. с. 10-13).

14 липня 2023 року позивачка звернулася до НБУ зі скаргою щодо затримання виплати страхового відшкодування (а. с. 18-19).

21 липня 2023 року відповідач виплатив позивачці страхове відшкодування у розмірі 56772 гривні 30 копійок (а. с. 23).

31липня 2024 року НБУ листом № 14-0004/55505 від 31 липня 2023 року (а. с. 20-21 та на звороті) повідомив позивачку про те, що страховиком виплачено страхове відшкодування у розмірі 56438 гривень 61 копійка, при цьому вказано, що розмір страхового відшкодування останнім розраховано на підставі звіту № 220/06-23 від 01 липня 2023 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 однак, копії документів, на підставі яких було визначено розмір заподіяної шкоди, НБУ не направив.

05 травня 2023 року судовим експертом Дроздовим Ю.В. за заявою представника позивачки проведено товарознавчу експертизу по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 1305/23 (а. с. 24-51), за яким вартість матеріального збитку, заподіяної власнику КТЗ Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 93043 гривні 87 копійок.

Відповідно до вказаного висновку експерта: вартість відновлювального ремонту КТЗ «Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 83664 гривні.

Вартість експертних послуг 2760 гривень (а. с. 53).

11 січня 2016 року між ПАТ «СК «Саламандра» та ТОВ «Фінанс-Лайн» укладено договір на проведення посередницької страхової діяльності (агентський договір) (а. с. 81-83), відповідно до умов якого страховик доручає, а агент зобов`язується від імені та за дорученням страховика здійснювати, з-поміж іншого, оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування.

24 квітня 2023 року спеціалістом Якименко Р.М. за участі довіреної особи позивачки ОСОБА_6 , складено протокол огляду транспортного засобу (а. с. 80 та на звороті), з якого вбачається, що ОСОБА_6 з протоколом огляду не згоден.

01 липня 2023 року ФОП ОСОБА_4 , на замовлення ТОВ «Фінанс-Лайн», складено звіт № 220/06-23 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу (а. с. 84-100). З вказаного звіту вбачається, що вартість (розмір) збитків заподіяних пошкодженням транспортного засобу Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 66588 гривень 33 копійки (з ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування).

Відповідно до страхового акту ПАТ «СК «Премєр Альянс» (а. с. 102), розмір страхового відшкодування за згодою сторін становить 56438 гривень 61 копійка.

Згідно страхового акту ПАТ «СК «Премєр Альянс» (а. с. 103), розмір пені становить 618 гривень 51 копійка.

19 липня 2023 року ПАТ «СК «Премєр Альянс» виплатило позивачці страхове відшкодування у сумі 56438 гривень 61 копійка, що підтверджується платіжною інструкцією від 18 липня 2023 року № ЗНО0099061 (а. с. 105) та, пеню у розмірі 618 гривень 51 копійка, що відповідно підтверджується платіжною інструкцією від 18 липня 2023 року № ЗНО0099138 (а. с. 106).

Згідно з висновком за результатами проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи ДНДІСЕ № 1398-24 від 02 серпня 2024 року: за матеріалами «Висновку експерта № 1305/23 (товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ)» складений судовим експертом Дроздовим Ю.В. від 05 травня 2023 року вартість матеріального збитку станом на 30 березня 2023 року, заподіяного ОСОБА_2 , як власнику пошкодженого автомобіля Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 30 березня 2023 року складає 91040 гривень 82 копійки. За матеріалами «Звіту № 220/06-23 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу» від 01 липня 2023 року, складений ФОП ОСОБА_4 вартість матеріального збитку станом на 30 березня 2023 року, заподіяного ОСОБА_2 , як власнику пошкодженого автомобіля Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 30 березня 2023 року складає 67537 гривень 21 копійка.

Вказаний висновок експерта суд не приймає до уваги, оскільки на поставлені судом в ухвалі суду від 02 травня 2024 року питання експертом не надано однозначної відповіді, а лише надані вірогідні відповіді за умови додержання певних умов.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Нормою ст.81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами ч. 1 ст.1166ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з вимогами ч. ч 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами ст. 979 ЦК України,за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Нормою ч. 3 ст.988ЦК України визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст.990ЦК України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з вимогами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Пунктами 1.4, 1.7ст.1цього Закону визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Приписами п. 22.1 ст.22Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.

Статтями 28, 29Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У п. 9 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від27березня 1992року №6«Про практикурозгляду судамицивільних справза позовамипро відшкодуванняшкоди» роз`яснено те, що, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Приписами ст.1194ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 Верховний Суд вказав на те, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Судом встановлено, що постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2023 року, що ухвалена у справі № 204/5372/23, ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім того, вказаною постановою суду встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди, який сторонами у справі не оспорюються, а тому окремому встановленню та доказуванню не підлягає.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), підстав відступати від яких суд не вбачає.

Відповідно до вимог п. 8.2 розділу VIII Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року, якщо вартість відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, то вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження.

Якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію ТЗ з місця ДТП.

Для повного відшкодування завданої шкоди і страховиком, і винним водієм судам необхідно встановити ринкову вартість автомобіля до ДТП та вартість деталей, вузлів та агрегатів фізично знищеного ТЗ після ДТП.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 1 серпня 2018 року у справі № 363/2222/16-ц.

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 337/5881/14-ц (провадження № 61-1586св18), від 15 березня 2018 року у справі № 564/2464/14-ц (провадження № 61-5059св18), від 4 квітня 2018 року у справі № 758/8578/15-ц (провадження № 61-8962св18), від 18 квітня 2018 року у справі № 361/3094/15-ц (провадження № 61-700св18), від 13 червня 2018 року у справі № 444/577/16-ц (провадження № 61-6285св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 343/2372/15-ц (провадження № 61-8947св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 466/7010/16 (провадження № 61-7447 св18), від 18 грудня 2018 року у справі № 524/561/16-ц (провадження № 61-21355св18), від 30 січня 2019 року у справі № 753/21303/16-ц (провадження № 61-31609св18).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а сторонами не оспорено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не перевищує ринкову вартість автомобіля на момент пошкодження.

Так, на підтвердження вказаного сторонами надано: позивачкою висновок товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ № 1305/23 від 05 травня 2023 року (судового експерта Дроздова Ю.В.), а відповідачем - звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 220/06-23 від 01 липня 2023 року (оцінювача ФОП ОСОБА_4 ).

Приписами ч. 1 ст.106ЦПК України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Отже, експерти повинні бути обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Такий висновок, узгоджується з позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 220/06-23 від 01 липня 2023 року (оцінювача ФОП ОСОБА_4 ), оскільки оцінювач ОСОБА_4 не повідомлений про кримінальну відповідальність.

Натомість висновок експерта Дроздова Ю.В. про визначення вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 1305/23 від 05 травня 2023 року, суд вважає належним доказом у справі, оскільки експерт Дроздов Ю.В. повідомлений про кримінальну відповідальність за ст.384КК України (а. с. 24).

Разом з цим, суд зазначає про те, що приписами ст.110ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 зазначено, що відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно з вимогами ст. 3Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна.

Приписами ст.5Закону України«Про оцінкумайна,майнових правта професійнуоціночну діяльністьв Україні» визначено, що суб`єктом оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Відповідно до відомостей Державного реєстру «Суб`єкти оціночної діяльності» (http://www.spfu.gov.ua/ua/list/spf-estimate-registers-subjects.html), ФОП ОСОБА_4 зареєстрований, як суб`єкт оціночної діяльності за сертифікатом № 916/21 від 20 грудня 2021 року (дійсний до 20 грудня 2024 року).

10 вересня 2003 року постановою Кабінету Міністрів України № 1440 затверджено Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Пунктами 50-55 вказаного Національного стандарту № 1, зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

28 жовтня 2004 року постановою Кабінету Міністрів України № 1442 затверджено Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Приписами ч. 6 ст. 9Закону України«Про оцінкумайна,майнових правта професійнуоціночну діяльністьв Україні» визначено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Так, згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна (незважаючи на вибір оцінювачем методичного підходу його оцінки) передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до вимог п. 51 Національного стандарту № 1, незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Разом із цим, вимогами п. 56 Національного стандарту № 1 визначено, що звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість, а також додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

Отже, виходячи з наведених норм, не зважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18.

У свою чергу, у звіті про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 220/06-23 від 01 липня 2023 року (оцінювача ФОП ОСОБА_4 ), зазначено, що оцінка проведена на підставі акту огляду від 24 квітня 2023 року і фотоматеріалів, виконаних за допомогою цифрового апарату (а. с. 80 та на звороті), який, в свою чергу, здійснено спеціалістом ОСОБА_5 та, з яким не погодився представник позивачки, про що безпосередньо в ньому зазначено.

Таким чином, оцінку майна оцінювачем ОСОБА_4 проведено на підставі наданих оцінювачу огляду від 24 квітня 2023 року і фотоматеріалів, виконаних за допомогою цифрового апарату спеціаліста Якименка Р.М., тобто без особистого огляду об`єкта дослідження, що є порушенням п. 56 Національних стандартів № 1 та п п.1, 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Оскільки, сам по собі звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором, а тому він не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17.

З огляду на викладене, суд критично ставиться до висновку оцінювача, викладеному у звіті про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 220/06-23 від 01 липня 2023 року (оцінювача ФОП ОСОБА_4 ), та не бере його до уваги, оскільки він складений із порушенням п. 56 Національних стандартів № 1 та п п.1, 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до висновку експерта Дроздова Ю.В. про визначення вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 1305/23 від 05 травня 2020 року (а. с. 24-51): вартість матеріального збитку, заподіяної власнику КТЗ Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 93043 гривні 87 копійок, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу змінюваних складових частин складає 83664 гривні (без ПДВ).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних с у передбачених цим Кодексом випадках.

Розмір завданого майнового збитку позивачем розраховано відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , застрахована у ПАТ «СК «Прем`єр Альянс» на суму 160000 гривень, франшиза 1500 гривень, а вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобілю Mazda 3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінюваних складових частин, без рахування ПДВ) складає 83664 гривні, натомість, страхове відшкодування позивачці виплачено у розмірі 56438 гривень 61 копійка, то з відповідача ПАТ «СК «Прем`єр Альянс» на користь позивачки підлягає стягненню недоплачена сума страхового відшкодування у розмірі 25725 гривень 39 копійок, виходячи із розрахунку 83664 -56438,61-1500.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги позивачки слід задовольнити, стягнувши на її користь з ПАТ «СК «Прем`єр Альянс» недоплачене страхове відшкодування в розмірі 25725 гривень 39 копійок.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги доведені належними, допустимими та достатніми доказами, через що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Приписами ч. ч. 6, 7 ст.139ЦПКУкраїни визначено, що розмір витрат, зокрема, на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюються судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірними зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Нормами ч. 5 ст.139ЦПК України визначено, що у випадках,коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою у судового експерта Дроздова Ю.В. було замовлено висновок експерта № 1305/23 (товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ), вартість якого складає 2760 гривень, та яка нею сплачена, підтвердженням чого є платіжна інструкція від 26 травня 2023року (а. с. 53).

Крім того, позивачкою сплачено 18932 гривні (а. с. 230) за проведення транспортної-товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 02 травня 2024 року (а. с. 169).

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що позов ОСОБА_2 до ПАТ «СК «Прем`єр Альянс» задоволено, факт понесення витрат на оплату експертних послуг у заявленому розмірі позивачкою доведено, а не співмірність цих витрат відповідачем не спростовано, суд доходить висновку, що ці вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сума понесених позивачкою витрат на оплату експертних послуг у розмірі 21692 гривні, виходячи із розрахунку (2760+18932).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги доведені належними, допустимими та достатніми доказами, через що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, матиме найбільший ефект. Таким чином, метою ефективного способу захисту є забезпечення поновлення порушеного права, адекватність наявним обставинам.

У справі «East/WestAllianceLimited» проти України» (№ 19336/04) Європейський суд з прав людини вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції.

Не зважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа, № 30210/96).

ЄСПЛ, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, у рішеннях від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) зазначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенціїпро захистправ людиниі основоположнихсвобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 141ЦПК України судовий збір, у разі задоволення позову, покладається на відповідача.

При зверненні до суду з вказаною позовною заявою позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1073 гривні 60 копійок, через що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073 гривні 60 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.5,10-11,60,76-80,89,128,141,213-215,258,265,268,354-355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем`єр Альянс» (36039, м. Полтава, вул. Пушкіна, буд. 47; ЄДРПОУ 13934129) про стягнення недоплаченого страхового відшкодування задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем`єр Альянс» на користь ОСОБА_2 недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 25725 (двадцять п`ять тисяч сімсот двадцять п`ять) гривень 39 (тридцять дев`ять) копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем`єр Альянс» на користь ОСОБА_2 судові витрати на проведення експертного дослідження по визначенню вартості матеріального збитку у сумі 21692 (двадцять одна тисяча шістсот дев`яносто дві) гривні.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Прем`єр Альянс» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна

СудКрасногвардійський районний суд м.Дніпропетровська
Дата ухвалення рішення10.12.2024
Оприлюднено24.12.2024
Номер документу123955012
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої внаслідок ДТП

Судовий реєстр по справі —204/15186/23

Рішення від 10.12.2024

Цивільне

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська

Приваліхіна А. І.

Ухвала від 19.08.2024

Цивільне

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська

Приваліхіна А. І.

Ухвала від 02.05.2024

Цивільне

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська

Приваліхіна А. І.

Ухвала від 17.11.2023

Цивільне

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська

Приваліхіна А. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні