Рішення

від 27.11.2024 по справі 183/8474/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/8474/24

№ 2-о/183/295/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту родинних відносин, -

в с т а н о в и в :

14 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою про встановлення факту родинних відносин, зазначивши заінтересованою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилалася на те, що 04 листопада 2022 року її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зник безвісті у бою за Батьківщину поблизу м. Бахмут Донецької області, що підтверджується сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_3 № 204 від 08 листопада 2024 року.

У зв`язку з цим вона, ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 з питанням про призначення їй соціальних виплат, проте в усній формі було відмовлено, оскільки з поданих заявником документів неможливо встановити факт родинних відносин між нею та її сином, який зник безвісті, а тому рекомендовано було звернутися з відповідною заявою до суду.

В зв`язку з наведеним, в заяві ОСОБА_1 просила суд: встановити факт родинних відносин, а саме, що вона, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Велике Південного району Івановської області, російська федерація є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2024 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами окремого провадження.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 та її представник не з`явилися, згідно заяви представника останній просив розглядати справу без його участі, вимоги підтримав в повному обсязі, просив заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані заявником та її представником докази, приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 04 листопада 2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зник безвісті у бою за Батьківщину поблизу м. Бахмут Донецької області, що підтверджується сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_3 № 204 від 08 листопада 2024 року.

Заявник ОСОБА_1 у заяві посилається на те, що вона через свого представника за довіреністю звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 з питанням про призначення їй соціальних виплат, проте в усній формі їй було відмовлено, оскільки з поданих документів неможливо встановити факт родинних відносин між нею та безвісті зниклим ОСОБА_4 .

Для встановлення факту родинних відносин між заявником ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , суд наводить наступне.

Судом встановлено, що 28 липня 1973 року заявник (мовоюоригіналу,російською) ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , актовий запис № 178, після реєстрації шлюбу їй було присвоєно прізвище ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою про реєстрацію шлюбу № 178 від 01 листопада 2001 року, виданої відділом ЗАГС м. Радянської Гавані Хабаровського краю РРФСР.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області народився ОСОБА_2 , актовий запис № 13 від 06 березня 1975 року. Його батьками зазнані: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06 березня 1975 року.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 24 січня 1979 року, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було розірвано, актовий запис № 29 від 24 січня 1979 року, після розірвання шлюбу ОСОБА_6 було змінено прізвище на рос. Блинова.

В той же час, паспорт громадянина серії НОМЕР_3 , виданий 22 березня 2001 року Новомосковським РВ УМВС України в Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки с. Велике Південного району Івановської області.

Крім того, кратка фізичної особи-платника податків від 18 листопада 2013 року видана на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Таким чином,з урахуваннямвстановлених вищеобстави,суд дійшоввисновку,що заявник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,уродженка с.Велике Південногорайону Івановськоїобласті,російська федераціяє матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області.

У відповідності до статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Так, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 3 статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

На підставі п.1 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, що мають юридичне значення, а саме справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Як вже було зазначено, з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннямиЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи надані заявником та її представником докази, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшли підтвердження факти, на які посилаються останні, в зв`язку з чим вимоги про встановлення факту родинних відносин підлягають задоволенню.

За приписами ч. 7ст. 294 ЦПК Українипри ухваленні судом рішення у справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 76-81, 89, 258-259, 263-268, 293, 294, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту родинних відносин, - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Велике Південного району Івановської області, російська федерація є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області.

Судові витрати покласти на заявника ОСОБА_1 .

Учасники справи:

-заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 27 листопада 2024 року.

Суддя Д.І. Городецький