Ухвала

від 04.12.2024 по справі 2-1884/10

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 2-1884/10

4-с/214/23/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючогосудді - Попова В.В.,

при секретарі- Собченко Н.А.,

за участю:

представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

державного виконавця Синявської С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на дії державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), та Новокаховського відділу державної виконавчої служби у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» звернулась до суду із вищевказаною скаргою, в якій просила визнати неправомірними дії державного виконавця Саксаганського ВДВС Синявської С.П. щодо прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2022 року за ВП № 50190402; прийняття постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 02.02.2022 року за ВП № 64618174; оформлення акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 02.02.2022 року за ВП № 64618174, а також бездіяльність в частині невжиття заходів примусового виконання рішення, яке набуло чинності; скасувати постанову державного виконавця Саксаганського ВДВС Синявської С.П. про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2022 року за ВП № 50190402; скасувати постанову державного виконавця Саксаганського ВДВС Синявської С.П. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 02.02.2022 року за ВП № 64618174; скасувати акт державного виконавця Саксаганського ВДВС Синявської С.П. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 02.02.2022 року за ВП № 64618174.

В обґрунтування скарги зазначено, що 30.09.2010 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було ухвалено заочне рішення по справі № 2-1884/10 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за Генеральною кредитною угодою № 014/03-03/1584 від 25.04.2006 року, кредитним договором № 014/03-03/1591 від 27.04.2006 року та кредитним договором № 014/03-03/1691 від 22.05.2006 року у розмірі 466729 грн. 18 коп., а також судові витрати у загальній сумі 1820 грн. 00 коп.

08.12.2011 року на виконання зазначеного рішення суду Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було видано відповідний виконавчий лист № 2-1884/10 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення з боржника заборгованості у розмірі 468 549 грн. 18 коп., а також судових витрат у загальній сумі 1820 грн. 00 коп.

17.02.2016 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області Соломіною Я.Г. на підставі виконавчого листа було відкрито виконавче провадження № 50190402 на користь первісного стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль».

12.02.2021 року постановою заступника начальника Новокаховського ВДВС Бакалової М.В. за ВП №50190402 виконавчий документ передано на виконання до Саксаганського ВДВС.

03.03.2021 року постановою про прийняття виконавчого провадження державного виконавця Саксаганського ВДВС Синявської С.П. виконавчий документ прийнято до виконання Саксаганським ВДВС.

08.07.2021 року постановою про об`єднання виконавчого провадження у зведене виконавче провадження, винесеною державним виконавцем Саксаганського ВДВС Синявською С.П. в рамках виконавчого провадження № 64618174, виконавчі провадження: 646181741 та 50190402 об`єднані у зведене виконавче провадження № 66034840.

В рамках зведеного виконавчого провадження № 66034840 Саксаганським ВДВС здійснювались заходи примусового виконання з реалізації описаного та арештованого майна боржника, а саме: 1/2 частина домоволодіння, загальною площею 199,3 кв.м., житловою площею 97,5 кв.м., з господарськими спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .

18.06.2021 року складено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, після чого 29.06.2021 року винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, доручено підготувати письмовий звіт про оцінку майна боржника, а 07.07.2021 року на адресу Саксаганського ВДВС надійшов звіт про оцінку майна у відповідності до якого вартість об`єкту реалізації 344891 грн. 00 коп. без ПДВ.

Скаржник зазначає, що 08.07.2021 року повідомлення про оцінку майна було направлено боржнику та лише стягувачу ОСОБА_1 . Стягувача ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт» в переліку адресатів не зазначено і докази направлення йому повідомлення про оцінку майна в матеріалах виконавчого провадження відсутні.

31.01.2022 року від стягувача ОСОБА_1 надійшла заява про залишення за стягувачем нереалізованого майна шляхом передачі.

02.02.2022 року державним виконавцем Синявською С.П. винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та складено Акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

07.02.2022 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Тіщенко О.І. стягувачу ОСОБА_1 видано Свідоцтво за реєстровим номером 357 про право власності на 1/2 частина домоволодіння, загальною площею 199,3 кв.м., житловою площею 97,5 кв.м., з господарськими спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .

23.08.2023 року на адресу ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт» надійшла постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2022 року за ВП 50190402 та оригінал виконавчого листа № 2-1884/10, виданого 08.12.2011 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості у розмірі 468 549 грн. 18 коп.

Підставою для повернення виконавчого листа стягувачу зазначено п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

30.01.2024року представникТОВ «ФінансоваКомпанія «Форінт»ознайомився зматеріалами зведеного виконавчого провадження № 66034840 з яких стягувач дізнався про порушення його прав та позбавлення його можливості: оскаржити результати оцінки вартості об`єкта реалізації; залишити за собою нереалізоване на третіх торгах майно боржника, а також про незаконне винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2022 року за ВП 50190402 за наявності іншого майна у боржника.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даною скаргою.

Суд, дослідивши матеріали скарги, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів скарги, представник ОСОБА_4 звернулась зі скаргою до суду 16.02.2024 року з оскарженням дій державного виконавця, які тривають з 18.06.2021 року, та просить скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2022 року, яку як зазначено у скарзі скаржник отримав 23.08.2023 року, постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу винесену 02.02.2022 року по зведеному виконавчому провадженню № 64618174 та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення винесену 02.02.2022 року по зведеному виконавчому провадженню № 64618174.

Згідно ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У поданій скарзі скаржник не ставить питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку на подачу скарги.

Відзив Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) містить обгрунтування щодо відмови в задоволенні скарги з підстав пропущення процесуального строку.

Відповідно довідзиву зацікавленоїособи ОСОБА_5 ,представника ОСОБА_2 ,останні просятьсуд залишити скаргу ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт», без розгляду та повернути її з підстав пропущення процесуального строку на подачу скарги та не огрунтування підстав щодо скасування оскаржуваних постанов.

28.06.2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт» подано до суду заяву про поновлення процесуального строку, відповідно до якої представник товариства просить суд визнати поважною причиною пропуску ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт» строк на подання скарги на дії державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Синявської Світлани Петрівни за виконавчим провадженням № 50190402 відносно ОСОБА_3 . Поновити ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт» строк на подання скарги на дії державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Синявської Світлани Петрівни за виконавчим провадженням № 50190402 відносно ОСОБА_3 . Задовольнити вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт» за скаргою на дії державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Синявської Світлани Петрівни за виконавчим провадженням № 50190402 відносно ОСОБА_3 .

Відповідно до заперечення на відповідь на відзив від Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) поданого 01.08.2024 року зазначено, що поважність причин пропущеного строку на оскарження дій державного виконавця скаржником причини та обставини до суду не доведено, а саме, що безпосередньо перешкоджало скаржнику особисто або через своїх представників своєчасно звернутись до суду в межах строків, встановлених чинним законодавством, починаючи з дня отримання постанови про закінчення виконавчого провадження № 50190402 від 22.12.2022 року (висновок Верховного суду у справі № 2- 461/09 від 02.06.2020 року та ухвала Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу справа № 210/1432/19 від 19.12.2023 року).

Також посилаються, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 50190402 отримана стягувачем 23.08.2023 року (що підтверджується самим представником скаржника у поданій скарзі), проте до суду не надано доказів, які б вказували на факти та обставини, що перешкоджали своєчасному оскарженню прийнятих рішень державним виконавцем, що стягувачу ніщо або ніхто не перешкоджав його праву, визначеному ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо своєчасного ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, що в свою чергу доводить про байдуже і не відповідальне ставлення стягувача до виконання своїх обов`язків вищезазначеною статтею Закону. Більш того за боржником станом на теперішній час зареєстровано майно, а саме: магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке перебуває під арештом Саксаганського ВДВС, проте стягувачем виконавчий документ повторно для вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання для фактичного виконання рішення суду так і не надається.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» подала заяву про розгляд скарги за її відсутності, вимоги скарги підтримала, просила задовольнити.

Представник ОСОБА_1 адвокат Ковалик М.Ф. та державний виконавець Синявська С.П., кожна окремо, заперечували проти задоволення скарги, вважали, що товариством пропущено строк на її подачу до суду.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, у заяві про поновлення процесуального строку представник скаржника ОСОБА_4 , просила визнати поважними причини пропущення процесуального строку на звернення до суду та поновити скаржнику пропущений процесуальний строк на звернення до суду, посилаючись на те, що скаржник не знав та не міг знати про порушення його прав державним виконавцем Саксаганського ВДВС до моменту ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, оскільки оскаржувані постанови не надсилались та у стягувача відсутній доступ до них в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

Частиною 2 ст. 126 ЦПК України передбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Разом з тим, згідно роз`яснень, які містяться в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 17.10.2014 року № 6, відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону України «Про виконавче провадження»), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами ст. 385 ЦПК України. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26.07.2005 року, заява № 39199/98, п. 62), «Воловік проти України» від 06.12.2007 року, заява № 15123/03.

У Рішенні в справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: «Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975 року, Серія А № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29.07.1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998 року).

В постанові Верховного Суду України від 21.04.2020 року у справі № 924/251/19 вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «ОСОБА_11 проти України» (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14.10.2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

В постанові Великої палати Верховного суду від 03.10.2018 року у справі № 320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.

Представник скаржникапросить поновитипропущений процесуальнийстрок назвернення досуду зіскаргою проскасування постановдержавного виконавця,винесених уперіод з2022року повиконавчому провадженню№ 50190402, тобто постанова про закінчення виконавчого провадження від 22.12.2022 року, отримана скаржником 23.08.2023 року.

Отже, вищезазначене, дає підстави вважати, що якнайменше з 2021 року ТОВ «ФінансоваКомпанія «Форінт» було обізнане про існування виконавчого провадження № 50190402, а з серпня 2023 року й про закриття виконавчого провадження.

Доводи представника скаржника Кошман О.П. про те, що з оскаржуваними постановами виконавчого провадження № 50190402, ознайомилися під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження лише 30.01.2024 року, не підтверджено належними та допустимими доказами.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України», суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт», як стягувач було обізнане про існування виконавчого провадження № 50190402, а тому мали можливість ознайомитись з даним виконавчим провадженням та дізнатись про його хід, а отже відсутні поважні причини пропуску звернення до суду з даною скаргою.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою до суду.

Згідно п. 5 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено, залишається без розгляду.

За наведених обставин, зважаючи на те, що судом відмовлено в поновленні строку з огляду на відсутність поважних причин такого пропуску, відповідно скаргу слід залишити без розгляду.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст.ст. 126, 127, 353, 354, 447, 449 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія«Форінт» в задоволенні заяви про поновлення строку на подачу скарги.

Скаргу Товариство з обмеженою «Фінансова компанія «Форінт» на дії державного виконавця - залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В. В. Попов

Повна ухвала виготовлена 23 грудня 2024 року, у зв`язку з перебуванням судді Попова В.В. з 09 грудня 2024 року по 20 грудня 2024 року включно на лікарняному.