Рішення

від 22.10.2024 по справі 361/1561/24

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/1561/24

Провадження № 2/361/2868/24

22.10.2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Коваль О.О.

представника позивача Кацуби А.Б.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Зазимської сільської ради Броварського району Київської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

14лютого 2024року представникпозивача звернувсядо судуіз вказанимпозовом в якомупросив судусунути перешкодиу здійсненнідержавою вособі Зазимськоїсільської радиБроварського районуКиївської області правакористування тарозпорядження земельноюділянкою водногофонду площею0,1200га ізкадастровим номером3221286400:03:002:0313шляхом скасуваннярішення державногореєстратора Пірнівськоїсільської радиВишгородського районуКиївської областіЛуценко КатериниБорисівни продержавну реєстраціюправ таїх обтяженьз індекснимномером 57749594від 20.04.2021року,усунути перешкодиу здійсненніЗазимською сільськоюрадою Броварськогорайону Київськоїобласті правакористування тарозпорядження земельноюділянкою зкадастровим номером3221286400:03:002:0313площею 0,1200га шляхом її повернення від ОСОБА_1 на користь Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури фактично понесені судові витрати.

Посилавля на те, що на підставі рішення № 634-09-VІІІ Зазимської сільської ради Броварського району від 08.04.2021 року ?Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва?, згідно якого ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1200 га, державним реєстратором Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Луценко К.Б. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.04.2021 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 за ОСОБА_1 .

В подальшому відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області від 21.04.2023 року №10-10-0.223- 3606/2-23 12.07.2022 року відбулась зміна цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Водночас, згідно з інформацією Зазимської сільської ради від 09.03.2023 № 44/04-04, рішення від 08.04.2021 № 634-09-VІІІ про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва не приймалося, оскільки 08.04.2021 року на 9 позачерговій сесії восьмого скликання прийняті лише рішення з № 924 по № 1008.

Крім того, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 накладається на землі водного фонду, а тому набуття її у власність відбулось всупереч вимогам як земельного, так і водного законодавства.

Водночас,Зазимською сільськоюрадою рішеннявід 08.04.2021року №634-09-VIIIпро затвердженняпроекту землеустроющодо відведенняземельної ділянкиу власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва не приймалося.

Тобто, набуття права власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 відбулося із порушенням вимог земельного законодавства, оскільки Зазимською сільською радою рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не приймалися.

Згідно листаЗазимської сільськоїради Броварськогорайону Київськоїобласті №44/04-04від 09.03.2023земельна ділянказ кадастровимномером 3221286400:03:002:0313розташована вмежах населеногопункту с.Погреби знаходитьсяв межахприбережної захисноїсмуги водойми, визначеної діючим Генеральним планом с. Погреби.

Відповідно до інформації Басейнового управління водних ресурсів Середнього Дніпра від 26.10.2023 №01-12/1385 земельна ділянка з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 знаходиться поряд з водним об`єктом, який є старицею (староріч, кур`я) річки Десна.

Як вбачається із інформаційної довідки ТОВ ?Геоматичні рішення? від 18.12.2023 року №18/12 та доданих картографічних матеріалів, земельна ділянка з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 площею 0,1200 га, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , на час відведення та на даний період часу у приватну власність знаходилась в межах земель водного фонду, а саме в межах 100-метрової прибережної захисної смуги річки Десна. Ширина прибережної захисної смуги великих річок згідно статті 88 Водного кодексу України становить 100 метрів. Зважаючи на те, що крутизна берегового схилу складає більше 3 градусів, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється і становить 200 метрів.

Площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 на землі водного фонду складає 0,1200 га.

Накладення вказаної земельної ділянки на землі водного фонду додатково підтверджується супутниковими знімками, наданими Національним центром управління та випробувань космічних засобів. Наведені дані у картографічних матеріалах, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі земельної ділянки та меж прибережної захисної смуги, підтверджують, що земельна ділянка площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313, яка набута у приватну власність ОСОБА_1 , належить до земель водного фонду.

За таких обставин встановлене спірній земельній ділянці цільове призначення - для індивідуального садівництва, а в подальшому для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - жодним чином не впливає на її обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості її дійсного використання за таким призначенням, оскільки статус земель водного фонду і їх правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування водних об`єктів та наявності навколо них прибережно-захисних смуг, розмір яких законодавчо визначений.

З огляду на викладене вище, набуття у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 відбулось з грубими порушеннями вимог Земельного кодексу України та Водного кодексу України.

Спірна земельна ділянка вибула фактично у зв`язку із вчиненням протиправних дій, при цьому з викладених вище обставин варто поставити під обґрунтований сумнів можливість необізнаності відповідача про незаконність її вибуття із комунальної власності, тому, оскільки обов`язок повернути правомірному власнику земельні ділянки, які не можуть перебувати у приватній власності, встановлений у національному законодавстві, наслідок невиконання такого обов`язку у вигляді пред`явлення відповідного позову є передбачуваним.

Повернення державі земельної ділянки водного фонду, незаконно переданої у приватну власність, має легітимну мету збереження екосистеми України, захисту довкілля і реалізації екологічних прав громадян, а також контролю за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства. Тобто той захист і охорона, які забезпечує держава в особі відповідних органів, у тому числі і шляхом звернення із позовом про повернення земельної ділянки, відповідають легітимній меті і спрямовані на захист громадських інтересів, які полягають у збереженні екосистеми, сприянні стабільності навколишнього природного середовища, наданні населенню доступу до виняткового за красою та різноманітністю природного комплексу - водного об`єкту річки Десна, доступу до узбережжя та земельного водного фонду в цілому.

Застосування саме такого юридичного механізму поновлення порушеного права не призведе до непропорційного втручання у права ОСОБА_1 , оскільки у цьому випадку питання захисту навколишнього природного середовища, охорони довкілля, створення належних умов для реалізації екологічних прав громадян і забезпечення населенню доступу до земель водного фонду, враховуючи їх загальносуспільне значення, превалюють над індивідуальними правами окремих громадян.

На даний час спірна земельна ділянка у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі зареєстровано за відповідачем, як наслідок Зазимська сільська рада позбавлена можливості користуватись і розпоряджатись спірною земельною ділянкою, що належить до земель водного фонду.

За вказаних обставин, рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 має бути скасоване в судовому порядку з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на оспорювану земельну ділянку, а сама ділянка має бути повернута Зазимській сільській раді відповідно до приписів ст. ст. 16, 391 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 26, 37 Закону України ?Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень?.

Земельна ділянка із кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , проте в силу законодавства вона не може перебувати у приватній власності із виникненням приватного володільця, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер 3221286400:03:002:0313) у власність держави в особі Зазимської сільської ради.

06 березня 2024 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 02 липня 2024 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, суду надала пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій позов визнав, просив проводити розгляд справи у його відсутніть.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, встановивши обставини в справі та відповідні правовідносини, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі рішення № 634-09-VІІІ Зазимської сільської ради Броварського району від 08.04.2021 року ?Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва?, згідно якого ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1200 га, державним реєстратором Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Луценко К.Б. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.04.2021 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 за ОСОБА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57749594 від 20.04.2021), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №364971677 від 08.02.2024 року.

Згідно листа Зазимської сільської ради від 09.03.2023 № 44/04-04, на 9 позачерговій сесії восьмого скликання Зазимської сільської ради 08 квітня 2021 року прийняті з №924, по №1008, рішення № 634-09- на дев`ятій позачерговій сесії 08.04.2021 не приймалося.

Також Зазимська сільська рада не приймала рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва в с. Погреби; розроблений ТОВ ?Будексім 2007? проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва до сільської ради не надходив.

На сьогодні на земельній ділянці з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 забудова відсутня. Земельна ділянка розташована в межах населеного пункту с. Погреби, в межах прибережної захисної смуги водойми, визаченої діючим Генеральним планом с. Погреби.

Відповідно доінформації Головногоуправління Держгеокадаструу м.Києві таКиївської областівід 21.04.2023№10-10-0.223-3606/2-2312.07.2022відбулась змінацільового призначенняземельної ділянкиз кадастровимномером 3221286400:03:002:0313;ЗВ-9200666222022- для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до інформації Басейнового управління водних ресурсів Середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України від 26.10.2023 №01-12/1385 земельна ділянка з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 знаходиться поряд з водним об`єктом, який є старицею (староріч, кур`я) річки Десна фрагмент старого русла річки, що найчастіше має форму петлі або серпа. У рідкісних випадках стариці витягнуті паралельно головному руслу річки.

Як вбачається із інформаційної довідки ТОВ ?Геоматичні рішення? від 18.12.2023 №18/12 та доданих картографічних матеріалів, земельна ділянка з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 площею 0,1200 га, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , на час відведення та на даний період часу у приватну власність знаходилась в межах земель водного фонду, а саме в межах 100-метрової прибережної захисної смуги річки Десна. Ширина прибережної захисної смуги великих річок згідно статті 88 Водного кодексу України становить 100 метрів. Зважаючи на те, що крутизна берегового схилу складає більше 3 градусів, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється і становить 200 метрів.

Площа накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 на землі водного фонду складає 0,1200 га.

Крім того, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 накладається на землі водного фонду, а тому набуття її у власність відбулось всупереч вимогам як земельного так і водного законодавства.

Водночас,Зазимською сільськоюрадою рішеннявід 08.04.2021№ 634-09-VIIIпро затвердженняпроекту землеустроющодо відведенняземельної ділянкиу власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва не приймалося.

Тобто, набуття права власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 відбулося із порушенням вимог земельного законодавства, оскільки Зазимською сільською радою рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не приймалися.

Згідно листа Зазимської сільської ради Броварського району Київської області №44/04-04 від 09.03.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 розташована в межах населеного пункту с. Погреби знаходиться в межах прибережної захисної смуги водойми, визначеної діючим Генеральним планом с. Погреби.

Накладення вказаної земельної ділянки на землі водного фонду додатково підтверджується супутниковими знімками, наданими Національним центром управління та випробувань космічних засобів. Наведені дані у картографічних матеріалах, на яких доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі земельної ділянки та меж прибережної захисної смуги, підтверджують, що земельна ділянка площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313, яка набута у приватну власність ОСОБА_1 , належить до земель водного фонду.

Відповідно листа Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського №991-001-1069/991-083 від 28.05.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 знаходяться у приватній власності з цільовим призначенням для індивідуального садівництва та будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та накладаються на прибережну захисну смугу (ПЗС) протоки (стариці) річки Десна, яка являє собою старорічище річки Десна, що утворилося в результаті природних багаторічних руслових процесів (меандрування).

Інформацію щодо водного об`єкту, який розташований поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 є природним, водним об`єктом, а саме затокою (старицею), гідравлічно поєднаною з основним руслом річки Десна суцільним водним плесом, було отримано з графічних даних аркуша топографічної карти М-36-50-А-В-2 М 1:10 000 (1993 рік видання), на якому у відповідних місцях присутні гідроніми ?ДЕСНА? та однакові відмітки урізу води (91,6 м Бс), що однозначно підтверджує наявний постійний гідравлічний зв`язок.

Встановлено, що відмітка урізу води поруч із зазначеною земельною ділянкою становить 91,43 м Бс, а відмітка поверхні землі в їх межах має значення 94,0-94,23 м Бс. Враховуючи відстані на якій знаходиться зазначена земельна ділянка від урізу води (18,3-27 м), розрахована крутизна схилу для неї становлять від 4,6 до 8,6 градусів. Це однозначно свідчить про крутизну схилу більше трьох градусів та необхідності подвоєння ширини прибережної захисної смуги до 200 м.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 повністю потрапляють у межі прибережної захисної смуги річки Десна шириною 200 метрів та відносяться до земель водного фонду України.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обстав справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів, 3) показаннями свідків.

Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд неможе збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту ґ частини третьої статті 83, підпункту г частини третьої, підпункту д частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16 (провадження № 14-181цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13 (провадження № 14-452цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14 (провадження № 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (провадження № 14-364цс19), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14 (провадження № 14-740цс19) вирішувалось питання визначення належного способу захисту права власності на земельну ділянку водного фонду та зроблено висновок, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України требарозглядати якне пов`язане з позбавленнямволодіння порушенняправа власностідержави чивідповідної територіальної громади.У такомуразі позовнувимогу прозобов`язанняповернути земельну ділянку варторозглядати якнегаторний позов,який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явленим упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

Згідно зі статтями 13, 14КонституціїУкраїни земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 2ЗаконуУкраїни?Про охоронуземель? визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до статті 84ЗКУкраїни (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно зі статями 19, 20ЗКУкраїни землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду; віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно зі статтею 1ВКУкраїни прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоч і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Статтею 59ЗКУкраїни передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість їх використання для визначених цілей на умовах оренди. Згідно з пунктом ?д? частини четвертої статті 84ЗКУкраїни землі водного фонду не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 59ЗКУкраїни громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 га). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

На підставі зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, згідно зі статтею 60ЗКУкраїни та статтею 88ВКУкраїни уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62ЗКУкраїни та статтями 1, 88-90 ВК України.

За змістом статті 60 ЗК України, статті 88ВКУкраїни прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га - 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Відповідно до статті 61 ЗК України, статті 89ВКУкраїни прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 05 листопада 2004 року № 434 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою КабінетуМіністрівУкраїнивід 08травня 1996року№486 (далі - Порядок № 486), з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України ?Про землеустрій?.

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється спеціальний порядок надання й використання.

Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойми, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388ЦКУкраїни (такий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

У постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, у пункті 80 постанови від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, у пункті 96 постанови від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, у пункті 45 постанови від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц та у пункті 51 постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України та ВК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 ЗК України.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, а також пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

З урахуванням наведеного та правильно встановленого судом факту належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, до спірних правовідносин слід застосувати приписи статті 391ЦКУкраїни та частини другої статті 152 ЗК України.

Такі висновки щодо належного способу захисту порушеного права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17-ц (провадження № 14-317цс19).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказала, що питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважала доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Отже, з урахуванням того, що Зазимська сільська рада стверджує, що не надавала вищезазначену земельну ділянку у власність ОСОБА_1 , а відповідач визнав позов, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно ст.141ЦПКУкраїни судовийзбірпокладаєтьсяна сторонипропорційнорозмірузадоволених позовнихвимог. Іншісудовівитрати,пов`язанізрозглядом справи,покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із вказаним позовом Київською обласною прокуратурою сплачений судовий збір в розмірі 6056 грн. 00 коп, що підтверджується платіжною інструкцією № 273 від 08 лютого 2024 року.

Керуючись ст.ст. 76 83, 206, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні державою в особі Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (код ЄРДПОУ 04363876) права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,1200 га із кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 шляхом скасування рішення державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Луценко Катерини Борисівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 57749594 від 20.04.2021.

Усунути перешкоди у здійсненні Зазимською сільською радою Броварського району Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3221286400:03:002:0313 площею 0,1200 га шляхом її повернення від ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (код ЄДРПОУ: 04363876).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури фактично понесені судові витрати за наступними реквізитами: р/р: UА08201720343190001000015641, МФО: 820172 (Державна казначейська служба України у м.Києві), код ЄДРПОУ: 02909996; Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області в розмірі 6056 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Радзівіл А.Г