Справа № 368/583/24
2/368/490/24
Рішення
Іменем України
"22" листопада 2024 р. м. Кагарлик Київської області
Кагарлицький районний суд Київської області в складі:
Головуючий - суддя Закаблук О.В.
При секретарі - Токовенко Н.О.
З участі:
Позивач - ОСОБА_1
Представник позивача - авдокат Лисюк О.В.
Представник третьої особи - Прохоренко Л.М.
Свідки: ОСОБА_2 .
Інші учасники процесу:
Дитина, у відношенні якої вирішується питання
визначення місця проживання - ОСОБА_3
- розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, - Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклувіання, - про встановлення факту, що має юридичне значення, та про визначення місця проживання дитини, суд, -
В С Т А Н О В И В :
11.04.2024 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, - Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклувіання, - про встановлення факту, що має юридичне значення, та про визначення місця проживання дитини, в прохальній частині якої позивач просив суд винести рішення, на підставі якого:
1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду;
2. Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , . ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
3. Витребувати у Виконавчого комітету Кагарлицької міської ради як органу опіки та піклування Висновок про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
4. У якості свідка викликати до суду та допитати у судовому засіданні: ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , телефон
НОМЕР_1 . Повістки направляти за номером телефону: НОМЕР_2 .
Свої позовні вимоги позивач в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовував наступними обставинами та нормами права:
- Він, ОСОБА_5 (далі Позивач), є рідним батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матір`ю дитини - ОСОБА_6 (далі Відповідач), вони деякий час разом проживали, проте у зареєстрованому шлюбі не перебували.
Оскільки, мати дитини постійно хворіє, та перебуває на стаціонарному лікуванні у лікарнях закритого типу, майже від народження його донька ОСОБА_3 , - проживає з ним, та перебуває повністю на йогоу утриманні, та під його піклуванням.
Мама дитини проживає окремо від доньки, і життям доньки не цікавиться.
Піклується про дитину та вихованням малолітньої дитини займається Позивач.
Вказані обставини підтверджуються наступними документами.
Відповідно до довідки вих.. № 60 від 25.03.2024 року, виданої Липовецьким старостинським округом Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області, на утриманні ОСОБА_1 знаходиться малолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку він виховує сам, без матері дитини.
Відповідно до довідки з місця навчання дитини (додається до позовної заяви), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - є ученицею 6-го класу КЗКМР «Кагарлицький ліцей № 3», мати дитини громадянка ОСОБА_6 , - навчанням дитини не цікавиться, батьківські збори та навчальний заклад не відвідує.
Відповідно до Характеристики, виданої за підписом класного керівника дитини, - ОСОБА_7 виховується у неповній сімї. Батько бере активну участь у навчанні та вихованні дочки.
Батько дитини створив всі належні умови для розвитку та життя дитини. Відповідно до Акгу обстеження умов проживання, було проведено обстеження умов проживання дитини та встановлено, що для проживання та навчання дитини виділена обладнана окрема кімната.
Окрім цього, батько дитини за місцем проживання характеризується позитивно, веде підсобне господарство, вирощує овочі та фруктовий сад, має дохід з реалізованої та вирощеної власної продукції.
Відповідно до ч. 9-10 ст. 7 Сімейного Кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою держаного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України та ч. 1 ст. 160 СК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
Статтею 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Згідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітньої. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально- побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дігей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з Закону України «ГІро охорону дитинства», а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року', ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХХП від 27 лютого 1991 року, кожен має право на повагу' до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту' здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливість здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією прав дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Сімейне законодавство України також закріплює рівноправність обох батьків - батька і матері - у всіх правах і обов`язках відносно своїх дітей. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, аст. 155 СК України визначає, що здійснення батьками своїх прав по виконанню обов`язків мають грунтуватися на повній повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
На даний час існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
Згідно Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року), дитині мають належати права на здоровий ріст та розвиток, належне харчування, житло, розваги, медичне обслуговування, отримання освіти.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблашполучним І MAMCHUR V. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Положеннями частини 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які вс тапо влюються законом.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Таким чином, враховуючи, що позивач займається вихованням малолітньої дитини, піклується про неї, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, із урахуванням віку дитини, та думки дитини, вважаємо, що на даний час проживання малолітньої дочки з батьком, який фактично проживає з нею, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи й позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному.
Крім цього, визначення місця проживання дитини разом із батьком, не позбавляє матір права на особисте спілкування з дитиною та прийняття участі у її вихованні.
Іншого позову до відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав подано не було.
Оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви перебувають у Позивача, та у разі необхідності за першою вимогою будуть надані до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 33, 51 Конституції України, ст.ст. 29, 160, 161 ЦК України, ст.ст. 29, 160, 161 ЦК України, ст.ст. 7, 141, 150, 153, 154, 157 СК України, ст.ст. 10, 81, 82, 89, 141, 263 - 265 ЦПК України, - позивач просить суд винести рішення, на підставі якого задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви.
11.04.2024 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/583/24, провадження № 2/368/490/24.
06.05.2024 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12 год. 00 хв. 11.06.2024 року.
14.05.2024 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшов письмовий відзив відповідачки ОСОБА_6 , наступного змісту:
- У провадженні судді Кагарлицького районного суду Київської області Закаблука О. В. знаходиться цивільна справа № 368/583/24 за позовом ОСОБА_1 до неї - ОСОБА_6 , третя особа: Кагарлицька міська рада, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою суду від 06.05.2024 прийнято рішення про відкриття провадження у справі, якою визначено 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву, що обчислюється з дня вручення ухвали.
Ухвалу про відкриття провадженя у справі було вручено їй під розпис 08.05.2024 у канцелярії Кагарлицького районного суду. Кінцевий термін подання відзиву на позовну заяву закінчується 23.05.2024.
Щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, вона заперечує, виходячи з наступного:
По - перше, позивач надав суду недопустимий доказ, а саме, довідку від 21.12.2022 року № 355 про її перебування під медичним наглядом у лікаря психіатра КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» з 2019 року.
Так, долучивши зазначений документ до позовної заяви, позивач ОСОБА_1 не надав суду копію адвокатського запиту та її заяви - згоди, як пацієнта, у підтвердження правомірності одержання вищевказаної медичної довідки.
Водночас, в силу ст. ст. 39-1, 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» зазначена медична довідка, яка була надана позивачем до суду є інформацією, що відноситься до лікарської таємниці, а також до таємниці про стан здоров`я особи.
Слід зазначити, що вона не надавала згоди позивачу на збирання та поширення інформації про стан її здоров`я в його особистих інтересах в суді.
При цьому необхідно зауважити, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» на кожну особу поширюється презумпція психічного здоров`я.
По - друге, вищевказану медичну довідку про її перебування під медичним наглядом у лікаря психіатра вона передала позивачу під впливом обману, оскільки останній попросив у її зазначений документ лише для пред`явлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки ОСОБА_1 , є військовозобов`язаним та підлягає призову під час загальної мобілізації.
По - третє, пред`явлений до неї позов має штучний характер, оскільки позивач планує у подальшому подати заяву про встановлення факту здійснення самостійного виховання дитини до досягнення 18 річного віку або позову про позбавлення її батьківських прав та встановлення опіки над дитиною. Зазначені законні підстави в силу абзацу 5 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» наділять позивача правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Разом з тим, про штучність і удаваність цього позову свідчить і той факт, що позивач ОСОБА_1 не заявляє додаткової позовної вимоги щодо стягнення з неї аліментів на утримання дитини.
Чертверте - позивачем не долучено до позовної заяви таких письмових доказів:
- Висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини за адресою батька;
- медичний висновок про стан здоров`я заявника;
- свідоцтво про народження ОСОБА_1 у підтвердження факту його родинних відносин із матір`ю ОСОБА_2 , як власницею житлового будинку в якому мешкає позивач з дитиною.
П`яте, - вважає, що виклик до суду свідка на стороні позивача з числа його близьких родичів, - є неприпустимим з точки зору об`єктивного вирішення даної справи, оскільки свідок ОСОБА_2 , є матір`ю позивача ОСОБА_1 , яка у першу чергу, виходячи із власних суб`єктивних міркувань, зацікавлена у вирішенні даної судової справи на користь свого сина.
Усі ці обставини у своїй сукупності спростовують доводи позивача про наявність реальних підстав для визначення місця проживання дитини з батьком, що свідчить про штучний характер позову з яким звернувся до суду ОСОБА_1 .
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11, ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (ч. 1, п. З ч. 2, ст. 44 ЦПК України).
Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 44 ЦПК України).
У звязку з вищевикладеним, керуючись ст. ст. 2, 44, 178 ЦПК України, Просить:
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог щодо визначення місця проживання з ним малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
11.06.2024 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 09 год. 00 хв. 27.06.2024 року в зв`язку з неявкою позивача та його представника (письмове клопотання представника позивача).
27.06.2024 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 09 год. 00 хв. 10.07.2024 року в зв`язку з неявкою позивача та його представника.
22.07.2024 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла уточнена позовна заява позивача ОСОБА_1 , наступного змісту:
- Він, ОСОБА_1 (далі Позивач), є рідним батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матір`ю дитини - ОСОБА_6 (далі Відповідач), вони деякий час разом проживали, проте у зареєстрованому шлюбі не перебували.
Оскільки, мати дитини постійно хворіє, та перебуває на стаціонарному лікуванні у лікарнях закритого типу, майже від народження його донька ОСОБА_3 , проживає з ним, та перебуває повністю на йогоу утриманні, та під його піклуванням.
Мама дитини проживає окремо від доньки, і життям доньки не цікавиться.
Піклується про дитину та вихованням малолітньої дитини Позивач займається самостійно, без участі Відповідача.
Вказані обставини підтверджуються наступними документами.
Відповідно до довідки вих.. № 60 від 25.03.2024 року, виданої Липовецьким старостинським округом Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області, на утриманні ОСОБА_1 знаходиться малолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку він виховує сам, без матері.
Відповідно до довідки з місця навчання дитини (додається до позовної заяви), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ученицею 6-Г класу, КЗКМР «Кагарлицький ліцей № 3» мати дитини громадянка ОСОБА_6 навчанням дитини не цікавиться, батьківські збори та навчальний заклад не відвідує.
Відповідно до Характеристики, виданої за підписом класного керівника дитини, ОСОБА_7 виховується у неповній сімї. Батько бере активну участь у навчанні та вихованні дочки.
Батько дитини створив всі належні умови для розвитку та життя дитини. Відповідно до Акту обстеження умов проживання, було проведено обстеження умов проживання дитини та встановлено, що для проживання та навчання дитини виділена обладнана окрема кімната.
Окрім цього, батько дитини за місцем проживання характеризується позитивно, веде підсобне господарство, вирощує овочі та фруктовий сад, має дохід з реалізованої та вирощеної власної продукції.
Відповідно до ч. 9-10 ст. 7 Сімейного Кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою держаного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України та ч. 1 ст. 160 СК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
Статтею 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Згідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітньої. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально- побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з Закону України «Про охорону дитинства», а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХХП від 27 лютого 1991 року, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливість здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією прав дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Сімейне законодавство України також закріплює рівноправність обох батьків - батька і матері - у всіх правах і обов`язках відносно своїх дітей. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а ст. 155 СК України визначає, що здійснення батьками своїх прав по виконанню обов`язків мають грунтуватися на повній повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
На даний час існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
Згідно Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року), дитині мають належати права на здоровий ріст та розвиток, належне харчування, житло, розваги, медичне обслуговування, отримання освіти.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR V. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Положеннями частини 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Таким чином, враховуючи, що позивач займається вихованням малолітньої дитини, піклується про неї, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, із урахуванням віку дитини, та думки дитини, вважає, що на даний час проживання малолітньої дочки з батьком, який фактично проживає з нею, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи й позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному.
Крім цього, визначення місця проживання дитини разом із батьком, не позбавляє матір права на особисте спілкування з дитиною та прийняття участі у її вихованні.
Іншого позову до відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав подано не було.
Оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви перебувають у Позивача, тау разі необхідності за першою вимогою будуть надані до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 33, 51 Конституції України, ст.ст. 29, 160, 161 ЦК України, ст. ст. 7, 141, 150, 153, 154, 157 СК України, ст. ст. 10, 81, 82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, позивач просить суд винести рішення, на підставі якого:
1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду;
2. Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самостійно виховує та утримує свою доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
3. Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
4. У якості свідків викликати до суду та допитати у судовому засіданні:
1) ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , телефон НОМЕР_3 ;
2) ОСОБА_9 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 ;
3) ОСОБА_10 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_5 ;
4) ОСОБА_11 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_6 ;
5) ОСОБА_12 ;
6. Повістки направляти за номером телефону: НОМЕР_2 .
Судом було прийнято уточнену позовну заяву, незважаючи на той факт, що позивачем ОСОБА_1 в уточненій позовній заяві було додано вимогу у виді встановлення факту самостійного виховання малолітньої дитини, та така вимога, як зазвичай, - розглядається в порядку окремого провадження (встановлення факту, що має юридичне значення), а не позовного провадження (як в даному випадку), проте, - така правова позиція суду першої інстанції повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України в справі № 201/5972/22, (провадження № 14 - 132цс23), згідно якої, зокрема:
- згідно п. 84 Рішення, - довдення факту одноособового виховання дитини пов`язане з настаннім (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківськитх обов`язківщодо дитини, стосується зміну обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно випливає на права та інтереси самої житини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за прваилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди інсуватиме загроження порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини;
- згідно п. 85 Рішення, - - такий факт одноосібного виховання одним із бітьків не може встановлюватися у безпірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами спрощеного провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини;
- згідно п. 86 Рішення, - факт, про встановлення якого просить особа, - не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінетерсованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника;
- згідно п. 87 Рішення, - оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а виначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна іх обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини;
- згідно п. 90 Рішення, - разом з тим суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду в судовому порядку в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного із батьків у вихованні й утриманні дитини. З урахуванням закріпленоного в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, то питання, зявлене особа 1 у цій справі, - не може з`ясовуватися безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватися у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні;
- згідно п. 93 Рішення, - за установлених в цій справі конкретних обставин факт самостійного виховання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку з чим заяву особа 1, - слід залишити без розгляду.
01.10.2024 року в підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 09 год. 00 хв. 17.10.2024 року в зв`язку з клопотанням відповідачки ОСОБА_4 .
В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 17.10.2024 року, позивач ОСОБА_1 ,- уточнений позов підтримав та просив його задовольнити, обгрунтовував свою правову позицію щодо задоволення позову обставинами та нормами права, які викладені в мотивувальній частині його позовної заяви, та уточненої позовної, та які судом наведено вище в повному обсязі в мотивувальній частині даного рішення.
Просив суд провести підготовче судове засідання без участі відповідачки ОСОБА_4 , так як вона повідомлена судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
Позивач просив по результатах проведеного підготовчого судового засідання винести ухвалу, на підставі якої закрити підготовче судове провадження у цій справі та призначсити справу до судового розгляду на дату та час, які визначить суд.
В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 17.10.2024 року, представник позивача ОСОБА_1 ,- адвокат Лисюк О.В., - уточнений позов підтримала та просила його задовольнити, обгрунтовувала свою правову позицію щодо задоволення позову обставинами та нормами права, які викладені в мотивувальній частині позовної заяви, та уточненої позовної, та які судом наведено вище в повному обсязі в мотивувальній частині даного рішення.
Просила суд провести підготовче судове засідання без участі відповідачки ОСОБА_4 , так як вона повідомлена судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
Представник позивача просила по результатах проведеного підготовчого судового засідання винести ухвалу, на підставі якої закрити підготовче судове провадження у цій справі та призначсити справу до судового розгляду на дату та час, які визначить суд.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 17.10.2024 року, відповідачка ОСОБА_4 , - не з`явилася, хоча була повідомлена судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
Відповідачка ОСОБА_4 не надіслала на адресу суду відзив на уточнену позовну заяву в строки, які були їй встановлено судом, відповідачка не надіслала на адресу суду письмових заяві про відкладення слухання справи чи про слухання справи у її відсутність.
Відповідачка ОСОБА_4 в телефонній розмові повідомила секретарю судових засідань про те, що вона не бежеє з`являтися в судове засідання, відзиву на уточнену позовну заяву - подавати - не буде.
З огляду на вищевказані обставини справи (в частині, що стосується явки в судові засідання відповідачки), - суд визнав неявку відповідачки ОСОБА_4 в підготовче судове засідання, яке відбулося 17.10.2024 року, - неповажною, та, відповідно, - такою, яка не перешкоджала проведенню підготовчого судового засідання.
В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 17.10.2024 року, представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - виконавчий комітет Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклування, - Невдобенко А.М. , - уточнений позов підтримала та просила його задовольнити, також при цьому підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання малолітньої дитини з батьком, - позивачем по справі.
Представник третьої особа не заперечувала проти проведення підготовчого судового засідання без участі відповідачки ОСОБА_4
17.10.2024 року Кагарлицьким районним судом Київської області проведено підготовче судове засідання (без участі відповідачки, за наявності інших учасмників процесу), по результатах якого судом на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено процесуальну (без видалення до нарадчої кімнати) ухвалу про закриття підготовчого судового засідання, та призначено справу до слухання по суті на 17 год. 00 хв. 29.10.2024 року.
29.10.2024 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 09 год. 00 хв. 11.11.2024 року в зв`язку з першою неявкою відповідачки ОСОБА_4 , неявку якою суд визнав за неповажну.
11.11.2024 року в судовому засіданні (відбулося без участі відповідачки, неявку якої суд визнав неповажною, та, відповідно, - такою, яка не перешкоджала проведенню слуханню справи по суті), - оголошено перерву до 16 год. 00 хв. 21.11.20224 року - в зв`язку з необхідністю виклику в судове засідання свідка та допиту його в рамаках даного цивільного провадження в судовому засіданні.
В судовому засіданні, яке відбулося 21.11.2024 року, позивач ОСОБА_1 ,- уточнений позов підтримав та просив його задовольнити, обгрунтовував свою правову позицію щодо задоволення позову обставинами та нормами права, які викладені в мотивувальній частині його позовної заяви, та уточненої позовної, та які судом наведено вище в повному обсязі в мотивувальній частині даного рішення.
Просив суд провести судове засідання без участі відповідачки ОСОБА_4 , так як вона повідомлена судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
Додатково просив не стягувати з відповідачки на його користь понесені ним судові витрати, так як судові витрати у виді сплаченого судового збору при поданні позовної заяви та правову допомогу адвоката, - залишає за собою.
В судовому засіданні, яке відбулося 21.11.2024 року, представник позивача ОСОБА_1 ,- адвокат Лисюк О.В., - підтримала правову позицію свого довірителя щодо необхідності задоволення позову, а саме, - уточнений позов підтримала та просила його задовольнити, обгрунтовувала свою правову позицію щодо задоволення позову обставинами та нормами права, які викладені в мотивувальній частині позовної заяви, та уточненої позовної, та які судом наведено вище в повному обсязі в мотивувальній частині даного рішення.
Просила суд провести судове засідання без участі відповідачки ОСОБА_4 , так як вона повідомлена судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 21.11.2024 року, відповідачка ОСОБА_4 , - не з`явилася, хоча була повідомлена судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
Відповідачка ОСОБА_4 не надіслала на адресу суду відзив на уточнену позовну заяву в строки, які були їй встановлено судом, відповідачка не надіслала на адресу суду письмових заяві про відкладення слухання справи чи про слухання справи у її відсутність.
З огляду на вищевказані обставини справи (в частині, що стосується явки в судові засідання відповідачки), - суд визнав неявку відповідачки ОСОБА_4 в судове засідання, яке відбулося 21.11.2024 року, - неповажною, та, відповідно, - такою, яка не перешкоджала проведенню судового засідання, - по суті поданої позовної заяви.
В судовому засіданні, яке відбулося 21.11.2024 року, представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - виконавчий комітет Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклування, - Прохоренко Л.М. , - уточнений позов підтримала та просила його задовольнити, також при цьому підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання малолітньої дитини з батьком, - позивачем по справі.
Представник третьої особа не заперечувала проти проведення судового засідання без участі відповідачки ОСОБА_4 .
В судовому засіданні, яке відбулося 21.11.2024 року, - свідок ОСОБА_2 дала наступні показання:
- їй судом в судовому засіданні роз`яснено її процесуальні права та обов`язки, які їй зрозумілі;
- вона є рідною матір`ю позивача по справі - ОСОБА_1 ;
- їй роз`яснено, що вона має повне право відмовитися від дачі показань, так як вона є рідною матір`ю позивача, проте вона все одно бажає давати показання;
- її попереджено про кримінальну відповідальність про дачу завідомо неправдивих показань, та приведено до присяги;
- по суті справи може пояснити наступне:
- відповідачка - це її неофіційнва невістка, так як відповідачка деякий час проживала в цивільному шлюбі з її сином, - позивачем по справі.
- її онука - ОСОБА_15 , - народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , вона також із своїм сином їздила в пологовий будинок - забирала онуку, після пологового будинку відповідачка з її сином проживали у неї вдома, так як її син ще на той час навчався в школі;
- відповідачки прожила в них в будинку орієнтовно десь півтора року;
- поки відповідачка жила в них в будинку, між її сином та відповідачкою були постійно сварки, так як відповідачка постійно вимагала від її сина грошей;
- потім відповідачка пішла до своїх батьків та забрала онуку з собою, відповідачка дила в батьків в цьому ж селі, але не дозволяла бачитися її сину з своєю дитиною;
- коли онуці було 4 роки десь, - зателефонувала мати відповідачки і попросила забрати дитину до себе, коли вони з сином приїхали забирати дитину, то її мати сказала, що відповідачка веде себе трохи неадекватно, а тому дитині буде краще жити в батька, тобто, - у її сина;
- коли вона вже вдома запитала в онуки, що трапилося, - оніка відповіла, що мама на неї постійно кричала та виганяла з хати;
- після того, як вони забрали дитину, - з того часу дитина постійно проживає в них вдома;
- так як відповідачка самоусунулася від виховання та утримання дитини, - її син подав на відповідачку заяву на отримання аліментів;
- фактично відповідачка не цікавиться життям своєї дитини, - вона не відвідує школу, практично не надає коштів на утримання дитини, - дитина повністю знаходиться на утриманні та вихованні її сина, - позивача пол справі.
В судовому засіданні, яке відбулося 11.11.2024року, малолітня дитина - ОСОБА_3 пояснила наступне:
- позивач по спраі - це її тато, а відповідач по справі, - це її мама;
- пам`ятає себе десь із чотирьох рокуів, погано пам`ятає, як жила в мами, так як постійно проживає з татом у бабусі;
- пам`ятає, що коли проживала з мамою, - мама постійно кричала на неї, виганяла з хати;
- в неї є мобільний телефон, мама їй телефонує рідко, - десь один раз на місяць, - телефонує, щоб просто поговорити;
- проживає постійно в хаті бабусі, з татом, одягає її тато та бабуся, кишенькові гроші також дає бабуся та тато, мама їй купила спортивний котюм перед школою, коли вона з мамою зустрічається, мама іноді може дати їй кошти, - десь по 200 грн.;
- вона категорично бажає проживати з татом, з мамою не хоче проживати, так як коли вона проживала з мамою, та на неї постійно кричала та виганяла з хати, ображала її;
- вона хоче проживати в хаті з татом та бабусею, бо вона фактично проживає так весь час, їй зручно та приємно там проживати, ніхто на неї не кричить, всі приділяють їй увагу.
Суд, вислухавши позивача та його представника, які уточнений позов підтримали та просили його задовольнити, вислухавши представника третьої особи, яка позов підтримала, підтримала висновок органу опіки та піклування, вислухавши свідка, вислухавши дитину, у відношенні якої вирішується спір в даній справі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення уточненого позову, - шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального документу (з постановленням в нарадчій кімнаті), обгрунтовуючи своє рішення наступним.
Підсудність:
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, - з довідки, яка видана 23.04.2024 року Управлінням відділу обліку та моніторнгу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, - відповідачка по справі, - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно, враховуючи предмет спору (визначення місця проживання малолітньої дитини, встановлення факту одноосібного утримання дитини позивачем), враховуючи місце реєстрації та проживання відповідачки, та враховуючи положення ч. 1 ст. 27 ЦПК України, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце правило загальної підсудності, - підсудність за місцем проживання фізичної особи - відповідача.
Сторони по справі:
- позивачем по справі є фізична особа - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженець м. Київ, Україна, громадянин України, паспорт громадянина України ID - картка № НОМЕР_7 , виданий 13.04.2017 року органом 8024, РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ).
- відповідачкою по справі є фізична особа, - ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка с. Витачів Обухівського району Київської області, Україна, громадянка України, паспорт громадянки України ID - картка № НОМЕР_9 , виданий 16.07.2024 року органом 3238, РНОКПП: НОМЕР_10 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).
Той факт, що позивач ОСОБА_1 11.04.2024 року позивався до ОСОБА_6 , а відповідачкою є ОСОБА_4 , пояснюється тим, що відповідачка ОСОБА_4 зміни ла своє прізвище внаслідок укладання шлюбу, який уклала 22 червня 2024 року.
Вищевказаний факт підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_11 , яке видане 22 червня 2024 року Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіоанльного управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому вказано, що ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженець місто Кагарлик Київської області, громадянин України, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка с. Витачів Обухівського району Київської області, Україна, громадянка України, - зареєстрували шлюб 22 червня 2024 року, про що 22 червня 2024 року складено відповідний актовий запис за № 102.
В графі «Прізвище після державної реєстрації шлюбу: зазначено:
Чоловіка - ОСОБА_17 .
Дружини - ОСОБА_17 .
- третьою особою без самостійних вимо на предмет спору, на стороні позивача, - є юридична особа, - Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклування, (09201, Київська область, Обухівський район, мю. Кагарлик, вул. Героїв Небесної Сотні, будинок 1, Код ЄДРПОУ: 33962306).
- дитина, у відношенні якої вирішується предмет спору - є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Той факт, що малолітня дитина, - ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), - є спільною дитиною сторін, - позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_18 , - підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_12 , яке видане 08 травня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління сютиції у Київській області, в якому зазначено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 в місті Кагарлик Київської області, Україна, про що в Книзі реєстрації актів про народження 08 травня 2012 року зроблено відповідний атковий запис за № 72.
В графі «Батьки» зазначені:
Батько- ОСОБА_1 , - позивач по даній справі.
Мати - ОСОБА_6 , - відповідачка по справі, - станом на час слухання справи відповідачка має прізвище ОСОБА_17 , - внаслідок укладеного 22.06.2024 року нового шлюбу, (про що судом зазначено вище в мотивувальній частині даного рішення).
Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права:
- позивач ОСОБА_1 є рідним батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матір`ю дитини - ОСОБА_6 (далі Відповідач), вони деякий час разом проживали, проте у зареєстрованому шлюбі не перебували.
Майже від народження малолітня дитина сторін, - ОСОБА_3 , проживає з позивачем ОСОБА_1 , та перебуває повністю на його утриманні, та під його піклуванням.
Як встановлено судом в судовому засіданні, - з матеріалів справи, показань свідка, та показань самої дитини, - мама дитини (відповідачка ОСОБА_4 ) проживає окремо від доньки, і життям доньки не цікавиться.
Піклується про дитину та вихованням малолітньої дитини Позивач ОСОБА_1 самостійно, без участі Відповідачки ОСОБА_4 .
Вищевказані судом обставини підтверджуються наступними письмовими доказами:
- довідкою, вих.. № 60 від 25.03.2024 року, виданої Липовецьким старостинським округом Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області, в якій зазначено, що на утриманні ОСОБА_1 знаходиться малолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку він виховує сам, без матері;
- довідкою з місця навчання дитини (міститься в матеріалх справи), в якій вказано, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - є ученицею 6-Г класу, КЗКМР «Кагарлицький ліцей № 3», мати дитини, - громадянка ОСОБА_6 , - навчанням дитини не цікавиться, батьківські збори та навчальний заклад не відвідує;
- характеристикою, виданою за підписом класного керівника дитини, в якій вказано, що ОСОБА_7 виховується у неповній сімї. Батько бере активну участь у навчанні та вихованні дочки.
Батько дитини створив всі належні умови для розвитку та життя дитини. Відповідно до Акту обстеження умов проживання, було проведено обстеження умов проживання дитини та встановлено, що для проживання та навчання дитини виділена обладнана окрема кімната.
Окрім цього, батько дитини за місцем проживання характеризується позитивно, веде підсобне господарство, вирощує овочі та фруктовий сад, має дохід з реалізованої та вирощеної власної продукції;
- висновком Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області, як органу опіки та піклування, в якому зазначено наступне:
- Виконавчий комітет Кагарлицької міської ради як орган опіки та піклування, розглянувши звернення ОСОБА_1 та вивчивши питання про доцільність проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановив наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 спільно проживали, але шлюб не реєстрували. У 2012 році стали батьками дівчинки, яку назвали ОСОБА_15 . Спільне життя не склалося і дитина залишилася проживати з батьком та перебувати на його утриманні.
Батько створив усі належні умови проживання та розвитку для дитини: у дівчинки є окрема кімната, вона має своє спальне місце, місце для навчання та дозвілля, дитина забезпечена шкільним приладдям, іграшками, одягом. Тому дівчинка у Кагарлицькому ліцеї № 3 характеризується старанною, сумлінною, дисциплінованою ученицею, яка виховується у неповній сім`ї, де батько бере активну участь у навчанні та вихованні дочки. Відповідно довідки , виданої Кагарлицьким ліцеєм № 3 від 25.03.2024 року № 01-12/117, громадянка ОСОБА_6 навчанням дочки не цікавиться, збори у навчальному закладі не відвідує.
Проживання дитини з батьком підтверджується довідкою, виданою Липовецьким старостинським округом від 25.03.2024 року № 60.
Заяву розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 17 травня 2024 року (протокол № 7). Дитина підтвердила своє бажання проживати з батьком, але повідомила, що останнім часом інколи спілкується з мамою. У зв`язку з тим, що мама створила іншу сім`ю, для неї комфортніше проживати з татом.
Батько, ОСОБА_1 мешкає за адресою: Обухівський район, село Липовець. Працює неофіційно, сім`ю забезпечує за рахунок ведення сільського господарства.
Мати, ОСОБА_6 на засідання комісії погодилася на проживання дочки з батьком.
Беручи до уваги вище зазначене, виконавчий комітет Кагарлицької міської ради як орган опіки та піклування вважає за доцільне проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 за його адресою.
Вищевказаний висновок про визначення місця проживання дитини, - затверджено рішенням виконавчого комітету Кагарлицької міської ради Київської області за № 1179 - 74 від 27.05.2024 року «Про затвердження висновку щодо визначення місця проживання ОСОБА_19 »;
- судовим Наказом від 29.05.2024 року в справі № 368/818/24, провадження № 2 - н/368/52/24, - за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_6 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Вищевказаний судовий наказ відповідачкою ОСОБА_4 , - не скасовано в установленому законом порядку, відповідно, - відсутня справа про стягнення аліментів з відповідачки на користь позивача в загальному позовному порядку.
З огляда на факт існування судового наказу про стягнення аліментів з відповідачки на користь позивача на утримання спільної малолітньої дитини, - суд вважає, що підтверджується той факт, що відповідачка в добровільному порядку не надає кошти на утримання своєї малолітньої дитини, яка, відповідно, - знаходиться на повному утриманні позивача.
Таким чином, судом в судовому засіданні з показань свідка, показань самої дитини, з письмових доказів (в т.ч. - висновку органу опіки та піклування), - достеменно встановлено, що Позивач, який проживає разом із донькою та належним чином дбає про неї, - правомірно звернувся до суду із позовом про визначення місця проживання малолітньої дитини, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та встановлення факту того, що позивач самостійно утримує та виховує свою дитину.
З огляду на вищевказаніі фактичні обставини справи, суд прийняв рішення щодо задоволення уточненого позову (в тому числі і частині встановлення факту, що має юридичне значення), при цьому суд використовував наступні норми права:
- згідно ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціачьного розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї Дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
- згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток оитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати оитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність Дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних иінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, мшосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
- згідно ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
- згідно ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
- згідно ч.ч. 2, 3 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з кіш вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнаді{яти років визначається органом опіки та піклування або судом.
- згідно ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
- згідно ч.ч. 2, 3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Суд наголошує на тій обставині, що станом на час слухання даної справи, - малолітня дитина сторін має повних 14 (чотирнадцять) років, а тому суд заслухав думку дитини щодо того, з ким із батьків вона бажає проживати, (показання дитини наведено судом вище в повному обсязі в мотивувальній частині даного рішення), при цьому дитина зазначила, що має бажання проживати з батьком.
При цьому, - суд констатує, що з показань дитини встановлено той факт, що мати не займається практично вихованням дитини, фактчно самоусунулася від її виховання та утримання.
- згідно ч.ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з кіш із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та пікіування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 19 СК України при розгляді спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд констатує той факт, що органом опіки та піклування, який залучений до участі в даній справі в якості третьої особи, - до матеріалів справи приєднано висновок органу опіки та піклування, згідно з яким орган опіки та піклування вважає за доцільне місцем проживання малолітньої дитини визначити місцем прожитвання батька - позивача по справі.
Суд погоджується з таким висновком з огляду на обставини справи, які були досліджені в судом в судовому засіданні.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) суд дійшов висновку, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку .
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Вирішуючи спір про визначення місця проживання дитини, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до Конвенції про права дитини 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів, а також забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Слід зазначити і те, що Велика Палата Верховного Суду України змінила судову практику у спорах про визначення місця проживання дитини, відступивши від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, - щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме ст. 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов`язковість брати до уваги принцип 6 цієї Декларації стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Судді Великої Палати ВС вважають, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини з огляду на вимоги ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц).
На даний час наведена у Декларації з прав дитини 1959 року презумпція закріплення проживання дитини разом з матір`ю, відповідно до якої малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю, - не відповідає українському та європейському законодавству, а також практиці ЄСПЛ, а тому матір дитини не має переважних прав у питанні щодо визначення місця проживання дітей.
Отже, питання щодо визначення місця проживання дитини має вирішуватися виключно на основі найкращого забезпечення її інтересів, а не через простий факт материнства чи батьківства.
Судом в судовому засіданні не встановлено того, що на даний час між Позивачем та Відповідачкою виникають постійні суперечки щодо місця проживання дитини - доньки, та при цьому суд констатує той факт, що відповідачка на засіданні органу опіки та піклування - не заперечувала проти проживання малолітньої дитини з позивачем по справі, при цьому визнала, що дитина сторін постійно проживає з батьком та знаходиться на повному вихованні та утриманні батька, - тобто, - на засіданні комісії відповідачка практично підтвердила обставини, на які посилається позивач в даній позовній заяві.
Окрім того, - як судом вазувалося вище, - відповідача обтяжена аліментниими зобов`язаннями на користь позивача, - так як зобов`язана по рішенню суду у виді судового наказу сплачувати аліменти на утримання своєї малолітньої дитини, також позивачка створила іншу сСуд вважає, що пм`ю, внаслідок чого змінила прізвище, в нову сім`ю, - відповідачка дитину не взяла.
Позивач здатний належним чином піклуватися про спільну з Відповідачкою дитину - доньку, забезпечувати їй хороші умови проживання, займатися її вихованням, що повністю відповідатиме потребам та інтересам дитини.
Як зазначалося вище, - Позивач має житло, який належить його матері, де він проживає разом із своєю малолітньою донькою та своєю матір`ю (бабусею дитини, - свідком по справі), яка, в свою чергу, - фактично зараз виконує роль біологічної матері дитини, піклується про неї, займається питанням побуту, навчання та дозвілля дитини, при цьому судом встановлено той факт, що у дитини навіть більший психо - емоційний зв`язок не те щоб з батьком (позивачем по справі) в порівнянні з відповідачкою, а навіть більший психо - емоційний зв`язок з бабусею (матір`ю позивача - свідком по справі), ніж із рідною матір`ю, - відповідачкою по справі.
Позивач має стійкий психоемоційний зв`язок з донькою (що підтверджено в судовому засіданні з пояснень дитини), оскільки він постійно проживає разом з ним та піклується про нього. Необхідно також зазначити, що ухвалення судом рішення про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_15 разом з батьком та встановлення того факту, що дитина знаходиться на повному не лише утриманні а й вихованні дитини, - не створить нових правовідносин, а закріпить той стан речей, який уже сформувався, оскільки донька ОСОБА_15 уже протягом тривалого часу проживає разом з Позивачем та Позивач належно дбає про доньку, - що підтверджується належними та допустимими доказами, - довідками, які видані органом місцевого самоврядування, з яких вбачається, що малолітня дитина, - фактично з народження проживає лише з батьком.
Варто зауважити, що матір дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, - має право брати участь у її житті та вихованні незалежно від того, з ким дитина буде проживати. Суд вважає, що визначення місця проживання дитини з батьком, - не перешкоджатиме матері бачитися з дитиною, проводити з нею час, брати участь в її утриманні та вихованні, (звісно ж - при бажанні матері дитини, проте, - такого бажання судом в судовому засіданні - не встановлено, адже відповідачка, незважаючи на той факт, що дитина була присутня в судовому засіданні, - не виявила бажання бачитися з дитиною - шляхом своєї неявки в судові засідання, обмежившись лише подачею необгрунтованого, на думку суду - письмового відзиву на позовну заяву).
Слід вважати, що задоволення даного позову, - не порушить прав Відповідачки, як матері дитини та не суперечитиме її інтересам, оскільки донька сторін, - ОСОБА_15 , - протягом тривалого часу (практично з дня народження), - фактично проживає з Позивачем, та перебуває на його повному утриманні та вихованні.
Що ж до правової позиції суду в даному випадку, яка полягає в тому, що відзив відповідачки - є необгрунтованим, то суд зазначає наступне:
- що стосується довідки від 21.12.2022 року № 355 про перебування відповідачки під медичним наглядом у лікаря психіатра КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» з 2019 року, - то такий доказ при винесенні судового рішення, - до увагм не брався, так як суд вважає, що позивачем в судовому засіданні належними та допустимими доазами підвтерджено наявність фактичних обстаивни справи, існування яких і є підставою для задоволення уточненого позову;
- ознак штучності позову в судовому засіданні - з належних та допустимих доказів, які були досліджені в судовому засіданні, - судом не встановлено;
- в матеріалах справи міститься оригінал висновку органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини за адресою батька, при цьому суд зазначає, що такий висновок є по своїй правовій природі - підтвердженням правової позиції позивача на задоволення уточненого позову;
- що стосується показань свідка ОСОБА_2 , яка є матір`ю позивача ОСОБА_1 , - то даному свідку судом роз`яснено її право не давати поазань щодо суті справи, так як вона є рідною матір`ю позивача, її попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, приведено до присяги, а тому у суду - немає підстав визнавати показання цього свідка - неналежним чи недопустимим доказом;
- з огляду на вищевказані обставини справи, - у суду немає підстав підозрювати в діях позивача ознаки діянь, які передбачені ст. 44 ЦПК України, - подання штучного позову.
З огляду на вищевказане, з урахуванням оцінки відзиву на позовну заяву, у суду є всі юридично - значущі підстави для задоволення утонених позовних вимог позивача.
Судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому Законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Проте, під час судового засідання позивач ОСОБА_1 заявив клопотання про залишення судових витрат за ним, - просив не стягувати понесені ним судові витрати (судовий збір при подачі позовної заяви та витрати на правову допомогу адвоката) з відповідачки, а тому суд приходить до рішення щодо того, що судові витрати, понесені позивачем, - залимшити за позивачем, не стягуючи такі з відповдачки на користь позивача.
Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:
- обставини, якими обґрунтовував уточнену позовну заяву позивач ОСОБА_1 , - мали місце, та підтвердилися в судовому засіданні;
- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям (місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків), які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;
- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ППВСУ від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», Постанова Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», постанова Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18), (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц), ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), ст.ст. 8, 11, 12, Закону України «Про охорону дитинства», ст. 29 К України, ст. 19, ст. 141, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 160 СК України;
- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, - уточнений позов підлягає до задоволення;
- судові витрати слід залишити за позивачем ОСОБА_1 , - не стягуючи такі з відповідачки ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 ;
- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 367 ЦПК України, - судом не вбачаються;
- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ППВСУ від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», Постановою Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», постановою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18), (постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц), ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), ст.ст. 8, 11, 12, Закону України «Про охорону дитинства», ст. 29 К України, ст. 19, ст. 141, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 160 СК України, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, - Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклувіання, - про встановлення факту, що має юридичне значення, та про визначення місця проживання дитини, - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, - встановити той факт, що:
Фізична особа - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженець м. Київ, громадянин України, паспорт громадянина України № НОМЕР_7 , виданий 13.04.2017 року, органом 8024, РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ), - самостійно виховує та утримує свою дочку, - ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку місто Кагарлик Київської області, Україна, громадянку України, актовий запис про народження дитини № 72, здійснений 08 травня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управлівння юстиції у Київській області, свідоцтво про народження серії НОМЕР_13 , яке видано 08 травня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управлівння юстиції у Київській області). Місцем проживання неповнолітньої дитини, - ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки місто Кагарлик Київської області, Україна, громадянки України, актовий запис про народження дитини № 72, здійснений 08 травня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управлівння юстиції у Київській області, свідоцтво про народження серії НОМЕР_13 , яке видано 08 травня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управлівння юстиції у Київській області), - визначити місцем проживання батька дитини, - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця м. Київ, громадянина України, паспорт громадянина України № НОМЕР_7 , виданий 13.04.2017 року, органом 8024, РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ).
Судові витрати:
Судові витрати заллшити за позивачем ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.
Суддя: О.В. Закаблук
Суд | Кагарлицький районний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 22.11.2024 |
Оприлюднено | 24.12.2024 |
Номер документу | 123956555 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них |
Цивільне
Кагарлицький районний суд Київської області
Закаблук О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні