Ухвала

від 03.01.2024 по справі 376/1471/22

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1471/22

Провадження № 2-з/376/2/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2024 р. Сквирський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді Коваленка О.М.,

за участі секретаряЩур Л.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Сквира заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання зустрічної позовної заяви до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування.

У поданій заяві з метою забезпечення позову в майбутньому, просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони проведення виплат орендної плати на:

-земельну ділянку згідно договору оренди землі від 25 грудня 2015 року та додаткової угоди від 20 квітня 2022 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28736182 від 15 березня 2016 площею 3,760 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224083200:04:018:0031;

-земельну ділянку згідно договору оренди землі від 25 грудня 2015 року та додаткової угоди від 02 квітня 2022 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25095235 від 07 жовтня 2015 площею 3,160 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224083200:04:018:0022.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовує тим, що у провадженні Сквирського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 376/1471/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення особи від права на спадкування та зміна черговості спадкування.

Згідно постанови Київського апеляційного суду від 26.07.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Сквирського районного суду Київської області від 24.11.2020 у цивільній справі №376/2515/20 за позовом ОСОБА_3 , Принц Яни Володимирівни до Кривошиїнської сільської ради Сквирського району про визнання права власності на майно в порядку спадкування - скасовано та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 , Принц Яни Володимирівни до Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування відмовив.

На даний час стало відомо, що Принц Яна Володимирівна звернулася до ДП «Кліринг -Агро», в користуванні якого перебувають спірні земельні ділянки площею 3,760 га кадастровий номер 3224083200:04:018:0031, призначена для ведення "Товарного сільськогосподарського виробництва та площею 3,160 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224083200:04:018:0022, з листом-вимогою сплатити орендну плату за користування земельними ділянками, згідно договорів оренди землі від 25 лютого 2015 року. Постановою Київського Апеляційного суду по справі 376/2515/20 від 26.07.2023 року було відмовлено у спадкових правах на вказані земельні ділянки Принц Я.В.

Предметом зустрічного позову в майбутньому буде визнання права власності в порядку спадкування спірних земельних ділянок.

Заявник зазначає, що в даному випадку в разі ухвалення в подальшому судового рішення на його користь, виконання такого може бути під загрозою.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, сторони у судове засідання не викликалися, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд дійшов висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Тобто, вжиті судом заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об`єктивний характер.

За вимогами частини 4 статті 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п.п. 4 та 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує речове право володіння особи майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачам.

Цивільній процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду зазначеного клопотання не є вирішенням спору по суті без фактичного його розгляду судом. Вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, суд вважає вимушеним заходом, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду через відчуження майна відповідачами.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідності до ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. У разі неподання заявником відповідної позовної заяви заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються.

Судом не встановлено підстав, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення позову.

На підставі викладеного, враховуючи те, що між сторонами наявний спір щодо визнання права власності в порядку спадкування спірних земельних ділянок, суд дійшов висновку про достатність підстав для вжиття заходу забезпечення позову.

Керуючись ст. 149, 150, 152, 153, 157, 260-261, 353-355 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання зустрічної позовної заяви задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони проведення виплат орендної плати на:

-земельну ділянку згідно договору оренди землі від 25 грудня 2015 року та додаткової угоди від 20 квітня 2022 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28736182 від 15 березня 2016 площею 3,760 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224083200:04:018:0031;

земельну ділянку згідно договору оренди землі від 25 грудня 2015 року та додаткової угоди від 02 квітня 2022 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25095235 від 07 жовтня 2015 площею 3,160 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224083200:04:018:0022.

Допустити негайне виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Роз`яснити заявнику, що у відповідності до ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. У разі неподання заявником відповідної позовної заяви заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються.

З текстом ухвали можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Коваленко