Рішення

від 23.12.2024 по справі 377/755/24

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/755/24

Провадження №2/377/413/24

23 грудня 2024 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Федорчук Г.В., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Климчук Вікторія Володимирівна, до Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

У С Т А Н О В И В:

11 вересня 2024 року до суду з позовною заявою звернувся позивач, від імені якого діє представникадвокат Климчук Вікторія Володимирівна, в якій, посилаючись настатті 116-117 КЗпП України, просить:

- стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 50495 гривень 31 копійка;

- стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.05.2024 по 10.09.2024 в сумі 180421 гривня 56 копійок;

- стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 гривень та судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1804 гривні 22 копійки.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач ОСОБА_1 з 1 червня 2018 року перебував у трудових відносинах з ДСП «Північна Пуща». 1 травня 2024 року наказом № 229-ОС-502434 від 01.05.2024 ОСОБА_1 звільнений з роботи за угодою сторін згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України. Однак, всупереч вимогам частини 1 статті 47, статті 116 КЗпП роботодавець розрахунку при звільненні з ним не провів. Згідно з довідкою № 289 від 01.08.2024 заборгованість по заробітній платі на день звільнення складає 50495,31 гривень. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. За правилами статті 117 КЗпП України підлягає стягненню із відповідача ДСП «Північна Пуща» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 02.05.2024 по 10.09.2024 в сумі 180421 гривня 56 копійок ( середньоденна заробітна плата 1366,83 гривень х 132 календарних дня затримки розрахунку при звільненні). Загальна сума, яка за розрахунками позивача підлягає стягненню з відповідача, становить 230916,87 гривень ( 50495,31 гривень (заборгованість по заробітній платі) +180421,56 гривень (середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні).

Ухвалою судді від 16 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14 жовтня 2024 року( а.с. 28-29).

01 жовтня 2024 року в системі «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що при вирішенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно взяти до уваги таку обставину як фінансовий стан відповідача. Так, наразі ДСП «Північна Пуща» є боржником у зведеному виконавчому провадженні № 70792553, в рамках якого на момент подання цього відзиву є відкритими 111 виконавчих провадження (відкриті з 05.08.2020 по 19.09.2024), більша частина з яких стосується стягнення заборгованості по заробітній платі. В рамках виконавчого провадження № 74441188 постановою від 25.06.2024 на кошти ДСП «Північна Пуща» накладено арешт, що суттєво ускладнює для підприємства ведення господарської діяльності. В той же час відповідач докладає усіх можливих зусиль для погашення грошових зобов`язань перед кредиторами, зокрема 44 виконавчих провадження, відкритих з 15.11.2022 по 13.11.2023, було завершено. З виконавчих проваджень, що були відкриті у 2024 році, на момент подачі цього відзиву завершено 52, при цьому 113 залишаються відкритими. Згідно фінансової звітності за 2023 рік дохід підприємства склав 15 083 000 гривень, при цьому чистий прибуток - (мінус) 3 109 000 гривень при зобов`язаннях 97 728 000 гривень. Не мало важливим фактором є прийняті у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України наступні нормативно-правові акти запровадження воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні». Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України є форсмажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України ДСП «Північна Пуща» зазнало значних збитків, зокрема під час окупації було здійснено знищення матеріально-технічної бази підприємства, викрадено та знищено всю офісну оргтехніку, допоміжне обладнання, транспортні засоби, тощо. Таким чином, ДСП «Північна Пуща» звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, оскільки він пропущений внаслідок бойових дій. Однак, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, то посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15, постанови Верховного Суду у справах № 757/74831/17 від 31.05.2023, 454/1068/20 від 01.02.2023, 686/17562/22 від 13.09.2023, необхідно зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5000 гривень, яка буде співмірною до розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, підстав, з якими була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум, ймовірному розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника( а.с. 37-40).

Ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14 листопада 2024 року( а.с. 59-60).

28 жовтня 2024 року до суду в системі «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Климчук В.В. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вона зазначила, що доводи відповідача про те, що підприємство звільняється від виплати середнього заробітку за час розрахунку при звільнення внаслідок непереборної сили (військової агресії Російської Федерації проти України) є необґрунтованими. Обставини непереборної сили не підтверджено сертифікатом ТПП України. Можливе погіршення фінансового стану підприємства порівняно з іншими звітними періодами не є підставою для звільнення від виконання зобов`язання. Доказів на підтвердження того, що внаслідок військової агресії збройних сил Російської Федерації проти України ДСП «Північна Пуща» зазнало значних збитків, зокрема під час окупації було здійснено знищення матеріально - технічної бази підприємства, викрадено та знищено всю офісну оргтехніку, допоміжне обладнання, транспортні засоби, відповідачем не надано. Посилаючись на те, що в рамках ВП № 74441188 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ДСП «Північна Пуща» та про спрямування зусиль з боку відповідача на погашення грошових зобов`язань перед кредиторами, відповідач не надає жодних доказів на підтвердження того, що ним вживаються заходи щодо погашення заборгованості перед позивачем, повідомлення позивача особисто про неможливість здійснення розрахунку при звільненні, пропозиції вирішити спір мирним шляхом, запропонувати позивачу альтернативні судовому способи вирішення спору( а.с. 64-67).

Ухвалою суду від 14 листопада 2024 року відкладено судовий розгляд справи до 16 грудня 2024 року на підставі пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України( а.с. 73-74).

Позивач в призначене судове не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, до суду від представника позивача - адвоката Климчук В.В. в системі «Електронний суд» надійшла заява, в якій вона просила провести судовий розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11, та частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 01 червня 2018 року по 01 травня 2024 року перебував у трудових відносинах з ДСП «Північна Пуща», що підтверджено витягом із трудової книжки, копія якої долучена до матеріалів справи (а. с.10-11).

01 травня 2024 року наказом № 229-ОС про припинення трудового договору, копія якого знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_1 звільнено з посади водія БАТ-2 2 класу Центрального пожежно-рятувального підрозділу ДСП «Північна Пуща» ( а.с. 12).

Відповідно до довідки про доходи № 289, виданої ДСП «Північна Пуща» 01.08.2024, сума заборгованості по невипаленій заробітній платі станом на 01.08.2024 складає 50495 гривень 31 копійки (а. с. 13).

Статтею 43 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

За правилом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника.

Вказана правова позиція сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19).

Судом з досліджених доказів встановлено, що відповідач ДСП «Північна Пуща» у день звільнення позивача не виплатив всі суми, що належали йому від підприємства.

Довідкою ДСП «Північна Пуща» № 289 від 01.08.2024, розрахунковими листами, виданими позивачу підприємством за березень, квітень, травень 2024 року, підтверджено, що на день звільнення відповідач повинен був виплатити позивачу належну суму 50495,31 гривень ( а.с. 13, 15).

Проте, вказана сума заборгованості із заробітної пати не виплачена позивачу і на час розгляду справи в суді, що представником відповідача не заперечується у поданому відзиві.

Таким чином, враховуючи, що при звільненні позивача з ним не був проведений розрахунок та не виплачено усі належні йому суми, то ДСП «Північна Пуща» зобов`язане виплатити позивачу існуючу заборгованість в сумі 50495,31 гривень, та, в порядкустатті 117КЗпП України має обов`язок щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому доказів відсутності своєї вини у такій невиплаті відповідач суду не надав.

Посилання у відзиві на лист ТПП від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, як на доказ настання форс-мажору (обставин непереборної сили), що виключає відповідальність роботодавця за невиплату ОСОБА_1 належних йому коштів при звільненні, спростовується наступним.

Згідно висновків Верховного Суду, що сформовані ним у постанові від 07.06.2023 у справі № 912/750/22, лист ТПП від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положеньстатті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні.

При цьому, сам лише факт запровадження в Україні воєнного стану не звільняє роботодавця від відповідальності за невиконання своїх трудових зобов`язань перед працівником. Відповідачем не надано суду доказів того, що внаслідок військової агресії збройних сил Російської Федерації проти України ДСП «Північна Пуща» зазнало значних збитків, зокрема під час окупації було здійснено знищення матеріально - технічної бази підприємства, викрадено та знищено всю офісну оргтехніку, допоміжне обладнання, транспортні засоби. Посилання ДСП «Північна Пуща» на те, що строки оплати праці пропущені саме внаслідок бойових дій на території України, жодними доказами не підтверджені. Крім того, згідно з довідкою №289 від 01 серпня 2024 року заборгованість по невиплаченій заробітній платі мала місце ще до початку бойових дій, а саме у жовтні, листопаді і грудні 2021 року. Наявність відкритих виконавчих проваджень щодо боржника ДСП «Північна Пуща» не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, враховуючи також те, що більшість з них пов`язані із порушенням трудових прав працівників підприємства - несвоєчасною виплатою заробітної плати. Відповідно відсутні підстави стверджувати, що відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці.

У частині першійстатті 13 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини другоїстатті 264 ЦПК Українипри ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 , від імені якого діяла представник адвокат Климчук В.В., у своїй позовній заяві просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 травня 2024 року по 10 вересня 2024 року в розмірі 180421 гривня 56 копійок.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України«Про оплатупраці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КабінетуМіністрів Українивід 08лютого 1995року №100 (далі - Порядок).

Абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та

умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати.

За змістом пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацами першим, четвертим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

У пункті 6постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з довідкою відповідача розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 1366,83 гривень (а.с.14).

Кількість робочих днів за період з 02 травня 2024 року по 10 вересня 2024 року згідно з графіком № 6 роботи персоналу ДСП «Північна Пуща» ( вахта № 1) за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 складає 71 робочий день ( а.с. 16).

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 97044,93 гривень ( 1366,83 гривень х 71 робочий день).

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас, у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третястатті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відшкодування, передбаченестаттею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК Українитака спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченомустаттею 117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України, при цьому незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду № 761/9584/15-ц від 26 червня 2019 року.

Верховним Судом було вироблено підхід, при якому, зменшуючи розмір відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП, необхідно враховувати: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 754/9761/21 (провадження № 61-11081св23) та від 04 квітня 2024 року у справі №201/8088/21 (провадження № 61-5189св23).

Враховуючи фінансовий стан підприємства, справедливий та розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця, період прострочення виплати такої заборгованості, який є тривалим (з жовтня 2021 року і станом на час розгляду справи заборгованість не була виплачена), суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачу виплат має дорівнюватирозміру заборгованостіпо заробітнійплаті призвільненні позивача.

За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 50495 гривень 31 копійку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за один місяць.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 133ЦПКУкраїни до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137ЦПКУкраїни витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у пункті 3 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 141ЦПКУкраїни при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судом встановлено, що адвокат Климчук В.В. надавала позивачу ОСОБА_1 професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правової допомоги № 2-07-24-Ц від 15 липня 2024 року (а. с. 17-19).

Як вбачається з пункту 1.1. договору, предметом договору є забезпечення реалізації прав та законних інтересів клієнта щодо захисту трудових прав, порушених ДСП «Північна Пуща».

За змістом пункту 1.2. договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами. Обсяг робіт за договором визначено додатком 2.

Відповідно до пункту 3.1. договору клієнт зобов`язується, зокрема своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість отриманих послуг за договором.

Згідно з пунктом 4.1. договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.

За змістом пункту 4.3. договору сторони узгодили, що вартість послуг адвоката становить 8000 гривень.

Пунктами 4.6, 4.7., 4.9. договору передбачено, що факт виконаних робіт (наданих послуг) підтверджується актом виконаних робіт(наданих послуг), що є додатком 3 до цього договору. Підставою для сплати гонорару є рахунок фактура. Гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок адвоката.

Згідно з Актом наданих послуг від 10 вересня 2024 року, який є додатком 3 до договору № 2-07-24-Ц від 15.0.2024, адвокат на виконання договору № 2-07-24-Ц від 15.07.2024 передав, а клієнт прийняв наступні послуги: зустрічі з клієнтом, надання консультацій щодо предмету звернення; вивчення наданих клієнтом документів, нормативних актів та матеріалів судової практики щодо предмету звернення, збирання доказів (надіслання адвокатських запитів); складання позовної заяви, оформлення додатків до неї (в т.ч. послуги друку, ксерокопіювання, засвідчення копій документів), подача документів до суду. Загальна вартість послуг адвоката складає 8000,00 гривень. Підписанням цього Акту клієнт підтверджує факт належного отримання послуг відповідно до положень Договору № 2-07-24-Ц від 15 липня 2024 року, а також того, що не має претензій до адвоката стосовно отриманих від нього послуг, вказаних в цьому Акті (а. с. 20).

Як зазначено у рахунку-фактурі № 2-07-24-Ц від 15 липня 2024 року, загальна вартість послуг, наданих адвокатом Климчук В.В. за договором про надання правової допомоги № 2-07-24-Ц від 15.07.2024, складає 8000,00 гривень, яка була сплачена позивачем ОСОБА_1 згідно квитанції АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» № 292210697 від 10 вересня 2024 року (а. с. 20, 21).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи час, затрачений адвокатом Климчук В.В. на надання позивачу консультацій щодо предмету звернення; вивчення наданих клієнтом документів, нормативних актів та матеріалів судової практики щодо предмету звернення, збирання доказів, складання позовної заяви, оформлення додатків до неї, суд вважає, що розмір витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою, в сумі 8 000 гривень є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами у цій справі.

Доводи представника відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, про те, що сума витрат на професійну правничу допомогу позивача неспівмірна складності справи та необхідному обсягу правничої допомоги є необґрунтованими, тому до уваги судом не приймаються.

Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з положень статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи із наступного розрахунку: 100990,62 гривень х 100 %: 230916,87 гривень = 43,73 % (відсоток розміру задоволеного позову); 8000 х 43,73 % :100 % = 3498,40 гривень (сума витрат на професійну правничу допомогу, пропорційна відсотку задоволеного позову).

За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3498 гривень 40 копійок.

За правиламистатті 141 ЦПК України, статей 1-4 Закону України «Про судовий збір»стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір, від сплати якого звільнений позивач на підставі пункту 1 частини першої статті 5Закону України«Про судовийзбір» за позовну вимогу щодо стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 1211,20 гривень.

З урахуванням часткового задоволення позову стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по оплаті судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні пропорційно до задоволеної цієї частини позовних вимог, виходячи з наступного розрахунку: 50495,31 гривень х 100: 180421,56 гривень = 27,99 % (відсоток розміру задоволеного позову в частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні); 1804,22 гривень ( сума судового збору, сплачена позивачем за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) х 27,99 % :100 % = 505 гривень (сума судових витрат по оплаті судового збору, пропорційна відсотку задоволеного позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні).

На підставі викладеного, керуючись статтями258-259,263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 50495 гривень 31 копійку без утримання із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 50495 гривень 31 копійку з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частиністягнення заборгованостііз заробітноїплати за одинмісяць.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 505 гривень та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3498 гривень 40 копійок.

Стягнути з Державного спеціалізованогопідприємства «ПівнічнаПуща» на користь держави судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне спеціалізоване підприємство «Північна Пуща», код ЄДРПОУ 40247540, місцезнаходження: Київська область, Іванківський район, місто Чорнобиль, вулиця Леніна, 148.

Повне рішення суду складено 23 грудня 2024 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька