Рішення

від 17.12.2024 по справі 379/1509/23

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/1509/23

Провадження № 2/379/33/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17 грудня 2024 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Разгуляєвої О.В.,

при секретарі Мовчан М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

У С Т А Н О В И В:

До Таращанського районного суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 59 000,00 грн, процентів від суми позики в сумі 3450,00 грн, три відсотків річних в сумі 998,47 грн, встановлений індекс інфляції 1035,00 грн та понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що між ним та відповідачем по справі 19.01.2023 року було укладено договір позики, що стверджується укладеною розпискою. Згідно договору позивач передав, а відповідач отримав 69 000,00 грн із зобов`язанням повернути зазначену суму повністю до 01.04.2023.

В зв`язку з тим, що відповідачем борг повернуто лише частково в сумі 10000,00 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2023 головуючим суддею визначено суддю Музиченко О.О.

Ухвалою суду від 20.10.2023 провадження у даній справі відкрито.

Відповідно до зборів суддів Таращанського районного суду Київської області від 21.10.2024 прийнято рішення щодо повторного автоматизованого розподілу судових справ судді Музиченко О.О., що стало підставою для винесення керівником апарату суду Розпорядження № 24 від 22.10.2024 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 року, головуючим суддею у вказаній справі визначеного суддю Разгуляєву О.В.

Ухвалою суду від 04 листопада 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належно, подали до суду заяву з проханням розглянути справу за відсутності позивача та представника позивача на підставі наявних у матеріалів справи документів та задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позов не надавав.

Клопотань про проведення почеркознавчої експертизи відповідачем не заявлялось.

Відповідач не оспорює умови договору, отже діє презумпція правочину

Враховуючи позицію позивача, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

З долученої до матеріалів справи оригіналу розписки вбачається, що 19.01.2023 ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_3 69000,00 грн, які зобов`язувався повернути до 01.04.2023 року (а.с. 57).

Законні вимоги позивача відповідачем про повернення боргу були проігноровані та виконані лише частково, а саме відповідачем було сплачено 10000,00 грн 23.06.2023 року.

Позивачем, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання зі сплати позики в сумі 69 000,00 грн, було нараховано проценти від суми позики на рівні облікової ставки НБУ за період з 19.01.2023 по 01.04.2023 року (73 дні) 69000,00*25%*73/365=3450 гривень; 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦКУ за період з 02.04.2023 по 22.06.2023 (82 дні) 69000,00*3%*82/365=465,04 грн; за період з 23.06.2023 по 10.10.2023 (110 днів), сума становила 59000,00*3%*110/365=533,43 грн; розмір інфляційних втрат з квітня по червень 2023 року 69000*1,002*1,005*1,008=1,015 (індекс інфляції з квітня по червень 2023 року), що становить 1035,00 грн, всього: 64483,47 грн.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання за договором позики, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

В зв`язку з тим, що відповідач в добровільному порядку грошове зобов`язання не виконав, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто, ухилившись від повернення в зазначений строк, суми позики, відповідач порушив зобов`язання за даним договором.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

В постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц, викладено висновки про правильне застосування норм права, згідно з якими за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для задоволення позову.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника

Розписка про отримання в борг грошових коштів за своєю суттю є письмовим документом, який видається боржником кредитору, підтверджуючи як укладення договору, так і його умови, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Факт передачі позивачем та, відповідно, отримання відповідачем в позику грошових коштів в сумі 69000,00 грн підтверджується письмовим документом розпискою від 19.01.2023, написаною власноруч відповідачем (а.с.57).

Таким чином, юридична природа і характер правовідносин, які склалися між сторонами, з огляду на викладене вище, свідчать, що між сторонами 19.01.2023 був укладений саме договір позики.

Складаючи вказану розписку і підписуючи її, відповідач тим самим взяв на себе зобов`язання повернути кошти.

Такий висновок випливає з реальності укладеного між сторонами договору та положень вищенаведеної статті 1049 ЦК України щодо обов`язку позичальника повернути позикодавцеві передану йому позику. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Як вбачається із умов договору позики від 19.01.2023, укладеного між сторонами, факт одержання позики підтверджується борговою розпискою, власноручно написаною та підписаною позичальником в момент передачі їй суми позики (а.с.57).

Розписка посвідчена діловодом ОСОБА_4 .

Текст розписки про отримання позики містить інформацію про те, що позичальник ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в борг в загальній сумі 69000,00 грн., тобто в день складання цієї розписки, тобто саме в момент підписання договору позики і зобов`язується повернути грошові кошти не пізніше 01.04.2023 року.

Таким чином, указана боргова розписка підтверджує, як факт укладення договору позики та зміст умов цього договору, так і факт отримання позичальником від позивача грошової суми та обов`язок її повернути.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 січня 2019 року при розгляді справи № 388/1354/17-ц (провадження № 61-45859св18), у якому зазначено, що письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до статті 204ЦК України вчинений сторонами правочин є дійсним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, тоді як обов`язок щодо спростування презумпції правомірності правочину покладається на відповідача.

Під час розгляду цієї справи, відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували, що він не складав та не підписував розписку, датовану 19.01.2023, та не долучив доказів, які б підтвердили, що останній позику повернув.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, порушені права позивача підлягають захисту в судовому порядку шляхом задоволення даного позову.

За ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в розмірі 64483,47 грн, яка складається з основної суми боргу в розмірі 59000,00 грн, 3% річних в розмірі 998,47 грн, боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 1035,00 грн та відсотки за користування позикою в розмірі 3450,00 грн.

За змістом ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами, в порядку ст.ст. 76-83 ЦПК України.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги № 27/09-2023-5 від 27.09.2023 року та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1474702 від 09.10.2023 року адвокат Дяченко А.М. АО «Міжнародна адвокатська компанія «ПРОТЕКТА» надає правову допомогу ОСОБА_1 у Таращанському районному суді Київської області (а.с. 10-11, 12,13).

Згідно розрахунку судових витрат від 10.10.2023 року орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які очікує понести позивач у зв`язку з розглядом справи становить 36474,17 грн (а.с. 7).

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи, складності справи та виконаних адвокатом робіт по даній справі.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги складність справи та виконані адвокатом роботи по даній справі, витрачений ним час, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача витрат понесених ним на оплату послуг за представництво адвокатом інтересів клієнта у суді першої інстанції в сумі 5000,00 грн.

Крім цього, відповідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073,60 грн на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 15, 60, 208, 209, 212-215, 218, 141 ЦПК України, ст.ст. 534, 536, 625, 1046-1051 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) борг за позикою - 59000,00грн, 3 % річних - 998,47грн, відсотки за користування позикою - 3450,00грн, інфляційні втрати - 1035,00грн, всього 64483,47грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) 1073,60грн. витрат зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено та підписано 20.12.2024 року.

Головуючий:О. В. Разгуляєва