Рішення

від 19.12.2024 по справі 381/5134/24

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2-а/381/42/24

381/5134/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Фастів Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кишеня В.С. звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), в якій просив суд визнати протиправною та скасувати постанову № 1999 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1КУпАП від 19.10.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Також, просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою від 19.10.2024 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 гривень. Підставою для притягнення до відповідальності є твердження, що позивач відмовився від проходження медичного огляду та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішенням військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки 19.10.2024 він був зупинений особами, які представилися працівниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та вручили йому повістку на проходження ВЛК. Враховуючи, що повістка була видана на той самий день, та при цьому з`явитися необхідно було до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому позивач на обліку не перебуває, а також беручи до уваги відсутність у нього при собі необхідних медичних документів, які підтверджують його проблеми зі здоров`ям, він попросив надати йому можливість підготуватися до проходження ВЛК та надати всю необхідну медичну документацію. Від проходження медичного огляду позивач не відмовлявся.

Через те, що позивач отримав повістку у той самий день, в який йому вже належало з`явитись до ТЦК та СП, він не пройшов медичний огляд, від проходження якого він не відмовлявся, а лише просив надати йому час, щоб зібрати усі необхідні медичні висновки, які підтверджують його діагноз.

Також, сторона позивача зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не складався та позивачеві не вручався. Начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 виписав постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 17000 грн., що є порушенням вимог КУпАП.

Тому, сторона позивача вважає, що відповідач стосовно позивача вчинив протиправні дії, які полягають в зловживанні посадовим становищем, а саме в завідомо неправомірному притягненні до адміністративної відповідальності, а тому у позивача виникла необхідність звернутись за захистом своїх порушених прав до суду.

Ухвалою суду від 05 листопада 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15.11.2024 відповідачем подані пояснення відповідно до яких проти позову заперечували, так як вважають, що відповідно статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням ВЛК чи відповідного районного (міського) ТЦК та СП.

Відповідно даних АІТС «Оберіг» ОСОБА_3 не перебуває на військовому облікувійськовозобов`язаниху жодному ТЦК та СП, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не має, дані про проходження огляду ВЛК відсутні.

Відповідно до вимог п. 81 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, військовозобов`язаного ОСОБА_1 19.10.2024 взято на військових облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 та вручена повістка та направлення на ВЛК для проходження медичного огляду. Від підпису про отримання повістки та направлення на ВЛК ОСОБА_1 в присутності свідків відмовився, про що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 складено акт.

У відповідності до ст. 7, 256 КУпАП, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 у присутності ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення від 19.10.2024, роз`яснено позивачу права та обов`язки, які зазначені в ст. 268 КУпАП та у відповідності до частини 2 ст. 254 КУпАП. У відповідності до ч. 3 ст. 256 КУпАП уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 у присутності ОСОБА_1 та свідків до протоколу внесено відповідний запис про відмову від надання пояснень по суті правопорушення, та отримання другого примірника протоколу.

Зважаючи на вище викладене, після встановлення всіх обставин справи у відповідності до статей 7, 235, 278 та 283 КУпАП відносно ОСОБА_1 винесена постанова № 1999 від 19.10.2024.

Відповідач у судове засідання не з`явився, в своїх поясненнях просив розглянути справу без присутності їхнього представника у зв`язку з необхідністю постійного юридичного супроводу мобілізаційних заходів, проти позовних вимог заперечують.

За умовами ч. 1 та ч. 3 ст. 194 КАС України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 19.10.2024 він був зупинений особами, які представилися працівниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та вручили йому повістку на проходження ВЛК.

Підставою для притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 210 -1 КУпАп є те, що позивач відмовився від проходження медичного огляду та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішенням військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: порушені вимоги ч. 1 та 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,

19 жовтня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № 2001 відповідно до якої ОСОБА_1 притягнутодо адміністративноївідповідальності зач.3ст.210-1КУпАП танакладено адміністративнестягнення увиді штрафув розмірі17000гривень.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 порушені вимоги ч. 1 та 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: відмова від проходження медичного огляду та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішенням військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 3 ст. 22Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в тому числі вчинене у особливий період.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Згідно зі ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації в особливий період, що затверджений Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 встановлено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою, зокрема проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

З вищевикладеного слідує, що обов`язок військовозобов`язаного прибувати до ТЦК та СП (зокрема і для проходження ВЛК) виникає лише після виклику (отримання повістки), а не за власним бажанням, наприклад, через відсутність у військово- обліковому документі відомостей про результати ВЛК.

Пунктом 40 Постанови № 560 передбачено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським. Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі вручення повістки є особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки (п. 41 Постанови № 560).

Тобто, у даному випадку, окрім самої повістки та акта відмови позивача від її отримання (додаток 2 до Постанови № 560), також відсутні обов`язкові фото-та відеодокази вручення повістки.

З матеріалів справи вбачається, що, ймовірна повістка виписана день у день -19.10.2024 з різницею у три хвилини від моменту вручення до часу прибуття на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В той час, як п. 24 Постанови № 560 передбачено, що у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або будь-яким іншим способом з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Тобто, протокол про адміністративне правопорушення не міг бути складений раніше 25.10.2024, оскільки ще не спливли строки повідомлення військовозобов`язаним про поважність причин свого неприбуття за повісткою.

Крім цього, метою виклику за згаданою повісткою було лише уточнення облікових даних та визначення призначення на особливий період, а не проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відтак позивача не могло бути притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову від проходження медичного огляду згідно з рішенням ВЛК через відсутність у нього такого обов`язку.

У день винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності протокол про адміністративне правопорушення при ньому не складався, права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, йому ніхто не роз`яснював, від отримання копії протоколу він не відмовлявся. Позивачу було надано лише копію постанови про адміністративне правопорушення, яку надалі оскаржив до суду.

За приписами ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання: при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо по володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Тобто особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Відповідно до статті 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в гой же строк. Це право є гарантією реалізації інших прав на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Суд констатує, що у даному випадку такої можливості позивачу надано не було.

Постанову було винесено відразу у день його зупинки та перевірки документів, у зв`язку із чим він не міг скористатися своїми правами, передбаченими Конституцією України та КУпАП, зокрема, подавати заперечення, звернутися за правничою допомогою до адвоката.

Зазначені обставини вказують на нівелювання процесуальних прав позивача та на порушення процедури розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови та є самостійною, безумовною підставою для її скасування.

З огляду на зазначене, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначених вище обставин та досліджених доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє обґрунтування, а тому підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 246 ч. 5 п. 2 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду, зокрема, позовної заяви.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 вказала на те, що судовий збір за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.

Щодо стягнення витрат на професійну допомогу у розмірі 45000 гривень, то суд дійшов наступних висновків.

Договір про надання правничої допомоги стосується надання позивачу юридичних послуг у т.ч. у суді.

Відповідно до акту наданих послуг від 28.10.2024 б/н позивачу надані адвокатські послуги на суму 35000 гривень та згідно квитанції позивач перерахував за послуги адвокат 5000 гривень. (а.с.32-33).

Суд зазначає, що критерії співмірності, пропорційності, обґрунтованості, розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката сформульовані законодавцем у положеннях ч.5 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України.

Тому, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, п.9 ч.3 ст.2, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.8 ст.139, ч.9 ст.139 КАС України, на зміст складових елементів верховенства права та неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони (у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи);

5) пов`язаністю витрат з розглядом справи (тобто об`єктивною і неминучою вимушеністю);

6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін (у тому числі чи міг результат вирішення справи вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес);

7) поведінкою сторони під час розгляду справи;

8) причиною виникнення спору;

9) результатом розв`язання спору.

При цьому, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги, такі висновки додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №910/12876/19:

1) Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002р. «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно);

2) При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Також у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №380/3142/20 викладено такі правові висновки:

1) в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором;

2) розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо;

3) Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат;

4) у силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою;

5) Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;

6) при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Окрім того, за правовими висновками постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року у справі №820/479/18 документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, але суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, у силу п.9 ч.3 ст.2 та ч.5 ст.242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу конкретного розміру гонорару адвоката (у тому числі і фіксованого розміру гонорару адвоката) за представництво інтересів у суді або досягнення домовленості з приводу обчислення розміру гонорару за іншими складовими не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді обтяження іншої сторони обов`язком відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.8 ст.139, ч.9 ст.139 КАС України безвідносно до виконання учасником справи вимог ч.6 ст.134 та ч.7 ст.134 КАС України, позаяк протилежне тлумачення змісту наведених норм закону явно та очевидно суперечить такому складовому елементу верховенства права як справедливість.

Таке тлумачення змісту наведених норм права повністю корелюється із правовими висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Вирішуючи питання співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зважає, що спір не є складним як за обсягом доказів, так і за природою суджень суб`єкта владних повноважень, котрі були покладені в основу заявленої до суду вимоги

Причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об`єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з`ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб`єкта владних повноважень.

Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання.

З урахуванням зазначеного, та за наслідками оцінки співмірності заявленого адвокатом розміру відшкодування витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних ним робіт (складання позовної заяви), суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача частини заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 255, 2565, 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 4, 12, 46, 72, 77, 229, 241-256, 257, 286 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнах.: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнах.: АДРЕСА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнах.: АДРЕСА_2 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - задовольнити частково.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1999 від 19.10.2024, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 , сплачений ним судовий збір у розмірі 605,60 гривень та витрати на професійну допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.М.Ковалевська