Рішення

від 11.12.2024 по справі 381/4831/23

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/233/24

381/4831/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретарів судових засідань : Кавунець А.Р., Омельчук С.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2024 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області звернувся позивач ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 червня 1997 року. Від спільного подружнього життя мають сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно рішення суду від 19.11.2021 шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано. Після розірвання шлюбу син ОСОБА_3 залишився проживати з батьком, тобто позивачем у справі, який займається його вихованням та утриманням. Матір дитини ОСОБА_2 не виконує належним чином своїх батьківських обов`язків та взагалі не приймає участі у вихованні та повноцінному розвитку сина. Відповідач здійснює виплату грошової допомоги на дитину у вигляді частини від заробітної плати, інша фінансова допомога відсутня. Позивач має власне житло по АДРЕСА_2 , матеріально забезпечений так як отримує гідну пенсію, а також, ще працює. На даний час, проживає з сином у будинку з усіма зручностями, де зроблений ремонт, є меблі, побутова техніка, син має власну кімнату, забезпечений всіма необхідними речами, комп`ютерною технікою, харчуванням, належним доглядом. Позивач зазначає, що перешкод у спілкуванні сина з матір`ю ніколи не чинив. Враховуючи наведене, позивач проживає з сином ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 , створивши н6алежні умови для проживання дитини, позитивно характеризується, піклується про здоров`я сина, забезпечує його всім необхідним, тому виходячи з балансу інтересів батьків та дитини, просив визначити місце проживання сина ОСОБА_3 з ним.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07.11.2023 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого провадження.

04.12.2023 адвокат Олексієнко О.О., який діє в інтересах відповідачки ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та витрати пов`язані з розглядом справи покласти на позивача.

У відзиві представник відповідача-адвокат Олексієнко О.О. посилається на те, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1997 по 2021 рік. Від даного шлюбу мають двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2007 року народження та повнолітню доньку ОСОБА_6 , 1998 року народження. З 28 квітня 2021 року сторони проживають окремо, син ОСОБА_3 залишився зареєстрованим та проживаючим з батьком за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідач проживає зі своєю матір`ю в трьохкімнатній квартирі АДРЕСА_3 . Крім того, відповідач має постійне місце роботи та постійний дохід, за місцем роботи характеризується позитивно. Сторона відповідача зазначає, що наявність у позивача частини власного житла, стабільного доходу і той факт, що син ОСОБА_3 проживає разом з ним, не є достатніми підставами проживання дитини разом з батьком.

Також, адвокат Олексієнко О.О. у відзиві на позовну заяву зазначає, що зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини, щодо місця її проживання. При цьому, той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди, щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір. За встановлених обставин, відсутні підстави вважати, що на даний час звернення позивача ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка тривалий час і так фактично проживає разом з позивачем, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки мати дитини не вимагала від батька змінити місце проживання сина, не порушувала в судовому порядку питання про відібрання дитини у позивача. Тому позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

09 січня 2024 року від адвоката Будової Наталії Миколаївни, яка представляє інтереси позивача ОСОБА_1 до суду подано заяву про уточнення позовних вимог, а саме представник позивача просила визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 15 січня 2024 року продовжено підготовче провадження строком на 30 днів.

18 березня 2024 року судом постановлена ухвала про витребування доказів з медико-генетичного центру ТОВ «МАМА- ПАПА».

Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 20 червня 2024 року витребувано з Органу опіки і піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради матеріали справи для надання висновку про доцільність проживання неповнолітнього ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 .

В судовому представник позивача - адвокат Будова Н.М. позовні вимоги підтримала, надала пояснення згідно змісту позову.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні позов не визнали та заперечували проти задоволення позову у частині визначення місця проживання сина за адресою АДРЕСА_1 та надали пояснення аналогічні відзиву. 11.12.2024 представником відповідача подано до суду заяву про закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю предмету спору та стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 25000 гривень.

Представники третьої особи - Органу опіки і піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради в судовому засіданні надали пояснення та просила прийняти рішення з урахуванням найкращих інтересах дитини сторін.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, представників третьої особи, покази свідків, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 червня 1997 року.

Від спільного подружнього життя мають сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно рішення Фастівського міськрайонного суду від 19.11.2021 шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано.

Після розірвання шлюбу син ОСОБА_3 залишився проживати з батьком за адресою АДРЕСА_4 .

Згідно акту обстеження умов проживання від 14.05.2021 за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с.21).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно виконавчого листа № 2/381//957/21 від 02.08.2021 з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , з 18.05.2021 (а.с.17 т.1).

Відповідач -мати дитини не вимагала від батька змінити місце проживання сина, не порушувала в судовому порядку питання про відібрання дитини у позивача.

Крім цього, мати дитини не заперечує проти визначення місця проживання дитини з батьком.

Проте, відповідач заперечує позов у частині визначення місця проживання сина ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 .

Як вбачається з довідки виконавчого комітету Фастівської міської ради від 25.09.2023 (а.с.19 т.1) позивач разом із сином проживають удвох без реєстрації у будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно акту обстеження умов проживання від 25.09.2023 за адресою АДРЕСА_1 , з квітня 2021 за даною адресою проживає ОСОБА_1 разом із своїм сином ОСОБА_3 . Вихованням та утриманням сина займається батько, Мати ОСОБА_2 у вихованні та утриманні сина участі не приймає, що посвідчено підписами сусідів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та головою вуличного комітету.

Зазначені особи, за клопотанням відповідача на підставі ухвали суду про виклик свідків, на судові виклики не відреагували, жодного разу не з`явились, окрім свідка ОСОБА_14 .

В судовому засіданні 05.09.2024 свідок ОСОБА_14 надала наступні покази, що проживає по сусідству з позивачем ОСОБА_1 та знає, що хлопчик живе весь час за цією адресою по АДРЕСА_1 . Підтвердила, що дійсно це її підпис стоїть в акті обстеження умов проживання позивача. Знає, що сторони не проживають разом з травня 2021 року, умови проживання у позивача з сином нормальні. Дружину позивача вона жодного разу не бачила та взагалі її не знає.

За приписом статті 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись судом.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, при цьому орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання тому з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Судом встановлено, що відповідач сплачує аліменти на дитину у вигляді частини від заробітної плати, заборгованості не має і фактично не заперечує проти проживання сина з батьком.

Позивач має власне житло по АДРЕСА_2 , матеріально забезпечений, отримує гідну пенсію, не працює, позитивно характеризується, піклується про здоров`я сина, забезпечує його всім необхідним.

На даний час, проживає позивач з сином у будинку АДРЕСА_1 , з усіма зручностями, де зроблений ремонт, є меблі, побутова техніка, син має власну кімнату, забезпечений всіма необхідними речами, комп`ютерною технікою, харчуванням, належним доглядом, що підтверджується актом обстеження, а отже створені належні умови для проживання дитини,

В судовому засіданні 05.09.2024 свідок ОСОБА_16 надала наступні покази, що вона є матір`ю позивача. Син з дружиною прожили у шлюбі 24 роки, сину ОСОБА_3 вже скоро 17 років, зі слів ОСОБА_3 відомо, що йому подобається проживати разом з батьком, вони разом проживають десь приблизь що три роки, що дитина любить більше батька ніж матір. Чи приходила мати - не відомо і не бачила її.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні 17.10.2024 року надала наступні покази. Працює вчителем в школі де навчається ОСОБА_3 . Позивач прийшов до школи і почав розповідати, що вони з дружиною розлучаються, розповідав про непорядність дружини. Стосовно ОСОБА_3 , то він пропускав уроки ще і тоді, коли сторони були у шлюбі, батько це ніяк не пояснював. Пропуски були без причин. Відомо, що дитина проживає з батьком і на заваді цьому ніхто не стоїть.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду від 20.06.2024 було витребувано у органу опіки і піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради усі наявні матеріали, які були підготовлені для надання висновку про доцільність проживання дитини з батьком.

На виконання даної ухвали, заінтересованою особою 24.07.2024 було подано до суду витребувані документи, які були досліджені судом (а.с.83-101 т.2).

Крім цього, у судовому засіданні представники заінтересованої особи суду зазначили, що попереднього звернення позивача та сина сторін до органу опіки з приводу вирішення даного питання не було, а тому, з урахуванням того, що дитина сторін -син ОСОБА_3 , 2007 року народження має повних шістнадцять року, він згідно вимог Сімейного кодексу має сам вирішувати з ким з батьків йому проживати. З урахуванням зазначених обставин орган опіки не може надати висновку про доцільність чи недоцільність місця проживання дитини з одним із батьків.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

З матеріалів справи вбачається та встановлено у ході судового розгляду справи, має місце стійкий особистий конфлікт між колишнім подружжям, проте не вбачається конфлікту щодо існуючих прав та обов`язків обох батьків по відношенню до неповнолітньої дитини та їх реалізації.

За змістом ч. 3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

В судовому засіданні 05.09.2024 була з`ясована думка дитини - неповнолітнього ОСОБА_3 , який зазначив, що після того як батьки розлучилися, він залишився проживати з батьком. По АДРЕСА_1 , проживають близько трьох років. Мати протягом трьох років навіть на день народження не вітала, прислала тільки смс. Тато виховує гарно і в усьому підтримує. Мама з ним не спілкується. Йому відомо про позов батька до суду і він підтримує батька. Пояснює, що мати сама з ним не спілкується. Єгор розповів, що зареєстрований по АДРЕСА_2 , але там умови не дуже гарні, оскільки відсутні зручності і немає власної кімнати. На запитання третьої особи, якщо б батьки проживали разом чи любив би він матір, сказав, що ні, так як вона його в дитинстві била і не мала до нього поваги.

Проте, у даному випадку, дитина сторін -син ОСОБА_3 , не є малолітньою дитиною, на дату судового розгляду має неповних сімнадцять років, а отже є неповнолітньою особою, і в розумінні ч. 3 ст. 160 СК України, оскільки батьки проживають окремо, має законні підстави для самостійного визначення свого місця проживання.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Крім цього, місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Враховуючи викладене та з урахуванням думки неповнолітньої дитини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визначення місця проживання дитини з батьком без зазначення конкретної адреси такого місця проживання, оскільки законодавець передбачив альтернативне вирішення такого питання судом.

Щодо клопотання сторони відповідача про закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання. Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язком батьків утримувати дитину.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі N 686/20582/19, провадження N 61-1807св20, в якій Верховний Суд дійшов висновку про те, що предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі.

З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі N 13/51-04, провадженняN 12-67гс19, слід відступити від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: зокрема: Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справіN 686/20582/19, провадження N 61-1807св20 конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного та беручи до уваги, що у даному випадку стороною відповідача було подано відзив на позовну заяву, висловлена позиція про визнання позову у частині визначення місця проживання дитини з батьком та надання відповідачем доказів на спростування позиції позивача у ході судового розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що предмет спору не був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом судового рішення, відсутні підстави для закриття провадження по справі.

Судові витрати суд визначає з урахуванням принципу розумності та вимог п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог і вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 27, 60, 77-83, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, ст.19, 141, 160,161 СК України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, Висновок Великої Палати Верховного Суду застосуваний у постанові від 26 червня 2019 року у справі N 13/51-04, суд,

УХВАЛИВ:

ПозовОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки і піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення місця проживання дитини задовольнити частково.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Олексієнко О.О. про закриття провадження по справі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч ) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23.12.2024.

Суддя Л.М.Ковалевська