Рішення

від 04.12.2024 по справі 180/342/24

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №180/342/24

Провадження №2/534/244/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. Горішні Плавні

Комсомольський міський суд Полтавської області у складі: головуючого судді Комарової Д.Ю., за участі: секретаря судового засідання Лук`янчикової О.А., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи служби у справах дітей Марганецької міської ради Дніпропетровської області Дзябенко С.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Марганецької міської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявлені вимоги мотивує ухиленням відповідача від виконання батьківських обов`язків з виховання та утримання дитини.

Ухвалою суду від 17.06.2024 за згаданою позовною заявою відкрито провадження у справі з призначенням справи до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.08.2024 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги позивача не визнає та просить відмовити ОСОБА_1 у їх задоволенні.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на задоволенні позову наполягала. Пояснила, що батько дитини не сплачує аліменти з 2017 року, життям доньки не цікавиться, школу не відвідує. Відповідач ОСОБА_2 самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, взагалі не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, не приймає участі у її вихованні.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що певний час дійсно не виконував своїх батьківських обов`язків. Проте, причини з яких це відбувалось, перестали існувати, наразі він бажає піклуватись про дитину, утримувати її та займатися вихованням доньки. Підтвердив, що дійсно тривалий час не сплачував аліменти на дитину, але зазначає, що заборгованість по аліментам, яка виникла у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем та проблемами зі здоров`ям, буде поступового погашатися. ОСОБА_2 має бажання підтримувати зв`язок з донькою, але враховуючи воєнний стан, територіальну віддаленість місця проживання з дитиною та особисті конфліктні стосунки з позивачкою, налагодити постійний зв`язок наразі проблематично.

Окрім того, відповідач ОСОБА_2 повідомив, що постійно відвідує церкву християн віри Євангельської (Релігійна організація «Релігійна громада християн віри Євангельської» Благовістя «м. Полтави» ) та є служителем. Постійно спілкується з дітьми, які приходять на служіння до храму.

Отже, незважаючи на складні життєві обставини, він змінив свою поведінку, спиртні напої та наркотичні засоби зараз не вживає, влаштувався на роботу, періодично спілкується з доньокою через мессенджер.

Запевнив суд, що в майбутньому на належному рівні буде піклуватися про здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток своєї доньки та створювати належні умови для її проживання.

Представник органу опіки та піклування Дзябенко С.І., пояснила, що ОСОБА_2 не бере участі у вихованні та навчанні дитини, не спілкується з вчителем, не забирає дитину додому, не бере участь у батьківських зборах. ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів, з дитиною не проживає та участі у вихованні дитини вже майже 8 рокуів не приймає. З пояснень сусідів з`ясовано, що дитина проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , яка займається її вихованням самостійно. Батька ОСОБА_2 сусіди взагалі ніколи не бачили. Позов ОСОБА_1 просила задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши надані письмові докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Марганець Дніпропетровської області народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.4).

Згідно копії довідки № 218 від 13.11.2023, виданої директором Марганецької початкової школи № 8 Марганецької міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у Марганецькій початковій школі № 8 у 3 класі. Зі слів матері, батько ОСОБА_2 з ними не проживає, участі у вихованні доньки не приймає. За час навчання ОСОБА_3 у школі, батько не спілкується з вчителем, не забирає дитину додому, не бере участь у батьківських зборах. (а.с.11).

Згідно розрахунку зі сплати аліментів, виданого Горішньоплавнівським міським ВДВС, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , 2015 року народження, за період з квітня 2017 року по жовтень 2023 року складає 272 222 грн 00 коп (а.с.5).

До відзиву було додано докази поступової сплати аліментів ОСОБА_2 , з яких вбачається, що відповідач намагається матеріально забезпечувати свою доньку ОСОБА_3 (а.с.52-56).

Відповідно до висновку виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області від 06.02.2024 № 15/20-240, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування Марганецької міської ради, розглянувши перелік документів щодо підтвердження факту неналежного виконання батьківських обов`язків з боку ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме інформації з Марганецької початкової школи № 8, довідки управителя ОСББ «Лермонтова 25» ОСОБА_2 вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Отже, при визначенні доцільності застосування такої виключної міри як позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , виконавчий комітет Марганецької міської ради Дніпропетровської області керувався лише інформацією зі школи, ОСББ та ВДВС. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, враховуючи воєнний стан, ОСОБА_2 позбавлений можливості забирати дитину зі школи, відвідувати батьківські збори, про що зазначену у висновку про доцільність позбавлення батьківських прав.

Крім того, при складенні висновку були опитані сусіди, які повідомили, що мати ОСОБА_3 (позивач у справ) самостійно виховує дитину. Суд критично ставиться до таких показань.

Крім того, у висновку відсутня будь-яка інформація, чи запрошували ОСОБА_2 на засідання з вирішення питання про доцільність позбавлення його батьківських прав, чи з`ясовувалась його думка та ставлення до виконання батьківських обов`язків, причини, з яких виникла заборгованість зі сплати аліментів.

Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Враховуючи зазначене, суд не бере зазначений висновок виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області до уваги.

З характеристики ОСОБА_2 , наданої релігійною організацією «Релігійна громада християн віри Євангельської» Благовістя «м. Полтави» від 24.07.2024 вбачається, що ОСОБА_2 працелюбний, активно приймає участь в роботі церкви, дійсно хоче допомагати іншим змінити своє життя і відновити свою особистість.

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, сім`ї.

За змістом ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Так, у відповідності до ст.ст.150, 151 Сімейного кодексу України (далі - СК України) первинний і головний обов`язок по вихованню дитини покладається на її батьків. Передача дитини на виховання іншим фізичним чи юридичним особам не звільняє батьків від обов`язку піклуватися про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та проживання малолітньої дитини з ними, вправі вимагати повернення дитини до себе.

Відповідно до ч.1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Згідно з вимогами ч.1 та 2 ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав, виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною 4 ст.155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.

Позивач в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, посилається на те, що відповідач життям дочки не цікавиться, не відвідує її вдома. Аліменти з квітня 2017 року взагалі не платив, ніякої матеріальної допомоги на утримання доньки не надавав і не надає, однак в судовому засіданні так і не було встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Не підтверджено належними доказами те, що до відповідача застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Умовою для встановлення ухилення від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

Суд знову підкреслює, що тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Самі по собі встановлені судами факти, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, й у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

При цьому, суд ще раз наголошує, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав не є обов`язковим для суду, від цього висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом на рівні з іншими доказами.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позивач в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, послалася на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, пов`язаних з вихованням дитини, а саме: не цікавиться дитиною, не піклується про неї, не приймає участі у її вихованні та не утримує її.

Суд в черговий раз наголошує, що ухиленням від виконання обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена положеннями п.2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно своєї дочки в матеріалах справи відсутні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 243/13192/19-ц вказав на відсутність підстав для позбавлення батька батьківських прав, оскільки він, в силу своїх можливостей, намагається піклуватися про дітей.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі справа № 753/2025/19 вказав, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав свідчить про інтерес батька до дитини.

У даному випадку відповідач ОСОБА_2 з`являвся у суд у кожне судове засідання, категорично заперечував проти задоволення позовних вимог, надав докази, що він налагоджує спілкування зі своє донько., перераховує кошти на її утримання.Отже , незважаючи на попередню поведінку відповідача, зараз ОСОБА_2 проявляє інтерес до своєї дитини, бажає піклуватися про неї, виховувати її та виконувати інші батьківські обов`язки.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно малолітньої доньки є свідомим нехтуванням відповідачем своїми батьківськими обов`язками, не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

З урахуванням наведеного, та здійснюючи захист найвищих інтересів дитини, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку не є доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна.

Керуючись ст.ст. 263,265 ЦПК України , суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Марганецької міської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідач: Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 Служба у справах дітей Марганецької міської ради Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 23928822, адреса місцезнаходження: 53407, Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Єдності, 29-А.

Суддя Д.Ю. Комарова

Повний текст рішення виготовлено 13.12.2024.