Рішення

від 06.12.2024 по справі 570/4003/24

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/4003/24

Номер провадження 2/570/1298/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2024 року Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Голуб І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог вх. 19872 від 19.11.2024 р. просить визнати за нею право власності на земельну ділянку (пай) площею 2.00 га, розташовану на території Корнинської сільської ради, кадастровий номер № 5624685900:03:031:01:0103; та визнати недійсним право власності на земельну ділянку з кадастровим номер № 5624685900:03:031:01:0103 власника Корнинської сільської ради, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2350138456246, номер запису про право власності 41771530, та скасувати державну реєстрацію цієї земельної ділянки.

Вважає, що право власності на зазначену земельну ділянку (пай) належить їй на підставі Державного акта на право приватної власності на землю ІІ-РВ №040365 від 01 жовтня 2004 року та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 437, кадастровий номер № 56:246:859:01:03:031:0002. Право власності на вищезазначену земельну ділянку успадковано після смерті матері ОСОБА_2 , на підставі Державного акту на право постійного користування землею, серія РВ 00281, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 584.

У 2004 році позивачкою були належним чином оформлені усі документи на право власності. Усі роки позивачкою сплачувався земельний податок, про що свідчить Лист - відповідь Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату земельного податку у період з 01.01. 2018 по 31.12.2023 р.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, відомості про належну позивачці земельну ділянку, кадастровий номер № 56:246:859:01:03:031:0002, згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 01.10.2004 серії ІІ-РВ №040365, виданого на ім`я ОСОБА_1 , не були внесені до Державного реєстру земель та відповідно не перенесені до Державного земельного кадастру. Одночасно її було повідомлено, що на підставі розробленої Рівненською регіональною філією Центру ДЗК Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Корнинської сільської ради для ведення особистого підсобного господарства на території Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5624685900:03:031:01:0103.

У відповіді на запит адвоката Голуб І.Г. відповідач Корнинська сільська рада повідомила, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 18.06.2019 року №1281 у комунальну власність Корнинській сільській раді передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 291,7464 га, в тому числі земельну ділянку площею 2,0000 га, з кадастровим номером 5624685900:03:031:01:0103, з цільовим призначенням: 01.04 для ведення підсобного сільського господарства (рядок № 41 додатку до наказу), що містить відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку (колонка 6 Додатку до Наказу), а саме: Державний акт від 21.08.1995 РВ000281. Копія державного акта на право постійного користування землею серії РВ 000281 від 21.08.1995 додається.

На підставі вищезазначеного Наказу та на підставі розробленої Рівненською регіональною філією Центру ДЗК Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Корнинської сільської ради для ведення особистого підсобного господарства на території Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5624685900:03:031:01:0103.

У вищезазначеній відповіді зазначається, що у Корнинській сільській раді відсутня документація, на підставі якої приймалося розпорядження Голови Рівненської райдержадміністрації від 14.11.2003 №870 та видавався Державний акт на право приватної власності на земельну ділянкудля ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, кадастровий номер № 56:246:859:01:03:031:0002.

Отже, відповідач Корнинська сільська рада не визнає право власності позивачки на зазначену земельну ділянку (пай), чим порушує право останньої, за захистом якого вона звернулася до суду.

Наводить правову позицію Верховного Суду України від 22.05.2013 р. у справі №6-33цс13, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчуюють право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

За правовою позицією ВСУ у постанові від 20.04.2016 р. у справі №6-2824цс15 державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчуюють право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Отже, дійсним для ідентифікації спірної земельної ділянки станом на даний час є кадастровий номер 5624685900:03:031:01:0103.

В судовому засіданні позивачка та її представник адвокат Голуб І.Г. підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.11.2024 року та просять суд їх задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у заяві від 20.11.2024 року просить суд про розгляд справи за відсутності представника Корнинської сільської ради та задоволити позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.11.2024 року.

Вислухавши думку позивачки та її представника суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачці на праві власності належить земельна ділянка (пай) площею 2.00 га, розташована на території Корнинської сільської ради, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю ІІ-РВ №040365 від 01 жовтня 2004 року та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 437, кадастровий номер № 56:246:859:01:03:031:0002. Право власності на вищезазначену земельну ділянку успадковано позивачкою після смерті матері ОСОБА_2 , на підставі Державного акту на право постійного користування землею, серія РВ 00281, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 584.

У 2004 році позивачкою були належним чином оформлені усі документи на право власності, що підтверджується матеріалами справи. Так, позивачкою розроблено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у приватну власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу на території Корнинської сільської ради, затверджений Рівненського філіалу інституту землеустрою від 11.08.2003 № 282-2.

Рішенням Корнинської сільської ради №23 від 09.06.1995 року передано ОСОБА_2 земельну частку 2,00 га, вилучену із землекористування КСТ "Перемога".

ОСОБА_2 21.08.1995 року було видано Державний акт на право постійного користування землею (площа 2,00 га), серія РВ 00281, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 584.

Згідно довідки №198 від 18.11.2002 року, Корнинська сільська рада погодила ОСОБА_1 надання земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки, яка знаходилася у користуванні її матері ОСОБА_2 і після її смерті передана до складу земель запасу за рішенням Корнинської сільської ради №140 від 18.11.1999 р.

Рішенням Корнинської сільської ради №83 від 16.04.2003 року погоджено проект відведення ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2,00 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Корнинської сільської ради.

Розпорядженням голови Рівненської РДА №870 від 14.11.2003, затверджено проект відведення ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2,00 га у приватну власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Корнинської сільської ради; передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ; видати державний акт на право приватної власності.

На підставі Державного акта на право приватної власності на землю ІІ-РВ №040365 від 01 жовтня 2004 року та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 437, кадастровий номер № 56:246:859:01:03:031:0002, позивачка є власником вказаної земельної ділянки.

Позивачкою сплачувався земельний податок, про що свідчить Лист - відповідь Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату земельного податку у період з 01.01. 2018 по 31.12.2023 р.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 29.02.2024 р. №311/0/6-24, відомості про належну позивачці земельну ділянку, кадастровий номер № 56:246:859:01:03:031:0002, згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 01.10.2004 серії ІІ-РВ №040365, виданого на ім`я ОСОБА_1 , не були внесені до Державного реєстру земель та відповідно не перенесені до Державного земельного кадастру. Одночасно було повідомлено, що на підставі розробленої Рівненською регіональною філією Центру ДЗК Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Корнинської сільської ради для ведення особистого підсобного господарства на території Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 5624685900:03:031:01:0103.

У відповіді від 19.04.2024 р. №718/02-12/24 на запит адвоката Голуб І.Г. відповідач Корнинська сільська рада повідомила, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 18.06.2019 року №1281 у комунальну власність Корнинській сільській раді передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 291,7464 га, в тому числі земельну ділянку площею 2,0000 га, з кадастровим номером 5624685900:03:031:01:0103, з цільовим призначенням: 01.04 для ведення підсобного сільського господарства (рядок № 41 додатку до наказу), що містить відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку (колонка 6 Додатку до Наказу), а саме: Державний акт від 21.08.1995 РВ000281. Копія державного акта на право постійного користування землею серії РВ 000281 від 21.08.1995 додається.

Відповідно до ст. 121 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту її державної реєстрації.

Частиною першою статті 182 ЦК України, передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою.

Право власності гарантоване ст. 41 Конституції України і не може бути визнане дійсним чи не дійсним, оскільки як суб`єктивне право є можливістю здійснювати або не здійснювати будь-які дії, що прямо незаборонені законом, у даному випадку - володіти, користуватися і розпоряджатися своїм житлом.

Відповідно до п. 3.1. листа ВССУ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Згідно з вимогами ст. 393 ЦК України, правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном.

За змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом частин першої, третьої та четвертої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Правилами частини першої статті 81 ЗК України визначено такі способи набуття права власності на земельні ділянки: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно зі статтею 90 ЗК України,порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

У частинах другій, третій статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК Української РСР 1990 року, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

На підставі статті 23 цього Кодексу, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

За змістом частини 2 статті 152 ЗК України 2001 року, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Після 02 квітня 2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02квітня 2002 року №449 обов`язковим реквізитом державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою став кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

З 01 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно зі ч. 3ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Зазначені норми права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 2,00 га, що розташована на території Корнинської сільської ради Рівненської області, яка на даний час зареєстрована на праві власності за Корнинською сільською радою, що підтверджує неможливість реєстрації права власності на належну ОСОБА_1 земельну ділянку.

Зазначені обставини дають підстави для висновку про порушення прав позивача на земельну ділянку, право власності на яку вона набула у власність на підставі закону ще в 2004 році, а тому є незаконною передача у комунальну власність та власність Корнинської сільської ради земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 .

Враховуючи, що ніхто не може бути незаконно позбавленим приватної власності, разом із тим, що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку виникло раніше дати винесення спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, суд приходить до висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 1281від 18.06.2019 р. «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», в частині передання земельної ділянки з державної власності у комунальну власність Корнинської сільської ради, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5624685900:03:031:01:0103, площею 2,00 га, порушує право власності ОСОБА_1 на належну їй на праві власності земельну ділянку, тому позов підлягає задоволенню.

У даній справі суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивачки буде саме визнання за нею права власності на земельну ділянку (пай) площею 2,00 га, розташовану на території Корнинської сільської ради, кадастровий номер № 5624685900:03:031:01:0103, визнання недійсним права власності на земельну ділянку з кадастровим номер № 5624685900:03:031:01:0103 Корнинської сільської ради, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2350138456246, номер запису про право власності 41771530, та скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки.

Позивачка звільнена від сплати судового збору як інвалід 1 групи відповідно до ЗУ "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права власності - задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (пай) площею 2,00 га , розташовану на території Корнинської сільської ради, кадастровий номер № 5624685900:03:031:01:0103.

Визнати недійсним право власності на земельну ділянку з кадастровим номер № 5624685900:03:031:01:0103 власника Корнинської сільської ради, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2350138456246, номер запису про право власності 41771530, та скасувати державну реєстрацію цієї земельної ділянки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Сторони справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Корнинська сільська рада Рівненського району Рівненської області, ЄДРПОУ 04387243, адреса місця знаходження: вул. Центральна, буд. 41Б, с. КорнинРівненськийрайон Рівненськаобласть.

Повне судове рішення складено 16.12.2024 р.

Суддя Гнатущенко Ю.В.