Рішення

від 10.12.2024 по справі 638/3883/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/3883/24

Провадження № 2/638/3309/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Рудської В.П.,

представників позивача Мельничук О.А., Богатирьової О.К.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Кушнаренко Л.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні залисудових засіданьДзержинського районногосуду м.Харковав порядкузагального позовного провадження цивільну справу за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова до ОСОБА_2 , третя особа Харківська митниця про стягнення збитків, завданих кримінальним правопорушенням, -

встановив:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова в інтересах Харківської митниці із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Харківської митниці збитки, завдані кримінальним правопорушенням у розмірі 4457066 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м.Харкові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, проводилось досудове розслідування у криміналльному провадженні №62019170000000021 від 11.01.219 року за ч.2 ст.367 КК України за фактом неналежного виконання упродовж 2018 року службових обов`язків службовими особами Державної митної служби України через несумлінне ставлення до них, усупереч вимогам Митного кодексу України, під час здійснення контролю правильності визначення коду товару імпортованого ТОВ «Ваміп Сервіс», що призвело до тяжких наслідків, заподіяних державі в особі Харківської митниці ДФС у вигляді ненадходження фіскальних платежів у особливо великих розмірах. Під час досудового розслідування встановлено, що головний державний інспектор митного поста «Харків-центральний» Харківської митниці ДФС ОСОБА_2 упродовж 2018 року допустив неналежне викогнання своїх службових обов`язків під час митного оформлення товару в режимі «Імпарт» по митним деклараціям та здійснення митної формальності контроль правильності класифікації товару «Розчинники складні органічні, для видалення фарб та лаків»: - Інгібітор видалення відкладень КЗ + загальною вагою 340 т., ввезеного на митну територію України ТОВ «Ваміп Сервіс» без сплати обов`язкових митних платежів на загальну суму 4457066 гривень. Під час досудового розслідування слідчим 03.06.2021 року повідомлено про підозру ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України. Постановою старшого слідчого СВ ТУ ДБР у м.Полтаві від 24.06.2020 року Слобожанську митницю Держмитслужби залучено як потерпілу особу від зазначеного кримінального правопорушення. Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 направлено до Дзержинського районного суду м.Харкова. Процесуальним керівником у кримінальному провадженні було заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі Слобожанської митниці Держмитслужби про стягнення з обвинуваченого майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в розмірі 4457066 гривень. Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 28.09.2023 року у справі №638/11316/19 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності в частині вчинення кримінального правопорушення злочину, передбаченого ст.367 ч.2 КК України у кримінальному провадженні №62021170020000188 від 02.06.2021 року, кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, цивільний позов до ОСОБА_2 залишено без розгляду, роз`яснивши прокурору право пред`явлення його до суду в порядку цивільного судочинства. Вказана ухвала суду набрала законної сили 06.10.2023 року.

Також зазначає, що Харківська митниця є органом державної влади, уповноваженим на захист інтересів держави у спірних правовідносинах. Окружною прокуратурою відповідно до вимог ст.23 закону України «Про прокуратуру» направлено лист до Харківської митниці від 23.11.2023 року за №55-104-6644вих-23 з проханням повідомити чи вживалися Митницею заходи щодо усунення допущених порушень чинного законодавства, виявлених під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави майнової шкоди в розмірі 4457066 гривень. Згідно відповіді Харківської митниці від 13.12.2023 року Митницею не вживались заходи позовного характеру до ОСОБА_2 та на теперішній час Харківська митниця не має підстав для подання відповідного позову, оскільки немає доказів для обґрунтування позову. Також не було подано позову митницею і під час досудового розслідування кримінального провадження. Тривале нездійснення митницею захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є підставою для подання позову безпосередньо прокуратурою. З огляду на викладене, окружною прокуратурою відповідно до вимог ч.4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» листом від 21.02.2024 року письмово повідомлено Харківську митницю про намір звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає про свою незгоду з позовними вимогами. Вказує, що прокурором не надано допустимих, належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, що на переконання представника відповідача виключає можливість притягнення ОСОБА_2 до цивільно-правової відповідальності. Зазначає, що ОСОБА_2 підтвердив правильність класифікації товару за кодом УКТ ЗЕД 3814009090, що призвело до митного оформлення зазначеного товару, який відповідно до чинного законодавства повинен класифікуватися за кодом УКТ ЗЕД 2905110000 по вказаним 5 митним деклараціям без сплати обов`язкових митних платежів на загальну суму 4457066 гривень, з яких мито складає 186802, 92 грн., акцизний податок 3527418,76 грн., ПДВ 742844,32 грн., чим завдав збитки державному бюджету України на суму 4457066 гривень. Вказує, що наданий прокурором висновок зроблений експертами виключно за результатами тлумачення товарної номенклатури Митного тарифу України та пояснень до Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності. При цьому судовий експерт не врахував особливості хімічного складу та властивостей товару, що у даному випадку має ключове значення для правильної його класифікації за відповідним кодом УКТ ЗЕД. Посилається на висновок експерта №37517 від 29.12.2021 Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса». На думку відповідача висновки судово-товарознавчих та судово-економічних експертиз не можуть бути належними та допустимими доказами обставини невірного визначення коду товару за УКТ ЗЕД та завдання державі шкоди (збитків) у вигляді несплати платежів до бюджету з посиланням на норми Податкового та Митного кодексів України. Вважає належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст.77, 78 ЦПК України на підтвердження обставин правильності класифікації товару за відповідним кодом згідно УКТ ЗЕД, правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати митних платежів є акт (довідка), складений за результатами проведення документальної перевірки у відповідності до положень глави 49 МК України. Натомість експертні висновки можуть бути використані митними органами у якості матеріалів для підготовки висновків за результатами документальних перевірок, а висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають на думку представника інформаційний або довідковий характер. При цьому зазначає, що експертом в ході проведення експертизи досліджено аналітичну довідку ревізора-інспектора ДФС України від 15.07.2019 року, якою встановлено можливу суму ненадходжень митних платежів до бюджету, а не фактичну. На думку сторони відповідача у висновку мова йде про теоретичну недоплату митних платежів, а не фактичну. Також вказує, що документальні виїзні або документальні невиїзні перевірки у відношенні ТОВ «Ваміп Сервіс» Харківською митницею не проводились, а законодавчо встановлені підстави для зміни коду товару згідно УКТ ЗЕД за вказаними митними деклараціями у митниці були відсутні. Станом на 27.02.2024 року за підприємством в Харківській митниці не обліковується недоплата митних платежів чи будь-яка інша заборгованість (збитки) зі сплати митних платежів. По всім 15 митним деклараціям нараховані митні платежі були перераховані ТОВ «Ваміп Сервіс» до державного бюджету України на наступний робочий день після дати завершення митного оформлення в повному обсязі.

Вказує, що в діях ОСОБА_2 відсутні такі елементи складу цивільного правопорушення як вина, протиправність поведінки та наявність шкоди від його дій (бездіяльності). ОСОБА_2 як посадова особа митного органу в силу положень ст.ст. 180, 212 ПК України та ст.276 МК України не є та не можу бути суб`єктом сплати митних платежів. Платником податку на додану вартість мита та акцизного податку є особа, яка здійснює ввезення товарів на митну територію України, тобто ТОВ «Ваміп Сервіс». На думку сторони відповідача передбачені законодавством процедури проведення документальної перевірки імпортера, зміни коду товарів та УКТ ЗЕД, митне оформлення яких було завершене, а також подальшого визначення митним органом грошових зобов`язань підприємства та їх стягнення, повністю виключають причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) ОСОБА_2 щодо підтвердження коду товару на стадії його митного оформлення, та правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати ТОВ «Ваміп Сервіс» митних платежів до бюджету. Також наполягає, що ухвала суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням передбачених ст.49 КК України строків давності та закриття кримінального провадження не може підтверджувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки інший підхід до оцінку змісту такого судового рішення суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 07.03.2024 року.

Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, в яких наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог з підстав, зазначених у позовній заяві. Вважає доведеною вину ОСОБА_2 , оскільки містить усі складові елементи складу правопорушення: протиправність поведінки, шкоду та причинний зв`язок між ними та вину.

Представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому наполягає на необґрунтованості та безпідставності позовних вимог. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником відповідача надано до суду додаткові пояснення, в яких акцентував на особливостях правового регулювання спірних правовідносин. Зокрема, вказує, що підлягають застосуванню положення податкового законодавства України, а не цивільного. На думку відповідача прокурор помилково ототожнює обов`язкові митні платежі, справляння яких регулюється податковим законодавством України, зі збитками від цивільного правопорушення, відшкодування яких унормовано Цивільним кодексом України.

Представником третьої особи - Харківської митниці подано до суду письмові пояснення, в яких зазначає про відсутність рішення митного органу про визначення іншого коду товару аніж визначений у митних деклараціях, зазначених в обвинувальному акті за обвинуваченням ОСОБА_2 та у позові, а також про відсутність акту чи довідки про результати документальної невиїзної перевірки, оскільки відсутні підстави для її проведення.

Ухвалою судді 07.03.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді від 07.03.2024 року вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 відчужувати нерухоме майно, а саме гараж № НОМЕР_1 (ГК «Чорнобилець») за адресою АДРЕСА_1 , гаражний бокс № НОМЕР_2 за адресою м.Харків, пр.Перемоги 84-Б літ. «Б-2», 2 поверх.

Ухвалою суду від 27.08.2024 року виключено з кола позивачів Харківську митницю, залучивши їх до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Також вказаною ухвалою за клопотанням представника відповідача витребувано докази по справі від Головного управління ДПС у м.Києві, закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у заявах по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у заявах по суті справи.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала позицію, яка викладена у раніше поданих письмових поясненнях.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, пояснення третьої особи, з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За приписом ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст.13та ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи. Кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК Україниособа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст.12 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.2, п.4, п.6 - п.7 ч.2 ст.43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст.44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч.8 ст.279 ЦПК України, судом досліджуються письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи і докази, надані до суду.

В обґрунтування вимог прокурором суду подано копії доказів: витяг з наказу №06-о від 24.12.2014 року, посадову інструкцію головного державного інспектора митного поста «Харків-центральний» Харківської митниці ДФС, зміни до посадової інструкції головного державного інспектора митного поста «Харків-центральний» Харківської митниці ДФС, наказ №45 від 19.02.2016 року, перелік посадових осіб Харківської митниці ДФС, яким наданий регламентований доступ до програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи, доповідна записка від 30.05.2016 року, наказ №489 від 29.10.2020 року, положення про Харківську митницю, постанову про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження від 02.06.2021 року, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62021170020000188 від 02.06.2021 року, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 , ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 28.09.2023 року у справі №638/11316/19, висновок експерта №19/12.1/800 від 05.07.2019 року, переліки митних формальностей, форми митної вартості, висновок експерта №188 від 27.12.2019 року, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомлення Харківській митниці, лист Харківської митниці, лист Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, митні декларації ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/19543 26.04.2018 ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/19544 26.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/019298 25.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/20835 04.05.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/21559 08.05.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/22715 16.05.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/32061 04.07.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/33971 16.07.2018, ЇМ 40 ДЕ UA807170/2018/39661 15.08.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/40509 20.08.2018, ІМ 40 ДЕUA807170/2018/41426 27.08.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/41793 29.08.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/41792 29.08.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/46710 27.09.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/46709 27.09.2018постанову про залучення представника потерпілого від 24.06.2020 року, лист старшого слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м.Полтаві.

В обґрунтування заперечень відповідачем суду подано копії доказів: адвокатські запити, аналітичну довідку ДФС, лист Харківської митниці, висновок експерта №37517, технічні умови «Метанол технічний», лист ДФС, висновок №142008800-0352, ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 30.03.2023 року, лист Київської митниці, лист Харківської митниці, лист ДФС, листи-відповіді Всесвітньої митної організації та Генерального директорату з оподаткування та митного союзу Європейської Комісії.

Встановлено, що відомості щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення-злочину були внесені до ЄРДР 02.06.2021 за № 62021170020000188 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2КК України.

Як вбачається із диспозиції ч. 2 ст. 367 КК України підставою для кваліфікації вказаного кримінального правопорушення наявність спричинення винною особою тяжких наслідків. Розмір яких визначено Приміткою 4 до ст.364 КК України тобто такі, які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

03.06.2021 ОСОБА_2 слідчим другого слідчого відділу ТУДБР у м. Полтаві повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2КК України.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2КК України, а саме як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 вересня 2023 року у справі №638/11316/19 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Цивільний позов Харківської обласної прокуратури в інтересах держави про стягненняз ОСОБА_2 майнової шкоди залишено без розгляду.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої постановлена ухвала, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд у вищезазначеній ухвалі при закритті провадження встановив, що у зв`язку з неналежним виконанням своїх службових обов`язків інспектором митного поста «Харків - центральний» Харківської митниці ДФС ОСОБА_2 під час митного оформлення товару в режимі імпорт по митним деклараціям: ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/19543 26.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/19544 26.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/019298 25.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/20835 04.05.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/21559 08.05.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/22715 16.05.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/32061 04.07.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/33971 16.07.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/39661 15.08.2018, ЇМ 40 ДЕ UA807170/2018/40509 20.08.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/41426 27.08.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/41793 29.08.2018, ЇМ 40 ДЕ UA807170/2018/41792 29.08.2018, ЇМ 40 ДЕ UA807170/2018/46710 27.09.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/46709 27.09.2018 та здійснення митної формальності - контроль правильності визначення коду товару - «Розчинники складні органічні, для видалення фарб та лаків: - Інгібітор видалення відкладень КЗ +, ТУ 2411-004-04414276-2018» вагою 340 тон, ввезеного на митну територію України ТОВ «Ваміп Сервіс» в період часу з квітня 2018 року по вересень 2018 року та в порушення вимог статті 69 Митного кодексу України в частині правильності класифікації товарів, в порушення вимог ч. ч. 2, 4 ст. 69 Митного кодексу України, п. 5 Розділу І, п. 2, абз. З п. 4 Розділу III Порядку № 650. Правила 1, З Основних правил інтерпретації класифікації товарів, п. п. 2.18., 2.18.1., 2.18.2., 2.18.3., 2.19., 2.19.1., 2.19.2 посадової інструкції, підтвердив правильність визначення коду товару за УКТ ЗЕД 3814009090, що призвело до митного оформлення зазначеного товару який відповідно до чинного законодавства класифікується за кодом УКТЗЕД 2905110000 по митним деклараціям: ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/19543 26.04.2018 ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/19544 26.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/019298 25.04.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/20835 04.05.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/21559 08.05.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/22715 16.05.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/32061 04.07.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/33971 16.07.2018, ЇМ 40 ДЕ UA807170/2018/39661 15.08.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/40509 20.08.2018, ІМ 40 ДЕUA807170/2018/41426 27.08.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/41793 29.08.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/41792 29.08.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/46710 27.09.2018, ІМ 40 ДЕ UA807170/2018/46709 27.09.2018 без сплати обов`язкових митних платежів на загальну суму 4 457 066,00 грн., з яких мито складає 186 802,92 грн., акцизний податок - 3 527 418,76 грн., ПДВ - 742 844,32 грн., чим завдав збитки державному бюджету України на суму 4 457 066,00 грн., які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян та відповідно до п. 4 примітки до статті 364 КК України є тяжкими наслідками.

Саме неналежне виконання головним інспектором митного поста «Харків-центральний» Харківської митниці ДФС Гадецьким А.В. своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них призвело до спричинення державі в особі Харківської митниці ДФС тяжких наслідків у вигляді майнової шкоди по результатам митного оформлення товару на загальну суму 4457066, 00 грн., з яких мито складає 186802,92 грн., акцизний податок 3527418,76 грн., ПДВ 742844,32 грн., що підтверджується висновком судово-економічної експертизи №188 від 27.12.2019 та є тяжкими наслідками.

Зазначена ухвала сторонами не оскаржувалася та набрала законної сили06.10.2023 року.

Аналізуючи суть інституту звільнення від кримінальної відповідальності, слід зазначити, що у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 №12 судам роз`яснено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

У постанові від 14.02.2018 у справі № 398/571/15-ц Верховний Суд дійшов висновку, що «звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, в контексті розглядуваного правового інституту, не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину. У такому випадку Кримінальний кодекс України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими».

Отже, сам факт звільнення особи судом від кримінальної відповідальності свідчить про наявність в її діях складу злочину та винуватість особи у його вчиненні.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 (справа № 531/2332/14-к) зазначив: «...у разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду ..., з урахуванням того, що провадження щодо обвинуваченого закрито на нереабілітуючих підставах потерпіла сторона має право вирішити питання про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства ...».

Така позиція узгоджується з висновками, викладеними у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 № 3.

Аналогічні висновки щодо обов`язку особи, звільненої за строками давності притягнення до кримінальної відповідальності, відшкодувати завдану злочином викладені в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 185/442/16-к, від 15.05.2019 у справі № 617/609/15-к, від 19.11.2019 у справі № 345/2618/16-к, від 10.06.2021 у справі № 640/11750/17, від 11.11.2020 у справі № 455/229/17, від 27.05.2021 у справі № 577/977/19 тощо.

Також, Верховний Суд України у постанові від 19.08.2014 у справі №3-51гс14, вказав, що «аналіз норм Цивільного кодексу України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди».

Наведений висновок було підтверджено Верховним Судом, зокрема у постанові від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17.

Таким чином, відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України обставини, що відповідач вчинив дії службової недбалості, якими спричинив охоронюваним законом державним інтересам тяжкі наслідки у виді ненадходження до бюджету податкових зборів та обов`язкових платежів на загальну суму 4457 066 гривень під час митного оформлення не підлягають доказуванню, аухвала про закриття кримінального провадження і звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальностіє обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій останнього.

Отже у даному випадку судом встановлено, що причинний зв`язок полягає у тому, що внаслідок противоправної поведінки відповідача шкода, спричинена недоборами до бюджету обов`язкових платежів стала об`єктивним наслідком протиправної поведінки ОСОБА_2 ..

За таких підстав доводи представника відповідача на спростування шкоди, вини ОСОБА_2 у її спричиненні та причинний зв`язок із ними є неспроможними та зводяться до переоцінки доказів кримінального провадження, які покладено у висновки рішення в кримінальному провадженні, яке набуло статусу остаточного.

Європейський суд з прав людини, який у рішенні "Салов проти України" від 06.09.2005 р. (заява № 65518/01) зазначив: "Одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який передбачає, що, коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду (див. рішення у справі Brumarescu, наведене вище, § 61)". Подібну позицію викладено й у рішенні "Совтрансавто-Холдинг" проти України" від 25.07.2002 р. (заява № 48553/99).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно висновку експерта №188 від 27.12.2019 року з урахуванням висновків товарознавчої експертизи від 05.07.2019 року №19/12.1/800, якою визначено, що товар «Інгібітор видалення відкладень КЗ+» виготовленого по Технічним умовам 2411-004-04414276-2018, відповідає характеристикам описової частини коду Українського класифікатору товарів зовнішньо-економічної діяльності 29051100000, висновки аналітичної довідки ДФС України від 15.07.2019 року стосовно можливої суми ненадходження митних платежів до бюджету України під час ввезення підприємством ТОВ «Ваміп Сервіс» на митну територію України та оформленню товару в режимі імпорт по митним деклараціям, документально підтверджується в розмірі 47169714, 10 грн..

Згідно наданого позивачем розрахунку, з яким погоджується суд, не сплачена до бюджету сума мита складає 186802,92 грн., акцизного податку 3527418,76 грн., ПДВ 742844,32 грн.. Отже вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь держави в особі Харківської митниці.

При цьому стороною відповідача в судовому засіданні не було заявлено клопотання щодо проведення експертизи на предмет спростування розміру шкоди заявленої позивачем до стягнення.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи

Положеннями ст.89ЦПК Українивстановлено,що судоцінює доказиза своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномута безпосередньомудослідженні наявниху справідоказів.Жодні доказине маютьдля судузаздалегідь встановленоїсили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності.Суд надаєоцінку якзібраним усправі доказамв цілому,так ікожному доказу(групіоднотипних доказів),який міститьсяу справі,мотивує відхиленняабо врахуваннякожного доказу(групидоказів).

З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог.

Інші доводи та докази, надані стороною відповідача, висновків суду не спростовують та не змінюють обґрунтування законності стягнення з відповідача шкоди, завданої злочином.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

При розподілі судових витрат між сторонами, суд виходить з вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позов задоволено судом повністю, а позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, тому з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 66 855 гривень 99 копійок. Крім того, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1514 гривень за подання до суду заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 10, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позовні вимогиШевченківської окружноїпрокуратури містаХаркова до ОСОБА_2 простягнення збитків,завданих кримінальнимправопорушенням задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Харківської митниці збитки, завдані кримінальним правопорушенням, в розмірі 4457066 (чотири мільйони чотириста п`ятдесят сім тисяч шістдесят шість) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 66 855 гривень 99 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1514 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 20.12.2024 року.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова, ЄДРПОУ 0291010821, м.Харків, вул.Володимира Пасічникап буд.55-А;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ;

третя особа: Харківська митниця, ЄДРПОУ 44017626, м.Харків, вул.Короленка буд.16-Б.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк