Рішення

від 20.12.2024 по справі 642/4152/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"20" грудня 2024 р.

Справа № 642/4152/24

Провадження № 2/642/1268/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Балабая С.С.,

за участю секретаря судового засідання Хазикової В.С.,

представника позивача (прокурора) Скрипки Є.Ю.,

представника відповідача Горобинської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації), Державного агентства лісових ресурсів України до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду шляхом визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування державної реєстрації прав власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок, зобов`язання повернення земельних ділянок,

встановив:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, у якій просив усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду шляхом визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування державної реєстрації прав власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок, зобов`язання повернення земельних ділянок, а саме: визнати незаконнимта скасуватирішення 26сесії 5скликання Харківськоїміської ради№285/08від 23.10.2008«Про наданнядозволу громадянамна розробкупроектів відведенняземельних ділянок»в частині(Додаток1п.130),якою ОСОБА_1 надано дозвілна розробкупроекту відведенняземельної ділянкизагальною площею,орієнтовно,2111,0кв.м.,з яких1000,0кв.м.для будівництвата обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельі споруд,та площею1111,0кв.м.для веденнясадівництва по АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати рішення 29 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 24.12.2008 №359/08 «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» в частині (Додаток 1 п. 253, 253.1), якою змінено цільове призначення земельної ділянки та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 1000,00 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 1200,0 кв.м. для ведення садівництва по АДРЕСА_1 ; визнано недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0175 площею 1000,0 кв.м. серії ЯИ №760852, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 511070800004; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0176 площею 1200,0 кв.м. серії ЯИ №760853, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 511070800005; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловим Е.В. (номер у реєстрі нотаріальних дій 1495), згідно з яким ОСОБА_1 відчужено ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6310137200:13:001:0175 (номер запису про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 5731959); визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. (номер у реєстрі нотаріальних дій 1208), згідно з яким ОСОБА_1 відчужено ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,12 га, для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 6310137200:13:001:0176 (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 5734099); скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0175 (номер відомостей про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 5731959); скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровими номерами 6310137200:13:001:0176 (номер відомостей про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 5734099); скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6310137200:13:001:0175 в Державному земельному кадастрі, шляхом скасування кадастрового номеру з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї та їх обтяжень та перенесення відомостей про неї до архівного шару даних геоінформаційної системи; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6310137200:13:001:0176 в Державному земельному кадастрі, шляхом скасування кадастрового номеру з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї та їх обтяжень та перенесення відомостей про неї до архівного шару даних геоінформаційної системи; зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) повернути у власність держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації, код ЄДРПОУ: 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0175, загальною площею 0,1000 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) повернути у власність держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації, код ЄДРПОУ: 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0176, загальною площею 0,1200 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

В обгрунтуванняпозову зазначено,що підставоюпредставництва прокуроромінтересів державив судіуданому випадкує порушенняправта інтересівХарківської обласноїдержавної адміністрації(Харківськоїобласноївійськової адміністрації),якає розпорядникомспірних земель,а такожДержавного агентствалісових ресурсівУкраїни,до сфериуправління якоговходить державнепідприємство «Харківськалісова науково-досліднастанція»(далі-ДП«ХАРКІВСЬКАЛНДС»),впостійномукористуванні якогоперебуває земельнаділянка.Пред`являючидану позовнузаяву,прокурор виходитьсаме знеобхідності вирішенняпроблем суспільногозначення,існування якихвиправдовує застосуваннямеханізму поверненняспірної земельноїділянки увідання держави,що перебуваєу володінні ОСОБА_2 (третій відповідач). Про наявність суспільної проблеми свідчить той факт, що Харківською міською радою (першим відповідачем) незаконно передано у власність ОСОБА_1 (другий відповідач) спірні земельні ділянки: з кадастровим номером 6310137200:13:001:0175 площею 0,1 га (з якої площа 0,0368 га вкрита лісовими насадженнями) з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , та з кадастровим номером 6310137200:13:001:0176 площею 0,12 га (з якої площа 0,0219 га вкрита лісовими насадженнями) з цільовим призначенням для ведення садівництва по АДРЕСА_1 , а останньою в подальшому відчужено їх ОСОБА_2 (третій відповідач).

Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у власність держави земельних ділянок, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників. Факт протиправного вилучення земель лісового фонду державної власності порушує інтереси держави, як власника, щодо реалізації передбаченого ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права вільно розпоряджатися нею через уповноважений орган виконавчої влади, а також позбавляє позивачів права використовувати їх за цільовим призначенням, що є підставою для втручання органів прокуратури.

Так, рішенням 26 сесії 5 скликання Харківської міської ради № 285/08 (Додаток 1 п. 130) від 23.10.2008 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 1 000,0 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Крім того, рішенням 26 сесії 5 скликання Харківської міської ради № 285/08 (Додаток 1 п. 130) від 23.10.2008 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 1200,0 кв.м. для ведення садівництва. В подальшому, під час виконання ДП «Східгеоінформ» комплексу робіт з визначення та встановлення меж земельних ділянок по АДРЕСА_1 , згідно технічних завдань, начальник відділу державного земельного кадастру Управління земельних ресурсів у м. Харків, всупереч інтересам ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», без попереднього погодження меж земельних ділянок по АДРЕСА_1 з ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», без виконання спеціальних зйомок і обстежень земель, 07.11.2008 підписав два акти встановлення та погодження меж земельних ділянок по АДРЕСА_1 , як довірена особа суб`єкта права власності (користування) суміжних земельних ділянок, визначивши їх як землі, що не надані у власність або користування та землі загального користування. Фактично частина запроектованих земельних ділянок по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137200:13:001:0175) площею 0,0368 га, (кадастровий номер 6310137200:13:001:0176) площею 0,0219 га, вкриті лісовими насадженнями та знаходяться на території кварталу № 339 ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція». При цьому, вилучення земельних лісових ділянок з постійного користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», розроблення проекту відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, його погодження та затвердження не проводилось. Підписаний 07.11.2008 ОСОБА_3 акт встановлення та погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1 га, який долучений до розробленого ДП «Східгеоінформ» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на замовлення ОСОБА_1 (кадастровий номер 6310137200:13:001:0175) та становить його невід?ємну частину, став підставою для позитивного погодження розробленого проекту землеустрою в подальшому. Після цього Рішенням 29 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 24.12.2008 № 359/08 (Додаток 1 п. 253, 253.1) без фактичного вилучення земельних лісових ділянок у постійного землекористувача у порядку, передбаченому ст.ст. 149, 151 ЗК України, розроблений ДП «Східгеоінформ» проект землеустрою затверджений та ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,1 га (з якої площа 0,0368 га вкрита лісовими насадженнями) з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 . В подальшому виготовлений державний акт ЯИ № 760852 на ім?я ОСОБА_1 14.01.2010 зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю Управління Держкомзему у м. Харкові за № 511070800004, що відповідно до ст. 125 ЗК України є часом виникнення права власності на земельну ділянку. Крім того, підписаний 07.11.2008 ОСОБА_3 акт встановлення та погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,12 га, який долучений до розробленого ДП «Східгеоінформ» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на замовлення ОСОБА_1 (кадастровий номер 6310137200:13:001:0176) та становить його невід?емну частину, став підставою для позитивного погодження розробленого проекту землеустрою в подальшому. Рішенням 29 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 24.12.2008 № 359/08 (Додаток 1 п. 253, 253.1) без фактичного вилучення земельних лісових ділянок у постійного землекористувача у порядку, передбаченому ст.ст. 149, 151 ЗК України, розроблений ДП «Східгеоінформ» проект землеустрою затверджений, та ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,12 га (з якої площа 0,0219 га вкрита лісовими насадженнями) з цільовим призначенням для ведення садівництва по АДРЕСА_1 . В подальшому виготовлений державний акт серії ЯИ № 760853 на ім?я ОСОБА_1 14.01.2010 зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю управління Держкомзему у м. Харкові за № 511070800005, що відповідно до ст. 125 ЗК України є часом виникнення права власності на земельну ділянку. Так, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.06.2024 № 382185013 договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловим Е.В. тa зареєстрованого в реєстрі за № 1495, ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 (на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Лебединського районного нотаріального округу Сумської області Жураховським Д.В. 18.04.2014 за реєстровим № 498) передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0175. Крім цього, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.06.2024 № 382208063 договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1208, ОСОБА_4 від імені ОСОБА_1 (на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Лебединського районного нотаріального округу Сумської області Жураховським Д.В. 18.04.2014 за реєстровим № 498) передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0176. У подальшому на підставі зазначених вище договорів купівлі-продажу земельних ділянок приватними нотаріусами як державними реєстраторами прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексні номери № 13205871 від 21.05.2014 та № 13213452 від 21.05.2014) та здійснено записи про право власності щодо реєстрації речового права на земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137200:13:001:0175, 6310137200:13:001:0176 (реєстраційні номери об?єкта нерухомого майна 365186663101 та 365302863101 відповідно) за ОСОБА_2 . Згідно з технічним завданням на виконання робіт по складанню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого з управлінням земельних ресурсів 06.11.2008 та затвердженого замовником 07.11.2008, основним етапом роботи визначено, серед іншого, обстеження земельної ділянки на місцевості, визначення цільового використання земельної ділянки, визначення умов та терміну землекористування (п.5.1), вирахування збитків тa втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (п. 5.2). Водночас, згідно з актами встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки № 1 від 07.11.2008 та № 2 від 07.11.2008 межі земельних ділянок, які підлягали відведенню ОСОБА_1 , з ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не погоджувались. Також у землевпорядній документації відсутня інформація у довідці за формою 6-зем щодо належності спірних земельної ділянок до земель лісогосподарського призначення, що свідчить про недослідження категорії земель, за рахунок яких вони відводяться, що призвело до невірного визначення їх цільового використання.

Таким чином, на переконання прокурора, розробку землевпорядної документації здійснено з порушеннями законодавства.

З огляду на те, що спірні землі вибули без відповідної правової підстави з власності держави, без згоди їх користувача, вони повинні бути повернуті за вимогою власника (користувача), а документи, на підставі яких їх було передано, визнано незаконними, скасовано, а також визнано недійсними.

Крім того, прокурор зазначив, що зайняття ОСОБА_2 земель лісогосподарського призначення з порушенням ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, а також пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц). Власник (користувач) земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Обраний спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав держави. Оскільки при визнанні відсутності у відповідачів прав на спірні земельні ділянки, підлягає поновленню порушене право власності держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації), Державного агентства лісових ресурсів України, до сфери управління якого входить ДП «ХАРКІВСЬКА ЛНДС», яке є постійним, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 їх повернути у власність держави.

Таким чином, враховуючи, що законні підстави передачі у власність вищезазначеним особам земельних ділянок з кадастровими номерами 6310137200:13:001:0175 та 6310137200:13:001:0176 відсутні, рішення Харківської міської ради підлягають визнанню в судовому порядку незаконними та скасуванню, правовстановлюючі документи на земельні ділянки (державні акти на право власності на земельні ділянки, договори купівлі-продажу земельних ділянок) визнанню недійсними, реєстрація земельної ділянки - скасуванню, а земельна ділянка поверненню.

Про зазначені вище порушення та намір представництва інтересів держави органами прокуратури у суді впорядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова повідомлено листами Харківську обласну державну адміністрацію та Державне агентство лісових ресурсів України від 08.05.2024.

Однак, не зважаючи на сплив тривалого часу з моменту відчуження зазначених вище земельних ділянок, Харківською обласною державною адміністрацією та Державним агентством лісових ресурсів України заходи, спрямовані на її повернення у власність держави, не вжито, своїм правом на звернення до суду з відповідним позовом зазначені особи не скористались, що свідчить про їх бездіяльність та наявність у керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», підстав для звернення до суду з даним позовом самостійно.

Враховуючи викладене, прокурор звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 23.07.2024 справу прийнято до свого провадження в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 08.08.2024 забезпечено позов за заявою керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області Купріянова В. про забезпечення позову у цивільній справі № 642/4152/24 за позовною заявою Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації), Державного агентства лісових ресурсів України до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду шляхом визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування державної реєстрації прав власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок, зобов`язання повернення земельних ділянок. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером6310137200:13:001:0175, загальною площею 0,1000 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 365186663101), що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2014, серія та номер 1495 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловим Едуардом Валентиновичем. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0176, загальною площею 0,1200 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 365302863101 у Державному реєстрі речових прав), що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2014, серія та номер 1208 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою Світланою Анатоліївною.

20.09.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від ХМР та заява про застосування строку позовної давності. (а.с. 167-221 том 3) Представник ХМР зазначає, що відповідно до ЗКУ погодження КМУ на зміну цільового призначення, зокрема земельної ділянки лісогосподарського призначення, не вимагалось на час виникнення спірних відносин. Згідно пунку 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади. На підставі статті 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», у відповідній редакції, при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності, зокрема, землі лісового фонду за межами населених пунктів.

Тобто доземель державноївласності відносилисьземлі лісовогофонду замежами населенихпунктів,а такожземельні ділянки,на якихрозташовані державні,в томучислі казенні,підприємства,господарські товариства,у статутнихфондах якихдержаві належатьчастки (акції,паї),об?єкти незавершеногобудівництва,законсервовані об?єктита земельніділянки,на якихрозташовані об?єктиприватизації.Відповідно достатті 12Земельного кодексуУкраїни,до повноваженьсільських,селищних,міських раду галузіземельних відносинна територіїсіл,селищ,міст належить:розпорядження землямитериторіальних громад;передача земельнихділянок комунальноївласності увласність громадянта юридичнихосіб відповіднодо Земельногокодексу України.Тобто,на переконаннявідповідача,твердження прокурораі позивачівпро те,що всилу законуспірна земельнаділянка належаладо земельдержавної власностіта розпоряджатисьнею Харківськаміська радане малаповноважень,є хибними,не доводятьсяніякими доказами,а протилежнепрямо випливаєз діючихна тойчас нормзаконодавства.При цьомуХарківська міськарада малаповноваження розпоряджатисьі лісами,якщо такіперебували вмежах населенихпунктів (спірназемельна ділянкана моментприйняття рішеньзнаходилась вмежах м.Харкова). Так, згідно з інформацією Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 17.09.2023 № 2925/0/605-23, на момент прийняття Харківською міською радою рішень від 23.10.2008 № 285/08 та від 24.12.2008 № 359/08, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 63 10137200:13:001:0175 6310137200:13:001:0176 входили до меж міста Харкова відповідно до генерального плану м. Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 23.06.2004 № 89/04. Також, відповідно до п. 1.4. Порядку присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 20.03.2002 № 12, чинним на час прийняття оскаржуваних рішень Харківської міської ради, кадастровий номер земельної ділянки - це унікальний на території України код, який присвоюється кожній земельній ділянці з метою її ідентифікації і залишається незмінним на протязі всього часу фізичного та юридичного існування земельної ділянки як єдиного цілого. На підставі п. 1.8 Порядку № 12 кадастрові номери земельним ділянкам присвоюються місцевими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Так, пунктом 130 додатку 1 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» № 285/08 від 23.10.2008 надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовно, 2111,0 кв.м, з яких: площею 1000,0 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 1111,0 кв.м для ведення садівництва по АДРЕСА_2 .

На виконання вищевказаного рішення ДП «Східгеоінформ» розроблений «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення садівництва по АДРЕСА_2 , який отримав висновки: 1) управління Держкомзему у м. Харкові від 24.11.2008 № 4913, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки для ведення садівництва по АДРЕСА_2 за рахунок земель житлової та громадської забудови при умові переведення частини земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення на умовах, визначених законодавством. Складовою проекту землеустрою є Акт встановлення та погодження меж земельної ділянки від 07.11.2008. У Акті начальником відділу державного земельного кадастру ОСОБА_3 погоджені межі спірної земельної ділянки з землями загального користування та землями, що не надані у власність чи користування.

Таким чином на переконання представника відповідача, твердження прокурора про непогодження меж спірної земельної ділянки не відповідає дійсності. 2) державне управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області від 25.11.2008 № 04-23-6035, яким також погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення садівництва для відведення у приватну власність ОСОБА_1 . Крім того, зазначає, що проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки було погоджено Харківською міською санітарно-епідеміологічною станцією, Управлінням культури і туризму Харківської обласної держаної адміністрації, Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради, які є складовою проекту землеустрою. З урахуванням викладеного, пунктом 253 додатку 1 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» № 359/08 від 24.12.2008, змінено цільове призначення земельної ділянки та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 1000,0 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 1200,0 кв.м для ведення садівництва по АДРЕСА_2 . На виконання вказаного рішення Харківської міської ради, ОСОБА_1 виданий державні акти на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0175 площею 1000,0 кв. м серії ЯИ № 760852, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 511070800004, та на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0176 площею 1200,0 кв. м серії ЯИ № 760853, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 511070800005. У подальшому право власності на спірні земельні ділянки перейшло до ОСОБА_2 на підставі угод купівлі-продажу від 21.05.2014 №? 1495 та № 1208, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. Таким чином, на переконання представника відповідача твердження прокурора про те, що Харківська обласна державна адміністрація є органом, уповноваженим державою, виконувати функції розпорядника земель державної власності у спірних правовідносинах є хибним та таким, що не ґрунтується на нормах права та спростовується матеріалами справи. Враховуючи в сукупності положення статті 55 Земельного кодексу У країни та статей 4, 5 Лісового кодексу України, землями лісогосподарського призначення або лісові ділянки плошею не менше 0,1 га, або нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Водночас, згідно частини 2 статті 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. Згідно частини 2 статті 4 Лісового кодексу України, до лісового фонду У країни не належать: зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Отже, згідно Земельного кодексу України та Лісового кодексу України, до земель лісогосподарського призначення не можуть належати землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів (при цьому перелік типів таких зелених насаджень у частині 2 статті 55 Земельного кодексу України наведено невичерпний), якщо тільки вони не віднесені до категорії лісів.

Зазначає, що навіть якщо спірні земельні ділянки були зайнята зеленими насадженнями в межах міста Харкова це не означає, що на ній був розташований ліс. Для цього такі ділянки мають бути віднесена до категорії лісів у встановленому законодавством порядку.

31.07.2024 до суду надійшли пояснення від представника Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Представник Кундрюкова Ю. зазначила, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісогосподарського призначення всупереч вимогам Земельного та Лісового кодексів України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Перебування земельної ділянки у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства вказує на неможливість виникнення приватного власника.

24.09.2024 Ленінським районним судом м. Харкова закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд. (а.с. 224 том 3)

04.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Купріянова В.Б. надійшла відповідь на відзив та заперечення на заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності. На переконання представника позивача відповідач невірно дійшов до висновку, що доводи позовної заяви є безпідставними та необґрунтованими, а надані прокурором докази є недопустимими. На його думку, звертаючись до суду із зазначеною вище позовною заявою прокурором надано докази, що підтверджують порушення інтересів держави. Так, підставою представництва прокурором інтересів держави в суді є порушення прав та інтересів Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації), яка є розпорядником спірних земель, а також Державного агентства лісових ресурсів України, до сфери управління якого входить державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» (далі - ДП «ХАРКІВСЬКА ЛНДС»), в постійному користуванні якого перебувають земельні ділянки. Зазначає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137200:13:001:0175 та 6310137200:13:001:0176 частково належать до земель лісового фонду та в цій частині перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України». Зауважує, що Лісовий кодекс України в редакції відповідно до Закону № 3404-IV від 08.02.2006, який набув чинності 29.03.2006, доповнено Розділом VIII Прикінцеві положення.

Пунктом 5 Прикінцевих положень було визначено наступне: до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

В подальшому пункт 5 розділу VI визначено в редакції Закону № 340-IХ від 05.12.2019 відповідно до якої: до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Зазначає, що для вирішення питання щодо часткового накладання земельних ділянок на землі лісового фонду, які перебувають в постійному користуванні ДІ «Ліси України», необхідно виходити з відомостей, які містяться у планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування. Звертає увагу, що вказаний підхід підтримується судовою практикою Верховного суду, наприклад, у постанові від 29.03.2023 у справі № 911/164/21. Вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК.

У судовому засіданні прокурор підтримав подану позовну заяву та просив задовольнити з підстав, зазначених у ній. Також наполягав на тому, що даний позов є негаторним.

Представник відповідача ХМР проти позову заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на позов, вказуючи, що всі дії із земельною ділянкою проведені згідно норм чинного законодавства, а також вказала на пропуск позивачем строку позовної давності та про те, що обраний неефективний спосіб захисту, оскільки в даному випадку має подаватися віндикаційний позов.

Позивачі Харківська обласна державна адміністрація (Харківська обласна військова адміністрація), Державне агентство лісових ресурсів України в судове засідання не з`явились, про дату і час розгляду повідомлені своєчасно і належним чином.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про дату і час розгляду повідомлені своєчасно і належним чином, про причини неявки суду не відомо.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, просив розглядати справу без участі представника із врахуванням письмових пояснень щодо суті справи.

Представник третьої особи Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція», в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлений своєчасно і належним чином, про причини неявки суду не відомо.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Стосовно представництва прокурором інтересів держави в особі Харківської обласної державної адміністрації та Державного агентства лісових ресурсів України суд зазначає про наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має б ути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 ч.4ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Відповідно до правової позиції, викладеної упостановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 та від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, системне тлумачення положень ч.ч. 3-5ст. 56 ЦПК Україниі ч.3ст.23 Закону України «Про прокуратуру`дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави .

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів ст. ст.56,185 ЦПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 ч. 4ст. 23 Закону України «Про прокуратуру`прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 910/6144/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 наведено правові висновки, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомуст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурором дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У п. 43 та 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зроблено висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до листа Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної військової адміністрації від 22.05.2024 №04.01-22/1446 заходи правового реагування по зазначеному питанню не вживались, проти звернення окружної прокуратури до суду з відповідною позовною заявою останні не заперечують.

Відповідно до листа Державного агентства лісових ресурсів України від 31.05.2024 №12-12/290724 Держлісагентво не заперечує щодо представництва Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова інтересів держави у даному випадку.

Також прокурором направлено до Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної військової адміністрації повідомлення в порядку ч.4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» від 08.07.2024 про здійснення представницьких повноважень окружною прокуратурою з відповідним позовом.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Харківської обласної державної адміністрації та Державного агентства лісових ресурсів України.

Судом встановлені наступні обставини справи.

Рішенням 26 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області від 23.10.2008 за № 285/08 «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів відведення земельних ділянок» (Додаток 1 п. 130) ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок площею, орієнтовно, 2111,0 кв.м, з яких 1000,0 кв.м. для будіввництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 1111,0 кв.м для ведення садівництвав по АДРЕСА_1 . (а.с. 156-157 том 1)

На виконання зазначеного вище рішення ДП «СХІДГЕОІНФОРМ» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення садівництва по АДРЕСА_2 , а земельним ділянкам присвоєні кадастрові номери 6310137200:13:001:0175 та 6310137200:13:001:0 176. (а.с. 122 - 144 том 1)

Згідно з технічним завданням на виконання робіт по складанню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого з управлінням Держкомзему у м. Харкові 06.11.2008 та затвердженого замовником 07.11.2008, основним етапом роботи визначено серед іншого забезпечити обстеження земельної ділянки на місцевості (п.5), визначення цільового використання земельної ділянки, визначення умов та терміну землекористування (п.5.1), вирахування збитків та втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (п. 5.2), особливою умовою відведення земельної ділянки (п. 13) є при умові переведення частини частини земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, врахувати межу зелених насаджень. (а.с. 131-132 том 1)

Водночас, згідно з актом встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки № 1 від 07.11.2008 та актом встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки № 2 від 07.11.2008 межі земельних ділянок, яка підлягала відведенню ОСОБА_1 , з Данилівським дослідним держлісгоспом не погоджувались, що також слідує з відповіді на запит № 52103-3338 вих. 24 від 23 травня 2024 року директора Державного підприємства «Харківська лісова наукова-дослідна станція» Мостепанюка А. (а.с. 93, 135, 139 том 1)

Рішенням 29 сесії 5 скликання Харківської міської ради Харківської області від 24.12.2008 № 359/08 «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва та передано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1000,0 кв.м., для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 1200,0 кв.м. для ведення садівництва 1200,0 кв.м. для ведення садівництва, яка розташована за адресою по АДРЕСА_1 , а також передано зазначену земельну ділянку в приватну власність останньої. (а.с. 158-160 том 1)

На підставі вищевказаного рішення виготовлений державний акт ЯИ №760852 на ім`я ОСОБА_1 14.01.2010 зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю Управління Держкомзему у м. Харкові за № 511070800004 та державний акт серії ЯИ №760853 на ім`я ОСОБА_1 14.01.2010 зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю управління Держкомзему у м. Харкові за № 511070800005 (а.с. 151, 152 том 1)

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.08.2014, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловим Е.В. (номер у реєстрі нотаріальних дій 1495), ОСОБА_1 передала у власність покупцю ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0175.

Відповідно до п. 5 даного договору оціночна вартість земельної ділянки згідно звіту в стислій формі № EW140417-008 про оцінку майна, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «САБО консалтинг», дата оцінки - 17.04.2014 року, дата завершення складання звіту - 29.04.2014 року, становить 250528 гривень. (а.с. 184 - 187 том 1)

У подальшому на підставі зазначеного вище договору купівлі-продажу

земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловим Е.В., як державним реєстратором, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 13205871 від 21.05.2014, та за № 5731959 здійснено запис про право власності щодо реєстрації речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0175 за ОСОБА_2 . (а.с. 188-189 том 1)

Крім цього, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки №1208 від 21.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А., ОСОБА_1 передала у власність покупцю ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0176. Відповідно до п. 5 даного договору оціночна вартість земельної ділянки згідно звіту в стислій формі № EW140417-006 про оцінку майна, виданого Товариством з обмеженою відповідальнісьтю «САБО консалтинг», дата оцінки 17.04.2014 року, дата завершення складання звіту - 28.04.2014 становить 263907 грн (а.с. 190 - 193 том 1)

У подальшому на підставі зазначеного вище договору купівлі-продажу

земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А., як державним реєстратором, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 13213452 від 21.05.2014, та за № 5734099 здійснено запис про право власності щодо реєстрації речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:13:001:0176 за ОСОБА_2 . (а.с. 194-195 том 1)

З інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 19.06.2024 вбачається, що земельна ділянказ кадастровимномером 6310137200:13:001:0176за матеріаламилісовпорядкування станом на 2008 рік, згіднонаданих координат,частково знаходитьсяв межахкв.339Дергачівського лісництваДП «Харківськалісова науково-досліднастанція»,орієнтовна площаперетину змежами кв.339Дергачівського лісництваДП «Харківськалісова науково-досліднастанція» становить0,0205га ззагальної площіділянки 0,1200га,та земельнаділянка зкадастровим номером6310137200:13:001:0175частково знаходитьсяв межахкв.339Дергачівського лісництваДП «Харківськалісова науково-досліднастанція»,площа перетинумеж земельноїділянки зкадастровим номером6310137200:13:001:0175з межамикв. АДРЕСА_3 Дергачівського лісництваДП «Харківськалісова науково-досліднастанція» становить0,0348га ззагальної площіділянки 0,1000га. (а.с. 103-106 том 1)

Крім цього,за матеріаламилісовпорядкування станом на 2013 рік, які дійсні на даний час, згідно наданих координат, земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:13:001:0176 частково знаходиться в межах кв. 339 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», орієнтовна площа перетину з межами кв. 339 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» становить 0,0205 га з загальної площі ділянки 0,1200 га,та земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:13:001:0175 частково знаходиться в межах кв. 339 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:13:001:0175 з межами кв. АДРЕСА_3 Дергачівського лісництва ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» становить 0,0348 га з загальної площі ділянки 0,1000 га. (а.с. 103-106 том 1)

Згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «ХАРКІВСЬКА ЛНДС», ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 19.06.2024 та Державного агентства лісових ресурсів України від № 12-12/2907-24 від 31.05.2024 межі зазначених вище земельних ділянок на час її відведення в приватну власність перетиналися з межами 339 кварталу ДП «Харківськалісова науково-досліднастанція». (а.с. 57-59, 93-95, 103-106 том 1)

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів від 03.07.1972 за № 292 затверджено межі лісових земель на території Ленінського району м. Харкова загальною площею 1166 га, які перебували в постійному користуванні Жовтневого Держлісгоспу. (а.с. 60 том 1)

Відповідно доРішення №41«Про виділеннялісопаркової частиниз лісівзелених зонХарківської області»виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих від 23.01.1967, виділено зі складу лісів зелених зон навколо міст області лісопаркову частину Данилівському дослідному лісгоспу 1077 га.

Відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Данилівського дослідного держлісгоспу на території Ленінського району м. Харкова знаходяться земельні лісові ділянки кварталів 310-341 Дергачівського лісництва - землі лісогосподарського призначення.

Суд зазначає, що відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Статтею 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, визначено землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до частин 1,2 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно із статтею 55 ЗК України до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Стаття 56 ЗК України визначає, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальні та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям у яких строщено спеціальні підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (статтею 57 ЗК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 84 ЗК України у державній власності перебувають всі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Пунктом "ґ" частини 4 вказаної норми законодавства встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Статтею 5 Лісового кодексу України (далі ЛК України) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать, зокрема, лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.

Статтею 8 ЛК України визначено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

В порядку статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 27 ЛК України до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин віднесено передачу у власність, надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 31 ЛК України до повноважень обласних державних адміністрацій віднесено передання у власність, надання у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах обласного значення та припиняють права користування ними.

Відповідно до статті 52 ЛК України документація державного лісового кадастру ведеться органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органувиконавчої влади з питань лісового господарства на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та обліку лісів окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах на підставі: 1) матеріалів лісовпорядкування; 2) рішень про передачу у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок, їх вилучення (викуп),зміну поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; 3) актів огляду місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів; 4) актів технічного приймання лісових культур; 5) актів переведення не вкритих лісовою рослинністю земель у вкриті лісовою рослинністю землі; 6) актів обстеження в разі зміни категорій земель у результаті господарської діяльності, стихійних явищ та інших факторів.

В силу частини 1 та частини 3 статті 57 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Згідно із частинами 1,2 статті 103 ЛК України спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів вирішуються в установленому порядку органами місцевого самоврядування, органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, судами. Виключно судом вирішуються спори з питань володіння, користування і розпоряджання лісами, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово - картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно з нормами статей 181-184, 202-204 ЗК України, Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Закону України "Про землеустрій" дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду висловлених у постановах від 30 січня 2018 року справа №707/2192/15-ц, від 19 вересня 2018 року справа № 362/6014/16-ц.

Отже, право постійного користування Данилівського дослідного держлісгоспу на земельні лісові ділянки, у тому числі на частину спірної земельну ділянку, яка відноситься до земель лісового фонду, підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування Данилівського дослідного держлісгоспу.

Згідно з ч.1 ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Рішень щодо вилучення земель лісогосподарського призначення Дергачівського лісництва Данилівського держлісгоспу на території Холодногірського (Ленінського) району м. Харкова та зміну їх цільового призначення в порядку ст.ст.20, 116, 149 Земельного Кодексу України, ст.57 Лісового кодексу України до теперішнього часу уповноваженими органами виконавчої ради не приймалось.

Відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування

Данилівського дослідного держлісгоспу на території Ленінського району м. Харкова знаходяться земельні лісові ділянки кварталів 310-341 Дергачівського лісництва - землі лісогосподарського призначення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21ЗК України).

Таким чином, Харківською міською радою усупереч вимог ст. 14 Конституції України, ст. 57 Лісового кодексу, ст.ст. 12, 20, 40, 116, 149, 151 Земельного кодексу України, без врахування меж лісгоспу, вилучено з постійного користування Данилівського дослідного державного лісгоспу та змінено цільове призначення спірних земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення та безоплатно передано їх у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та для садівництва, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Тому, передача земельних ділянок, які розташовані в кварталах № 310-341 Дергачівського лісництва, у власність ОСОБА_1 відбулася в порушення вимог ст.14 Конституції України, ст.57 Лісового кодексу, ст.ст.12, 20, 40, 116, 149, 151, 198 Земельного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р без дотримання порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, без проведення державної експертизи землевпорядної документації, передбаченої вимогами ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», Методикою проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженою наказом Держкомзему України від 03.12.2004 за №391, а також усупереч Державних будівельних норм України «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92 від 17 квітня 1992 р. №44, чим порушені інтереси Держави у лісогосподарській сфері.

Вказані обставини в ході розгляду справи не спростовані належними та допустимими доказами, посилання відповідачів лише на наявні погодження державних органів при відведенні спірної ділянки не може бути прийнято до уваги суду в якості підстав для відмови у задоволенні вимог про визнання незаконним зазначеного наказу. Також, на думку суду, не заслуговують на увагу доводи представника відповідача на відсутність відповідної експертизи, яка б підтвердила факт того, що земельна ділянка належна відповідачу знаходиться в межах земель лісового фонду, оскільки в даній категорії справ проведення експертизи не є обв`язковим, та обставини викладені в позовній заяві підтверджуються іншими доказами по справі.

Вирішуючи питання про належні способи захисту прав власника земельної ділянки лісогосподарського призначення, Велика Палата Верховного суду в своїй постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зробила наступні висновки.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95 с18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45) та інших. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. За змістом наведених постанов та виходячи з обставин, встановлених у цих справах, зазначені висновки не застосовуються щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів, оскільки такі водойми можуть надаватися у власність приватним особам (стаття 59 ЗК України).

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452 цс 18, пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473 цс 18, пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 46) та інші).

Водночас володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності. Так, відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України удержавній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; укомунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. Згідно зі статтею 10 ЛК України ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; с уб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Відповідно до статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; г ромадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 ЛК України лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Отже,в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.

Тому, вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), на яку посилається Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, постанов Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, розділ 1.5.4).

Натомість прокурор звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні спірними земельними ділянками шляхом визнання незаконним і скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державних актів на право власості на землю, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності, скасування державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, зобовязання відповідача повернути у власність держави земельні ділянки ділянкою. Тобто прокурор звернувся до суду з негаторним позовом.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядкустатей 387 - 388 ЦК України(віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зістаттею 391 ЦК України(негаторний позов).

Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16 (пункт 90)). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина першастатті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц(пункти 65-67)).

Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71)).

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірних земельних ділянок лісового фонду, але як власник має право володіння ними.

Встановивши, що спірні земельні ділянки лісового фонду вибули з володіння держави, право власності на них зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірних земельних ділянок, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірні земельні ділянки лісового фонду.

В контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, ураховуючи, що держава позбавлена права володіння земельною ділянкою. Суд зауважує, що витребування земельної ділянки у власність держави потребує оцінки добросовісності дій її фактичного реєстраційного володільця, пропорційності втручання у його право власності у відповідності до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наявності або відсутності підстав для застосування позовної давності.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76)

Виходячи з викладеного вище, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, за відмови у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати залишаються покладеними на нього ж.

Згідно з ч. 9 ст. 158 ЦПК України застосовані засоби забезпечення позову підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації), Державного агентства лісових ресурсів України до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду шляхом визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування державної реєстрації прав власності на земельні ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок, зобов`язання повернення земельних ділянок - відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 08.08.2024 у справі № 642/4152/24 та зняти арешт з земельної ділянки з кадастровим номером6310137200:13:001:0175, загальною площею 0,1000 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 365186663101), що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2014, серія та номер 1495 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловим Едуардом Валентиновичем та з земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:13:001:0176, загальною площею 0,1200 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 365302863101 у Державному реєстрі речових прав), що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2014, серія та номер 1208 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою Світланою Анатоліївною.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін

Позивач - Харківська обласна державна адміністрація (Харківська обласна військова адміністрація), м. Харків, вул. Сумська, 64, код ЄДРПОУ 23912956.

Позивач - Державне агентство лісових ресурсів України, м. Київ, вул. Ш. Руставелі, 9-а, код ЄДРПОУ 37507901.

Відповідач - Харківська міська рада, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 .

Третя особа - Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», Харківська обл., тер. П`ятихатки, а/с 9424, код ЄДРПОУ 00994058.

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, вул. Космічна, 21, пов. 8-9, код ЄДРПОУ 39792822.

Повний текст судового рішення виготовлено 20.12.2024.

Суддя С.С. Балабай