Рішення

від 20.12.2024 по справі 697/2362/24

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/2362/24

Провадження № 2/697/860/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Колісник Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Румини М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду в м. Канів Черкаської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» про виплату заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (далі також ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво», відповідач) про виплату заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 03.01.2023 ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво».

Наказом № 07-К-32 від 31.07.2024 про припинення трудового договору з ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво», за власним бажанням у відповідності до ст. 38 КЗпП України, ОСОБА_1 звільнено з посади провідного інженера з охорони праці вищевказаного товариства.

При поданні позивачем до ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» заяви про звільнення, вимога про виплату всіх належних їй, як працівникові, на момент звільнення грошових сум, в тому числі заборгованості по заробітній платі, була викладена нею письмово у тексті вищезгаданої заяви.

Також, в наказі відповідач зазначив бухгалтерії провести остаточний розрахунок з позивачем і виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з 03.01.2023 по 31.07.2024 у кількості 24 дні (ст. 24 Закону України «Про відпустки»).

Проте, при звільненні позивачеві не була виплачена заборгованість по заробітній платі за травень, червень та липень 2024 року, яка була їй нарахована, у сумі 119 181,31 грн. і на сьогоднішню дату вона погашена лише частково.

У зв`язку з тривалим часом не виплати заборгованості, позивачем 07.10.2024 направлена вимога до вищевказаного товариства про виплату заборгованої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Після отримання вимоги відповідач 11.10.2024 перерахував позивачу частину заборгованості у сумі 16 059,75 грн. та 16.10.2024 у сумі 27 471,16 грн., а ні письмової, а ні усної відповіді із зазначенням коли буде виплачена решта суми ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» не надало.

Станом на сьогоднішній день, 17.10.2024 заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 становить суму 27 471,15 грн. з урахуванням податків та зборів.

Вищевказана заборгованість підтверджується довідкою від ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» № ДБ-10-06 Д від 03.10.2024 (колонка липень 2024 року), на підставі якої позивачем самостійно визначено суму боргу.

Оскілки ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» не сплатило всі належні позивачці грошові суми в передбачений ст. 116 КЗпП України строк у день звільнення, а також має перед нею заборгованість станом на сьогоднішній день, то існують передбачені ст. 117 КЗпП України підстави стягнення середнього заробітку за весь час затримки, тобто з 31.07.2024 по 10.10.2024.

Сума середнього заробітку, яку ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» зобов`язане сплатити на її користь за час затримки розрахунку становить: 39 900,00 грн. (заробітна плата за травень 2024 року) + 39 900,00 грн. (заробітна плата за червень 2024 року) = 79 800,00 грн.; 79 800,00 грн. : 40 робочих днів = 1 995,00 грн.

Сума заборгованості за затримку розрахунку становить: 1 955,00 грн. х 78 днів = 152 490,00 грн.

Просить суд стягнути з ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» заборгованість по заробітній платі у розмірі 27 471,15 грн., середній заробіток за весь час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 152 490,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25.10.2024 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнього будівництво» довідку про середньоденну заробітну плату розраховану відповідно до Постанови КМУ № 100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України, в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 233 КЗпП України з урахуванням офіційного тлумачення в Рішенні Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15.10.2013 визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 03.01.2023 по 30.07.2024 працювала на посаді провідного інженера відділу охорони праці ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво».

18.07.2024 ОСОБА_1 написала заяву на ім`я генерального директора ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» Клімова Ю.М. з проханням звільнити її за власним бажанням та відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України надати письмову довідку про нарахування виплат, що їй належать від ТОВ «ЕДБ» в зв`язку зі звільненням та здійснити всі ці виплати в день звільнення. Також просила відповідно до ст. 47 КЗпП України в день звільнення видати їй копію наказу про звільнення, а також внести належні записи про звільнення до її трудової книжки.

Наказом № 07-К-32 від 31.07.2024 позивача ОСОБА_1 було звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням та зобов`язано бухгалтерію провести остаточний розрахунок з провідним інженером ОСОБА_1 і виплатити їй грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в кількості 24 календарних дні, із них за період роботи з 03.01.2023 по 31.12.2023 10 календарних днів та за період з 01.01.2024 по 31.07.2024 14 календарних днів.

Відповідно до довідки про доходи № ДБ-10-06 Д від 03.10.2024, виданої ОСОБА_1 у тому, що вона працювала в ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» з 03.01.2023 по 30.07.2024 на посаді провідний інженер з охорони праці. За період з лютого 2024 року по липень 2024 року їй нараховано заробітної плати 253 776,32 грн. (в т.ч. 3 806,65 грн. військовий збір, 45 679,74 грн. податок з доходів фізичних осіб), виплачено 133 287,87 грн., заборгованість 71 002,06 грн.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем частково виплачено заборгованість по заробітній платі та на даний час наявна заборгованість в сумі 27 471,15 грн. Заперечень щодо розміру заборгованості зі сторони відповідача не надходило, інформації про її погашення до суду не надходило.

Відповідно до статті 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат.

До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгруп А І групи.

Тобто, остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Відповідачем вимоги ст.ст. 47, 116 КЗпП України виконано не в повному обсязі, повного розрахунку в день звільнення не проведено, заробітну плату не виплачено, кінцевий розрахунок з позивачем не проведено на дату подання цієї позовної заяви.

Позивачем надано розрахунок заборгованості по заробітній платі у розмірі 27 471,15 грн., який відповідачем не оспорений, а тому позовні вимоги в розмірі 27 471,15 грн. підлягають до задоволення.

На підставі до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно роз`яснень п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 у справі № 6-15цс13, від 03.07.2013 у справі № 6-64цс13, від 21.01.2015 у справі № 6-195цс14.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

У постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 523/18850/14- зроблено висновок, що відповідно до пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плат; затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеної прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці; згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Згідно з ч.3 п. 3 вказаного Порядку, в розрахунок середньої заробітної плати включаються виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 у справі №1-5/2 вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України взаємозв`язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник, уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні фактично з ним розрахувався.

Позивача було звільнено з роботи 31.07.2024.

Відповідно до довідки ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» № ДБ-10-06 Д від 03.10.2024, ОСОБА_1 нараховано: за травень 2024 року 39 900,00 грн.; за червень 2024 року 39 900,00 грн.

Загальна сума заробітної плати за травень, червень, згідно нарахувань, становить 79 800,00 грн., загальна кількість робочих днів 43.

Середньоденна заробітна плата становить 79 800,00 грн. / 43 дні = 1 855,81 грн.

Період затримки розрахунку при звільненні починає свій відлік з 01.08.2024 (наступний день після звільнення позивача) по день винесення рішення суду: серпень 2024 року 22 робочих дні; вересень 2024 року 21 робочий день; жовтень 2024 року 23 робочі дні; листопад 2024 року 21 робочий день; грудень до 20.12.2024 року 15 робочих днів, всього: 102 робочих днів.

За період (з 01.08.2024 по 20.12.2024) середній заробіток позивача за час затримки розрахунку становить 189 292,62 грн., виходячи з розміру середньоденного заробітку позивача (1 855,81 грн.) х кількість днів затримки розрахунку 102 робочих дні.

З огляду на те, що відповідач не сплатив заборгованість по заробітній платі в повному обсязі, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні підлягають задоволенню в розмірі 189 292,62 грн.

Вказана сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена судом без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння й сплата прибуткового податку, інших обов`язкових платежів з громадян, є обов`язком роботодавця та працівника (абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовну вимогу про стягнення середнього заробітку задоволено в повному обсязі, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 1 525,00 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнена від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір за позовну вимогу про стягнення заробітної плати підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 2, 4-8, 10-13, 18, 76, 89, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» про виплату заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (код ЄДРПОУ 33757711, юридична адреса: вул. Сторожова, 66, м. Київ, 04128; адреса для листування: 04128, Київ-128, а/с 114; місцезнаходження: 19000, Черкаська область, Черкаський район, м. Канів, вул. Енергетиків, 65) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі в розмірі 27 471,15 грн. (двадцять сім тисяч чотириста сімдесят одна гривня, 15 копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (код ЄДРПОУ 33757711, юридична адреса: вул. Сторожова, 66, м. Київ, 04128; адреса для листування: 04128, Київ-128, а/с 114; місцезнаходження: 19000, Черкаська область, Черкаський район, м. Канів, вул. Енергетиків, 65) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки в розрахунку в розмірі 189 292,62 грн. (сто вісімдесят дев`ять тисяч двісті дев`яносто дві гривні, 62 копійки).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (код ЄДРПОУ 33757711, юридична адреса: вул. Сторожова, 66, м. Київ, 04128; адреса для листування: 04128, Київ-128, а/с 114; місцезнаходження: 19000, Черкаська область, Черкаський район, м. Канів, вул. Енергетиків, 65) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір в розмірі 1 525,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (код ЄДРПОУ 33757711, юридична адреса: вул. Сторожова, 66, м. Київ, 04128; адреса для листування: 04128, Київ-128, а/с 114; місцезнаходження: 19000, Черкаська область, Черкаський район, м. Канів, вул. Енергетиків, 65) на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Головуючий Л . О . Колісник