Рішення

від 11.12.2024 по справі 317/2705/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/2705/24 №/п 2/317/857/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Ачкасова О.М.

при секретарі Фененко М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя, у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до територіальної громади в особі Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 . Позивач, як спадкоємець за законом першої черги, прийняв спадщину, звернувшись до Запорізької районної державної нотаріальної контори, в зв`язку з чим була відкрита спадкова справа. При оформленні прав на спадкове майно нотаріусом встановлено, що спадковий житловий будинок не був при житті зареєстрований на спадкодавця, у зв`язку з чим 23.04.2024 року державним нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцовою Л.М. винесена Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тому позивач вимушений звернутись до суду з позовом.

Позивач у судове засідання не з`явився, від його представника надійшла заява про розгляд справи без її участі та без участі позивача, позов підтримала у повному обсязі, просила суд його задовольнити, не заперечувала проти ухвалення судом заочного рішення.

Представник відповідача територіальної громади в особі Широківської сільськоїради Запорізького району Запорізької області до суду повторно не з`явився, був повідомлений належним чином про місце та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов суду не надавав.

Суд вважає можливим розглянути справу заочно у загальному позовному провадженні, за відсутністю сторін, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі докази у сукупності, суд вважає, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №543.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на спадкове майно, у тому числі, у вигляді житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до матеріалів спадкової справи №52/2024, відкритої 14.03.2024 р. Запорізькою районною державною нотаріальною конторою, вбачається, що спадщину, відкриту після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за законом, як син померлої, прийняв лишепозивач ОСОБА_1 . Інший спадкоємець, ОСОБА_3 відмовився від спадщини, надавши заяву нотаріусу, про відмову від спадщини за законом.

Родинні відносини позивача з померлою ОСОБА_2 , підтверджуються свідоцтвом про народження позивача, серії НОМЕР_2 , де в графі «мати» зазначена « ОСОБА_2 ».

Відповідно до ст. 1261 ЦК України спадкоємцями за законом першої черги є діти, батьки, дружина ( чоловік) померлого в рівних частках.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зіст. 68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за заповітом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 гл. 10 р. 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до вимогст. 49 Закону України «Про нотаріат», у разі неподання відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, нотаріус відмовляє у її вчиненні, про що, на вимогу заінтересованої особи, виносить мотивовану постанову.

Відповідно до копії Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцової Л.М. вих.№495/02-31 від 23.04.2024 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері ОСОБА_2 .

Причиною для відмови у вчиненні вищевказаної нотаріальної дії стало те, що на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності не зареєстровано.

Відповідно до п. 23Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст.1216,1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно дост. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно дост. 1220 ЦК України, спадщина відкривається після смерті особи.

Згідно з ч. 1ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зіст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Як встановлено положеннями ст.ст.1269,1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1статті 1297 ЦК Українивстановлено обов`язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається: «При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5Прикінцевих та перехідних положень ЦК. Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок».

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящихся, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось питання внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Тобто, записи у погосподарських книгах визначались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до виписки з погосподарського обліку, виданої виконавчим комітетом Широківської сільської ради Запорізького району, Запорізької області №1225 від 20.03.204 р., відповідно до запису №01-0018-1 погосподарського обліку Широківської сільської ради погосподарська книга №1, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується за ОСОБА_2 .

Згідно довідки виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області №1224 від 20.03.2024, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 17.03.2011 р. по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , з померлою на день смерті був зареєстрований ОСОБА_3 .

За змістом інформації Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» №1663 від 14.03.2024, в матеріалах інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , правовстановлюючі документи не містяться.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №398127247 від 07.10.2024, відомості щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у реєстрах відсутні.

Відповідно дост. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, яка була чинною до 07.07.1994, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконанняпостанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 № 105у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затв. заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966, яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

З аналізу положеньКонституції УкраїнитаЦивільного кодексу Українивбачається, що не потребує введення в експлуатацію нерухоме майно, збудоване до 05.08.1992, при набутті права власності на такі об`єкти.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Відповідно дотехнічного паспорту,складеного 10.03.2023року ФОП ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ,розташовані будівліта споруди,а саме: житловий будинок літ. «А», службова прибудова літ. «а», службова прибудова літ. «а1», літня кухня літ. «Б», сарай літ. «Б1», сарай літ. «В», вбиральня літ. «Г», душ літ. «Д», погріб з шийкою літ. «Ж», сараї літ. «З,К,Л,М,Н», паркан №1, хвіртка №2, водопровід №3 збудовані в період з 1960- 1972 роках, самовільних побудов немає.

Таким чином, з урахуванням факту побудови будинку спадкодавцем у 1960-1972 роках, що підтверджується технічним паспортом на будинок, та відповідно до приписів листа ВССУ від 16.05.2013 р., суд вважає, що за позивачем може бути визнане право власності на цей будинок в порядку спадкування за законом.

Відповідно до ст.25,30,346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

Згідност. 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 23постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно дост. 182 ЦК Українита Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що об`єкти нерухомого майна підлягають спеціальній реєстрації відповідним органом.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майноце офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст.3, ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обов`язковою. Право власності, при цьому, виникає з моменту такої реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позов задовольнити, визнати за позивачем право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування.

На підставі викладеного, керуючисьЗаконом України «Про нотаріат», ст.ст.182,203,1216-1218,1220,1222,1261,1268-1270,1297 ЦК України, ст.ст.12,13,80,81,89,200,259, 263-265,273, 280-284, 352,354-355 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований : АДРЕСА_2 ) право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А», загальною площею 78,2 кв.м., житловою площею 48,3 кв.м., службову прибудову літ. «а», службову прибудову літ. «а1», літню кухню літ. «Б», сарай літ. «Б1», сарай літ. «В», вбиральню літ. «Г», душ літ. «Д», погріб з шийкою літ. «Ж», сараї літ. «З,К,Л,М,Н», паркан №1, хвіртку №2, водопровід №3.

Заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив,за письмовою заявою відповідача, якуможе бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення11.12. 2024 року.

Суддя: О.М. Ачкасов