Постанова

від 21.12.2007 по справі 21/414-07     

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/414-07     

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2007 року                                                                          Справа № 21/414-07

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді   Карбань І.С.,

                        судді    Бабакової Л.М.,

                        судді   Шутенко І.А. -доповідач,,

при секретарі - Міракові Г.А.  

за участю представників сторін:

позивача – Ромжевої Г.Б. (дов. б/н від 13.12.2007р.), Хадєєвої Т.М. (дов. б/н від 10.07.2007р.) та Столярова І.В. (дов. б/н від 13.12.2007р.)

відповідача –Олевський В.І. (дов. №1-7/63 від 14.09.2007р.) та Пеньков А.А. (дов №1-7/65 від 17.09.2007р.)

      розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. №3481 Х/2) Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" на рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2007р. по справі №21/414-07

за позовом Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка", м. Харків

до  АТЗТ спільне українсько-грецьке підприємство "Техноімпекс", м. Харків

про стягнення 97 918 грн. 41 коп., -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 90 153,06 грн. основного боргу з нарахованим індексом інфляції та 7765,35 грн. - 3%  річних за договором №205-01 на технічне обслуговування апаратури №ЭЧ МАУС-250ГМ-Т, укладеного між сторонами 23.02.2001р.

Заявами від 17.09.2007р. та від 04.10.2007р. позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на свою користь 62 883,40 грн. основного боргу з нарахованим індексом інфляції, 3% річних в сумі 135,96 грн., неустойку в розмірі 610,52 грн. та збитки в розмірі 20 186,48 грн. за користування кредитними коштами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.10.2007р. по справі №21/414-07 (суддя Пелипенко  Н.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 29.10.2007р. по справі №21/414-07 надіслав апеляційну скаргу в якій просить вищевказане рішення господарського суду Харківської області скасувати та прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що переривання строку позовної давності, згідно ст. 264 ЦК України,  відбувається не лише при вчиненні дій формального характеру, а й будь - яких інших фактичних дій, що свідчать про визнання зобов'язальною особою боргу.

Апелянт зазначає, що між позивачем та відповідачем неодноразово було укладено акти звіряння розрахунків заборгованості станом на 01.01.2006 року, станом на 01.01.2007 року, які містять посилання на договір та встановлюють наявність факту існування заборгованості у розмірі 61791,00 грн. Підписані ці акти уповноваженими представниками сторін, від відповідача - головою правління АТЗТ „Техноімпекс" Івлєвим М.К. та затверджені печатками сторін. Таким чином, апелянт вважає, що укладання цих актів в розумінні ст.264 ЦКУ є вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу та є безспірними підставами для переривання строку позовної давності.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав. У судовому засіданні представники відповідача проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення а рішення господарського суду Харківської області –без змін, оскільки вважають його законним та обґрунтованим і не вбачають підстав для його скасування. Свої заперечення вони обґрунтовували тим, що акт №4 від 27.12.2002р. та акт№5 від 31.03.2003р. приймання виконаних робіт підписала особа, яка була звільнена з займаної посади до підписання актів. Відповідачі також зазначали, що позивачем подано позов з пропуском строку позовної давності, оскільки строк сплинув по акту №4 від 27.12.2002р. - 17.01.2006р., а по акту №5 від 31.03.2003р. - 20.04. 2006р., позивач звернувся з позовом у липні 2007р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час апеляційного провадження та судом першої інстанції встановлено, що 23 лютого 2001 року між Філією „Моноліт-Енергомаш" ДП „ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка" та АТЗТ "Техноімпекс'' було укладено договір №205-01 на технічне обслуговування апаратури 34МАУС-250 ГМ -Т, за умовами якого Замовник (АТЗТ"Техноімпекс'') доручає, а Виконавець (Філія „Моноліт-Енергомаш" ДП „ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка'') приймає зобов'язання щодо технічного обслуговування обладнання 34 МАУС-250 ГМ -Т. Відповідно до розділу 2 даного Договору було встановлено вартість робіт з урахуванням ПДВ у розмірі 211838,56грн., додатково узгоджено оплату по фактичним витратам за видатками по відрядженню представників виконавця та порядок розрахунків, а саме :

згідно п.2.2. Договору Замовник проводить авансовий платіж Виконавцю в розмірі 20% від вартості робіт за договором для проведення підготовчих робіт та виїзду бригади;

згідно до п.2.3 Договору подальша оплата робіт проводиться на підставі підписаних Замовником та Виконавцем актів здачі-приймання робіт протягом 20 днів після затвердження актів про виконання робіт.

Договір було укладено до часу повного виконання сторонами своїх обов'язків (п.7.1. Договору) , тобто договір продовжував діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України (01.01.2004р.), а отже правила Цивільного кодексу України застосовуються до правовідносин сторін по договору №205-01 від 23.02.2001р.

З матеріалів справи вбачається,  що між позивачем та відповідачем на підтвердження виконання робіт по договору №205-01 від 23.02.2001р., згідно календарного плану виконання робіт від 23.02.2001р., були складені акти виконаних робіт на загальну суму 251791,00грн.(а.с.12-21, т. 1), а саме:

- акт №1 за вересень 2001р. на суму 48 985,20грн.;

- акт№2 від 29.12.2001р. на суму 82 539,05грн.,

- акт№3 від 29.03.2002р. на суму 27175,02грн.,

- акт№4 від 27.12.2002р. на суму 41387,52 грн.,

- акт№5 від 31.03.2003р. на суму 51704,21грн.

Також,  в матеріалах справи наявні платіжні доручення, які свідчать, що відповідачем було частково оплачено роботи за договором №205-01 від 23.02.2001р.  на суму 190000,00грн. (а.с. 63-91, т. 1). Остання проплата відповідачем була здійснена у квітні 2002 року.  

З оскаржуваного рішення вбачається, що відмовляючи у позові господарський суд Харківської області виходив з того, що строк позовної давності сплив у 2006 році. Обґрунтовуючи свій висновок щодо спливу позовної давності, господарський суд першої інстанції посилався на те, що згідно ст.ст. 257, 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або особу, та встановлюється тривалістю у три роки. Враховуючи, що акт виконаних робіт №4 від 27.12.2002р. по договору №205-01 підписано сторонами 27.12. 2002р. , а акт №5 - 31.03.2003р., та враховуючи, що згідно з вимогами п.2.3. договору №205-01, строк оплати сплинув відповідно 17.01.2003р. та 20.04.2003р., то господарський суд дійшов висновку, що строк позовної давності за актами виконаних робіт №4 та №5 сплинув 17 січня та 20 квітня 2006р. відповідно.

Господарський суд Харківської області знайшов необґрунтованими посилання позивача на переривання перебігу позовної давності шляхом здійснення звірки розрахунків та графіку погашення заборгованості, оскільки акт звірки не є угодою сторін про збільшення позовної давності згідно ст.259 ЦК України,   графік погашення заборгованості не містить дати його укладання та не може дорівнювати угоді сторін про збільшення позовної давності, Також, на думку господарського суду першої інстанції, акти звірки розрахунків не свідчить про  визнання відповідачем свого боргу, а отже не може бути підставою для переривання строку позовної давності згідно ст. 264 ЦК України.

Крім того, господарський суд Харківської області дійшов висновку, що збитки в сумі 20186,48грн. не підлягають задоволенню, оскільки вони складаються зі сплат, здійснених за користування грошовими коштами по кредитному договору №6.5.-32 від 10.05.2005р., а отже, відсутній причинний зв'язок між неналежним виконанням відповідачем зобов'язання у 2003р. на суму 61 791,00грн. та кредитним договором № 6.5.-32, який укладено 10.05.2005р., тобто через  два роки.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками господарського суду Харківської області виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або особу , яка його порушила .

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що дана норма імперативна, вона вказує, що однією з підстав переривання перебігу позовної давності є вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. З точки зору переривання строку давності до зазначених у ч. 1 ст. 264 ЦК дій можуть належати не лише дії формального характеру, а й будь-які фактичні дії, що свідчать про визнання зобов'язальною особою боргу (часткове погашення боргу, повне або часткове визнання претензії, прохання про відстрочку виконання, тощо )

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем було проведено звірку розрахунків станом на 01.01.2006р. та станом на 01.01.2007р., про що були складені відповідні акти. Також, в матеріалах справи наявний графік погашення заборгованості відповідача перед позивачем на період з травня 2007 р. по грудень 2007р. на загальну суму 61 791, 00 грн. З актів звірки розрахунків та з графіку погашення заборгованості вбачається, що вони підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що підписуючи та скріплюючи печаткою акти звірки розрахунків та графік погашення заборгованості, відповідачем були здійснені саме фактичні дії, щодо визнання ним свого боргу перед позивачем, а отже дана обставина є підставою для переривання перебігу строку позовної давності. З огляду на викладене колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції, що строк позовної давності за актом виконаних робіт №4 сплинув 17.01.2006р. а за актом виконаних робіт №5- 20.04.2006р., оскільки строк позовної давності  за актами виконаних робіт №4 та №5 по договору №205-01 від 23.02.2001р. був перерваний підписанням актів звірки розрахунків станом на 01.01.2006р. та 01.01.2007р.

Як вже зазначалось, згідно до п.2.3 Договору №205-01 від 23.02.2001р., подальша оплата робіт (після внесення авансового платежу) проводиться на підставі підписаних Замовником та Виконавцем актів здачі-приймання робіт протягом 20 днів після затвердження актів про виконання робіт.

Матеріали справи свідчать, що залишок суми боргу за договором №205-01 від 23.02.2001р., враховуючи оплату частини заборгованості за платіжними дорученнями у розмірі 190 000,00 грн., складає 61 791,00грн. Наявність непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується актами виконаних робіт №4 від 27.12.2002р., №5 від 31.03.2003р., актами звірки розрахунків станом на 01.01.2006р. та станом на 01.01.2007р., а також графіком погашення заборгованості відповідача перед позивачем на період з травня 2007 р. по грудень 2007р.

Колегія суддів не приймає тверджень відповідача, що акти виконаних робіт №4 та №5 були підписані особою, яка не мала права підпису фінансово-господарських документів, а отже дані акти не породжують правових наслідків для відповідача,  оскільки таке твердження спростовується матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що оскільки договір № 205-01 від 23.02.2001р. на технічне обслуговування обладнання 34 МАУС-250 ГМ -Т енергоблоку на Мінській ТЕЦ-5 було укладено між позивачем та відповідачем в рамках Контракту №60/01 від 10.01.2001р., укладеного між відповідачем та Мінським республіканським унітарним підприємством електроенергетики „Мінськенерго ТЕЦ-5", виконання робіт на об'єкті Замовника за Контрактом №60/01 від 10.01.2001р. було перевірено та підтверджено відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт, що підписувались та затверджувались представниками трьох сторін: МРУПЕ „Мінськенерго ТЕЦ-3", АТЗТ „Техноімпекс", Філія ХДПЗ ім. Т.Г. Шевченка "Моноліт-Енергомаш".

Так, відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт (зареєстрованого позивачем вх. №96 від 25.12.2002р.) було підтверджено виконання робіт , ас саме –у п.8. Акту, вказано, що участь у передачі ПТК АСУ ТП в експлуатацію (після ППР), в тому числі, складання актів готовності до експлуатації апаратно-програмних засобів ЭЧ МАУС-250 ГМОТ, в т.ч.: П.8.2. ИУК АРТ-Т, П.8.3. ИУК АРТ-К, П.8.4. ИУК РУСН, П.8.5. ИУК ГК, П.8.6. ИУК ГВТ, П.8.7. ИУК ПВТ, П.8.8. ИУК ТФ, ГТ.8.9. ИУК ТСТ, П.8.10.ИУК СТК, П.8.11.ИУК СВ-М1, СВ-М2, П.8.12.ИУК ОРУ-ЦЩУ, П.8.13.ИУКОРУ-110, П.8.14.ИУК ОРУ-330, П.8.15 ПИУ-ОК-Зшт., П.8.16 ПИУ-НОК-2шт., П.8.17 ПИУ-ЦЩУ-2шт., П.8.18 КИП.

Перелічені найменування виконаних робіт повністю співпадають з найменуваннями виконаних робіт, що вказані в актах №4 від 27.12.2002р., №5 від 31.03.2003р. (П.7., П.7.2., П.7.З., 71.7А, П.7.5., П.7.6., П.7.7., П.7.8, П.7.9, П.7.Ю., П.7.11, П.7.12, П.7.13., П.7.14, П.7.15, П.7.16., Л.7.17., П.7.18.), та в календарному плані виконання робіт до договору № 205-01 від 23.02.2001р.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що акт здачі-приймання робіт, що підписувався та затверджувався трьома сторонами, з боку відповідача був підписаний уповноваженими особами: заст. Голови Правління АТЗТ „Техноімпекс" - Д.Б. Зарубою, Головою Правління АТЗТ „Техноімпекс" - А.І.Сотник, та скріплений оригінальною печаткою відповідача. Окрім того, в цьому акті наведено, що дійсний акт є підставою для підписання фінансових актів між сторонами. Акти №4 від 27.12.2002р., №5 від 31.03.2003р. до договору №205-01 від 23.02.2001р. є фінансовими актами, які дублюють найменування робіт за технічним актом здачі-приймання робіт, та вказують узгоджену вартість таких робіт згідно до календарного плану виконання робіт до договору № 205-01 від 23.02.2001р.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними твердження позивача, що акти виконаних №4 від 27.12.2002р., №5 від 31.03.2003р. не породжують правових наслідків для відповідача, а отже роботи, виконані згідно даних актів, підлягають оплаті з боку відповідача у встановленому порядку та строк.

29.03.2007р. Філією Позивача на адресу відповідача було надіслано претензію (вих. № 205-22), в якій він вимагав погасити заборгованість згідно рахунку-фактури №6 від 28.03.2007р. протягом 30 днів після отримання претензії. Однак, відповідач відповіді   на  претензію позивача не надав, ніяких дій щодо врегулювання розбіжностей відповідачем здійснено не було.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч. 2 ст. 530 ЦКУ якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення  вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня  пред'явлення  вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що відповідачем не було виконано його зобов'язання за договором №205-01 від 23.02.2001р. у встановленому порядку та строк, колегія суддів вважає законною та обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 61 791,00грн. основного боргу

Частиною 2 ст. 625 ЦКУ встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків інфляційних витрат та 3% річних, колегія суддів вважає також обґрунтованими і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь  1092, 40 грн. інфляційних та 135,96 грн. –3% річних.

Крім того, під час апеляційного провадження, колегією суддів встановлено, що 10.05.2005року між позивачем та ЗАТ „Перший Український Міжнародний банк", з метою поповнення оборотних коштів позивача, було укладено кредитний договір №6.5-32 на надання кредитної лінії зі сплатою відсотків у розмірі 16,5% річних за користування кредитними коштами. За період дії цього кредитного договору з 10.05.2005р. по 10.05.2006р. позивачем було сплачено відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 115300,00 грн., що підтверджується довідкою ЗАТ „ПУМБ" вих. №D1/596 від 02.10.2007р.

Отже, за кредитним договором №6.5-32 позивач повинен сплатити банку 698787,87 грн., з врахуванням 16,5% річних за користування кредитними коштами. Непогашена заборгованість відповідача складає 61791,00 грн., що дорівнює 8,84% від суми кредиту, таким чином за користування коштами в розмірі 61791,00 грн. позивач сплатив банку 10192,52 грн.

20.09.2006 року між позивачем та ЗАТ „Перший Український Міжнародний банк" було укладено кредитний договір №6.9-67 на надання кредитної лінії зі сплатою відсотків у розмірі 16,2% річних за користування кредитними коштами. За період дії цього кредитного договору з 20.09.2006р. по 20.09.2007р. позивачем було сплачено відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 255600,00 грн., що підтверджується довідкою ЗАТ „ПУМБ" вих. № D 1/596 від 02.10.2007р.

Отже, за кредитним договором №6.9-67 позивач повинен сплатити банку 1577777, 77 грн. з врахуванням 16,2% річних за користування кредитними коштами. Непогашена заборгованість відповідача складає 61791,00 грн., що дорівнює 3, 91% від суми кредиту, таким чином за користування коштами в розмірі 61791,00 грн. позивач сплатив банку 9993,96грн.

З огляду на викладене та враховуючи, що через непогашену відповідачем заборгованість в розмірі 61791,00 грн. за період з 2005р. по 2007р. позивач сплатив за користування кредитними грошима 20186,48грн., що оцінюється як реальні збитки, колегія суддів вважає законною та обґрунтованою вимогу позивача про стягення з відповідача збитків у розмірі 20186,48 грн.

 За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, при винесенні рішення господарський суд Харківської області не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства і насамперед статей 33, 38, 43, 79 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно чинного законодавства, та не дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103,  п. 1,4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105 ГПК України колегія суддів одноголосно, -

постановила:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2007р. по справі  №21/414-07 скасувати та прийняти нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу спільне україно-грецьке підприємство «Техноімпекс» (м. Харків, вул. Космічна, 21, к. 916 код ЄДРПОУ 20036566, р/р260023011581 в АКБ «Золоті ворота», МФО 351931) на користь Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка"  ( 61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код ЄДРПОУ 14315500, р/р 26006301816654 в Філії «Червоно баварське безбалансове відділення філії «Відділення Промінвестбанку в м. Харкові», МФО 351458) 62 883,40 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у сумі 135,96 грн. та 20186,48грн. збитків.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу спільне україно-грецьке підприємство «Техноімпекс» (м. Харків, вул. Космічна, 21, к. 916 код ЄДРПОУ 20036566, р/р260023011581 в АКБ «Золоті ворота», МФО 351931) на користь Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка"  ( 61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код ЄДРПОУ 14315500, р/р 26006301816654 в Філії «Червоно баварське безбалансове відділення філії «Відділення Промінвестбанку в м. Харкові», МФО 351458)  830,69грн. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 416,00 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Харківської області видати відповідні накази.

         Головуючий суддя                                                                    Карбань І.С.  

                                 Судді                                                                    Бабакова Л.М.  

                                                                                                               Шутенко І.А.