Рішення

від 27.11.2024 по справі 450/5183/23

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/5183/23 Провадження № 2/450/341/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Дикої О. Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Потапової Т. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Потапова Тетяна Ігорівна до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Оброшинської сільської ради про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в :

представниця позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить суд постановити рішення про позбавлення ОСОБА_3 , 1984 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 ) батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягувати з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі - 1073, 60 грн. та витрати, які можуть бути понесені на правову допомогу під час розгляду справи.

В обґрунтування позову покликається на те, що 29.10.2005 року між позивачем, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідачем ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , було укладено шлюб, перебуваючи у шлюбі народився син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження дитини. Підставами для розірвання шлюбу, були ті обставини, що відповідач не цікавиться сім?єю, не допомагає в утриманні дитини. Відповідач, як батько, не надавав фінансової чи якої-небудь іншої підтримки для належного розвитку дитини. Не допомагав забезпечувати необхідними матеріальними та нематеріальними благами для нормального розвитку дитини. Не надавав із своєї сторони матеріальну допомогу у вигляді: продуктів, речей чи оплати певних послуг на розвиток дитини, фінансову допомогу для покриття таких витрат. Неодноразово зверталась до відповідача, щоб надавав хоч якусь матеріальну чи фінансову допомогу, щоб разом із сином проводив час у вигляді спільних прогулянок, але поведінка відповідача не змінювалась. Після розлучення, неодноразово зверталась до відповідача, щоб надавав допомогу дитині, оскільки дитина росте та для його належного розвитку, з кожним днем потребується все більше витрат. Вказує, що витрачає кошти у відповідному розмірі, розмір яких з кожним періодом часу змінюється у більшу сторону. Вважає, що батьки зобов?язані нести солідарну відповідальність та однаково забезпечувати всім необхідним, а не лише хтось один. Тому, відповідач також має подумати про те, щоб надавати із своєї сторони матеріальну допомогу, або у вигляді продуктів харчування, речей чи оплати певних послуг, на розвиток дитини, або надавати фінансову допомогу для покриття таких витрат. Проте, із сторони відповідача жодної конкретної відповіді, чи буде він допомагати. Жодної матеріальної, чи фінансової допомоги не надавалось. Відповідно, зважаючи на те, що з липня 2010 року з моменту розірвання шлюбу, в подальшому відповідач не проявляв по відношенню до дитини жодних батьківських обов?язків, а саме: не приймав безпосередньої участі у його вихованні, не надавав жодної фінансової та матеріальної допомоги, не цікавився його становищем та інше. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров?я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти - створились умови, які не відповідають інтересам дитини а саме - не виконує, покладених законом на батьків обов?язків, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться повністю на її забезпеченні, вихованням

та матеріальним забезпеченням сина займається виключно вона та її родичі. Відповідач не приймав жодної участі в належному забезпеченні свого сина. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов?язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення Відповідача до своїх батьківських обов?язків. У зв`язку із вищенаведеним, просить позов задоволити.

23.10.2023 року провадження у справі відкрито.

23.10.2024 року ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області постановлено внести виправлення в ухвалі Пустомитівського районного суду у справі № 450/5183/23, провадження № 2/450/1725/23 від 23.10.2023 року про відкриття провадження в частині зазначення у описовій частині позовних вимог позивача як «постановити рішення про позбавлення ОСОБА_3 , 1984 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 ) батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягувати з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі - 1073, 60 грн. та витрати, які можуть бути понесені на правову допомогу під час розгляду справи».

Ухвалою від 09.01.2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Потапової Т. І. - задоволено, постановлено зобов`язати Службу у справах дітей Оброшинської сільської ради надати висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 , 1984 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 ) батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22.04.2024 року протокольною ухвалою завершено підготовче дії та закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала з підстав наведених у ньому, просить суд, такий задоволити, оскільки переконана в тому, що дитина відповідачу, як батьку не цікава та не потрібна. Вказує, що для дитини є чужою людиною, адже з 2010 року дитину ОСОБА_4 не бачив і жодного інтересу до його життя не проявляв. Вказує, що хоче вберегти дитину на майбутнє, щоб її дитина не мала жодних зобов`язань перед батьком, який жодним чином не підтримував, не допомогав, не спілкувався з дитиною, ніякої ініціативи не проявляв, щоб виправити таке своє ставлення, а тому вважає, що являється формальним батьком її сина та таким, що тільки вказаний у свідоцтві про народження.

Представник позивачки Потапова Т. І. в судовому засіданні позов підтримала. Надала пояснення, аналогічні наведеним у позовній заяві, вказала, що враховуючи думку дитини, яка не відчуває батьківської любові, та те, що зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов?язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов?язків, просить суд позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак подав на адресу суду заяву, в якій просить справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Потапова Тетяна Ігорівна до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Оброшинської сільської ради про позбавлення батьківських прав слухати у його відсутності, у звязку із тим, що проходить службу у ЗСУ, що відповідно підтверджує, долученим до заяви військовим квитком серії НОМЕР_2 від 21.09.2024 року, додатково зазначає свою позицію щодо позову, а саме що проти задоволення такого - заперечує у повному обсязі.

Представник третьої особи, Служби у справах дітей Оброшинської сільської ради, Андрійчук О. С. в судове засідання не з`явилась, однак подала на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі, додає, що при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні 03.06.2024 року свідок ОСОБА_8 , яка є сестрою ОСОБА_1 підтвердила суду, викладені у заяві від 20.05.2023 року за її підписом, долученої до позовної заяви, доводи, а саме, що на момент розлучення син позивачки і відповідача ОСОБА_4 був ще зовсім маленьким, і відповідач, з того часу не брав участі у його житті. За останні 14 років вона жодного разу не бачила, щоб відповідач спілкувався з дитиною чи допомагав у її вихованні. Він не цікавиться станом здоров`я, успіхами, розвитком сина. В той же час, під час спілкування з позивачкою вона неодноразово чула, що всі витрати на дитину, включаючи харчування, освіту, лікування та інші потреби, забезпечує виключно вона. Жодної фінансової допомоги чи іншої підтримки від відповідача не було надано, звернула увагу суду на те, що її сестра старається з усіх сил виховати добру та порядку людину, підтримує усі здобуті освіти, самостійно оплачує додаткові гуртки по навчанню. Додає, що дитина навчається у коледжі, в яку він вступив після закінчення 9- го класу самостійно на державну денну форму і вже третій рік поспіль отримує стипендію. Зазначає, що періодично ОСОБА_1 їздить з сином на відпочинок задля його оздоровлення та розвитку. Також вказала про запис розмови із відповідачем, де він наголошує на тому, що дитина після досягнення повноліття буде утримувати батька, такимчином переконаний в тому, що дитина йому буде зобов`язана та винна, хоча він ніяким чином не причетний до виховання та утримання свого рідного сина. Також вимагав кошти від позивачки, у випадку, якщо він надасть дозвіл на виїзд закордон дитині.

Допитана в судовому засіданні 03.06.2024 року свідок ОСОБА_9 , яка є сусідкою позивачки, підтвердила в судовому засіданні, викладені у заяві від 20.05.2023 року за її підписом, яка наявна в матеріалах справи, а саме, що батька дитини не бачила жодного разу, після їх розлучення, що ОСОБА_2 повністю відсутній у вихованні, у житті дитини. Жодного разу не проявив батьківської турботи, це на її думку виявлялось в тому, що вона жодного разу не бачила, щоб він дарував подарунки, щось купляв дитині, таке як іграшки, приладдя до школи, одяг, тобто, не робив нічого, що потрібно для здоров`я та розвитку дитини. Додає, що ОСОБА_2 навіть не вітав ОСОБА_10 з Днем народження.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, пояснення свідків, позицію представника органу опіки та піклування та відповідача, викладену в заявах, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 27.04.2006 року, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

З довідки про реєстрацію місця проживання особи № 674 від 12.07.2021 року, виданого за підписом голови комісії з припинення Рясне-Руської сільської ради Алєксєєва Н. І. вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 13.05.2016 року по теперішній час.

Згідно рішення Яворівського районного суду Львівської області від 26.07.2010 року, справа № 2 - 1069/10 вбачається, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу задоволено, вирішено розірвати шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , який був зареєстрований 29.10.2005 року у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис проведено за № 3369.

Із характеристики учня 9 класу Рясне-Руського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів ДНЗ», виданої за підписом директора НВК І. Хоружого та класного керівника Л. Дребот вбачається, що ОСОБА_4 навчається в Рясне-Руському НВК з 2015року. За час навчання виявив середній рівень знань. Добре розвинена пам?ять та увага. Запам?ятовує навчальний матеріал, але навчається не в повну міру своїх можливостей. Виявляє логічне, образне, творче мислення. Має здібності до вивчення предметів природничо-математичного циклу. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Бере активну участь у житті класу. ОСОБА_10 веселий, товариський, стриманий. Користується повагою серед однокласників. Має багато друзів. Мати приділяє належну увагу вихованню сина. Постійно підтримує зв?язок з школою та класним керівником, систематично відвідує батьківські збори. Батько з класним керівником зв?язок не підтримує, батьківські збори не відвідує.

Також із характеристики студента Відокремленого структурного підрозділу «Технологічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка» ОСОБА_4 , 2006 року народження, виданого 11.07.2023 року за підписом директора ОСОБА_11 , вбачається, що ОСОБА_4 навчається в коледжі з 01 вересня 2021 року, на даний час є студентом другого курсу і навчається за спеціальністю 123 «Комп?ютерна інженерія» на денній формі навчання. До навчання ставиться сумлінно, постійно підвищує свій професійний рівень. Значну увагу приділяє практичному освоєнню сучасних комп?ютерних технологій. За час навчання зарекомендував себе як дисциплінований, старанний. наполегливий студент. Виявляє логічне, конкретне мислення. Труднощів у навчанні не відчуває. Безпідставних пропусків і запізнень на заняття не допускає. На критику реагує адекватно. Критично ставиться до власних вчинків. За складом характеру ввічливий, урівноважений. спокійний. ОСОБА_4 авторитет серед товаришів. Виявив доброзичливість у спілкуванні з одногрупниками. Мати приділяє належну увагу вихованню сина. Постійно підтримує зв`язок з куратором, систематично відвідує батьківські збори. Батько з куратором зв`язок не підтримує. батьківські збори не відвідує.

Із розрахунку заборгованості по аліментах (ВП № НОМЕР_5, дата відкриття виконавчого провадження 18.04.2018 року), виданого 11.07.2023 року головним державним виконавцем Пустомитівського районного відділу державної виконавчої служби ЗМУ МЮ Мартою Думальською, вбачається, що на підставі наявних матеріалів виконавчого провадження проведено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів в період із 20.07.2011 року по 31.08.2020 рік, відповідно боржнику нарахована заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.07.2023 в сумі 68528,00 грн. Боржником за вказаний період сплачено 2727,85 грн. Заборгованість із сплати аліментів боржника - ОСОБА_3 , відповідно до вищезгаданого виконавчого документа станом на 01.07.2023 становить 65 799,15 грн.

У точ же час, із Постанови про зміну назви сторони виконавчого провадження від 21.08.2018 року, ВП № НОМЕР_5 встановлено, що згідно свідоцтва про зміну імені Серія НОМЕР_4 від 31.01.2017 року боржник змінив прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, постановлено змінити прізвище боржника з ОСОБА_5 на ОСОБА_2 .

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Законодавцем передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Статтею 155 Сімейного кодексу України визначено, що здійснення батьками своїх прав та обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі, й на рівне виховання батьками.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Положеннями ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок у постанові від 29 липня 2021 року (справа № 686/16892/20), згідно якого позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування, слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Такого ж висновку і дійшов ВССУ в ухвалі від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц ВССУ зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Суд вказав, що потрібно встановити винну поведінку батька щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, а також те, чи можливо змінити його поведінку в кращу сторону попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а також сприяти захисту інтересів дитини щодо її права на батьківське піклування та перевірити ставлення дитини до свого батька.

ВС в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого зазначив, що головним критерієм при вирішенні таких справ є інтереси дитини, розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин, і відповідне рішення має підкріплюватись достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини (пункт 49 рішення від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України»).

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітнього сина, має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5,6 ст.19СК України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.

У висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Оброшинської сільської ради, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , 1984 року народження щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до статті 6, пункту 9, частини 1 статті 23, статті 41 Закону України «Про місцеве самоврядування», частини 5 статті 19, статті 164 Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов?язаних із захистом прав дитини», заслухавши пояснення матері дитини - ОСОБА_1 , взявши до уваги пояснення сусідів, родичів дитини та інші матеріали справи, враховуючи протокол засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Оброшинської сільської ради від 28.03.2024 року № 3, вважають за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він повністю ухиляється від виконання батьківських обов?язків, не проявляє батьківської любові та заінтересованості щодо дитини, разом з ним не проживає, не цікавиться розвитком, станом здоров?я, навчанням ОСОБА_10 , не бере участі у його вихованні, не піклується про духовний, фізичний і моральний розвиток дитини, не спілкується з сином, не надає йому доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює належних умов для розвитку природних здібностей сина, не готує його до самостійного життя та праці, не забезпечує його необхідним харчуванням, допомогою при лікуванні.

Враховуючи, що висновок органу опіки та піклування не містить інформації про те, чи були розглянуті альтернативні заходи впливу на відповідача, спрямовані на забезпечення його участі у вихованні дитини. Зокрема, не зазначено, чи проводилася з батьком профілактична робота, чи інформувався він про свої обов`язки, у той же час, такий не містить аналізу того, як позбавлення батьківських прав відповідає найкращим інтересам дитини. Найкращі інтереси дитини визначаються як забезпечення умов для її гармонійного розвитку, врахування її емоційних, фізичних і духовних потреб, а також збереження зв`язків із обома батьками. Позбавлення батьківських прав автоматично позбавляє дитину можливості отримувати від батька не лише матеріальну підтримку у формі аліментів, але й потенційний внесок у її виховання в майбутньому. У висновку відсутні конкретні дані, які б свідчили, що подальший зв`язок з батьком є неможливим або шкідливим для дитини. Висновок базується переважно на поясненнях матері дитини, сусідів та родичів, що є суб`єктивними свідченнями. Водночас відсутні об`єктивні докази, які б підтверджували ухилення батька від виконання своїх обов`язків. Не зазначено, чи були спроби батька встановити зв`язок із дитиною, чи він був обмежений у такій можливості, зокрема з ініціативи матері або через інші обставини. Також відсутня інформація про причини, через які батько не спілкується з дитиною.

Суд, розглядаючи матеріали справи, зокрема висновок органу опіки та піклування, враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який застосовується лише в разі доведення фактів, що свідчать про істотне порушення батьком своїх обов`язків та неможливість подальшого виконання ним цих обов`язків у майбутньому. Такий захід несе незворотні наслідки, як для дитини, так і для батька, а тому його застосування має бути достатньо мотивованим, відповідати принципу найкращих інтересів дитини та ґрунтуватися на беззаперечних фактах.

Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

В судовому засіданні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в судовому засіданні дав пояснення по справі, а саме, що близько чотирнадцяти років не бачив батька, зазначив, що з батьком не спілкується, адже інтересу до нього і до його життя останній не проявляє, в гості не приходить, подарунки не дарує, ніяким чином не підтримує. На запитання, чи спілкуються між собою батьки повідомив, що чув як його батько дзвонив до мами і говорив, що буде допомагати їй утримувати.

Однак, озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Як на підставу пред`явлення даного позову, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що тривалий час, приблизно 14 років, із моменту розлучення, відповідач не цікавиться життям своєї дитини, не спілкується з ним, всі питання щодо виховання та утримання дитини вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача.

Суд, аналізуючи в сукупності зібрані у справі докази, приходить до висновку, що наведені позивачем ОСОБА_1 обставини щодо неналежної участі відповідача в утриманні і вихованні дитини, не можуть бути достатніми підставами в розумінні ст.164 СК України для ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав, також потрібно врахувати позицію відповідача ОСОБА_3 , викладену у його заяві, а також в судових засіданнях, який проти позову заперечив, що може свідчити про його інтерес до сина.

Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, враховуючи пояснення свідків, які були заслухані в судовому засіданні, а також, на момент розгляду справи вже повнолітнього, ОСОБА_4 , який не висловив власної ствердної думки щодо необхідності позбавлення батьківських прав його батька, позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів ОСОБА_4 шляхом позбавлення батька ОСОБА_3 його батьківських прав, при розгляді даної справи судом не встановлено, що позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідне в якнайкращих інтересах дитини. У якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із рідним батьком.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відсутні виключні обставини, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, тому в задоволенні позовних вимог, слід відмовити.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат. Так як в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, то понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 81, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Потапова Тетяна Ігорівна до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Оброшинської сільської ради про позбавлення батьківських прав, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 06.12.2024 року.

СуддяІ. І. Мельничук