Ухвала

від 23.12.2024 по справі 595/1985/24

БУЧАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 595/1985/24

Провадження № 2-о/595/169/2024

У Х В А Л А

23.12.2024 місто Бучач

Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Тхорик І.І., ознайомившись із матеріалами цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення юридичного факту,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 , звернувся в суд із заявою, в якій просить встановити факт запису в його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовому квитку (зразка колишнього СРСР) на сторінці номер 25: «запис п.10 «Призваний в ЗСУ» рахувати не дійсним». Заявлені вимоги мотивує тим, що в червні 2024 року, він, будучи військовозобов`язаним, пройшов позаштатну військово-лікарську комісію на предмет визначення ступеня придатності до військової служби. За результатами проходження позаштатної військово-лікарської комісії його визнано придатним до військової служби, про що в його військовому квитку (зразка колишнього СРСР) на сторінці 24 зроблено відповідний запис, поставлено підпис посадової особи і завірено мокрою печаткою. 07 липня 2024 року він був призваний в ЗСУ згідно Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, про що у його військовому квитку на сторінці номер 2 у п.10 зроблено відповідний запис, поставлено підпис посадової особи і завірено мокрою печаткою. Однак, враховуючи стан його здоров`я, в результаті повторного медичного огляду у військовій частині ЗСУ, внаслідок ряду наявних в нього хронічних захворювань, його було відправлено по місцю його проживання. У зв`язку з наведеним, в його військовому квитку (зразка колишнього СРСР) на сторінці номер 25 зроблено запис: «запис п.10 «Призваний в ЗСУ» рахувати не дійсним», поставлено підпис посадової особи і завірено мокрою печаткою. На даний час його військовий квиток втрачений у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Просить заявлені вимоги задовольнити, оскільки від них залежить як зміна так і припинення певних особистих прав.

Вивчивши матеріали даної заяви, суддя дійшла до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.

Натомість, чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення фактів того, що особа не є військовозобов`язаною, що унеможливлює використання судового порядку встановлення означених фактів, що мають юридичне значення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №953/2790/23 (провадження № 61-10394св23).

Відповідно до Порядку видачі, зберігання та знищення військових квитків рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2017 року № 206 районні (міські) військові комісаріати (далі - Р(М)ВК) видають військові квитки під час призову або прийняття громадян на військову службу, зарахування в запас, зарахування до військового навчального закладу, звільнення у запас або зняття з військового обліку за станом здоров`я, поновлення військового квитка у разі його втрати або пошкодження.

Заявник посилається на те, що на даний час його військовий квиток втрачений у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно п.8 Порядку видачі, зберігання та знищення військових квитків рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2017 року № 206 видача військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу нових військових квитків замість втрачених чи таких, що стали непридатними до користування з вини власників, проводиться Р(М)ВК за місцезнаходженням військової частини (ВВНЗ) на підставі запиту командування військової частини (ВВНЗ), до якого додаються матеріали службового розслідування.

Видача військовозобов`язаним нових військових квитків замість втрачених чи таких, що стали непридатними до користування не з вини власників, а також у разі зміни військовозобов`язаним прізвища, імені та по батькові проводиться на підставі заяви, до якої додаються підтвердні документи, видані компетентними органами (п.6 Порядку).

Окрім того, обґрунтовуючи заявлені вимоги, заявник посилається на свій стан здоров`я та зазначає, що в результаті повторного медичного огляду у військовій частині ЗСУ його було відправлено по місцю його проживання, у зв`язку з тим, що у нього є численні хронічні захворювання та на підтвердження чого надає ряд медичних документів, зокрема: виписку-епікриз із медичної карти стаціонарного хворого №2248 від 15.11.2024, видану терапевтичним відділенням КНП «Золотопотіцька МЛ «ЗПСР»; виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1165, видану КНП «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради; довідку КНП «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради від 24 червня 2024 року; виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2663 від 18 вересня 2024 року; результати проведення екокардіографії (М,В-режими) та допплеркадіографії від 03 серпня 2024 року, комп`ютерної томографії від 27 червня 2024 року та ультразвукового дослідження органів сечовидільної системи від 02 серпня 2024 року.

Проте, слід зазначити, що питання визначення придатності до військової служби регламентується наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, яким затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1.2 Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

За вказаним Положенням придатність до військової служби визначає виключно ВЛК за результатами медичного обстеження та приймає підсумкове рішення щодо придатності військовозобов`язаного за станом здоров`я до військової служби, яке затверджується відповідною постановою.

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну з таких постанов: «Придатний до військової служби»; «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»; «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку»; «Обмежено придатний до військової служби».

Результати медичного огляду заносяться в книгу протоколів засідань призовної комісії (комісії з питань приписки). Карта медичного огляду та висновки лікарів підшиваються в особову справу призовника як додаток до облікової карти (пункт 2.9. розділу 2 «Медичний огляд призовників (допризовників)» Положення у редакції від 01 грудня 2015 року).

Наведене законодавство свідчить, що визнання особи такою, що є непридатною до військової служби є виключною компетенцією військово-лікарської комісії, що ухвалюється в порядку, встановленому Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, враховуючи, що розгляд заяви ОСОБА_1 віднесено до повноважень інших органів і за законом не підлягає судовому розгляду, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 186, 260-261, 315, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення юридичного факту.

Заяву та всі додані до неї документи повернути заявнику ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: І. І. Тхорик