Постанова

від 16.12.2024 по справі 916/2490/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/2490/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Волковінська В.М.

за участю представників учасників у справі про неплатоспроможність:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» - Теребуха К.І., Бащук Д.С.

Від ОСОБА_1 - Ратушний А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 про відмову у наданні дозволу на звернення стягнення на заставне майно, суддя суду першої інстанції Найфлейш В.Д., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 01.10.2024

по справі №916/2490/23

за заявою ОСОБА_1

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.08.2023, серед іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Шови Лариси Павлівни, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 арбітражного керуючого Чульського Олександра Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 87 від 08.02.2013), тощо.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2024, серед іншого, визнано ТОВ «Консалт Солюшенс» кредитором з грошовими вимогами до боржника на суму 2 852 861,59 грн, у визнанні решти грошових вимог ТОВ «Консалт Солюшенс» - відмовлено.

07.08.2024 ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось до суду із заявою про надання дозволу на звернення стягнення на заставне майно та надати дозвіл на примусову реалізацію в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 майна ОСОБА_1 , з посиланням на те, що торги з реалізації майна боржника в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь заявника були зупинені, а мораторій на задоволення вимог кредиторів припинено.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 в задоволенні заяви ТОВ «Консалт Солюшенс» про надання дозволу звернення стягнення на заставне майно - відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою від 26.09.2024 було продовжено строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, відносно заявлених вимог про надання дозволу звернення стягнення на заставне майно поширюється дія мораторію, у зв`язку з чим заборонено звернення стягнення на заставне майно в судовому та позасудовому порядку, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Консалт Солюшенс» про надання дозволу звернення стягнення на заставне майно.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.08.2017 по справі №757/49979/17-к в межах кримінального провадження накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: земельну ділянку кадастровий номер 5110137300:53:011:0020, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тощо. Станом на день розгляду заяви про надання дозволу звернення стягнення на заставне майно, вищезазначена ухвала суду не скасована, а арешт не знятий, тому реалізація майна заставному кредитору може спричинити шкоду інтересам держави.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 про відмову у наданні дозволу на звернення стягнення на заставне майно по справі №916/2490/23.

Апелянт вказує, що дія мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів, який був введений ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.08.2023 у справі №916/2490/23, припинилася 13.12.2023 і була припиненою на момент звернення ТОВ «Консалт Солюшенс» із заявою про надання дозволу на звернення стягнення на заставне майно від 07.08.2024 року.

Під час судового засідання 26.09.2024, судом було спочатку оголошено відмову у задоволенні ТОВ «Консалт Солюшенс» про звернення стягнення на заставлене майно, і лише після цього було продовжено строк дії мораторію. Зазначене підтверджується протоколом судового засідання №3403300 від 26.09.2024.

Апелянт доходить до висновку, що посилання суду на поширення дії мораторію на задоволення вимог заставного кредитора щодо заявлених вимог про надання дозволу на звернення стягнення на заставлене майно є необґрунтованим, оскільки на момент звернення та винесення рішення дія мораторію була припинена.

Апелянт вказує, що продовження дії мораторію ніяким чином не може вплинути на реалізацію майна боржника, що є предметом іпотеки, оскільки оголошення про реалізацію зазначеного майна було оприлюднено до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, що є одним із винятків на які, згідно з частиною четвертою статті 121 Кодексу України з процедур банкрутства, не поширюється заборона на задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення.

Апелянт також вважає, що іпотека нерухомого майна має пріоритет накладенню арешту у кримінальному провадженні, оскільки іпотека нерухомого майна була зареєстрована 24.10.2007, тобто раніше накладення арешту у кримінальному провадженні згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 29.08.2017 у справі №757/49979/17, що в свою чергу не створило перешкод чи заборони приватному виконавцю виставити на реалізацію у 2021 році іпотечне майно.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.04.2024 у справі №916/2490/23 про відмову у задоволенні заяви про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника, що є предметом забезпечення, та надати дозвіл на примусову реалізацію в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 майна ОСОБА_1 , а саме: предмета іпотеки - житлового будинку, площею 145,2 кв.м. та земельної ділянки, площею 0,0174 га, кадастровий номер 5110137300:53:011:0014, за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває на ДП «СЕТАМ», лот №555086.

Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 про відмову у наданні дозволу на звернення стягнення на заставне майно по справі №916/2490/23.

Боржник зазначає, за висновками Верховного Суду інформація про продаж, що була оприлюднена раніше, не береться до уваги при вирішенні питання, чи вважається такою, що розпочалась стадія продажу майна з моменту оприлюднення інформації про продаж, а отже кожний із визначених Законом видів електронних торгів з реалізації нерухомого майна у виконавчому провадженні має тотожну з іншими, однак самостійну стадійність, спрямовану на реалізацію майна боржника. Тобто якщо торги не відбулися, то до організації наступних торгів не вважається, що майно перебуває на стадії продажу. Отже виходячи з висновків Верховного Суду, враховуючи що торги в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3 через Державне підприємство «СЕТАМ», призначені на 18.11.2021, не відбулися, а на дату відкриття провадження у справі № 916/2490/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 інші торги призначені не були, то твердження ТОВ «Консалт Солюшенс» про те, що оскільки майно боржника, яке є предметом забезпечення, було передано на реалізацію раніше, ніж було введення в дію мораторію, відповідно зазначене не перешкоджає продовженню реалізації предмета іпотеки у виконавчому проваджені в силу застосування положень ч. 4 ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства - є безпідставним.

Боржник вказує, що в силу приписів ст. 120, 121 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів не зупиняє свою дію на виконавче провадження НОМЕР_3, та враховуючи, що задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність, суд правомірно відмовив ТОВ «Консалт Солюшенс» у задоволенні заяви про надання дозволу на примусову реалізацію майна боржниці в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3, оскільки така реалізація відбувалася би не в межах провадження у справі про неплатоспроможність № 916/2490/23, а у виконавчому провадженні за виконавчим документом №521/2439/13-ц, виданим Малиновським районним судом м. Одеси, що суперечить приписам Кодекса України з процедур банкрутства.

Керуючись викладеним вище, боржниця просить залишити без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 по справі № 916/2490/23, а апеляційну скаргу ТОВ «Консалт Солюшенс» - без задоволення.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 .

В даних поясненнях боржниця зазначила, що реалізація майна у провадженні у справі про неплатоспроможність має відбуватися в порядку, передбаченому КУзПБ та під судовим контролем. Враховуючи оціночну вартість майна у 4887467,22 грн., що в 1,71 рази перевищує вимоги забезпеченого кредитора, то у разі продажу майна у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з початковою ціною 1467876,20 грн: по-перше продаж відбудеться поза межами судового контролю у справі № 916/2490/23, по-друге продаж відбудеться за ціною, нижче ринкової вартості, по-третє кошти, отримані від реалізації, підуть на задоволення лише ТОВ «Консалт Солюшенс», а отже права інших кредиторів та боржниці будуть порушені.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Чульського Олександра Сергійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 про відмову у наданні дозволу на звернення стягнення на заставне майно по справі №916/2490/23.

Чульський О.С. вказав, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 року по справі № 916/2490/23 задоволено клопотання керуючого реструктуризацією та продовжено строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів до закінчення воєнного стану в Україні. Під час розгляду зазначеного клопотання, представник ТОВ «Консалт Солюшенс» проти продовження мораторію не заперечував. Таким чином, ухвала від 26.09.2024 року по справі № 916/2490/23 про продовження мораторію була винесена на початку судового засідання та до розгляду по суті заяви ТОВ «Консалт Солюшенс» про надання дозволу на примусову реалізацію.

В іншій частині арбітражний керуючий продублював викладені вище доводи боржниці.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2490/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/2490/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 про відмову у наданні дозволу на звернення стягнення на заставне майно по справі №916/2490/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №№916/2490/23 в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» про надання дозволу звернення стягнення на заставне майно на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2490/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 про відмову у наданні дозволу на звернення стягнення на заставне майно по справі №916/2490/23 залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду 1) доказів сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн 2) направлення копії апеляційної скарги листом з описом вкладення на адресу ГУ ДПС в Одеській області, ОСОБА_3 - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були додані докази сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та направлення копії апеляційної скарги листом з описом вкладення на адресу ГУ ДПС в Одеській області, ОСОБА_3 . Таким чином, недоліки апеляційної скарги були усунуті.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 про відмову у наданні дозволу на звернення стягнення на заставне майно по справі №916/2490/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 21.11.2024; призначено справу №916/2490/23 до розгляду на 28.11.2024 о 12:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 відкладено розгляд справи №916/2490/23 на 16.12.2024 о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників у справі не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

16.12.2024 у судовому засіданні прийняли участь представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» - Теребуха К.І., Бащук Д.С. та представник ОСОБА_1 Ратушний А.І.

Представники інших учасників у справі про неплатоспроможність у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2024, якою відкладено розгляд справи №916/2490/23 на 16.12.2024 о 12:00, була отримана в електронному кабінеті арбітражним керуючим Чульським О.С. - 29.11.2024, приватним виконавцем Носенко С.Б. - 29.11.2024.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копія ухвали від 28.11.2024 була отримана ГУ ДПС в Одеський області засобами поштового зв`язку - 03.12.2024.

Крім того, копія даної ухвали направлялася засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_3 , однак повернулась без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 16.12.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Осадчої Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 про відмову у наданні дозволу на звернення стягнення на заставне майно по справі №916/2490/23, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 про відмову у наданні дозволу на звернення стягнення на заставне майно по справі №916/2490/23 по суті, не дивлячись на відсутність представників окремих учасників у справі про неплатоспроможність, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.08.2023, серед іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Шови Лариси Павлівни, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 арбітражного керуючого Чульського Олександра Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 87 від 08.02.2013), тощо.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2024, серед іншого, визнано ТОВ «Консалт Солюшенс» кредитором з грошовими вимогами до боржника на суму 2 852 861,59 грн, у визнанні решти грошових вимог ТОВ «Консалт Солюшенс» - відмовлено.

В ухвалі Господарського суду Одеської області від 30.04.2024 встановлено наступні обставини:

« 24.10.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 був укладений кредитний договір № 3-439/ФКВІП-07, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 198 000,00 дол. США з розрахунку 11,7 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк 25 років з 24.10.2007 року до 23.10.2032р.

З метою забезпечення виконання зобов?язань за Кредитним договором, між Позичальником та Банком було укладено іпотечний договір від 24.10.2007 р., що зареєстрований за номером 2341, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю.О. предметом іпотеки за Іпотечним договором є нерухоме майно: 1) житловий будинок під №7-А (сім - А,) що знаходиться аз адресою: місто Одеса, провулок Кордонний; 2) земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 174,30 кв.м., цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

30.06.2010 між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України був укладений Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до якого АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору 3-439/ФКВIП-07 від 24.10.2007.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16.10.2013 по справі № 521/2439/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 3-439/ФКВІП-07 від 24.10.2007 у сумі 2261720,34 грн.

21 липня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» укладено договір № 2292/К про відступлення прав вимоги, згідно з умовами якого останній набув права вимоги за кредитним договором № 3-439/ФКВП-07 від 24.10.2007 та усіма забезпечувальними договорами.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19.11.2020 по справі №521/2439/13-ц, заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником - задоволено; замінено вибулого стягувача - ПАТ «Дельта Банк» її правонаступником - ТОВ «Консалт Солюшенс» у виконавчому провадженні.

07.08.2024 ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось до суду із заявою про надання дозволу на звернення стягнення на заставне майно та надати дозвіл на примусову реалізацію в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 майна ОСОБА_1 , з посиланням на те, що торги з реалізації майна боржника в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь заявника були зупинені, а мораторій на задоволення вимог кредиторів припинено.

25.09.2024 від представника боржника та арбітражного керуючого до Господарського суду Одеської області надійшли відзиви на заяву про надання дозволу на звернення стягнення на заставне майно, в яких викладено заперечення.

26.09.2024 до Господарського суду Одеської області від арбітражного керуючого Чульського О.С. надійшло клопотання про продовження строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів по справі №916/2490/23.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 продовжено строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів до закінчення воєнного стану в Україні, тощо.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала підлягає залишенню без змін, виходячи з таких підстав.

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, згідно з пунктом 4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» якого втратив чинність Закон про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.

Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).

З пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.

У відповідності до ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до частини 14 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі, пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Згідно із частиною 1 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Згідно із частиною 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Дія мораторію не поширюється на будь-які дії довірчого власника щодо об`єкта довірчої власності, довірчим засновником якої є боржник. Дія мораторію не поширюється на процедуру обов`язкового звернення стягнення на об`єкт довірчої власності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації, а також ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Кодексом. Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Відповідно до частини 6 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.

В силу приписів частини 8 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство. Щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій стосовно боржника. Про запровадження мораторію керуючий реструктуризацією повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

1) зупиняється виконання боржником грошових зобов`язань, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;

2) зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;

3) не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій;

4) зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника;

5) не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань боржника.

Мораторій не поширюється на:

1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи;

2) виплату та стягнення аліментів;

3) виконання вимог за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення;

4) задоволення вимог кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника відповідно до затвердженого плану та у процедурі погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу.

Задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж.

Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Дія мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, припиняється після спливу 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, якщо господарський суд протягом цього часу не ухвалив постанову про визнання боржника банкрутом або постановив ухвалу про затвердження плану реструктуризації боргів.

Пунктом 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування господарський суд за клопотанням комітету кредиторів, кредитора, арбітражного керуючого чи з власної ініціативи може продовжити строки проведення попереднього засідання суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) звернення у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання недійсними правочинів, вчинених боржником, дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, оголошення про проведення першого, повторного та/або другого повторного аукціону, виконання плану санації (у тому числі якщо провадження у справі про банкрутство продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") чи реструктуризації боргів боржника, процедури розпорядження майном, ліквідації, реструктуризації боргів боржника та погашення боргів боржника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 продовжено строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів до закінчення воєнного стану в України.

Колегія суддів дослідила звукозапис протоколу судового засідання Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 по справі №916/2490/23 та встановила, що суд першої інстанції одночасно розглядав заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про надання дозволу на звернення стягнення на заставне майно та клопотання арбітражного керуючого Чульського О.С. про продовження строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів по справі №916/2490/23.

Оголошуючи рішення щодо результату розгляду даних заяв, суд першої інстанції де-факто одночасно відмовив у задоволенні заяви про надання дозволу на звернення стягнення на заставне майно, а також задовольнив клопотання про продовження строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

В той же час, результати розгляду даних клопотань фактично були проголошені як пункти резолютивної частини однієї ухвали, при чому суд виходив до нарадчої кімнати для вирішення обох цих заяв.

Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Послідовність проголошення рішення по даним клопотання не змінює того, що строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів було продовжено одночасно з прийняттям рішенням про відмову у наданні дозволу на звернення стягнення на заставне майно.

Тому посилання апелянта на те, що на час відмови у наданні дозволу на звернення стягнення строк дії мораторію не був продовжений, колегією суддів не приймається до уваги.

Таким чином, враховуючи, що відносно заявлених вимог про надання дозволу звернення стягнення на заставне майно поширюється дія мораторію, у зв`язку з чим заборонено звернення стягнення на заставне майно в судовому та позасудовому порядку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Консалт Солюшенс» про надання дозволу звернення стягнення на заставне майно.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на виключення, передбачене ч.4 ст. 121 КУзПБ, відповідно до якого задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.09.2021 у справі № 908/2536/20 зазначено наступне.

«Також Суд ураховує, що правова позиція у справі № 903/69/18 з відступом від протилежної позиції (у справі № 922/1787/18), яка хоча і сформульована щодо визначення «стадії продажу майна» у розумінні частини третьої статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однак підлягає врахуванню у спірних правовідносинах з огляду на те, що зі зміною законодавства (з втратою чинності вказаним Законом та з введенням в дію КУзПБ) законодавець не змінив зміст «мораторію на задоволення вимог кредиторів» та відповідні законодавчі обмеження щодо розпорядження майном боржника, які в чинному КУзПБ стали успадкуванням окремих положень Закону про банкрутство та знайшли своє відтворення у відповідних нормах цього Кодексу: статтях41, 121.

Таким чином Суд, формулюючи висновки у цій справі з урахуванням наведених висновків в постанові від 14.05.2020 у справі № 903/69/18, не відступає від відповідної правової позиції, однак з урахуванням обставин у цій справі, що не є подібними у справі№ 903/69/18, формулює висновки, зокрема в пунктах 7.11, 7.12, на розширення правової позицїї в постанові від 14.05.2020 у справі № 903/69/18 (пункт 59) щодо такої категорії як «стадія продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж» у виконавчому провадженні.

Зокрема, (п. 7.11.) За змістом наведених положень, які регламентують процедуру реалізації майна (на яке звернуто стягнення) у виконавчому провадженні з електронних торгів, електронні торги хоча і є єдиним процесом продажу майна, що складається, у разі наявності для цього підстав (частина п`ята статті 61 Закону України «Про виконавче провадження»), з видів торгів (перші, повторні, треті), однак які в своєї суті є окремими самостійними етапами реалізації майна у виконавчому провадженні з електронних торгів, кожний з яких, в свою чергу, опосередковують відповідні, послідовно визначені законом, стадії.

(п. 7.12.) З урахуванням цього висновку та за змістом положень, зокрема частини третьої статті 41, частин другої, четвертої статті 121 КУзПБ частини першої, другої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» та абзацу 4 пункту 1 розділу ІІ Наказу Суд доходить висновку, що стадія продажу майна розпочинається із моменту оприлюднення інформації про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги) на відповідному етапі торгів.

При цьому інформація про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги), що була оприлюднена раніше, у межах попереднього етапу реалізації нерухомого майна у виконавчому провадженні

- на перших, повторних електронних торгах, якщо вони завершились, однак нерухоме майно не було реалізовано, з подальшим виставленням цього майна на повторні (треті) електронні торги, не береться до уваги при вирішенні питання, чи вважається такою, що розпочалась, стадія продажу майна з моменту оприлюднення інформації про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги) на відповідному етапі торгів.

У цьому висновку Суд виходить з того, що кожний із визначених Законом видів електронних торгів з реалізації нерухомого майна у виконавчому провадженні має тотожну з іншими, однак самостійну стадійність, спрямовану на реалізацію майна боржника та укладення договору купівлі-продажу.»

У Постанові Верховного Суду від 06 лютого 2024 року по справі № 10/1539/21 (910/4002/23) у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Верховний Суд зазначає:

« 9.24. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальними нормами КУзПБ для випадків звернення стягнення на майно боржника встановлені спеціальні правила.

9.25. Відтак, досліджуючи спірне питання щодо правомірності дій приватного виконавця слід виходити з аналізу положень статей 34, 35 Закону України "Про виконавче провадження" у нормативному поєднанні з положеннями КУзПБ, окремі положення якого визначають правовий режим та відповідні обмеження з розпорядження майном боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність та застосовані відповідні процедури (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15).

9.26. Відповідно до частини першої статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

9.27. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна (частина друга статті 41 КУзПБ).

9.28. Приписами частини третьої цієї статті передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється, зокрема, стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.

9.29. Згідно з частинами першою та другою статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

9.30. Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 затверджено Порядок реалізації арештованого майна, відповідно до пункту 1 розділу І якого:

- арештоване майно (далі - майно) - рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 Закону України "Про виконавче провадження"), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації;

- електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

9.31. Колегія суддів звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №908/2536/20, згідно з якими (пункти 7.10-7.12), визначаючи в статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" процедуру реалізації майна, на яке звернено стягнення на електронних торгах, законодавець при цьому визначив, зокрема види електронних торгів (аукціону), як перший, повторний та третій електронний аукціон; які проводяться один за одним за наявності для цього підстав - в залежності від результату проведення кожного із попередніх торгів (аукціону).

9.32. При цьому стадії торгів (аукціону), які мають місце у разі проведення кожного із наведених видів торгів (аукціону), визначені та регламентовані положеннями Наказу: передача майна на реалізацію (розділ ІІ), підготовка до проведення електронних торгів (розділ ІІІ), реєстрація учасників електронних торгів (розділ ІV), проведення електронних торгів (розділ V), реалізація арештованого майна за фіксованою ціною (розділ VІ), оформлення результатів електронних торгів.

9.33. Відповідно до приписів абзацу 4 пункту 1 розділу ІІ Наказу № 2831/5 датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).

9.34. За змістом наведених положень, які регламентують процедуру реалізації майна (на яке звернуто стягнення) у виконавчому провадженні з електронних торгів, електронні торги хоча і є єдиним процесом продажу майна, що складається, у разі наявності для цього підстав (частина п`ята статті 61 Закону України "Про виконавче провадження"), з видів торгів (перші, повторні, треті), однак які по своїй суті є окремими самостійними етапами реалізації майна у виконавчому провадженні з електронних торгів, кожний з яких, в свою чергу, опосередковують відповідні, послідовно визначені законом, стадії.

9.35. З урахуванням цього висновку та за змістом положень, зокрема частини третьої статті 41, частин другої, четвертої статті 121 КУзПБ частини першої, другої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" та абзацу 4 пункту 1 розділу ІІ Наказу № 2831/5 Суд доходить висновку, що стадія продажу майна розпочинається із моменту оприлюднення інформації про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги) на відповідному етапі торгів.

9.36. При цьому інформація про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги), що була оприлюднена раніше, у межах попереднього етапу реалізації нерухомого майна у виконавчому провадженні - на перших, повторних електронних торгах, якщо вони завершились, однак нерухоме майно не було реалізовано, з подальшим виставленням цього майна на повторні (треті) електронні торги, не береться до уваги при вирішенні питання, чи вважається такою, що розпочалась, стадія продажу майна з моменту оприлюднення інформації про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги) на відповідному етапі торгів.

9.37. У цьому висновку Суд виходить з того, що кожний із визначених Законом видів електронних торгів з реалізації нерухомого майна у виконавчому провадженні має тотожну з іншими, однак самостійну стадійність, спрямовану на реалізацію майна боржника та укладення договору купівлі-продажу.»

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що інформація про продаж, що була оприлюднена раніше, не береться до уваги при вирішенні питання, чи вважається такою, що розпочалась стадія продажу майна з моменту оприлюднення інформації про продаж, а отже кожний із визначених Законом видів електронних торгів з реалізації нерухомого майна у виконавчому провадженні має тотожну з іншими, однак самостійну стадійність, спрямовану на реалізацію майна боржника. Тобто як що торги не відбулися, то до організації наступних торгів - не вважається, що майно перебуває на стадії продажу.

Отже виходячи з висновків Верховного Суду, враховуючи що торги в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3 через Державне підприємство «СЕТАМ», призначені на 18.11.2021, не відбулися, а на дату відкриття провадження у справі № 916/2490/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (15.08.2023) інші торги призначені не були, то твердження ТОВ «Консалт Солюшенс» про те, що оскільки майно боржника, яке є предметом забезпечення, було передано на реалізацію раніше ніж було введення в дію мораторію, відповідно зазначене не перешкоджає продовженню реалізації предмета іпотеки у виконавчому проваджені в силу застосування положень ч. 4 ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства, є безпідставним.

Колегією суддів також встановлено, що в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3 через Державне підприємство «СЕТАМ» 29.11.2021 були призначені торги, дата торгів 21.06.2024, однак такі торги не відбулися. Тому посилання апелянта на те, що дані торги були зупинені, не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3 через Державне підприємство «СЕТАМ» 01.07.2024 (після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) були призначені торги, які були зупинені 04.10.2024. Враховуючи те, що дані торги було розпочато вже після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, то наявність таких торгів не може бути підставою для застосування виключень ч. 4 ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 КУзПБ, у разі реалізації в процедурі реструктуризації боргів майна боржника, яке є предметом забезпечення, план реструктуризації боргів має передбачати позачергове задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує. Кошти, що залишилися після реалізації майна боржника, яке є предметом забезпечення, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів згідно із затвердженим господарським судом планом реструктуризації боргів у черговості, визначеній цим Кодексом.

Порядок реалізації майна в провадженні у справі про неплатоспроможність регламентовано розділом п`ятим КУзПБ. Так відповідно до ст.68 КУзПБ продаж майна боржника відбувається на аукціоні в електронній торговій системі, замовником аукціону є арбітражний керуючий, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 75 КУзПБ, Арбітражний керуючий визначає умови продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення). У разі якщо комітет кредиторів або забезпечений кредитор прийняв рішення про відмову в наданні згоди на продаж майна або не прийняв жодного рішення на засіданні комітету кредиторів чи протягом 20 днів з дня, коли забезпечений кредитор одержав чи мав одержати умови продажу, або якщо арбітражний керуючий не згоден з прийнятим комітетом кредиторів або забезпеченим кредитором рішенням, арбітражний керуючий зобов`язаний звернутися до суду. У такому разі умови аукціону визначаються судом.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22 вересня 2021 року справа № 905/1923/15 зазначив наступне:

«На переконання суду, з огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУзПБ процедури.».

Таким чином, реалізація майна у провадженні у справі про неплатоспроможність має відбуватися в порядку, передбаченому КУзПБ та під судовим контролем, адже у разі продажу майна у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з початковою ціною 1 467 876,20 грн, такий продаж відбудеться поза межами судового контролю у справі № 916/2490/23, такий продаж може відбудеться за ціною нижче ринкової вартості, а кошти, отримані від реалізації, підуть на задоволення лише ТОВ «Консалт Солюшенс», а отже права інших кредиторів та боржниці будуть порушені.

Отже в силу приписів ст. 120, 121 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів не зупиняє свою дію щодо виконавче провадження НОМЕР_3, та враховуючи, що задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність, суд першої інстанції правомірно відмовив ТОВ «Консалт Солюшенс» у задоволенні заяви про надання дозволу на примусову реалізацію майна боржниці в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3, оскільки така реалізація відбувалася би не в межах провадження у справі про неплатоспроможність № 916/2490/23, а у виконавчому провадженні за виконавчим документом №521/2439/13-ц, виданим Малиновським районним судом м. Одеси, що суперечить приписам Кодекса України з процедур банкрутства.

Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 про відмову у наданні дозволу на звернення стягнення на заставне майно по справі №916/2490/23 за результатами її апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 про відмову у наданні дозволу на звернення стягнення на заставне майно по справі №916/2490/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 про відмову у наданні дозволу на звернення стягнення на заставне майно по справі №916/2490/23 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2024 про відмову у наданні дозволу на звернення стягнення на заставне майно по справі №916/2490/23 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Повний текст постанови складено та підписано 20.12.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран