Постанова

від 18.12.2024 по справі 910/130/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2024 р. Справа№ 910/130/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Шапрана В.В.

Корсака В.А.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 про призначення судово-економічної експертизи

у справі № 910/130/21 (суддя Босий В.П.)

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до:

1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

3. ОСОБА_4

4. ОСОБА_5

5. ОСОБА_6

6. ОСОБА_7

7. ОСОБА_8

8. ОСОБА_1

9. ОСОБА_9

10. ОСОБА_10

11. ОСОБА_11

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Національний банк України

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА"

про солідарне стягнення з відповідачів майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - позивач; Фонд; апелянт-1; скаржник-1) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 (надалі - відповідач-8; ОСОБА_1 ; апелянт-2; скаржник-2), ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (в подальшому - відповідач-10; ОСОБА_10 ; заявник), ОСОБА_11 (разом - відповідачі), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національний банк України, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" про солідарне стягнення з відповідачів майнової шкоди у розмірі 200 860 025,17 грн.

13.08.2024 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача-10 надійшло клопотання про призначення комплексної судової економічної та оціночної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 призначено у справі № 910/130/21 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставлено такі питання: який розмір матеріального збитку, станом на дату проведення експертної оцінки, завданий Публічному акціонерному товариству «Банк Камбіо» від кредитування Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Біс» (ідентифікаційний код 36061733) на підставі кредитного договору № 013/1-2014/980 від 02.07.2014? Який розмір матеріального збитку, станом на дату проведення експертної оцінки, завданий Публічному акціонерному товариству «Банк Камбіо» від кредитування Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Плюс» (ідентифікаційний код 32091942) на підставі кредитного договору № 1ю-2014/980 від 29.05.2014? Чи підтверджується документально розмір кредиторських вимог до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», які були внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» із змінами до нього у розмірі 1 509 660 801,38 грн.?

За висновками місцевого господарського суду, з урахуванням характеру спору, до предмета доказування у справі входить, насамперед, встановлення наявності або відсутності збитків, які було завдано відповідачами, як членами правління банку, внаслідок прийняття рішень, на підставі яких здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій з надання кредитних коштів (що не повернуті банку) у великих розмірах під неліквідне забезпечення у вигляді цінних паперів та придбання цінних паперів у портфель банку, які прямо протирічили інтересам останнього та його кредиторам. Таким чином, у справі існує спір щодо дійсного розміру матеріального збитку, який, на переконання суду, можливо встановити шляхом дослідження великого обсягу документації (відомостей), що, в свою чергу, потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Також суд першої інстанції погоджуючись з доводами представника відповідача-10 стосовно необхідності призначення у даній справі судової економічної експертизи не вбачав підстав для призначення оціночної експертизи з урахуванням того, що вважає за необхідне відхилити частину поставлених у відповідному клопотанні питань, оскільки вони не стосуються предмета доказування у даній справі, та поставити свої питання, відповіді на які, на думку господарського суду, є необхідними для правильного вирішення даного спору.

У зв`язку із чим місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання представника ОСОБА_10 про призначення судової експертизи та вирішив за необхідне на вирішення експерта поставити питання саме щодо розміру матеріального збитку завданого Публічному акціонерному товариству «Банк Камбіо» від кредитування позичальників, яких зазначено позивачем в позові, а також документального підтвердження розміру кредиторських вимог до банку, які були внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано апеляційну скаргу, в якій останній просить змінити пункт 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі № 910/130/21, виклавши його в наступній редакції: "3. На вирішення експерта поставити такі питання: 1) який розмір матеріального збитку, станом на дату проведення експертної оцінки, завданий ПАТ "Банк Камбіо" від кредитування ТОВ "Пром-Біс" (ідентифікаційний код 36061733) на підставі кредитного договору № 013/1-2014/980 від 02.07.2014?; 2) який розмір матеріального збитку, станом на дату проведення експертної оцінки, завданий ПАТ "Банк Камбіо" від кредитування ТОВ "Пром-Біс" (ідентифікаційний код 36061733) на підставі кредитного договору № 1ю-2014/980 від 29.05.2014?".

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, що є підставою для зміни її резолютивної частини, а саме в частині призначення експертизи по третьому питанню.

Апелянт-1 зазначає, що підставою позову стало те, що відповідачі - члени правління та кредитного комітету банку прийняли ряд рішень про кредитування неплатоспроможних позичальників (ТОВ «ПРОМ-БІС», ТОВ «АЛЬЯНС ПЛЮС») під малоліквідне забезпечення та прийняття на баланс банку неліквідних цінних паперів емітента ТОВ «НАВІУМ», ТОВ «УКРАЇНСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ», ТОВ «Інвестиційні бізнес рішення», що створило підстави для вчинення банком абсолютно економічно невиправданих ризикових операцій, реалізація яких породжувала позбавлення ліквідних активів банку. Фактична неспроможність позичальників та недостатність запропонованого забезпечення не надавали жодних сподівань та гарантій на повернення коштів банку, а неліквідність цінних паперів негативно впливала на їх інвестиційну привабливість та відповідно на ліквідність такого активу, який неможливо було в перспективі за стислий час трансформувати в гроші без значних фінансових збитків. Дане, на думку апелянта-1, безумовно створило загрозу інтересам вкладників та кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (скорочено - Банк) та призвело до заподіяння шкоди (збитків) останнім, у заявленому розмірі. Тому позивач вважає, що для з`ясування вказаних вище обставин, судова справа № 910/130/21 містить всі належні та допустимі докази, на підставі яких суд, самостійно може з`ясувати правові підстави для притягнення та/або звільнення від відповідальності колишніх керівників, посадових осіб банку, відповідачів у справі, і для цього не потрібно спеціальних знань у сфері іншій ніж право. У свою чергу відсутність очевидної законної мети під час вчинення активних спірних операцій, їх завідома збитковість, дозволяє дійти висновку про порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, та про те, що у спірних правовідносинах має місце протиправна поведінка відповідачів. В той же час, з урахуванням предмета та підстав позову, поставлене на вирішення експертизи питання № 3, що фактично передбачає дослідження документів та порядку складання реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк Камбіо", не стосується предмета доказування у справі, більш того при розгляді даної справи встановленню підлягають обставини саме щодо дій/бездіяльності відповідачів, які були посадовими особами банку та прямо впливали на його діяльність та фінансову стабільність. Втім, як звертає увагу апелянт-1, судом 1-ої інстанції не зазначено, яким чином дослідження розміру кредиторських вимог до ПАТ "Банк Камбіо", які були внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку та підстав їх акцептування стосується предмета спору та фактичних обставин справи, а також не обґрунтовано, як дані відомості впливають на оцінку судом правових підстав позову, зважаючи, що розмір шкоди (збитку) обмежений розміром шкоди (збитків) завданих банку за наслідком вчинення активних операцій.

В наведеному позивач акцентує, що в межах справи № 910/130/21 не досліджується та не підлягає дослідженню питання включення/визнання вимог кредиторів, розміру тих чи інших вимог, порядку складання та затвердження кредиторських вимог до Банку, що вказує на необґрунтованість поставлення перед експертом питання документального підтвердження розміру кредиторських вимог до ПАТ "Банк Камбіо".

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024 апеляційна скарга позивача у справі № 910/130/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 про призначення судової економічної експертизи у справі № 910/130/21. Розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 про призначення судової економічної експертизи у справі № 910/130/21 призначено на 21.10.2024.

14.10.2024 до апеляційного господарського суду від відповідача-10 надійшов відзив на апеляційну скаргу Фонду, в якому ОСОБА_10 просить апеляційну скаргу Фонду залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Згідно аргументів відповідача-10, без дослідження розміру акцептованих кредиторських вимог Банку, суд не може досліджувати питання нібито заподіяння Банку збитків з боку його колишнього керівництва. ОСОБА_10 вважає, що встановлення наявності/відсутності недостатності майна Банку впливає на: наявність підстав у Фонду звертатися з позовом в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що діяла на момент звернення Фонду з позовом) за недостатністю майна Банку; наявність або відсутність недостатності майна безпосередньо виливає наявність шкоди завданої Банку і можливість подання позову у цій справі; дослідження питання наявності/відсутності недостатності майна безпосередньо впливає на встановлення причин такої недостатності у разі її наявності, причин знецінення активів Банку, що напряму виливає на встановлення вини заподіювача шкоди у разі її наявності.

Додатково відповідач-10 підкреслює, що у разі встановлення завищення чи необгрунтованого включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів існуватимуть усі підстави стверджувати про відсутність у Фонду права на звернення до суду з цим позовом в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також про відсутність збитків, нібито завданих Банку його колишнім керівництвом.

Також не погоджуючись з прийнятою ухвалою, з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду звернулась ОСОБА_1 , у якій просить змінити ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 виклавши п. 3 резолютивної частини ухвали в наступній редакції: "3. На вирішення експерта поставити такі питання: 1) Чи заподіяно матеріальний збиток ПАТ "Банк Камбіо" від кредитування ТОВ "Пром-Біс" (ідентифікаційний код 36061733) на підставі кредитного договору № 013/1-2014/980 від 02.07.2024? Якщо так, який розмір такого матеріального збитку, станом на дату проведення експертної оцінки?; 2) Чи заподіяло матеріальний збиток ПАТ "Банк Камбіо" від кредитування ТОВ "Альянс-Плюс" (ідентифікаційний код 32091942) на підставі кредитного договору №1ю-2014/980 від 29.05.2014? Якщо так, який розмір такого матеріального збитку, станом на дату проведення експертної оцінки?; 3) Чи підтверджується документально розмір кредиторських вимог до ПАТ "Банк Камбіо", які були внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк Камбіо" із змінами до нього у розмірі 1 509 660 801,38 грн.?".

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді апеляційна скарга ОСОБА_1 у справі № 910/130/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Корсак В.А.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена: без урахування усіх обставин, що мають значення для справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає зміні у відповідній частині.

Апелянт-2 вказує, що в даній справі Фонд доводить нібито заподіяння збитків з боку відповідачів і ці обставини підлягають встановленню в межах цієї справи та входить до предмета доказування. При цьому в розумінні ст.ст. 74, 75 ГПК України Фонд не звільнений від обов`язку доказування у цій справі тих обставин на які він посилається. Однак, постановивши оскаржувану ухвалу та викладаючи питання 1, 2 (в редакції ухвали Господарського суду міста Києва від 28.08.2024), що виносилися на розгляд експерта, місцевий господарський суд фактично ствердно вказав про заподіяння збитків з боку відповідачів Банку, що не відповідає дійсності і підлягає встановленню в межах цієї справи, результатом чого буде відповідне рішення по суті спору. При цьому, на сьогодні факт заподіяння збитків відповідачами не є встановленим, заперечується відповідачами, і на думку відповідачів не відповідає дійсності.

Саме тому, подаючи апеляційну скаргу відповідач-8 має переконання про необхідність зміни питань 1, 2, які Господарський суд м. Києва виніс на розгляд експертів, виклавши їх у іншій редакції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 про призначення судової економічної експертизи у справі № 910/130/21 - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 про призначення судової економічної експертизи у справі № 910/130/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 про призначення судової економічної експертизи у справі № 910/130/21. Об`єднано апеляційні скарги ОСОБА_1 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 про призначення судової економічної експертизи у справі № 910/130/21 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 про призначення судової економічної експертизи у справі № 910/130/21 призначено на раніше визначені дату та час.

В судових засіданнях 21.10.2024 та 02.12.2024 у справі судом оголошувалась перерва.

Представники апелянтів в судовому засіданні 18.12.2024 подані апеляційні скарги підтримали та просили їх задовольнити у відповідних межах. Водночас, представники апелянтів заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, поданої протилежною стороною.

Представники відповідачів 1, 4, 10 та відповідач-7 в судовому засіданні 18.12.2024 вимоги апеляційної скарги відповідача-8 підтримали, просили змінити ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 виклавши п. 3 резолютивної частини ухвали у відповідній редакції. В свою чергу, заперечували проти задоволення апеляційної скарги Фонду.

В судове засідання 18.12.2024 представники відповідачів: 2, 3, 5, 6, 9, 11 та третіх осіб не з`явились. Про час та місце розгляду справи відповідачів 2, 3, 5, 6, 9, 11 та третіх осіб були повідомлені належним чином, що підтверджується: довідками від 05.12.2024 про доставку електронного документа до електронних кабінетів третіх осіб; поштовими повідомленнями №№: 0610214094854, 0610214094889, 0610214094994, 0610214094838, 0610214094951, 0610214095010 про відправку ухвали про оголошення перерви в судовому засіданні на 18.12.2024 на адресу відповідачів: 2, 3, 5, 6, 9, 11.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про роз`яснення рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представників відповідачів: 2, 3, 5, 6, 9, 11 та третіх осіб обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність від відповідачів: 2, 3, 5, 6, 9, 11 та третіх осіб обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів: 2, 3, 5, 6, 9, 11 та третіх осіб, які належним чином повідомлені апеляційним господарським судом про судовий розгляд справи.

Також Північним апеляційним господарським судом враховано, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 про оголошення перерви в судовому засіданні на 18.12.2024 була оприлюднена 09.12.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/123556603), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися зі змістом вказаної ухвали.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відповідачі 2, 3, 5, 6, 9, 11 та треті особи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Додатково судова колегія зазначає, що відзивів/письмових пояснень на апеляційні скарги позивача та відповідача-8, від інших учасників справи, окрім відповідача-10, на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги апелянта-1 та про відмову у задоволенні апеляційної скарги апелянта-2, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось, у грудні 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про солідарне стягнення з відповідачів майнової шкоди у розмірі 201 089 038,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що відповідачами, як пов`язаними з банком - Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо», особами приймалися рішення, на підставі яких здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій з надання кредитних коштів (що не повернуті Банку) у великих розмірах під явно неліквідне забезпечення у вигляді цінних паперів та здійснено придбання цінних паперів у портфель Банку, які прямо протирічили інтересам останнього та його кредиторам, що призвело до завдання збитків Банку загалом у розмірі 201 089 038,47 грн. Позивач вважає, що наведене свідчить про наявність підстав для солідарної відповідальності відповідачів, відповідно до приписів ст.ст. 541, 1166, 1190 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідачами у справі є члени Правління та Кредитного комітету ПАТ «Банк Камбіо».

Враховуючи наведене, на думку позивача, матеріальна шкода Банку у розмірі 201 089 038,17 грн. заподіяна внаслідок прийняття відповідачами рішень про набуття банком портфелів цінних паперів та надання кредитів за двома кредитними договорами, які були укладені Банком з різними позичальниками та забезпечені окремими самостійними договорами застави.

З урахуванням наведеного колегія суддів вказує, що частинами 1, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу (ч. 2 ст. 99 ГПК України).

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза) (ч. 3 ст. 99 ГПК України).

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 99 ГПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ч. 6 ст. 99 ГПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Відповідно до усталеної судової практики судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях, та питання її призначення повинне вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» відповідно до ст.ст. 7, 8 Закону України «Про судову експертизу» та з метою забезпечення єдиного підходу при проведенні судових експертиз і підвищення якості проведення судових експертиз затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Інструкція) та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

За ст. 7 Закону України "Про судову експертизу" до державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 2 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу, - на час проведення експертизи (п. 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України).

Вирішення питання щодо проведення експертизи перебуває у межах дискреційних повноважень суду, однак такі повноваження не є необмеженими і у кожному випадку суд повинен обґрунтовувати своє рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (заява № 61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Експертиза призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, рішення суду має прийматися у повній відповідності з нормами процесуального та матеріального права, з повним та об`єктивним дослідженням обставин та доказів.

Предметом доказування в процесі оскарження ухвали про призначення експертизи є наявність або відсутність визначених ст. 99 ГПК України підстав для призначення експертизи.

В силу приписів ст. 234 ГПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Колегія суддів акцентує, що предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Водночас підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Поряд із цим, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на предмет та підстави позову, колегія суддів акцентує, що позивачем заявлено вимоги до відповідних фізичних осіб (посадових осіб Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» - членів правління та кредитного комітету), якими приймались рішення на підставі яких здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій з надання кредитних коштів (що не повернуті банку) у великих розмірах під явно неліквідне забезпечення у вигляді цінних паперів та придбання цінних паперів у портфель банку, які прямо протирічили інтересам останнього та його кредиторам, що призвело до завдання збитків Банку загалом у розмірі 201 089 038,47 грн.

Фондом заявлено одну вимогу до кількох відповідачів про солідарне відшкодування ними заподіяної шкоди в розмірі 201 089 038,47 грн.

Підставою заявлення такої вимоги зазначено прийняття керівниками Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» недобросовісних управлінських рішень, що спричинили шкоду Банку, а саме, придбання в портфель банку неліквідних цінних паперів/кредитування під малоліквідне забезпечення.

Тим самим, позивач у цій справі має довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна Банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату. Адже спірні правовідносини виникли не у зв`язку з укладенням та/або виконанням кредитних договорів та договорів забезпечення, а внаслідок протиправної діяльності відповідачів, яка суперечила інтересам Банку і його кредиторів, та призвела до заподіяння збитків Банку.

Тобто, позивач подав позов про стягнення з відповідачів солідарно шкоди, заподіяної ними Банку як керівниками цього Банку, тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою.

Крім того, позовні вимоги Фонду до відповідачів-фізичних осіб (членів правління банку та кредитного комітету банку) також пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав та законних інтересів.

Таким чином, як вже зазначалось, у справі № 910/130/21 Фондом заявлено вимогу до кількох відповідачів про солідарне відшкодування ними заподіяної шкоди в розмірі 201 089 038,47 грн, тобто обрано єдиний спосіб захисту прав та законних інтересів. Підставою заявлення такої вимоги зазначено прийняття керівниками Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» недобросовісних управлінських рішень, що спричинили банку шкоду, а саме, придбання в портфель банку неліквідних цінних паперів/кредитування під малоліквідне забезпечення.

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.02.2024 у справі № 910/4149/21, зазначено, що: «З огляду на вказаний предмет доказування у цій категорії спорів, у справі № 910/4149/21 заперечення відповідачів повинні спрямовуватись на спростування наведених позивачем в інтересах неплатоспроможного Банку обставин у позові (прийняття відповідачами в 2015 році недобросовісного рішення про придбання пакету неліквідних цінних паперів емітента ТОВ "Торгімпорт" з ознаками фіктивності не в інтересах Банку з порушенням фідуціарних обов`язків) та спростування доказів, якими підтверджуються ці обставини. Водночас, посилання відповідачів на порушення Фондом законодавства, яким унормовано його діяльність у процедурі виведення несплатоспроможних банків з ринку, не повинні враховуватися при вирішенні цього спору, адже вказані обставини не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із порушенням відповідачами їх фідуціарних обов`язків та завданих унаслідок саме цього порушення збитків Банку.

Протиправність дій третіх осіб може бути підставою для звільнення від відповідальності або зменшення обсягу відповідальності у разі доведення особою, до якої заявлені вимоги про стягнення шкоди, впливу таких дій третіх осіб саме на відносини, в яких було завдано шкоди. Втім протиправні дії/бездіяльність третіх осіб, у випадку їх об`єктивного існування, (в даній ситуації Фонду/уповноваженої особи), вчинені у інших відносинах (у даному випадку в управлінських відносинах виведення Банку з ринку, що є відносинами Банку, його кредиторів та Фонду), які не пов`язані з протиправними діями особи, до якої пред`явлені відповідні вимоги, не впливають ні на обставини щодо обсягу завданої відповідачами цим порушенням шкоди (на момент її завдання), ні на обставини наявності вини останніх у її завданні, а отже не може мати впливу на вирішення такого спору. Зазначене висновується, зокрема, й з того, що розмір шкоди оцінюється Фондом не розміром недостатності майна Банку для задоволення вимог усіх кредиторів, а визначається в залежності від безпосередніх наслідків дій відповідачів.

Виявлення нікчемних правочинів та застосування наслідків їх нікчемності потенційно може впливати на загальну вартість ліквідаційної маси і, відповідно, може як збільшити, так і зменшити розмір непокритих активами Банку вимог кредиторів. Водночас якщо контрагенти за договорами мають ознаки фіктивності, а звернення до них з позовами не мало б позитивних наслідків, це призвело б лише до додаткових витрат Банку. Невчинення Фондом таких дій, навіть якщо таке управлінське рішення було помилковим, не може свідчити про правомірність дій відповідачів, які призвели банк до неплатоспроможності, та бути підставою для звільнення їх від відповідальності (пункт 218 постанови постанов Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18).

Тобто підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, що виникають у спірних правовідносинах щодо стягнення з відповідачів шкоди на користь саме Банку, а не Фонду, може бути доведення відповідачами обставин відповідності їх діяльності (у 2015 році щодо придбання цінних паперів) інтересам Банку та відсутності підстав для їх відповідальності за конкретне стверджуване порушення чи недобросовісні дії/бездіяльність. Однак обставини щодо того чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі.

Саме у вказаний спосіб (доведення відсутності своєї вини у стверджуваному порушенні, спростування наявності інших елементів складу правопорушення у спірних правовідносинах з Банком на момент вчинення порушення) забезпечується дотримання права на справедливий суд для відповідача, а не у спосіб доведення останнім обставин, які не стосуються спірних правовідносин.

Такий висновок узгоджується як із загальними нормами законодавства, що регулюють питання відшкодування шкоди, так і з визначеними нормативними приписами підставами відповідальності посадових осіб за завдану шкоду перед юридичною особою, зокрема банком, які пов`язують її застосування із наявністю у діях заподіювача шкоди чотирьох елементів складу правопорушення, однак не пов`язують покладення такої відповідальності із необхідністю з`ясування інших обставин, які не стосуються стверджуваного порушення.

Відтак, до предмета доказування у справі № 910/4149/21 належить встановлення наявності складу правопорушення у діях відповідачів у відносинах саме щодо прийняття рішення про придбання банком цінних паперів у 2015 році. Водночас обставини щодо того чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі.

З огляду на викладене вище, Верховний Суд вважає необхідним відступити від висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 01.08.2023 у справі № 910/9833/21, про те, що у спорі, де Фонд звертається з позовом в порядку частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції після внесення змін до цієї норми за Законом України № 629-VIII від 16.07.2015, що набрав чинності 12.08.2015) у разі, коли відповідач вказує, що на момент виведення банку з ринку майна (активів) банку було достатньо для задоволення вимог всіх кредиторів, а недостача виникла внаслідок неналежного виконання Фондом та уповноваженою особою, яка була призначена в банку Фондом і протягом часу виведення банку з ринку відчужувала активи, своїх обов`язків в рамках такої процедури, до предмета доказування у такому спорі входять, зокрема, обставини правомірної/протиправної поведінки Фонду та уповноважених осіб Фонду (належного виконання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порушення ними фідуціарних обов`язків, їх дії, вчинені всупереч інтересам кредиторів банку, тощо)».

Колегія суддів зазначає, що у клопотанні про призначення експертизи відповідач-10 звертав увагу на положення ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції закону що була чинною на момент звернення до суду із даним позовом, із змісту яких вбачається, що обов`язковим елементом доказування у подібних справах є факт недостатності майна банку, що узгоджується з актуальною практикою Верховного Суду, викладеної, зокрема, у справах № 910/12930/18 та № 910/3782/21. При цьому, заявник стверджував, що всі активи Банку, які включалися в ліквідаційну масу є явно заниженими мінімум в 4-5 разів, зокрема, із акту про формування ліквідаційної маси від 08.11.2018 вбачається, що до ліквідаційної маси були включені майнові права за кредитними договорами на суму майже в 1 800 000 000,00 грн., в той час як оцінені вони були у 304 787 170,00 грн., що майже в 6 разів менше ніж їх балансова вартість. Також, згідно відомостей актів про формування ліквідаційної маси до ліквідаційної маси до затвердження не включалися активи, що знаходяться в м. Києві - залишкова балансова вартість 595 374,13 грн., активи на території Донецької області - 624 647 грн., активи (нерухомість) в Автономній республіці Крим - 8 079 500 грн. Таким чином, усі активи Банку оцінювалися Фондом з значним заниженням їх вартості порівняно з балансовою (в 4-6 разів), що дає підстави сумніватися в якості та об`єктивності такої оцінки і напряму впливає на можливість подання позову Фондом у цій справі. Так, без належного аналізу оцінки активів Банку неможливо, як переконаний заявник, встановити дійсну та неупереджено встановлену вартість ліквідаційної маси, що напряму впливає на право звернення Фонду з цим позовом в порядку ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (чинна на момент подання Фондом позову). При цьому, оцінка активів Банку є доказом наявності або відсутності збитків нібито понесених Банком і дослідження цих доказів є предметом дослідження судом у цій справі, оскільки в разі встановлення відсутності недостатності майна Банку, вказане встановить відсутність збитків завданих Банку та як наслідок буде підставою для відмови у позові.

З огляду на відповідні твердження заявника, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі акцентував, що в даному випадку, з посиланням на докази, представник відповідача-10 ставить під сумнів дійсну наявність збитків Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», в тому числі і тих, що заявлені у даній справі.

Відтак, місцевий господарський суд зробив висновок, що до предмета доказування у даній справі входить, насамперед, встановлення наявності або відсутності збитків, які було завдано відповідачами, як членами правління Банку, внаслідок прийняття рішень, на підставі яких здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій з надання кредитних коштів (що не повернуті Банку) у великих розмірах під неліквідне забезпечення у вигляді цінних паперів та придбання цінних паперів у портфель Банку, які прямо протирічили інтересам останнього та його кредиторам. Таким чином, у справі існує спір щодо дійсного розміру матеріального збитку, який, на переконання суду, можливо встановити шляхом дослідження великого обсягу документації (відомостей), що, в свою чергу, потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Суд 1-ої інстанції погодився з доводами представника відповідача-10 стосовно необхідності призначення у даній справі судової економічної експертизи, проте не вбачав підстав для призначення оціночної експертизи з урахуванням того, що вважав за необхідне відхилити частину поставлених у відповідному клопотанні питань, оскільки вони не стосуються предмета доказування у даній справі, та поставити свої питання, відповіді на які, на думку господарського суду, є необхідними для правильного вирішення даного спору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення клопотання представника відповідача-10 щодо призначення судової експертизи та вирішив за необхідне на вирішення експерта поставити питання саме щодо розміру матеріального збитку завданого Публічному акціонерному товариству «Банк Камбіо» від кредитування позичальників, яких зазначено позивачем в позові, а також документального підтвердження розміру кредиторських вимог до Банку, які були внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що предметом спору у цій справі є вимога позивача до кількох відповідачів про солідарне відшкодування ними заподіяної шкоди в розмірі 201 089 038,47 грн.

Поряд із цим, предметом доказування у справі є встановлення наявності/відсутності протиправної діяльності відповідачів, яка суперечила інтересам Банку і його кредиторів та призвела до заподіяння збитків Банку.

Отже, з урахуванням підстав позову, предмету спору та відповідного предмета доказування у справі № 910/130/21, зважаючи на приписи ст.ст. 76, 99, 234 ГПК України в їх сукупності, колегія суддів висновується про те, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі правильно вказано, що до предмета доказування у даній справі входить, в першу чергу, встановлення наявності або відсутності збитків, які було завдано відповідачами, як членами правління Банку, внаслідок прийняття рішень, на підставі яких здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій з надання кредитних коштів (що не повернуті Банку) у великих розмірах під неліквідне забезпечення у вигляді цінних паперів та придбання цінних паперів у портфель Банку, які прямо протирічили інтересам останнього та його кредиторам.

Втім, місцевим господарським судом не наведено мотивів про те, яким чином дослідження розміру кредиторських вимог до ПАТ «Банк Камбіо», які були внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку та підстав їх акцептування, стосується предмета доказування у цій справі.

Крім того, за переконанням колегії суддів, визначене судом попередньої інстанції на вирішення експерта питання, що стосується документального підтвердження розміру кредиторських вимог до Банку, які були внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, з огляду на обставини спірних правовідносин сторін, - є другорядним.

Тому, висновки суду першої інстанції в наведеній частині, як вважає колегія суддів, є невмотивованими.

В свою чергу, з цих підстав колегією суддів відхиляються заперечення відповідача-10, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу Фонду.

За таких обставин судова колегія суддів не вбачає необхідності для призначення економічної експертизи в питанні документального підтвердження розміру кредиторських вимог до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», які були внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» із змінами до нього у розмірі 1 509 660 801,38 грн.

З огляду на викладене, за висновками суду апеляційної інстанції наведені апелянтом-1 у апеляційній скарзі доводи у відповідній частині знайшли своє підтвердження за наслідками цього апеляційного розгляду.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням вказаного процесуального припису, зважаючи на висновки щодо невмотивованості висновків суду першої інстанції в частині призначення судової економічної експертизи в питанні документального підтвердження розміру кредиторських вимог до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», які були внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів останнього із змінами до нього у розмірі 1 509 660 801,38 грн., твердження апелянта-1 про наявність правових підстав саме для зміни резолютивної частини оскаржуваної ухвали щодо третього питання, за висновками судової колегії, є необґрунтованими.

Щодо доводів апелянта-2, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно п.п. 1.2.3. п. 1 розд. І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», до основних видів (підвидів) експертизи відноситься економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій.

За п.п. 3.1., 3.2. п. 3 розд. ІІІ «Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» основними завданнями експертизи документів фінансово-кредитних операцій є визначення: документальної обґрунтованості оформлення банківських операцій з відкриття рахунків, руху грошових коштів на рахунках; документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку операцій з видачі, використання та погашення кредитів; документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку банків їх фінансово--господарської діяльності; відповідності відображення фінансово-господарських операцій банків вимогам нормативних актів з ведення обліку і подання звітності; документальної обґрунтованості відображення фінансово-господарських операцій щодо нарахування та сплати банками податків та їх відповідності даним обліку та звітності, чинному законодавству; документальної обґрунтованості проведення операцій за депозитними вкладами у банківських та інших фінансових установах.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань зазначений в «Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», зокрема: чи підтверджується документально розмір збитків банку, визначений в акті перевірки (зазначається суб`єкт контролю), внаслідок необґрунтованої видачі, неповернення кредиту за угодою (номер, дата)?

Колегія суддів констатує, що при визначенні питань експерту, судом першої інстанції, з урахуванням приписів ст.ст. 99, 100, 234 ГПК України, враховано існування спору щодо дійсного розміру матеріального збитку, який можливо встановити шляхом дослідження великого обсягу документації (відомостей), що, в свою чергу, потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. При цьому зазначено, що необхідним є визначення документальної обґрунтованості розміру матеріального збитку, у зв`язку із чим наявна необхідність призначення у справі судової економічної експертизи, і з такими висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про необхідність визначення документальної обґрунтованості розміру матеріального збитку і, як наслідок, визначені питання про розмір матеріального збитку, станом на дату проведення експертної оцінки, завданий Публічному акціонерному товариству «Банк Камбіо» від кредитування Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Біс» (ідентифікаційний код 36061733) на підставі кредитного договору №013/1-2014/980 від 02.07.2014 та про розмір матеріального збитку, станом на дату проведення експертної оцінки, завданий Публічному акціонерному товариству «Банк Камбіо» від кредитування Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Плюс» (ідентифікаційний код 32091942) на підставі кредитного договору № 1ю-2014/980 від 29.05.2014, на переконання судової колегії викладені судом попередньої інстанції як з урахуванням рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, передбачених «Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», так і з огляду на першочерговий предмет доказування у цій справі, а тому є обґрунтованими.

З вказаного, апеляційним господарським судом відхиляються, як безпідставні, твердження відповідача-8 про фактичне стверджування місцевим господарським судом про заподіяння відповідачами збитків з боку Банку.

З цих підстав, колегією суддів критично оцінюються доводи апелянта-2 щодо зміни питань 1 та 2, визначених судом першої інстанцій в оскаржуваній ухвалі.

Крім цього, з огляду на обґрунтованість тверджень апелянта-1, а тим самим висновку колегії суддів про скасування оскаржуваної ухвали в частині призначення судової економічної експертизи в питанні про документальне підтвердження розміру кредиторських вимог до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», які були внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів останнього із змінами до нього у розмірі 1 509 660 801,38 грн., судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги апелянта-2 в частині зміни оскаржуваної ухвали та викладення п. 3 її резолютивної частини щодо питання про документальне підтвердження розміру кредиторських вимог до ПАТ «Банк Камбіо», які були внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Камбіо» із змінами до нього у розмірі 1 509 660 801,38 грн.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що: апеляційна скарга апелянта-1 підлягає задоволенню частково; оскаржувана ухвала має бути скасована в частині призначення експертизи з питання про документальне підтвердження розміру кредиторських вимог до ПАТ «Банк Камбіо», які були внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Банк Камбіо» із змінами до нього у розмірі 1 509 660 801,38 грн.; у задоволенні апеляційної скарги апелянта-2 слід відмовити.

Згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 271, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі № 910/130/21 про призначення судово-економічної експертизи скасувати в частині призначення експертизи з питання (абзац 4 пункту 3 резолютивної частини): «Чи підтверджується документально розмір кредиторських вимог до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», які були внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» із змінами до нього у розмірі 1 509 660 801,38 грн.?».

3. В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі № 910/130/21 - залиши без змін.

4. Апеляційну скаргу Комарницької Оксани Володимирівни - залишити без задоволення.

5. Справу № 910/130/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.12.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.В. Шапран

В.А. Корсак