Постанова від 17.12.2024 по справі 910/9543/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. Справа№ 910/9543/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 17.12.2024:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Костючик К.О. (в режимі відеоконференції);

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2024

у справі № 910/9543/24 (суддя - Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна фірма "ЛДС"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 459 365,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

01.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна фірма "ЛДС" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною вимогою про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 424 827,88 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 23 502,79 грн, суми 3% річних в розмірі 11 034,38 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки №53-122-01-23-13735 від 28.07.2023 в частині оплати отриманого від позивача товару.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2024 провадження у справі № 910/9543/24 щодо стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" суми заборгованості з в розмірі 100 000,00 грн закрито. Позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна фірма "ЛДС" суму основного боргу в розмірі 224 827,88 грн, суму 3% річних в розмірі 11 034,38 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 21 550,31 грн, суму судового збору в розмірі 5 361,19 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Частково не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 05.11.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2024 у справі № 910/9543/24 в частині стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна фірма "ЛДС" суму 3% річних в розмірі 11 034,38 грн, суму судового збору в розмірі 5 361,19 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. Ухвалити нове рішення яким: відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна фірма "ЛДС" у задоволенні позовних вимог в частині неправомірно стягнутих 3% річних; здійснити перерозподіл судового збору у справі № 910/9543/24; зменшити розмір необґрунтовано завищених витрат на правову допомогу до 3 000,00 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна фірма "ЛДС" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" 4 542,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024, справу передано для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

07.11.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою заяву судді Майданевича А.Г. про самовідвід від розгляду справи №910/9543/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2024 - задоволено. Матеріали справи № 910/9543/24 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2024 справу передано для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М., вказана судова колегія ухвалою від 08.11.2024 прийняла справу до свого провадження, розгляд якої призначила на 10.12.2024.

У судовому засіданні 10.12.2024 було оголошено перерву до 17.12.2024, заслухавши пояснення обох сторін.

У судове засіданні 17.12.2024 з`явився лише представник відповідача, який апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині в частині стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 11 034,38 грн, суму судового збору в розмірі 5 361,19 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн - скасувати, відмовивши в задоволенні позову в цій частині. Представник позивача в судове засідання 17.12.2024 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 10.12.2024 про час та місце судового засідання.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Частково оскаржуючи рішення, апелянт вважає, що судом першої інстанції не повністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. А також неправильно здійснено розрахунок 3% річних та розподіл судових витрат, що обґрунтовується наступним.

Так, апелянт зазначає, що у відзиві на позовну заяву від 23.08.2024 № 22-15667/001-юр ним висловлені зауваження щодо розрахунку позивача інфляційних втрат та 3% річних (наданий контррозрахунок). В рішенні суду вірно зазначено розрахунок інфляційних втрат, тому в цій частині рішення не оскаржується. Проте, в частині 3% річних суд не в повній мірі оцінив доводи відповідача. При цьому, апелянт зазначає, що порушення щодо оплати за товар починається саме з 19.12.2023, а не з 16.12.2023, на що не звернув увагу суд першої інстанції.

Таким чином, за доводами скаржника, наведеними у апеляційній скарзі доводи свідчать про те, що оскаржуване судове рішення в частині стягнення 11 034,38 гривень - 3% річних не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню у цій частині та ухваленні у цій частині нового рішення. Також апелянт не погоджується зі здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Вважає, що у межах цієї справи при вирішенні питання повернення 50% судового збору позивачу суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.11.2022 у справі № 910/14479/21, висловлені у подібних правовідносинах. У вказаній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, аналізуючи підстави повернення судового збору, передбачені частиною першої статті 130 ГПК України та частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір» у сукупності з пунктом 12 частини третьої статті 2 та частиною першою статті 2 ГПК України, зазначив, що закріплення цих підстав виступає проявом паритетності інтересів держави на отримання компенсаційних витрат за проведення судового розгляду та здійснення судочинства і інтересів особи на фактичне здійснення самого правосуддя та зацікавленості особи максимально і ефективно реалізувати свої процесуальні справа. В судовому засіданні 17.12.2024 просив за розгляд апеляційної скарги правову допомогу зменшити до 1 тисячі.

Щодо стягнення судом із філії «ВП «Рівненська АЕС» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн, апелянт також не погоджується з рішенням в цій частині. Оскільки, як зазначає скаржник, для позивача не були неминучими витрати на професійну правничу допомогу. Так, представництво могло здійснюватися у суді через директора або через своїх штатних юристів (працівників) у порядку самопредставництва, однак, в силу своєї фінансової можливості позивач скористався наданим йому правом на професійну правничу допомогу, що в даному випадку було його правом, а не обов`язком, а тому, зазначені витрати не мають бути покладеними на відповідача. А тому просив зменшити розмір необґрунтовано завищених витрат на правову допомогу до 3 000,00 грн.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечував проти апеляційної скарги через наступне.

Позивач зазначив щодо правильності нарахування 3% річних, що позиція апелянта щодо «неправильності» нарахування судом першої інстанції 3% річних зводиться до непогодження з датою, від якої мала бути здійснена оплата за товар. Апелянт вважає, що на нарахування 3% річних мало розпочатися з 19.12.2024.

За доводами позивача, і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні так само, обґрунтовуючи строки для початку нарахування 3 % річних, виходив з того, що ярлик на придатну продукцію відповідачем оформлено 01.11.2023 року.

Таким чином, оскільки ярлик на придатну продукцію оформлено 01.11.2023 року, враховуючи 45-ти денний строк для проведення оплати, відповідно до умов п. 6.1. договору, обов`язок відповідача з оплати вартості продукції повинен був бути виконаний останнім у строк до 18.12.2023 року включно (з урахуванням того, що оскільки останній день строку припав на вихідний день, його перенесено на перший робочий день).

Таким чином, як судом першої інстанції, так і апелянтом визначена одна й та сама дата, коли зобов`язання мало бути виконане - 18.12.2024 року, а, відповідно, нарахування річних здійснено з 19.12.2024.

Щодо стягнутого судового збору, позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції в цій частині є цілком правомірним, оскільки «визнання» позову відповідачем було лише частковим і повернення частини судового збору в даному випадку було не обов`язком, а правом суду. Тому, оскільки часткове визнання позову відповідачем не призвело до «менших витрат технічних, економічних та людських ресурсів для розгляду справи», про які йдеться в постанові ВС від 17.11.2022 року № 910/14479/21, на яку посилається апелянт, то вважає, що суд першої інстанції правомірно поклав судовий збір на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.07.2023 року між відповідачем (замовник) та позивачем (постачальник) укладено договір поставки №53-122-01-23-13735 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу - оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до даного договору).

Загальна сума договору (вартість продукції) становить 1 050 827,88 грн. (п. 2.2. договору).

Поставка продукії здійснюється протягом 60 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки від замовника. (п. 3.1. договору).

Оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації постачальником наленим чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку полати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. (п. 6.1. договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та кріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору по 31.12.2023, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків. (п. 12.1. договору).

Додатком №1 до договору сторони уклали специфікацію №1, в якій зазначили найменування товару, його кількість та вартість.

Додатком №2 до договору сторони оформили технічну специфікацію.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі видаткової накладної №Т-2090 від 24.10.2023 року поставлено відповідачу продукцію на суму в розмірі 1 050 827,88 грн.

Товар за вказаною видатковою накладною було прийнято уповноваженою особою відповідача без зауважень (довіреність №1/661 від 24.10.2023 року).

В подальшому відповідачем листом №20911/041 від 03.11.2023 року повідомив позивача, що продукція пройшла вхідний контроль та отримала ярик на придатну продукцію №1-7-613 від 01.11.2023.

Відповідачем було здійснено часткову оплату вартості продукції на суму в розмірі 626 000,00 грн.

Залишок вартості товару на суму в розмірі 424 827,88 грн відповідачем оплачено не було, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача означену суму заборгованості, суму 3% річних в розмірі 11 034,38 грн та суму інфляційних втрат у розмірі 23 502,79 грн.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як установлено судами попередніх інстанцій, у даному випадку між сторонами виникло грошове зобов`язання, оскільки одна сторона зобов`язана сплатити певну, визначену грошову суму стягувачу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. А тому в цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта та відхиляє доводи відповідача та третьої особи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Щодо обґрунтованості розміру стягнених судом першої інстанції 3% річних, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом першої інстанції правомірно встановлено факт передачі позивачем відповідачу товару на суму в розмірі 1 050 827,88 грн, що підтверджується зазначеною вище видатковою накладною №Т-2090 від 24.10.2023 року та не заперечується відповідачем, не спростовується на стадії апеляційного перегляду.

Разом з цим, пунктом 6.1. договору сторони передбачили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації постачальником наленим чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Таким чином, оплата вартості продукції, відповідно до п. 6.1. договору, відповідачем повинна бути здійснена не пізніше 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію, при тому, що початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

При цьому, суд першої інстанції правомірно зазначив, що це досліджено на стадії апеляційного перегляду, ярик на придатну продукцію відповідачем оформлено 01.11.2023 року.

Отже, оскільки ярик на придатну продукцію оформлено 01.11.2023 року, враховуючи 45-ти денний строк для проведення оплати, відповідно до умов п. 6.1. договору, обов`язок відповідача з оплати вартості продукції повинен був бути виконаний останнім у строк до 18.12.2023 року включно (з урахуванням того, що останній день строку припав на вихідний день, тому його перенесено на перший робочий день).

Таким чином, розрахунок 3% річних має нараховуватись, починаючи з 19.12.2023. Водночас, як вбачається з наведеного позивачем розрахунку, наведеного в позовній заяві, позивач здійснював нарахування 3% річних з 16.12.2023. А тому доводи скаржника в цій частині є обґрунтованими. Відповідно, рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Більше того, як вбачається із вказаного розрахунку 3% річних, позивач враховував часткові оплати, здійснені відповідачем, однак, по п`ятьом періодам помилково включив дату здійснення платежу в період нарахування 3% річних. Тоді як суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи нарахування річних на заборгованість (враховуючи часткові оплати), перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про його арифметичну невірність, оскільки обґрунтованим розміром 3% річних, нарахованих на основну заборгованість в розмірі 1 050 827,88 грн за період з 19.12.2023 по 29.07.2024 (з урахуванням часткових оплат) є сума 10 728,02 грн - 3% річних.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про надлишкове стягнення судом першої інстанції 306,34 грн 3% річних. А тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянта про нерівно здійснений розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що, виходячи зі ставки судового збору на момент звернення з позовом у даній справі з позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Виходячи із ціни позову (459 365,05 грн), ставка судового збору становила - 6 890,48 грн. Тоді як з урахуванням подання позову через Електронний суд, ставка становила - 5 512,38 грн. Відповідно, надлишково сплачений судовий збір може бути повернуто за заявою позивача судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу в цій частині. Так, у відзиві на позовну заяву від 23.08.2024 відповідач реалізував своє право на визнання позову в частині осново боргу на суму 324 827,88 грн (від заявленої суми основного боргу в розмірі 424 827,88 грн). Саме пропорційно (у розмірі 50 %) цій сумі визнання слід покласти на нього судовий збір у розмірі 1948,97 грн. Тому його доводи про повернення судового збору пропорційно сплаченим 100 000,00 грн - відхиляються судом апеляційної інстанції у розумінні ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки він не відкликав свою заяву про визнання в цій частині. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що всі сплати основного боргу були здійснені після звернення позивача (01.08.2024) з позовом до суду першої інстанції. Водночас, позивач не оскаржував рішення в частині відмови в позові про стягнення основного боргу, тому рішення переглядається в межах вимог і доводів апеляційної скарги.

Тому на позивача покладається судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в частині відмови у стягненні річних та інфляційних втрат та в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 100 000,00 грн основного боргу.

Так, за результатом апеляційного перегляду з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у цій частині: 21 550,31 грн (інфляційних втрат) + 10 728,02 грн (3% річних). Таким чином всього з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 3 685,28 грн (357 106,21 грн * 5 512,38 грн) / 459 365,05 грн. - 1 948,97 грн.

Тоді як на позивача покладається судовий збір в частині відмови в позові на 100 000,00 грн (основного боргу) + 1 952,48 грн (інфляційних втрат) +306,36 грн (3% річних). Тобто на позивача покладається судовий збір у розмірі 1 227,11 грн за розгляд справи в суді першої інстанції. Відповідно, позивач має право на повернення судом першої інстанції про повернення судового збору у розмірі 1 948,97 грн (пропорційно 50% від визнаної відповідачем суми).

Щодо витрат на професійна правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд апеляційної інстанції враховує, що при визначенні суми відшкодування слід виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд апеляційної інстанції, виходячи з оцінки критерію складності справи, обсягу наданих адвокатом обсягу робіт, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини даної справи, дійшов висновку, що обґрунтований розмір витрат позивача на правничу допомогу є 20 000,00 грн. Вказаний розмір відповідає критерію пропорційності, розумності та справедливості. Тоді як заява представника відповідача про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - не підлягає задоволенню.

Щодо розміру судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З урахуванням оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції лише в частині 11 034,02 грн - 3 % річних, ставка розміру судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду (з урахуванням подання скарги через Електронний суд) становить - 3 633,60 грн. З урахуванням задоволення апеляційної скарги частково: стягнення 10 728,02 грн (із 11 034,38 грн) з позивача на користь відповідача підлягає стягнення 100,88 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Тоді як судовий збір в розмірі 3 532,72 грн фактично понесений відповідачем не підлягає відшкодуванню.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження витрат на послуги адвоката було долучено копію договору 29.07.2024 року між Адвокатським бюро «Олексія Сичова» та позивачем (клієнт) було укладено договір про надання правничої допомоги б/н, відповідно до якого адвокатське бюро зобов`язується надати клієнту правничу допомогу із будь-яких правових питань, що виникають у клієнта з приводу стягнення із АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь клієнта заборгованості за договором поставки №53/22-01-23-13735 від 28.07.2023 року; рахунок-фактуру № 2 від 12.11.2024; платіжна інструкція №2867 від 14.11.2024

Дослідивши надані позивачем докази, виходячи з оцінки критерію складності справи, обсягу наданих адвокатом обсягу робіт, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини даної справи, межі оскарження, дійшов висновку, що обґрунтований розмір витрат позивача на правничу допомогу є 4000,00 грн. Вказаний розмір відповідає критерію пропорційності, розумності та справедливості. Тоді як заява представника відповідача про зменшення до 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою.

А тому суд апеляційної інстанції зазначає про нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування судового рішення частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині про відмову позову частково у стягненні 3% річних на підставі ст. 277 ГПК України з новим розподілом судових витрат. В іншій частині - рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275 - 277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2024 у справі № 910/9543/24 (в оскаржуваній частині) - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2024 у справі № 910/9543/24 - в частині стягнення 11 035,38 грн 3% річних та в частині розподілу судових витрат скасувати з ухваленням нового рішення в цій частині та здійснити новий розподіл судових витрат.

Позов в частині стягнення 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна фірма "ЛДС" (ідентифікаційний код 22906244, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд. 41) 10 728 (десять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 02 коп 3% річних.

В решті задоволення позову в цій частині та апеляційної скарги - відмовити.

3. Здійснити розподіл судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна фірма "ЛДС" (ідентифікаційний код 22906244, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд. 41) 3 685 (три тисячі шістсот вісімдесят п`ять) грн. 28 коп судового збору та 20 000 (двадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Здійснити розподіл судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна фірма "ЛДС" (ідентифікаційний код 22906244, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд. 41) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) 100 (сто) грн. 88 коп судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна фірма "ЛДС" про стягнення витрат на професійну правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна фірма "ЛДС" (ідентифікаційний код 22906244, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд. 41) 4 000 (чотири тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

В решті задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна фірма "ЛДС" про стягнення витрат на професійна правову допомогу в суді апеляційної інстанції - відмовити.

6. Видачу наказів доручити місцевому господарському суду.

7. Матеріали справи №910/9543/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.12.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім