Постанова

від 04.11.2024 по справі 910/2420/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2024 р. Справа№ 910/2420/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 04.11.2024

розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» та Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 (повний текст підписано 28.06.2024)

у справі №910/2420/24 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД»

до Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ»

про стягнення заборгованості у розмірі 6 424 086 грн. 00 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 6 424 086 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором поставки продукції №52-17/06/21 від 17.06.2021 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/2420/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВІКЕНТІЯ ХВОЙКИ, будинок 15/15, ідентифікаційний код юридичної особи 36797275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» (25009, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА ТАММА, будинок 33/32, ідентифікаційний код юридичної особи 38852273) заборгованість у розмірі 5 570 094 (п`ять мільйонів п`ятсот сімдесят тисяч дев`яносто чотири) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 83 551 (вісімдесят три тисячі п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 41 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з часткової доведеності заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 15.07.2024 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути заборгованість 3 079 104,00 грн.

Відповідач вважає рішення суду прийнятим за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- саме господарська операція, яка відбулась 09.03.2023 та засвідчила передачу (повернення) представником відповідача ОСОБА_2 представнику позивача ОСОБА_1 товару - 171 світильник СЄС 1-100Л11-3, 200 світильників СЄС 1-65Л8-5 та 141 світильник СЄС 1-50Л8-5, за актом передачі товару на відповідальне зберігання від 09.03.2023, хоч і не підтверджена документом, складеним за формою, яка визначена законодавством про бухгалтерський облік, проте містить визначальну відзнаку господарської операції - саме те, що ця операція спричинила реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта (позивача), який отримав товар на загальну суму 2 490 990,00 грн, та відповідно на цю суму зменшився борг відповідача перед позивачем за договором поставки продукції №52-17/06/21 від 17.06.2021;

- позивач в особі його керівника проігнорував обов`язок та не виконав вимоги ст..90 ГПК України та суду про надання відповідей на запитання відповідача;

- матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення позивачем будь-яких дій, направлених на повернення начебто переданого на відповідальне зберігання товару;

- суд за власною ініціативою мав викликати свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для допиту, оскільки обставини, викладені свідками у заявах, суперечать іншим доказам та викликали сумнів у суду щодо їх змісту достовірності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 18.07.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 17.07.2024) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості у розмірі 853 992 грн та ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 853 992 грн.

Позивач вважає рішення в оскаржуваній частині необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідніст.ю висновків фактичним обставинам справи.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

Відповідач не долучав до матеріали справи документів під назвою «Акт передачі товару на відповідальне зберігання від 09.03.2023 року, акт прийому - передачі товару від 09.03.2023 року». Відповідачем було долучено засвідчені представником Відповідача фото на яких нібито зображено вказані документи. Вказані фото засвідчені власноручним підписом представника відповідача, без зазначення дати такого засвідчення. Водночас з матеріалів справи вбачається відсутність у сторін оригіналів даних «Актів».

Що саме засвідчив представник відповідача «Акти», за відсутності оригіналу, чи фото документу, за відсутності самого документу, позивачу не відомо. Дана обставина залишилась нез`ясованою судом першої інстанції, не дивлячись на те, що рішення суду про відмову у задоволенні позову, в частині відмови у стягненні заборгованості у розмірі 853 992,00 грн. ґрунтується фактично лише на даних фото.

Надані відповідачем фотографії не можуть вважатися належними та допустимими доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно нібито «передачі» частини світлотехнічної продукції зазначає, що самі по собі вказані посилання є суперечливими та сумнівними проте не заслуговують на реагування, адже не стосуються суті спору.

Законами України, в тому числі Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, а також договором Поставки продукції № 52-17/06/21 від 17 червня

2021 року не передбачено правових підстав для повернення Постачальнику, поставленої та прийнятої Покупцем продукції.

Рішення суду першої інстанції в частині обґрунтування відмови від стягнення заборгованості у розмірі 853 992,00 грн. побудоване на аналізі «доказів», наданих Відповідачем на підтвердження свого тезису про нібито повернення товару. Однак у рішенні суду взагалі відсутня правова оцінка таких ймовірних правовідносин, а саме на підставі яких норм закону чи договору у Відповідача могло виникнути право на повернення товару, яка правова природа такого повернення і який стосунок таке гіпотетичне повернення має до оплати за поставлений та прийнятий покупцем товар.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Хрипун О.О.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2420/24.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/2420/24.

25.07.2024 матеріали справи №910/2420/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів надіслання копії апеляційної скарги до електронного кабінету позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

31.07.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено квитанції №1460739 та №1460843 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/2420/24, об`єднано в одне провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/2420/24 з апеляційною скаргою Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/2420/24, справу призначено до розгляду на 23.09.2024.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 18.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Хрипун О.О.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2420/24.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/2420/24.

25.07.2024 матеріали справи №910/2420/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/2420/24,справу призначено до розгляду на 23.09.2024.

09.08.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 08.08.2024) через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД».

12.08.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 09.08.2024) через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ».

13.09.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 12.09.2024) через підсистему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» - адвокатом Гуртовим М.О. подано клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» - адвоката Гуртового Михайла Олександровича про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів.

В судове засідання 23.09.2024 з`явився представник відповідача.

Представник позивача приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів.

Представники сторін надали пояснення у справі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 оголошено перерву у справі на 04.11.2024.

Розпорядженням Керівника апарату від 29.10.2024 №09.1-08/4072/24 у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у тривалій відпустці з 27.10.2024, справу №910/2420/24 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 справу №910/2420/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2024 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» та Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/2420/24, зазначено, що розгляд справи відбудеться 04.11.2024.

Явка представників сторін

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.11.2024 підтримав доводи своєї апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.11.2024 заперечував доводи апеляційної скарги позивача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив свою апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 04.11.2024 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» та Приватним підприємством «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» була укладена Угода, яка укладається з метою координації взаємодії і співпраці між Партерами, що виникають внаслідок прийняття участі в Тендері, включаючи підготовку, оформлення та подачу Тендерних пропозицій, а також присудження і виконання Партнерами Контрактної угоди. (а.с.9-11)

17.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» (Постачальник) та Приватним підприємством «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» (Покупець) було укладено Договір поставки продукції №52-17/06/21, відповідно до умов якого на виконання Контрактної угоди №BRV-1 від 16.06.2021 року укладеної між Управлінням будівництва житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області та Приватним підприємством «Бі ПРО ІНЖИНГРІНТ» Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі, поставити світлотехнічне обладнання Покупцеві, визначене згідно п. 1.2 даного Договору, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі та Специфікаціях, прийняти і оплатити Продукцію. (а.с.19-20)

Згідно п.п.3.1, 3.2 Договору загальна сума Договору складається із сум зазначених у всіх Специфікаціях до даного Договору. Специфікації є невід`ємною частиною даного Договору 1 оформляється як додаток до даного Договору.

У п.4.1 Договору визначено, що терміни та умови поставки ПРОДУКЦІЇ вказані в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п.4.2 Договору ризик випадкової загибелі та пошкодження ПРОДУКЦІЇ переходить від ПОСТАЧАЛЬНИКА ДО ПОКУПЦЯ після підписання ПОСТАЧАЛЬНИКОМ видаткової накладної.

Згідно п. 5.1 Договору передача продукції Постачальником Покупцеві проводиться по видатковій накладній на складі Постачальника.

Специфікацією №1 до Договору поставки продукції №52-17/06/21 від 17.06.2021 року Сторони погодили перелік продукції, що поставляється за Договором, на загальну суму 6 533 550 грн. 00 коп. (а.с.21)

Додатковими угодами №1 від 08.10.2021 року, №2 від 20.10.2021 року до Договору поставки продукції №52-17/06/21 від 17.06.2021 року Сторони виклали Специфікацію №1 в новій редакції. (а.с.22-23)

Так, Специфікацією №1 до Договору поставки продукції №52-17/06/21 від 17.06.2021 року в редакції Додаткової угоди №2 від 20.10.2021 року Сторони погодили перелік продукції, що поставляється за Договором: світильник енергозберігаючий світлодіодний СЭС 1-100Л11-3 в кількості 533 шт., світильник енергозберігаючий світлодіодний СЭС 1-65Л8-5 в кількості 335 шт., світильник енергозберігаючий світлодіодний СЭС 1-50Л8-5 в кількості 268 шт., світильник світлодіодний AmbeRay TUBZV-035DN-C16226, кронштейн КрН-3-1 в кількості 689 шт. на загальну суму 7 474 086 грн. 00 коп.

Згідно з п.4 Специфікації умови оплати:

передоплата у розмірі 1 000 050,00 грн. з ПДВ здійснюється Покупцем в строк до 30 липня 2021 року,

проміжна оплата у розмірі 5 050 878,00 грн. з ПДВ здійснюється Покупцем на протязі трьох робочих днів після отримання коштів проміжної оплати по Контрактній угоді №BRV-1 від 16:06.2021 року,

остаточний розрахунок у розмірі 1 423 150,00 грн з ПДВ здійснюється Покупцем на протязі трьох робочих днів після прийняття виконаних робіт по Контрактній угоді №BRV 1 від 16.06.2021 року та розрахунку по ній.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки продукції №52-17/06/21 від 17.06.2021 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №215 від 13.10.2021 року на суму 2 675 400 грн. 00 коп., №223 від 20.10.2021 року на суму 907 980 грн. 00 коп., №242 від 08.11.2021 року на суму 2 788 332 грн. 00 коп., №18 від 03.02.2022 року на суму 319 548 грн. 00 коп., №19 від 07.02.2022 року на суму 782 826 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 7 474 086 грн. 00 коп. (а.с.29-31) та здійснив часткову оплату за отриманий товар у розмірі 1 050 000 грн. 00 коп., що підтверджуються оборотно - сальдовою відомістю по рахунку Позивача, платіжним дорученням №938 від 12.10.2021 року. (а.с.32, 66)

Листом №ТД-11 від 31.01.2023 року Позивач звернувся до Управління будівництва житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області про стан виконання Контрактної угоди №BRV 1 від 16.06.2021 року. (а.с.25) У відповідь на який останній листом №4-24/17 від 31.01.2023 року повідомив про розірвання Контрактної угоди №BRV 1 від 16.06.2021 року. (а.с.26)

Претензією №ТД-15 від 07.02.2023 року Позивач вимагав від Відповідача сплати заборгованості у розмірі 6424086 грн. 00 коп., що підтверджується скріншотом з електронної пошти Позивача. (а.с.27-28)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» перед Позивачем становить 6 424 086 грн. 00 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Сторони погодили, що Відповідач поверне Позивачу частину світлотехнічного обладнання, яке не було змонтоване. Так, у березні 2023 року уповноважені представники Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІЙ ЛЕД" прибули на склад відповідача за адресою: місто Київ, ВУЛИЦЯ ВІКЕНТІЯ ХВОЙКИ, будинок 15/15, прийняли від уповноваженої особи відповідача - виконавця робіт ОСОБА_2 світильники світлодіодні AmbeRay TUBZV-035DN-C16226 з кронштейнами КрН-3-1 до них. Загалом було повернуто відповідачем позивачу 348 світильників світлодіодних AmbeRay TUBZV-035DN-C16226, та 346 кронштейнів КрН-3-1 до них. Через кілька тижнів відбувся наступний етап передачі обладнання. Уповноважені представники Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІЙ ЛЕД", серед яких був і начальник тендерно-договірного відділу позивача ОСОБА_1, прибули на склад відповідача за адресою місто Київ, ВУЛИЦЯ ВІКЕНТІЯ ХВОЙКИ, будинок 15/15, прийняли від уповноваженої особи відповідача - виконавця робіт ОСОБА_2 171 світильник СЭС 1-100Л11-3, 200 світильників СЭС 1-6518-5 та 141 світильник СЭС 1-5018-5. Всього 512 одиниць. Жодних претензій до якості чи технічного стану світильників представники Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДІЙ ЛЕД" не пред`являли. Після завантаження світильників ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 акти приймання-передачі, які мали засвідчувати прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю "РАДІЙ ЛЕД" переданого Приватним підприємством "БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ" світлотехнічного обладнання - по одному акту на кожен етап (дату) приймання-передачі. При цьому акти вже були підготовлені та надруковані, і з них викреслили дані директора ОСОБА_4, який не був фактично присутній під час передачі, та ОСОБА_1 зазначив у відповідних розділах дані ОСОБА_2, який їх підписав. Таким чином, 09.03.2023 року Позивач прийняв від Відповідача 348 світильників світлодіодних AmbeRay TUBZV-035DN-C16226 на суму 853 992 грн. 00 коп., 20.03.2023 року Позивач прийняв від Відповідача 171 світильник СЭС 1-100Л11-3, 200 світильників СЭС 1-6518-5 та 141 світильник СЭС 1-5018-5 на загальну суму 2 490 990 грн. 00 коп., а тому сума заборгованості становить 3 079 104 грн. 00 коп.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок укладення Договору поставки продукції №52-17/06/21 від 17.06.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки продукції №52-17/06/21 від 17.06.2021 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №215 від 13.10.2021 року на суму 2 675 400 грн. 00 коп., №223 від 20.10.2021 року на суму 907 980 грн. 00 коп., №242 від 08.11.2021 року на суму 2 788 332 грн. 00 коп., №18 від 03.02.2022 року на суму 319 548 грн. 00 коп., №19 від 07.02.2022 року на суму 782 826 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 7 474 086 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.29-31) та здійснив часткову оплату за отриманий товар у розмірі 1 050 000 грн. 00 коп., що підтверджуються оборотно - сальдовою відомістю по рахунку Позивача, платіжним дорученням №938 від 12.10.2021 року. (а.с.32, 66)

У п.4.1 Договору визначено, що терміни та умови поставки ПРОДУКЦІЇ вказані в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п.4.2 Договору ризик випадкової загибелі та пошкодження ПРОДУКЦІЇ переходить від ПОСТАЧАЛЬНИКА ДО ПОКУПЦЯ після підписання ПОСТАЧАЛЬНИКОМ видаткової накладної.

Згідно п. 5.1 Договору передача продукції Постачальником Покупцеві проводиться по видатковій накладній на складі Постачальника.

Так, Специфікацією №1 до Договору поставки продукції №52-17/06/21 від 17.06.2021 року в редакції Додаткової угоди №2 від 20.10.2021 року Сторони погодили перелік продукції, що поставляється за Договором: світильник енергозберігаючий світлодіодний СЭС 1-100Л11-3 в кількості 533 шт., світильник енергозберігаючий світлодіодний СЭС 1-65Л8-5 в кількості 335 шт., світильник енергозберігаючий світлодіодний СЭС 1-50Л8-5 в кількості 268 шт., світильник світлодіодний AmbeRay TUBZV-035DN-C16226, кронштейн КрН-3-1 в кількості 689 шт. на загальну суму 7 474 086 грн. 00 коп.

Згідно з п.4 Специфікації умови оплати:

передоплата у розмірі 1 000 050,00 грн. з ПДВ здійснюється Покупцем в строк до 30 липня 2021 року,

проміжна оплата у розмірі 5 050 878,00 грн. з ПДВ здійснюється Покупцем на протязі трьох робочих днів після отримання коштів проміжної оплати по Контрактній угоді №BRV-1 від 16:06.2021 року,

остаточний розрахунок у розмірі 1 423 150,00 грн з ПДВ здійснюється Покупцем на протязі трьох робочих днів після прийняття виконаних робіт по Контрактній угоді №BRV 1 від 16.06.2021 року та розрахунку по ній.

Листом №ТД-11 від 31.01.2023 року Позивач звернувся до Управління будівництва житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області про стан виконання Контрактної угоди №BRV 1 від 16.06.2021 року. (а.с.25) У відповідь на який останній листом №4-24/17 від 31.01.2023 року повідомив про розірвання Контрактної угоди №BRV 1 від 16.06.2021 року. (а.с.26)

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору поставки продукції №52-17/06/21 від 17.06.2021 року обов`язок Відповідача по оплаті отриманого товару на загальну суму в розмірі 7 474 086 грн. 00 коп. на момент розгляду даної справи настав.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що 09.03.2023 року Позивач прийняв від Відповідача 348 світильників світлодіодних AmbeRay TUBZV-035DN-C16226 на суму 853 992 грн. 00 коп., 20.03.2023 року Позивач прийняв від Відповідача 171 світильник СЭС 1-100Л11-3, 200 світильників СЭС 1-6518-5 та 141 світильник СЭС 1-5018-5 на загальну суму 2 490 990 грн. 00 коп., а тому сума заборгованості становить 3 079 104 грн. 00 коп.

На підтвердження факту повернення Приватним підприємством «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» Позивачу світильників світлодіодних Відповідач надав Акт передачі товару на відповідальне зберігання від 09.03.2023 року, акт прийому - передачі товару від 09.03.2023 року. (а.с.64-65)

Так, за Актом передачі товару на відповідальне зберігання від 09.03.2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» ОСОБА_1 передав, а представник Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» ОСОБА_2 прийняв товар: світильник енергозберігаючий світлодіодний СЭС 1-100Л11-3 в кількості 17 шт., світильник енергозберігаючий світлодіодний СЭС 1-6518-5 в кількості 200 шт., світильник енергозберігаючий світлодіодний СЭС 1-5018-5 в кількості 141 шт., а загалом 512 шт.

За Актом прийому - передачі товару від 09.03.2023 року представник Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» ОСОБА_2 передав, а представник Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» ОСОБА_1 прийняв товар: світильник світлодіодний AmbeRay TUBZV-035DN-C16226 з кронштейном КрН-3-1 в кількості 348 шт. + 346 кронштейн.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17 визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги (товару) і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 статті 9 Закону первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так само пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару та внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри, є накладні та товарно-транспортні накладні. При цьому вказані первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити та містити дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що у спірних правовідносинах доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують факт поставки/повернення товару за договором, тому належним і допустимим доказом повернення товару є видаткові накладні у разі, якщо вони містять усі необхідні реквізити.

За Актом передачі товару на відповідальне зберігання від 09.03.2023 року саме представник Позивача передав представнику Відповідача на відповідальне зберігання світильники, а тому в розумінні вимог Закону України України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" він не є первинним документом на підтвердження повернення обладнання саме Приватним підприємством «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ», ту судом з належних підстав не прийнято його як належний та допустимий доказ на підтвердження вказаного факту.

Як вбачається з Акту прийому - передачі товару від 09.03.2023 року від імені Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» він підписаний ОСОБА_2, а від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» - ОСОБА_1.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками Сторін, що ОСОБА_1 на момент повернення товару та по теперішній час перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» й займав посаду начальника тендерного - договірного відділу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД», що підтверджується наказом про прийняття на роботу №4-0000000012 від 13.01.2017 року, наказом №1 від 02.01.2018 року про перевод на іншу роботу. (а.с.133-134)

На виконання вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 року, від 24.04.2024 року, які занесені до протоколу судового засідання, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» надав відповіді на запитання в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, посвідчені приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Руденко Н.П. за реєстровим №778, в яких зазначив, що ОСОБА_1 не уповноважувався уповноваженими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» на отримання від Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» світлотехнічного обладнання, поставленого за договором №52-17/06/21 від 17.06.2021. Приватне підприємство «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» не здійснювало поставку/продаж світлотехнічного обладнання Товариству з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД». Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» не уповноважувало представників на приймання світлотехнічного обладнання від Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» 09.03.2023 на складі Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» за адресою місто Київ, ВУЛИЦЯ ВІКЕНТІЯ ХВОЙКИ, будинок 15/15. ОСОБА_1 не уповноважувався уповноваженими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» на приймання світлотехнічного обладнання від Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ». ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» не здійснювало поставку/ продаж світлотехнічного обладнання Товариству з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД». ОСОБА_1 не уповноважувався Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» на підписання документу, зображеного на фото, що було додано відповідачем до відзиву. ОСОБА_1 не уповноважувався Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» на передачу товару Приватному підприємству «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» 09.03.2023 та 23.03.2023, у тому числі на відповідальне зберігання. (а.с.138)

В той же час ОСОБА_1 надав пояснення, в яких повідомив про відмову давати показання або пояснення щодо себе в порядку статті 63 Конституції України. (а.с.139)

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК).

Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Частиною третьою статті 92 ЦК України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Суд, дослідивши зміст Акту прийому - передачі товару від 09.03.2023 року, зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" він містить назву документа, дату складання; назви підприємств, від імені яких складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особисті підписи осіб, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Суд звертає увагу, що вказаний Закон не вимагає зазначення правових підстав, на яких діє представник юридичної особи, а тому Суд приходить до висновку, що Акт прийому - передачі товару від 09.03.2023 року є первинним документом відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", який фіксує факт здійснення господарської операції, а саме повернення товару.

Судом розглянуті та відхилені доводи Позивача, що вказаний Акт від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» підписаний неуповноваженою особою Позивача, оскільки ця обставина не спростовує самого факту повернення товару Постачальнику, як господарської операції, та не звільняє Позивача від обов`язку прийняти вказаний товар. Більше того, представник Позивача в судовому засіданні, а також ОСОБА_1 у поданих поясненнях не заперечували, що підпис на Акті прийому - передачі товару від 09.03.2023 року належить саме ОСОБА_1 , що свідчить про участь вказаної особи, яка займає посаду начальника тендерного - договірного відділу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД», у здійсненні господарської операції з приймання товару.

Крім того, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження вчинення Позивачем будь - яких дій, направлених на повернення прийнятого неуповноваженою особою Постачальника від Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» товару - світильників світлодіодних AmbeRay TUBZV-035DN-C16226 в кількості 348 шт. + 346 кронштейнів КрН-3-1, зокрема, проведення перевірки наявності товару, який знаходиться на території підприємства Позивача, складання відповідного акту комісії за участю представників Позивача із зазначенням переліку, кількості товару, який помилково знаходиться на території Позивача, направлення на адресу Відповідача листів з вимогами забрати товар, який не належить Позивачу та будь-яких інших дій. Невчинення Позивачем жодних із перелічених дій свідчать про наміри Позивача, спрямовані на отримання від Відповідача світильників за Актом прийому - передачі товару від 09.03.2023 року. Своєю пасивною поведінкою Позивач підтвердив факт отримання від Відповідача товару за Актом прийому - передачі товару від 09.03.2023 року та жодним чином не заперечував проти такої поставки, зокрема, в частині відсутності правомочностей особи, яка підписала Акт зі сторони Позивача.

Що стосується наданої Відповідачем заяви свідка - ОСОБА_2 , посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кащук В.О. за реєстровим №339 (а.с.68-69), судом встановлено наступне.

Відповідно до частини першої статті 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Згідно зі статтею 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

В той же час, Суд звертає увагу, що частиною 2 ст.87 ГПК України встановлено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Проаналізувавши заяву свідка, Суд доходить висновку про її відповідність вимогам, порядку складання та засвідчення, визначеним у статтях 87, 88, 90 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що обставини щодо повернення товару Відповідачем Позивачу товару підтверджується Актом прийому - передачі товару від 09.03.2023 року, а тому Суд приймає до уваги заяву свідка ОСОБА_2 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кащук В.О. за реєстровим №339, в частині, що стосується повернення товару Відповідачем 09.03.2023 року за вказаним Актом. При цьому, Суд зазначає, що обставини здійснення поставки та/або повернення товару мають доводитись іншими засобами доказування, аніж показання свідків, а тому Суд не приймає до уваги заяву свідка ОСОБА_2 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кащук В.О. за реєстровим №339, в частині повернення товару за Актом передачі товару на відповідальне зберігання від 09.03.2023 року.

Крім того, на підтвердження факту повернення товару на виконання умов Договору поставки продукції №52-17/06/21 від 17.06.2021 року Відповідачем подано роздруківку листування між директором Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у мобільному додатку «Viber». (а.с.55-62)

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року по справі № 916/3027/21.

Так, у цій справі Відповідач надав суду роздруківки листування між директором Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у мобільному додатку «Viber», в яких ОСОБА_1 повідомляв директора Відповідача про наміри приїхати забрати світильники 23.03.2023 року, а в подальшому зазначав, що для надання акту з урахуванням повернутих світильників директор Відповідача повинен повернути Позивачу податковий кредит, який був зареєстрований. (а.с.55-62) У поданих заявах по суті справи директор Відповідача підтвердив, що здійснював вказане листування, а Позивач в свою чергу не заперечив щодо наявності такого листування, зокрема, що ОСОБА_1 вів переписку з директором Відповідача подібного змісту, як зазначено у наданих суду роздруківках, не ставив під сумнів відповідність поданої Відповідачем копії (паперової копії) оригіналу, а тому Суд має правові підстави для того, щоб оцінювати цей доказ нарівні з іншими доказами у справі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Суду зазначає, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Іншими словами, відсутність у сторін цього судового спору належним чином оформлених первинних документів, які би підтверджували факт повернення товару Відповідачем Позивачу, не усуває обов`язок Позивача заперечувати проти доводів Відповідача про повернення йому світлотехнічного обладнання шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого Відповідачем аргументу, чого Позивачем у справі зроблено не було.

Враховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування вірогідності доказів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що Відповідачем були надані більш вірогідні докази на підтвердження повернення на користь Позивача товару за Актом прийому - передачі товару від 09.03.2023 року, ніж Позивачем на підтвердження факту неотримання такого товару за вказаним Актом.

З огляду на викладене суд дійшов правильного висновку, що на виконання умов Договору поставки продукції №52-17/06/21 від 17.06.2021 року Приватним підприємством «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» було повернуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» товар - світильник світлодіодний AmbeRay TUBZV-035DN-C16226 з кронштейном КрН-3-1 в кількості 348 шт. + 346 кронштейн, а Позивачем в свою чергу було прийнято вказаний товар, що підтверджується Актом прийому - передачі товару від 09.03.2023 року.

Як вбачається з Специфікації №1 до Договору поставки продукції №52-17/06/21 від 17.06.2021 року в редакції Додаткової угоди №2 від 20.10.2021 року, вартість світильника світлодіодного AmbeRay TUBZV-035DN-C16226 з кронштейном КрН-3-1 становить 2 454 грн. 00 коп. Таким чином, вартість повернутого обладнання Відповідачем за Актом прийому - передачі товару від 09.03.2023 року становить 853 992 грн. 00 коп.

Таким чином, заборгованість Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» за Договором поставки продукції №52-17/06/21 від 17.06.2021 року становить 5 570 094 грн. 00 коп., матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вказаної оплати.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу обґрунтовано не досліджувались судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Доводи позивача та відповідача, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційних скаргах доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди сторін з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційних скаргах не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи апелянтів суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв`язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДІЙ ЛЕД» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/2420/24 залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Приватного підприємства «БІ ПРО ІНЖИНІРІНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/2420/24 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі №910/2420/24 залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів.

5. Матеріали справи №910/2420/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 23.12.2024 після виходу судді Хрипуна О.О. з лікарняного та відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко