Постанова
від 11.11.2024 по справі 927/6/24
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2024 р. Справа№ 927/6/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Мальченко А.О.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Цікрі А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 11.11.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт» та Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2024 (повний текст рішення підписано 18.06.2024)

у справі №927/6/24 (суддя Белов С.В.)

за позовом Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації

до Чернігівської міської ради (відповідач-1)

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт» (відповідач-2)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Адміністрація річкових портів»

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі позивача: Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації до Чернігівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Від відповідача-2 надійшов відзив на позов, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що державній реєстрації підлягають права лише на ті споруди, які є нерухомим майном, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та якому притаманні характеристики, зазначення яких є обов`язковим для внесення до державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації, а гідротехнічна споруда не наділена технічними характеристиками, інформація про які підлягає обов`язковому внесенню до Держаного реєстру прав. Станом на 28.01.2021 на спірній земельній ділянці не було розташовано об`єктів нерухомого майна державної власності, які були б зареєстровані у встановленому законом порядку. На даний час відсутнє рішення уповноваженого органу про затвердження (встановлення) меж та режимів використання території пам`ятки археології місцевого значення Х-ХVІІ ст. «Поділ» (Нижній Город) стародавнього м. Чернігова.

Від відповідача-1 надійшов відзив на позов, у якому останній позов заперечив, посилаючись на те, що на момент прийняття рішень Чернігівською міською радою, про передачу в оренду земельної ділянки, інформація щодо розміщення об`єктів нерухомого майна державної власності на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026 була відсутня. А оскільки статтею 54 Земельного кодексу України передбачено, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, з метою дотримання землекористувачем законодавства у частині охорони культурної спадщини, з урахуванням інформації зазначеної в Державному земельному кадастрі щодо відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки, якому зазначено вид обмеження, охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини, рішенням міської ради було передбачено укладення охоронного договору на частину пам`ятки археології, площею 5,5251 га.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому позивач вважає доводи відповідача-2 необґрунтованими.

Від Чернігівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-2, у якій останній вважає аргументи, наведені у відзиві такими, що підлягають відхиленню.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-1 надійшли заява про поновлення строку на подачу пояснень та пояснення, у яких просить позов задовольнити повністю.

05 березня 2024 на адресу суду від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №927/1206/21 у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 06 березня 2024 року зупинено провадження у справі №927/6/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №927/1206/21; зобов`язано сторін у даній справі повідомити Господарський суд Чернігівської області про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №927/1206/21 та надати відповідні докази.

27 березня 2024 на адресу суду від відповідача-2 надійшло клопотання про поновлення провадження у даній справі, в якій відповідач-2 повідомив суд про те, що 12 березня 2024 року Великою Палатою Верховного Суду у справі №927/1206/21 прийнято рішення.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року у справі №927/1206/21 касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області залишено без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.07.2022 у справі №927/1206/21 залишено без змін.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2024 по справі №927/6/24 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №4711 від 24.02.2021, укладений між Чернігівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт» площею 5,5251 га, кадастровий номер 7410100000:02:051:0026, розташованої по вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ТОВ «ЖК «Комфорт» на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026, площею 5,5251 га, розташовану у місті Чернігові по вул. Підвальна, 23 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1497268374101).

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності за Чернігівською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026, площею 5,5251 га, розташовану у місті Чернігові по вул. Підвальна, 23 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1497268374101).

Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026, площею 5,5251 га, розташовану у місті Чернігові по вул. Підвальна, 23.

Стягнуто з Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 34339125; вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 5368,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт» (код ЄДРПОУ 43370919, вул. Підвальна, 23, м. Чернігів, 14000) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 5368,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 04.07.2024 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, яке постановлене з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, не доведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, фактично дублюють доводи апеляційної скарги Чернігівської міської ради та зводяться до наступного:

Обставини, встановлені судом є хибними та ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах.

Вважає помилковим посилання суду на висновки Верховного Суду в постанові від 21.07.2019 у справі №813/4701/36.

Судом повністю проігноровано факт розміщення на земельній ділянці площею 5,5251 га ряду об`єктів нерухомого майна ТОВ «ЖК «Комфорт», яке останнє набуло за договором купівлі-продажу, що складається з комплексу будівель та споруд, загальною площею 6 967,0 кв.м. і які не мають жодної культурної цінності.

Скасування державної реєстрації зазначеної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав унеможливить для ТОВ «ЖК «Комфорт» в повному обсязі здійснювати правомочності власника майна (користуватися та розпоряджатися), оскільки кадастровий номер земельної ділянки є істотною умовою договору, на підставі якого набувається право власності (частки у праві спільної власності) на об`єкт нерухомого майна).

При встановленні факту розміщення на земельній ділянці пам`ятки археології, договір оренди земельної ділянки №4711 від 24.02.2021, укладений між Чернігівською міською радою та ТОВ «ЖК «Комфорт» не зумовлює правових наслідків, на які він спрямований.

Щодо розташування на спірній земельній ділянці гідротехнічних споруд, зазначає, що з моменту передачі Міністерству транспорту і зв`язку України гідротехнічних споруд, що знаходяться у господарському віданні ДП «Адміністрація річкових портів» (2006 рік), міністерство не зверталось до ЧМР, ЧОДА з клопотанням про оформлення права користування земельними ділянками під ними.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1 08.07.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає оскаржуване рішення постановлене з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

Відповідно до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської Ради народних депутатів від 19.06.1995 № 139, Акціонерному товариству «Чернігівський річковий порт» надано земельні ділянки по вул. Підвальній, 23 на підставі чого видано державний акт серія I-ЧН №0001603 від 24.10.1995 на право постійного користування земельними ділянками загальною площею 14,47 га, в т.ч. площею 5,5251 га за адресою по вул. Підвальній, 23, м. Чернігів (копія державного акту додана до позовної заяви).

Відповідно до пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

На період прийняття Розпорядження Чернігівської обласної адміністрації від 28.12.1998 року №856 «Про взяття під державну охорону нововиявлених пам`яток історії, мистецтва, археології» земельна ділянка вже була сформована за цільовим призначенням землі промисловості та на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою I-ЧН № 001603-552 від 24 жовтня 1995 року перебувала в постійному користуванні ПpAT «Чернігівський річковий порт»

Облікова картка та паспорт пам`ятника «Стародавне місто Чернігів» від 10.01.1974 року як і охоронне зобов`язання на пам`ятник археологіі історїі та культури 18.04.1989 року та паспорт пам`ятника «Городище - Дитинець древнего Чернігова 907 р.» від 10.01.1974 року також не містить інформацїї щодо місця розташування пам`ятки археологіі місцевого значення «Поділ».

За відсутності науково-проектної документації та встановлення меж територій історико-культурного призначення не належним доказом у справі за результатами проведення досліджень є зіставлення (порівняння) архівних матеріалів щодо пам`ятки археології, тоді як жодна експертиза кваліфікованими спеціалістами не проводилася, межі пам`ятки не визначені.

Також на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомості, які є пам`яткою архітектури, а отже зазначена судом першої інстанції постанова Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №813/4701/36 не є ані тотожною, ані подібною справою до даної.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», об`єкт культурної спадщини є режимоутворюючим об`єктом, тобто об`єктом природного або штучного походження, під яким та/або навколо якого у зв`язку з його природними або набутими властивостями згідно із законом встановлюються обмеження у використанні земель. Це також указує на нерозривний зв`язок правового режиму об`єкта культурної спадщини та земель історико-культурного призначення. Однак не варто ототожнювати ці правові режими, оскільки не всі питання щодо використання, збереження та охорони об`єкта культурної спадщини пов`язані із земельною ділянкою.

Відповідно до нового Порядку визначення категорій пам`яток, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 р. № 452, ознака «особлива цінність» більше не застосовується ні до пам`яток національного, ні до пам`яток місцевого значення. Для забезпечення режиму охорони пам`яток, у тому числі й режиму використання відповідної території, ст. 23 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» передбачено укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини. Тож особа (власник нерухомого майна) зобов`язана укласти охоронний договір, у якому буде визначатися режим використання пам`ятки та території, на якій вона розміщується. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. № 1768. В охоронному договорі зазначаються особливості режиму інших заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

У матеріалах справи наявний охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини, укладений між управлінням культури та туризму Чернігівської міської ради та ТОВ «ЖК Комфорт», яким визначено умови охорони пам`ятки.

Особливістю правового режиму земель історико-культурного призначення є дозвільний характер проведення земляних, будівельних чи інших робіт на земельних ділянках історико-культурного призначення.

Матеріали справи не містять доказів та обгрунтування щодо допущення порушень ТОВ «ЖК Комфорт» умов охоронного договору.

Передбачений законодавством викуп земельних ділянок історико-культурного призначення може здійснюватися за рішенням суду лише як санкція за порушення законодавства про охорону культурної спадщини. Проте у даній справі земельна ділянка була сформована ще 1995 року саме як промислова територія.

Законом України "Про охорону культурної спадщини", а саме ст.3 визначено що, до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до п. 4 Положення про Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 01.132.2022 №443 (далі - Положення), основним завданням Департаменту є забезпечення реалізації державної політики у сфері культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин на території Чернігівської області.

Ураховуючи обставини, що фактично у період з 1998 року органами охорони культурної спадщини не було вжито заходи надання нововиявленому об`єкту культурної спадщини «Поділ» статусу пам`ятки археології місцевого значення, відповідний запис не внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та не визначено межі пам`ятки в натурі, за відсутності проекту землеустрою, а також за відсутності порушення орендарем земельної ділянки умов її використання відповідно до визначеного (зареєстрованого у Держгеокадастрі) цільового призначення, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків.

Рішення суду не містить також правового обґрунтування щодо підстав скасування комунальної власності на оскаржувану земельну ділянку. Матеріали справи не містять підтвердження розміщення на всій площі земельної ділянки (5,5251 га) гідротехнічних споруд.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 09.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Станік С.Р., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/6/24.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №927/6/24.

22.07.2024 матеріали справи №927/6/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Розпорядженням Керівника апарату від 23.07.2024 №09.1-08/2430/24 у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці з 22.07.2024, справу №927/6/24 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 23.07.2024 справу №927/6/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Гончарова С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів надіслання копії апеляційної скарги до електронних кабінетів Чернігівської окружної прокуратури, позивача - Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації, відповідача-1 - Чернігівської міської ради, третьої особи-1 - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, третьої особи-2 - Державного підприємства «Адміністрація річкових портів», третьої особи-3 - Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, третьої особи-4 - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

31.07.2024 на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 представником апелянта подано апеляційну скаргу, сформовану в системі «Електронний суд», до якої долучено квитанції №1458285, №1458286, №1458287, №1458288, №1458289, №1458290, №1458291 та №1458292 про доставку документів до зареєстрованих електронних кабінетів Чернігівської окружної прокуратури, позивача - Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації, відповідача-1 - Чернігівської міської ради, третьої особи-1 - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, третьої особи-2 - Державного підприємства «Адміністрація річкових портів», третьої особи-3 - Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, третьої особи-4 - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2024 у справі №927/6/24, призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2024 у справі №927/6/24 на 23.09.2024.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 апеляційну скаргу відповідача-1 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Станік С.Р., Гончаров С.А.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №927/6/24.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2024 справу №927/6/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Гончарова С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

01.08.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, яка передана головуючому судді у справі 16.08.2024 після виходу з відпустки.

До поданої заяви долучено платіжну інструкцію №189 від 26.07.2024 про сплату судового збору в сумі 12 883, 20 грн за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2024 у справі №927/6/24, об`єднано в одне провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2024 у справі №927/6/24 з апеляційною скаргою Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2024 у справі №927/6/24, справу призначено до розгляду на 23.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 відкладено розгляд справи №927/6/24 на 11.11.2024, враховуючи неявку представників третіх осіб 3,4.

Розпорядженням Керівника апарату від 05.11.2024 №09.1-08/4202/24 у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у тривалій відпустці з 27.10.2024, справу №927/6/24 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 05.11.2024 справу №927/6/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт» та Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2024 у справі №927/6/24, зазначено, що розгляд справи №927/6/24 відбудеться 11.11.2024.

До матеріалів справи учасниками подано:

09.08.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд 09.08.2024) через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт».

12.08.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд 12.08.2024) через підсистему «Електронний суд» прокурором подано відзив на апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт» та Чернігівської міської ради.

12.08.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд 12.08.2024) через підсистему «Електронний суд» представником третьої особи-1 подано відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт».

13.08.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд 12.08.2024) через підсистему «Електронний суд» представником третьої особи-2 подано відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт».

26.08.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд 26.08.2024) через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу Чернігівської міської ради.

27.08.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд 27.08.2024) через підсистему «Електронний суд» представником третьої особи-1 подано відзив на апеляційну скаргу Чернігівської міської ради.

03.09.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд 02.09.2024) через підсистему «Електронний суд» представником третьої особи-2 подано відзив на апеляційну скаргу Чернігівської міської ради.

19.09.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 18.09.2024) через підсистему «Електронний суд» представником відповідача-2 подано додаткові пояснення у справі.

20.09.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 20.09.2024) через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Явка представників сторін

В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор заперечував проти доводів апеляційних скарг відповідачів, просив їх відхилити з підстав, викладених у відзиві на апеляційні скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні підтримав доводи свої апеляційної скарги та апеляційної скарги відповідача-1, просив їх задовольнити.

Представники третіх осіб 1 та 2 в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційних скарг з підстав, викладених у своїх відзивах на апеляційні скарги, просили їх відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача-1 в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримував свою апеляційну скаргу, в подальшому в судове засідання 11.11.2024 не з`явився.

Представники позивача, відповідача-1, третіх осіб 3 та 4 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явились.

20.09.2024 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Причини неявки представників третіх осіб 3 та 4, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду не справи, не відомі.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача, відповідача-1,третіх осіб 3 та 4 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 11.11.2024 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 28.12.1998 №856 «Про взяття під державну охорону нововиявлених пам`яток історії, мистецтва, археології» взято під державну охорону пам`ятки історії, мистецтва та археології, зокрема земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026 площею 5,5251 га по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові, що розташована частково у межах пам`ятки археології місцевого значення «Поділ» (Нижній Город), Х-ХVIII ст., яка є внутрішньо комплексною пам`яткою місцевого значення Стародавнє місто Чернігів, охоронний № 1/6-Чр.

Коригування здійснено наказами Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 07.06.2019 №223 та від 28.08.2020 №287 «Про впорядкування обліку об`єктів культурної спадщини".

Розташована пам`ятка археології місцевого значення «Поділ» уздовж південної і південно-західної частин міста Чернігів, біля підніжжя правобережної тераси р. Десни, в урочищах Лісковиця та Кавказ. Охоплює територію південніше «Дитинця», «Окольного Граду», «Третяка», Єлецької Гори, ґрунтового могильника, Болдиної Гори, Троїцько Іллінського монастиря.

Межі пам`ятки в натурі (на місцевості) не визначені.

На пам`ятку археології Древнє місто Чернігів, ІХ-ХІІІ ст. 18.04.1989 видано охоронне зобов`язання Чернігівському міському комунальному господарству.

Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА зіставлено схему розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026, площею 5,5251 га, розташовану по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові із поземельної книги із схематичним відображенням місця розташування пам`ятка археології місцевого значення «Поділ» (Нижній Город), нанесеним на карту - схему пам`ятки археології місцевого значення Стародавнє місто Чернігів. За характерними умовними та топографічними позначеннями встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026, площею 5,5251 га частково накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам`ятки археології місцевого значення «Поділ» (Нижній Город), Х-ХУІІІ ст.

Крім того, ПП «ЕЛІТЗЕМ» виконано графічне нанесення координат пам`ятки археології місцевого значення «Поділ» (Нижній Город), Х-ХУШ ст. з позначенням меж та площ пам`ятки історії відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026, яка знаходиться по вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові.

Відповідно до складеної ПП «ЕЛІТЗЕМ» карти-схеми земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026, площею 5,5251 га частково накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення «Поділ» (Нижній Город), Х-ХУІІІ ст.

Наказом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації «Про впорядкування обліку об`єктів культурної спадщини №223 від 07.06.2019 затверджено Зміни та уточнення охоронних номерів, назв, дат, адміністративних прив`язок та щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, розташованих в адміністративних межах м. Чернігова Чернігівської області (додатки 3-8), у якому серед іншого зазначено «Поділ» (Нижній Город) уздовж південної і південно-західної частин міста Чернігів, біля підніжжя правобережної тераси р. Десни, в урочищах Лісковиця та Кавказ (а.с. 113).

Наказом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації «Про впорядкування обліку об`єктів культурної спадщини» №287 від 28.08.2020 погоджено внесення до Переліку об`єктів культурної спадщини Чернігівської області нововиявлених об`єктів історії, археології та монументального мистецтва Чернігівської області (додатки 1, 2, 3); погоджено переліки пам`яток археології (3881 пам`яток) та пам`яток архітектури (309 пам`яток) місцевого значення Чернігівської області для їх подання до Міністерства культури та інформаційної політики України для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; погоджено перелік археологічних об`єктів культурної спадщини, які не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (додаток 7).

Згідно відомостей до облікової картки (а.с. 114 Том 1) та паспорту пам`ятника Стародавнє місто Чернігів (місцезнаходження: м. Чернігів, Чернігівська м/Рада, центральна і південна частина міста). Чернігів знаходиться на правому березні р. Десни. На території Чернігова зберіглось багато пам`яток археології кургани, могильники, городища. На території колишнього дитинця знаходиться парк культури і відпочинку ім. М.Коцюбинського, площею 5 га. До вказаної облікової картки додано схематичний план (а.с. 115-117).

Рішенням 4 сесії 8 скликання Чернігівської міської ради від 28.01.2021 Приватному акціонерному товариству «Чернігівській річковий порт» припинено право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 7410100000:02:051:0026) площею 5,5251 га по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові.

Рішенням 4 сесії 8 скликання Чернігівської міськради від 28.01.2021 Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт» передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026 строком до 28 січня 2022 року, площею 5,5251 га, по вул. Підвальній, 23 у м. Чернігові для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту.

10.09.2021 на пам`ятку культурної спадщини «Поділ» (Нижній Город) стародавнього м.Чернігова укладено охоронний договір з ТОВ «ЖК «Комфорт», відповідно до п. 5 якого, товариство зобов`язано використовувати пам`ятку (площа земельної ділянки 5,5251 га) по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові за цільовим призначенням, не проводити будь-яких робіт по переміщенню ґрунту, що можуть зашкодити пам`ятці. Утримувати територію пам`ятки упередженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва й задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам`ятці. Не вести будь-яких земляних робіт на території пам`ятки без спеціального письмового дозволу органу охорони.

24.02.2021 між Чернігівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт» укладено договір оренди земельної ділянки №4711 площею 5,5251 га (кадастровий номер 7410100000:02:051:0026), розташованої у місті Чернігові по вул. Підвальна, 23, строком до 28.01.2022.

Відповідно до п. 3 указаного договору на земельній ділянці розташовані будівлі і споруди річкового транспорту.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026 складає 39911112,356 грн та відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

23.12.2021 на підставі додаткової угоди, укладеної між Чернігівською міською радою та ТОВ «ЖК «Комфорт» внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, у тому числі до п. 8, продовживши термін дії договору до 25.11.2022.

08.11.2022 на підставі додаткової угоди, укладеної між Чернігівською міською радою та ТОВ «ЖК «Комфорт» внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, у т.ч. до п. 8, продовживши термін дії договору до 19.08.2027.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що при передачі Чернігівською міською радою в оренду земельної ділянки ТОВ «ЖК «Комфорт» з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026, площею 5,5251 га допущено порушення вимог земельного законодавства, які полягають у наступному.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.01.2006 № 29-р затверджено Перелік державного майна, яке не увійшло до статутних фондів річкових портів і акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» та передається до сфери управління Мінтрансзв`язку.

Відповідно до листів ДП «Адміністрація річкових портів» № 01/01-385 від 18.03.2021 та № 01/01-828 від 03.06.2021 підприємству на праві господарського відання належить державне майно, яке не ввійшло до статутного фонду ВАТ «Чернігівський річковий порт» та передано до сфери управління Міністерства транспорту та зв`язку України, а саме: гідротехнічна споруда № 428 (набережна контейнерного причалу), гідротехнічна споруда № 429 (причалу генеральних вантажів у затоні № 1), розташоване по вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, а саме гідротехнічної споруди № 428 (набережна контейнерного причалу), гідротехнічної споруди №429 (причалу генеральних вантажів у затоні № 1), розташованих по вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові власником вказаного майна є Міністерство інфраструктури України.

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області 09.09.2021 проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок, розташованих на території Чернігівської міської ради, у тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026.

У ході перевірки встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026 передана Чернігівською міською радою в оренду ТОВ «ЖК «Комфорт» з порушенням вимог ст. 123 Земельного кодексу України, оскільки земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті «а» частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України у виключних випадках передбачено можливість представництва прокурором інтересів держави в суді.

Представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом, згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Частина 3 вказаної правової норми Закону передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За викладених обставин вбачається, що надавши прокурору повноваження представництва інтересів держави в суді, законодавець визначив можливість органів прокуратури захищати державні інтереси, якщо їх захист не здійснює або належним чином здійснює уповноважений орган.

«Нездійснення захисту» проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Аналогічна позиція щодо виключних випадків представництва прокурором інтересів держави в суді викладена Верховним Судом у постановах від 23.10.2018 №906/240/18, від 31.10.2018 № 910/6814/17, від 21.12.2018 № 922/901/17 та інших.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Суспільство, Український народ, як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст.ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішенні земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

Статтею 1 ЗК України передбачено, що земля є основним національним багатством, яка перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 ЗК України).

Згідно ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З огляду на те, що на частині спірної земельної ділянки розташовано державне майно (гідроспоруда) та частина пам`ятки історії, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна адміністрація.

Листами від 16.10.2023 та 28.11.2023 окружна прокуратура повідомила Чернігівську ОДА про встановлення незаконності вибуття з державної власності частини спірної земельної ділянки, на якій розташоване державне майно, а саме: гідротехнічна споруда №428 (набережна контейнерного причалу), гідротехнічна споруда №429 (причалу генеральних вантажів у затоні №1), розташовані по вулиці Підвальна, 23 у місті Чернігові та частина пам`ятки археології поселення «Поділ». У вказаних листах прокуратура просила повідомити про вжиті ОДА заходи щодо захисту порушених інтересів держави стосовно земель державної власності та історико-культурного призначення.

Листами від 02.11.2023 та від 08.12.2023 Чернігівська обласна державна (військова) адміністрація повідомила, що не наділена повноваженнями щодо здійснення державного контрою за використанням та охороною земель, у тому числі за правомірністю вибуття земель із державної до комунальної власності, та встановлення відповідних фактів. Водночас, обласна адміністрація не заперечила щодо здійснення Чернігівською окружною прокуратурою заходів представницького характеру в судах.

Таким чином, Чернігівська ОДА як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, не здійснює захист таких інтересів.

Вказані дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави. Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері земельних відносин, та у позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

Відповідно до пунктів 1, 8 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний і стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Указом Президента України від 24.02.2022 №68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку постановлено утворити Чернігівську обласну військову адміністрацію. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Отже, Чернігівська обласна державна адміністрація не припинила свого існування, як юридична особа та суб`єкт цивільних правовідносин, а відповідним Указом Президента України їй надано лише тимчасового спеціального статусу військової адміністрації, на період воєнного стану. Чернігівська обласна державна адміністрація в умовах правового режиму воєнного стану продовжує здійснювати повноваження у статусі Чернігівської обласної військової адміністрації, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про правовий режим воєнного стану», відтак, Чернігівська обласна державна адміністрація, перебуваючи у статусі Чернігівської обласної військової адміністрації, була належним чином проінформована щодо суті порушеного права у спірних правовідносинах.

Чернігівською окружною прокуратурою на виконання вимог абз. 3 ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомлено позивача про звернення з позовом до суду листами від 16.10.2023 та 28.11.2023.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зроблено висновок, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу з позовом свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки.

За таких обставин, зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з вказаним позовом та враховуючи те, що прокуратурою дотримано порядок, передбачений ст.23 Закону України «Про прокуратуру», суд вважає, що у даній справі прокурором належним чином обґрунтовано підстави щодо представництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси,які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу,виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14 Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється в спосіб установлений законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки і набуття нею статусу об`єкта цивільних прав пов`язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

За приписами статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Суб`єктом права на землі державної власності, згідно статті 80 Земельного кодексу України, є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Враховуючи зміст статей 53, 54 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає бо може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано положеннями Закону України «Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІІ від 08.06.2000.

Законом України «Про охорону культурної спадщини» закріплено, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що археологічний об`єкт культурної спадщини - це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Пунктом 3 розділу Х "Прикінцеві положення" Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Таким чином, умовою належності земельної ділянки до земель історико - культурного призначення є розташування на ній об`єктів, передбачених положеннями статті 53 Земельного кодексу України, статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено факт, що пам`ятка археології місцевого значення «Поділ» (Нижній Город), яка є внутрішньо комплексною пам`яткою місцевого значення Стародавнє місто Чернігів, охоронний №1/6-Чр, взято на облік розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 28.12.1998 №856.

Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА зіставлено схему розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026, площею 5,5251 га, розташовану по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові із поземельної книги із схематичним відображенням місця розташування пам`ятка археології місцевого значення "Поділ» (Нижній Город), нанесеним на карту - схему пам`ятки археології місцевого значення Стародавнє місто Чернігів. За характерними умовними та топографічними позначеннями встановлено, що земельна ділянка ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026, площею 5,5251 га частково накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам`ятки археології місцевого значення "Поділ» (Нижній Город), Х-ХУІІІ ст.

Статтею 6 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» №3600-IX від 13.07.1978 до пам`яток археології віднесено городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам`яні скульптури, наскальні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.

Згідно статті 8 Закону УРСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону і використання пам`яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам`яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам`яток історії та культури.

Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Отже, зазначена пам`ятка була і є пам`яткою культурної спадщини відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини», а спірна земельна ділянка, на якій розміщена пам`ятка, є землею історико-культурного призначення.

Статтею 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІІ урегульовано питання суб`єктів права власності на пам`ятки. Згідно частини 1 та 2 цієї статті, пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. У свою чергу, частина 6 вказаної норми визначає, що землі на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу державою.

Згідно ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.

Враховуючи принцип використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 96 Земельного кодексу України), на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

Як встановлено судом, на спірній земельній ділянці знаходиться об`єкт культурної спадщини, пам`ятка археології місцевого значення «Поділ» (Нижній Город) (охоронний номер 1/6-Чр) взята на облік згідно розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації №856 від 28.12.1998, на підставі положень діючого на той час законодавства.

З огляду на наведені обставини спірна земельна ділянка протиправно вибула з державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться пам`ятка археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності.

За приписами положень ст. 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Закон України «Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІІ від 08.06.2000 (набув чинності 12.07.2000) є спеціальним нормативним актом у відношенні до Земельного кодексу України №2768-ІІІ від 25.10.2001 (набув чинності 01.01.2002).

Частина 1 статті 54 Земельного кодексу України передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Дана норма встановлює загальне правило відносно форм власності земель віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі на яких розміщені пам`ятки археології перебувають виключно в державній власності.

За висновком суду, до спірних правовідносин підлягають застосуванню, зокрема саме положення спеціального законодавчого акту Закону України «Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІІ від 08.06.2000.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Прокурором заявлені вимоги до Чернігівської міської ради та ТОВ «ЖК «Комфорт» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Отже, вимога прокурора є різновидом негаторного позову та відповідає способу захисту, передбаченому статтею 391 ЦК Украіни та пунктом б частини третьої статті 152 ЗК Украіни.

Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним з яких є відновлення становища, що існувало до порушення.

Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправної передачі цих об`єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позов слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідачів у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено обороноздатної.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №927/1206/21 наведені висновки про те, що зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, потрібно розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави; у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку доцільно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Повернення у власність держави спірної земельної ділянки має легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом землі.

Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки у власність держави спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права на землі історико-культурного призначення, недопущення зміни цільового призначення таких земель та їх передання у приватну власність.

Як встановлено судом, право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Чернігівською міською радою, а право оренди на спірну земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «ЖК «Комфорт», наслідком чого є перешкода державі в особі Чернігівської ОДА у користуванні та розпорядженні пам`ятками археології та земельною ділянкою, на якій вони розташовані, а також у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, на якій розташоване державне майно гідротехнічні споруди.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права комунальної власності на об`єкт за територіальною громадою, яка протиправно його набула у комунальну власність, а також запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди на об`єкт за ТОВ «ЖК «Комфорт», є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасуванню на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Аналогічна правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №910/10963/19, від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 23.06.2020 у справі № 905/633/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 14.07.2020 у справі №910/8387/19.

У розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Скасування державної реєстрації права власності за Чернігівською міською радою на земельну ділянку площею 5,5251 га кадастровий номер 7410100000:02:051:0026, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1497268374101 та скасування державної реєстрації права оренди ТОВ «ЖК «Комфорт» на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026, площею 5,5251 га, розташовану у місті Чернігові по (вул. Підвальна, 23 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1497268374101) - призведе до повернення спірного нерухомого майна у стан, що існував до реєстрації права власності за міською радою, що узгоджується з приписами ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи викладене вище, суд дійшов обгрунтованаого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026 площею 5,5251 га за Чернігівською міською радою (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1497268374101) та у частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ТОВ «ЖК «Комфорт» на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026, площею 5,5251 га, що розташована у місті Чернігові по (вул. Підвальна, 23 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1497268374101).

Відповідно до частини 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 79 ЗК України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 цього кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026 площею 5,5251 га належить до земель комунальної власності Чернігівської міської ради, категорія земель - для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту.

Такі відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний із фактом перебування на ділянці пам`ятки археології.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі №813/4701/36, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

У постанові від 07.10.2020 у справі №910/2323/18 Верховний Суд зазначив, що незавершення технічної процедури встановлення меж національного природного парку як об`єкта природно-заповідного фонду не може мати наслідком втрату статусу території такого об`єкта, її знищення та/або можливість передачі третім особам його складових, у цьому випадку земельної ділянки.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи викладене для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі.

При цьому скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки. Зважаючи на те, що спір стосується прав на земельну ділянку, а не оскарження рішень чи дій державного реєстратора, він не вважається таким, що порушує права третіх осіб на земельну ділянку, тому залучення реєстратора до участі у справі як співвідповідача не вимагається.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №361/4307/16.

Отже, вимога про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки заявлена прокурором до належних відповідачів.

З огляду на зазначене, скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки, а тому вимога прокурора про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0026 площею 5,5251 га є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3-6 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження, зокрема, на земельні ділянки (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За змістом ч.4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

Державна реєстрація набуття/припинення речового права на земельну ділянку проводиться виключно на сформовану земельну ділянку, відомості щодо якої внесені до Державного земельного кадастру, а тому неможливо скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку лише в певній частині площі, яка накладається на земельну ділянку, на якій безпосередньо розташована, зокрема, пам`ятка археології, за відсутності її поділу у встановленому законом порядку.

Відокремленню такої частини земельної ділянки має передувати складання відповідної технічної документації з поділу спірної земельної ділянки; скасування її кадастрового номеру; присвоєння кожній земельній ділянці, що утворились внаслідок поділу, нового кадастрового номеру, що виходить за межі розгляду цієї справи. У зв`язку з чим суд не вбачає підстав та необхідності точного визначення площі та меж пам`ятки археології у розрізі усієї спірної земельної ділянки.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у частині скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, у т.ч. усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності.

Відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" ч. 2 ст. 92 цього Кодексу, а саме підприємствам, установам та організаціям, що належать до державної та комунальної власності, лише на праві постійного користування.

Згідно ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Враховуючи викладене вище спірна земельна ділянка, з огляду на розташування на ній державного майна - гідротехнічних споруд не могла бути передана Чернігівською міською радою в оренду ТОВ «ЖК Комфорт», оскільки міська рада не є розпорядником земель державної форми власності, а ТОВ «ЖК «Комфорт» не є юридичною особою державної або комунальної форми власності.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам державні суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу (ст. 215).

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №4711, укладеного 28.01.2021 між Чернігівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт», площею 5,5251 га (кадастровий номер 7410100000:02:051:0026), розташованої у місті Чернігові по вул. Підвальна, 23, із застосуванням наслідків недійсності правочину, на підставі вимог статей 203, 215, 216 ЦК України.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову прокурора у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу обґрунтовано не досліджувались судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, та дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Доводи відповідачів, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційних скаргах доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідачів з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідачів, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідачів (апелянтів) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв`язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2024 у справі №927/6/24 залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2024 у справі №927/6/24 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2024 у справі №927/6/24 залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів.

5. Матеріали справи №927/6/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 23.12.2024 після виходу судді Хрипуна О.О. з лікарняного та відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.О. Мальченко

О.О. Хрипун


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	11.11.2024
Оприлюднено	24.12.2024
Номер документу	123962930
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними оренди

Скрипка І.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 11.11.2024 по справі 927/6/24ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —927/6/24

Постанова від 11.11.2024

Постанова
від 11.11.2024 по справі 927/6/24
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД