Постанова

від 19.12.2024 по справі 902/613/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року Справа № 902/613/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Могилів-Подільської міської ради Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.09.2024 у справі № 902/613/24 (суддя Міліціанов Р.В., повний текст рішення складено 07.10.2024)

за позовом Могилів-Подільської міської ради Вінницької області

до Акціонерного товариства "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - Грачова І.В.;

ВСТАНОВИВ:

Могилів - Подільська міська рада Вінницької області (далі - позивач, Міська Рада) звернулася до Господарського суду Вінницької області із позовом до Акціонерного товариства "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" (далі - відповідач, АТ "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО") із урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 45 від 07.06.2016, укладеного між позивачем та відповідачем, земельної ділянки з кадастровим номером 0510400000:00:002:0388, а саме:

- п. 5 договору викласти у новій редакції "нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 04.09.2024 становить 5 919 050, 70 грн";

- п. 9 договору викласти у новій редакції: "орендна плата вноситься орендарем в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п. 12 договору оренди земельної ділянки № 45 від 07.06.2016 та рішення Могилів-Подільської міської ради від 30.06.2021 № 249 "Про встановлення податку на майно на території Могилів - Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області", зазначаючи про те, що позивач неодноразово звертався до відповідача щодо перегляду розміру орендної плати, однак відповідачем було відмовлено. Як вказує позивач, Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області проведено перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності Могилів-Подільської міської ради за період з 01.01.2019 по 28.02.2023, за результатами якої складено акт та встановлено порушення ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, ч. 1 ст. 526 ЦК України (втрати фінансових ресурсів в результаті не переукладання договорів оренди землі на збільшення розміру орендної плати (12 % від нормативно грошової оцінки землі з 01.01.2022 року). Також наказом начальника Вінницької ОВА від 19.02.2024 № 90 встановлено вимогу виконавчому комітету Могилів-Подільської міської ради усунути фінансові порушення, що викладені у висновках Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 26.09.2024 в позові відмовлено.

Суд першої інстанції, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, із наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Могилів-Подільської міської ради Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.09.2024 у справі № 902/613/24, в якій позивач просить скасувати рішення суду, прийняти нове, яким позов задоволити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- позивач вважає, що зміст договору потребує змін в частині приведення у відповідність пункту 9 договору та визначення його в редакції, актуальній на сьогоднішній день для врегулювання подальших правовідносин з урахуванням рішення міської ради. Суд першої інстанції помилково не враховує невідповідність положень діючого договору та постанови КМ України від 03.03.2004 № 220, зазначаючи лише, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, який не є ефективним та таким, що не призведе до захисту прав чи інтересів позивача, оскільки судове рішення про задоволення таких вимог не матиме наслідком стягнення з відповідача орендної плати відповідно до зміненого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- позивач не погоджується із висновком суду першої інстанції та вказує, що надходження з орендної плати прямо формують бюджет територіальної громади, тому змінений розмір відсоткової ставки оренди значно впливає на формування бюджету та розвитку громади;

- також звертає увагу суду на те, що за результатами перевірки Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області окремих питань фінансово - господарської діяльності Могилів-Подільської міської ради за період з 01.01.2019 по 28.02.2023 було складено акт ревізії, де встановлено порушення, що призвели до втрат фінансових ресурсів в результаті не переукладання договорів оренди землі на збільшення розміру орендної плати (12 % від нормативно грошової оцінки землі з 01.01.2022) у відповідності до рішення № 249, чим порушено ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, ч. 1 ст. 526 ЦК України.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Філіпова Т.Л., суддя Гудак А.В.

Листом від 29.10.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

05.11.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою Могилів-Подільської міської ради Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.09.2024 у справі № 902/613/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 19.12.2024 о 14:30 год.

АТ "ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає наступне:

- зміна розміру орендної плати (у відсотках від нормативно-грошової оцінки), оформлена додатками до рішень міської ради про бюджет міста на певний рік, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, оскільки цими рішеннями законодавчо не встановлюються граничні (мінімальний та максимальний) розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності. Водночас, такі рішення міської ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для перегляду розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтями 3, 6, 627 ЦК України;

- умовами договору оренди № 45 від 07.06.2016 та нормами чинного законодавства на момент укладення договору не передбачено обов`язку орендаря підписання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди щодо збільшення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою;

- рішення міської ради № 249 від 30.06.2021 не містить зобов`язання переглянути орендні ставки у договорах оренди земельних ділянок, укладених до набрання чинності цим рішенням. Ставки орендної плати введені в дію з 01.01.2022. Окреме рішення міської ради про внесення змін до договору оренди № 45 від 07.06.2016 не приймалось;

- також відповідач звертає увагу на те, що постановою Верховного Суду у справі №922/3816/19 встановлено, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача коштів, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Представник Могилів - Подільської міської ради Вінницької області надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.12.2024 заперечив доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач не забезпечив явку в судове засідання свого представника.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, беручи до уваги клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, заслухавши в судовому засіданні представника відповідача, зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, 07.06.2016 між Могилів-Подільською міською радою Вінницької області (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "ВІННИЦЯОБЛЕНЕНРГО" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 45 (т. 1, а. с. 6-8).

Відповідно до п. 1 договору, орендодавець надає, а земельну ділянку для обслуговування будівель установ і організацій в кадастровий номер земельної ділянки 0510400000:00:002:0388, а орендар приймає в строкове платне користування розміщення, будівництва, експлуатації та і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, м. Могилеві-Подільському по вул. Полтавській, 87.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,4605 га (п. 2 договору).

За змістом п. 5 договору нормативно - грошова оцінка земельної ділянки становить 5 460 225,30 грн.

Договір укладено на 20 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в банківські установи та становить 3 276 135 грн, в тому числі 163 806,75 грн на 20 років в рік (п. 9 договору).

Обчислення розміру орендної плати за земельної ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10. Договору).

За змістом п. 12 договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної, ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Земельна ділянка передається в оренду для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (п. 14 договору).

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленим проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (п. 33 договору).

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 40 договору).

На підставі акту прийому - передачі земельної ділянки в оренду, відповідачу передано земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 1,4605 га по вул. Полтавській, 87, для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій терміном на 20 років (т. 1, а. с. 10).

Рішенням Могилів - Подільської міської ради від 30.06.2021 № 249 "Про встановлення податку на майно на території Могилів-Подільської міської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області", встановлено ставки орендної плати за використання земельних ділянок фізичними і юридичними особами в не залежності від цільового призначення земельної ділянки у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки, які вступили в дію з 01.01.2022.

Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області проведено перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності Могилів-Подільської міської ради за період з 01.01.2019 по 28.02.2023, за результатами якої складено акт яким встановлено порушення ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, ч. 1 ст. 526 ЦК України, а саме щодо втрат фінансових ресурсів в результаті не переукладання договорів оренди землі на збільшення розміру орендної плати (12 % від нормативно грошової оцінки землі з 01.01.2022).

03.07.2023 позивачем на адресу відповідача надіслано лист № 02-22/1589 з повідомленням про необхідність внесення змін до договору оренди в зв`язку з збільшення розміру ставки орендної плати (т. 1, а. с. 12).

У відповідь на лист відповідач заперечив щодо внесення змін в розмір орендної плати та вказав, що зміни до договору оренди здійснюються за взаємною згодою сторін. При цьому враховуючи ситуацію на підприємствах критичної інфраструктури в державі у відповідача відсутні можливості збільшувати витрати (лист № 10.32-11688 від 20.07.2023) (т. 1, а. с. 15).

Предметом позову у справі є вимоги про внесення змін до п. 5, 9 договору оренди земельної ділянки № 45 від 07.06.2016 в частині розміру орендної плати за користування земельною ділянкою та її нормативно - грошової оцінки.

Надаючи правову оцінку обставинам у справі колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Оскільки відповідно до ст. 16 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі №922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).

Колегія суддів звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, де переглядались рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволені позовні вимоги Східницької селищної ради до Приватного підприємства фірма "Курорт-сервіс" про визнання укладеною додаткової угоди від 02.09.2022 до договору оренди землі від 06.09.2004, згідно з якою внесено зміни в частині розміру орендної плати у зв`язку з затвердженням нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Так, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 106-110 постанови від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 зазначила:

"Велика Палата Верховного Суду зауважує, що задоволення позовної вимоги про визнання укладеною спірної додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, які пов`язані тільки зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не приведе до захисту прав чи інтересів позивача, оскільки судове рішення про визнання укладеною спірної додаткової угоди не матиме наслідком стягнення з відповідача орендної плати відповідно до зміненого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, зазначена позовна вимога не відповідає критеріям належного та ефективного способу захисту прав.

Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.

Орендодавець у випадку зміни розміру орендної плати у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми.

Належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності".

При вирішенні даного спору апеляційний господарський суд вважає за необхідне врахувати висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 щодо неефективності такого способу захисту як вимога про внесення змін до договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, які пов`язані зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки судове рішення про задоволення такої вимоги не матиме наслідком стягнення з відповідача орендної плати відповідно до зміненого розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені у справі, яка переглядається позовні вимоги про внесення змін до п. 5, 9 договору оренди земельної ділянки від 07.06.2016 № 45 в частині розміру орендної плати за користування земельною ділянкою та її нормативно - грошової оцінки, не відповідають належному способу захисту, а їх задоволення не може призвести до захисту прав позивача, які він вважає порушеними.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц.

Ураховуючи наведене та правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, колегія суддів зазначає, що оскільки звернення до суду із застосуванням неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, тому позовні вимоги про внесення змін до договору оренди землі від 07.06.2016 № 45, які пов`язані зі зміною розміру орендної плати та зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки, задоволенню не підлягає. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 909/752/23.

При цьому, оскільки звернення до суду із застосуванням неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, тому суд першої інстанції дійшов до правильних по суті висновків про відмову в задоволенні позовних вимог про внесення зміни до договору оренди землі.

Також суд вказує, що п. 12 договору оренди від 07.06.2016 № 45 сторонами визначено вичерпний перелік обставин згідно яких розмір орендної плати переглядається щорічно, до яких не віднесено прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в даному випадку відсутній обов`язок сторін вносити зміни до договору оренди землі, шляхом внесення змін до договору, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки, а належному способу захисту орендодавця відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем у відповідний період.

Колегія суддів зазначає, що зміна розміру орендної плати (у відсотках від нормативно-грошової оцінки), оформлена додатками до рішень міської ради про бюджет міста на певний рік, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, оскільки цими рішеннями законодавчо не встановлюються граничні (мінімальний та максимальний) розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності.

Водночас, такі рішення міської ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для перегляду розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтями 3, 6, 627 ЦК України;

Однак, умовами договору оренди від 07.06.2016 № 45 та нормами чинного законодавства на момент укладення договору, не передбачено обов`язку орендаря підписання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди щодо збільшення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою.

Також суд зауважує, що постановою Верховного Суду у справі № 922/3816/19 встановлено, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача коштів, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

З огляду на викладене, позивачем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно - західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 26.09.2024 у справі № 902/613/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Могилів-Подільської міської ради Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.09.2024 у справі № 902/613/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.