Постанова

від 20.11.2024 по справі 912/1620/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 року м.Дніпро Справа № 912/1620/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Чус О.В. (доповідач),

судді Кощеєв І.М., Дармін М.О.

секретар судового засідання Солодова І.М.

Представники сторін:

Від позивача: Данильченко О.О. ( в залі суду) адвокат

Від відповідачів: не з`явились

Від третьої особи: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "ВІРА" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2024 (повний текст рішення складено 26.01.2024, суддя Глушков М.С.) у справі № 912/1620/23

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001)

до відповідача 1: Приватного сільськогосподарського підприємства "ВІРА" (вул. Перогова, буд. 7, с. Мар`янiвка, Маловисківський район, Кіровоградська область, 26240)

до відповідача 2: ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерства фінансів України (вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008)

про стягнення 810 660,88 грн,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2023 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК") до Приватного сільськогосподарського товариства "ВІРА" (далі - ПСП "ВІРА") та ОСОБА_1 (далі - гр. ОСОБА_1 ) про солідарне стягнення заборгованості, яка виникла з кредитного договору №31493087-КД-1 від 11.04.2022, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 149 964,01 грн, заборгованість за процентами у розмірі 60 840,83 грн та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 599 856,04 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2024, у даній справі, позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства "ВІРА" (вул. Перогова, буд. 7, с. Мар`янiвка, Маловисківський район, Кіровоградська область, 26240, ідентифікаційний код 31493087) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 149 964,01 грн, заборгованість за процентами у розмірі 60 840,83 грн та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 599 856,04 грн.

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "ВІРА" (вул. Перогова, буд. 7, с. Мар`янiвка, Маловисківський район, Кіровоградська область, 26240, ідентифікаційний код 31493087) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір у розмірі 4863,97 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір у розмірі 4863,96 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Приватне сільськогосподарське підприємство "ВІРА", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що в пункті А.4. Кредитного договору визначено рахунок для обслуговування кредиту - 29096005117504, а в меморіальному ордері № DIC02BQASD від 12 квітня 2022 року та виписці, на який зараховано кошти, вказано зовсім інший рахунок - НОМЕР_2 , що відмінний від вказаного в пункті А.4. Кредитного договору.

Крім того, задовольняючи вимогу про стягнення заборгованості суд першої інстанції виходив із наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного в односторонньому порядку представником позивача, що не може вважатися належним та достатнім доказом наявності у ПСП «ВІРА» заборгованості. Позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів відносно наявної у ПСП «ВІРА» заборгованості, а тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку заборгованості, є правильними.

Стосовно стягнення заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 599 856,04 грн., то суд першої інстанції не врахував не доведеності позивачем наявності у ПСП «ВІРА» заборгованості за Кредитним договором № 31493087-КД-1 від 11 квітня 2022 року та відповідно наявність підстав для стягнення заборгованості перед державою за зворотною вимогою за гарантією.

Позивачем не надано належних та достатніх доказів того чи мав позивач на отримання від держави відшкодування за гарантією у розмірі 599 856,04 грн. та відповідно чи набув права звертатися до суду із позовом до ПСП «ВІРА» про стягнення заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддямивід 19.02.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 912/1620/23. Доручено Господарському суду Кіровоградської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 912/1620/23.

05.03.2024 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2024 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "ВІРА" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2024 у справі № 912/1620/23 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: - подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

22.03.2024 від скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, якою долучено до матеріалів скарги квитанцію про сплату судового збору від 19.03.2024 у розмірі 14 591,90 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "ВІРА" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2024 у справі № 912/1620/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 12.06.2024 о 10 год. 20 хв.

12.04.2024 від представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив, в якому зазначено про те, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц.

05.04.2022 між Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55.

10.07.2023 Позивачем було направлено на адресу Міністерства фінансів України та АТ «Укрексімбанк» (агента) вимогу на сплату за гарантією № 161 суму 599 856,04 грн.

07.08.2023 Міністерством фінансів України було перераховано на рахунок Позивача суму сплати за гарантією.

Таким чином, враховуючи, що зобов`язання Відповідача було забезпечено гарантією, позивач звернувся із відповідною вимогою до Гаранта, який здійснив виплату в розмірі, передбаченому гарантією.

Пунктом 38 Договору гарантії передбачено, що у разі здійснення Гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов`язується відобразити в обліку (позабалансовий рахунок 9819) виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки.

Відповідно до пункту 39 Договору гарантії, з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України та вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку та Договору гарантії, зобов`язується:

1)застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника із сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 Договору гарантії за таким проблемним кредитом;

2)здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмові від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

Кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх сум сплати за гарантією, яка сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 45 Договору гарантії), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим банк-кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом.

Робота зі стягнення з Принципала Простроченої заборгованості перед державою проводиться банком-кредитором на підставі Порядку № 723, статті 17 Бюджетного кодексу України та Договору гарантії відповідно до внутрішніх правил та процедур банку-кредитора та законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках України до прийняття банком- кредитором обґрунтованого рішення про те, що подальше проведення такої роботи є економічно недоцільним. Таке рішення банку-кредитора повинно бути перевірене агентом та погоджене з Гарантом протягом 30 банківських днів з дати отримання Гарантом (з копією агенту) відповідного клопотання (строк погодження Гарантом такого рішення може бути продовжений на обґрунтовану вимогу Гаранта або агента).

Витрати, пов`язані зі стягненням Простроченої заборгованості перед бюджетом, зокрема судовий збір, послуги нотаріуса, суб`єкта оціночної діяльності, інші витрати на проведення незалежної оцінки предмета забезпечення, здійснюються за рахунок позичальника або за рахунок банку-кредитора з подальшим їх стягненням з позичальника. Такі витрати, що здійснені банком-кредитором, стягуються на їх відшкодування банком-кредитором насамперед під час отримання коштів під час застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за Проблемним кредитом до пропорційного розподілу цих коштів між банком-кредитором та Гарантом відповідно до пункту 40 Договору гарантії.

Пунктом 2.13. Додаткової угоди передбачено, що позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. Додаткової угоди.

Відповідно до пункту 2.14. Додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства «ВІРА» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2024, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.06.2024 розгляд апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "ВІРА" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2024 у справі №904/1620/23 відкладено на 07.08.2024 об 11:20 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 розгляд апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "ВІРА" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2024 у справі №904/1620/23 відкладено на 20.11.2024 о 09:40 год.

20.11.2024 відповідачі та третя особа наданим процесуальним правом не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених представників сторін.

20.11.2024 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2022 між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк) та ПСП "ВІРА" (далі - Позичальник) укладено кредитний договір №31493087-КД-1 (далі - Кредитний договір, а.с. 15-20).

Пунктами А.1., А.2. Кредитного договору передбачено вид кредиту - строковий кредит. Ліміт договору складає 1 500 000 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн, на наступні цілі: посів сільськогосподарських культур, купівля сільськогосподарської продукції (сільськогосподарських товарів), що підпадає під визначення груп 1-24 УКТЗЕД, а також добрив, засобів захисту рослин, пестицидів та агрохімікатів, паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, основних засобів та нематеріальних активів, оплату праці, оренду нерухомого та рухомого майна, інших товарів (робіт, послуг), що використовуються суб`єктами господарювання - сільськогосподарськими товаровиробниками під час провадження операційної діяльності.

Відповідно до пункту А.3. Кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту - 01.10.2022 року включно.

Пунктом А.4. Кредитного договору визначено рахунок для обслуговування кредиту - 29096005117504, отримувач - АТ КБ "Приватбанк".

Згідно з п. А.6.1. Кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 13,94 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

У п. А.6.2. Кредитного договору погоджено, що у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, Банк за користування кредитом встановлює Позичальнику проценти у розмірі 16,94 (шiстнадцять цілих дев`яносто чотири сотих) % річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього Договору. За умови відновлення виконання Позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, Позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п. А.6.1 цього Договору При цьому Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.6.1 цього Договору та дати початку її нарахування.

Умовами пункту А.8. Кредитного договору передбачено, що проценти нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього Договору, якщо інше не передбачене п. 7.2 цього Договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього Договору згідно з п. 2.3.2 цього Договору).

Відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Пунктом 6.1. Кредитного договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, та діє до терміну, що зазначений в п. А.3 цього Договору, або до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором, в залежності від того, яка подія настане раніше.

Кредитний договір підписано уповноваженими представниками сторін з використанням кваліфікованих електронних підписів, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 21).

11.04.2022 між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк) та ПСП "ВІРА" (далі - Позичальник) укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони погодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки (далі - Додаткова угода, а.с. 22-23).

Пунктом 2.1. Додаткової угоди передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана та становить на дату укладання цієї додаткової угоди 13,94 % річних.

Умовами пункту 2.2. Додаткової угоди передбачено, що у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в пунктах 2.3., 2.7. цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно з п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Додаткова угода підписана уповноваженими представниками сторін з використанням кваліфікованих електронних підписів, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 24).

Крім того, 16.09.2022 між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ПСП "ВІРА" підписано з використанням кваліфікованих електронних підписів договір про внесення змін до Кредитного договору (а.с. 30-32), відповідно до якого сторони дійшли згоди внести зміни до умов кредитування Позичальника перед Банком за Договором на наступних умовах:

1) Позичальник підтверджує свої зобов`язання перед Банком щодо суми неповернутого кредиту за Договором у розмірі: 1 500 000 грн, при цьому подальше надання Банком кредиту (траншів кредиту) за Договором Позичальнику не здійснюється.

Повернення Позичальником кредиту за Договором (погашення заборгованості за кредитом), здійснюється в строки/терміни встановлені в Графіку погашення заборгованості за кредитом, що наведений в Додатку №1 до цього Договору про внесення змін.

2) Викласти пункт А.3. Договору в наступній редакції:

"А.3. Кінцевий термін повернення кредиту 01.04.2023 року (включно). ".

У додатку №1 до договору про внесення змін сторони погодили графік погашення заборгованості, згідно якого кредит підлягає погашенню у строк 01.03.2023 в сумі 750 000,00 грн та у строк до 01.04.2023 в сумі 750 000,00 грн.

11.04.2022 між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - Кредитор) та гр. ОСОБА_2 (далі - Поручитель) укладено договір поруки №31493087-ДП-1/1 (далі - Договір поруки, а.с. 25-27), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ПСП "ВІРА" (далі - Боржник) зобов`язань за Кредитним договором №31493087-КД-1 від 11.04.2022.

У п. 1.5. Договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за Кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

16.09.2022 між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та гр. ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору поруки №31493087-ДП-1/1 від 11.04.2022 (а.с. 33), відповідно до якого укладенням цього договору Поручитель надає свою згоду на внесення змін до Кредитного договору №31493087-КД-1 від 11.04.2022 та підтверджує надану Поручителем поруку (солідарну в повному обсязі) згідно з Договором поруки №31493087-ДП-1/1 від 11.04.2022 в забезпечення виконання зобов`язань Позичальника перед Кредитором за Кредитним договором, з урахуванням зміни його умов, в тому числі згідно з договором про внесення змін від 16.09.2022 до Кредитного договору.

Договір поруки та договір про внесення змін до нього підписано з використанням кваліфікованих електронних підписів, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 29, 34).

Окрім того, підпунктом "в" пункту 1 Додаткової угоди передбачено, що позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №723 зі змінами.

05.04.2022 між Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (далі - Гарант) та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - банк-кредитор) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 (далі - Договір гарантії, а.с. 35-45), відповідно до умов пункту 6 якого, Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Згідно з п. 31. Договору гарантії у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

За змістом п. 35. Договору гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від банку-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Положеннями п. 38. Договору гарантії передбачено, що у разі здійснення Гарантом виплати суми сплати за гарантією з будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов`язується відобразити в обліку (позабалансовий рахунок 9819) виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати сум сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення повинно бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки.

Відповідно до п. 39. Договору гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України і вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк - кредитор, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується, серед іншого, здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу в судах.

12.04.2022 позивачем на поточний рахунок відповідача 1 перераховано кредитні кошти у розмірі 1 500 000,00 грн, що підтверджується копією виписки по рахунку НОМЕР_2 за період з 11.04.2022 по 09.08.2023 (а.с. 58).

Як стверджує позивач у позовній заяві відповідач 1 порушив свої зобов`язання за Кредитним договором у зв`язку із припиненням здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком платежів.

Відповідно до підпункту "г" п. 2.3.2. Кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

13.06.2023 позивач направив ПСП "ВІРА" повідомлення №20411KPMWS027 від 05.06.2023 про розірвання договору №31493087-КД-1 з вимогою до 05.07.2023, здійснити погашення заборгованості в повному розмірі, загальний розмір якої станом на 01.06.2023 складає 810 665,88 грн (а.с. 46-48).

10.07.2023 позивачем направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ "УКРЕКСІМБАНК" (Агента) вимога на сплату за гарантією №161 від 10.07.2023 за Договором гарантії на суму 599 856,04 грн (а.с. 50-51).

Крім того, 10.07.2023 позивачем направлено повідомлення до відповідача 1 про надсилання вимоги гаранту №20411КРМWS027 від 10.07.2023 (а.с. 52 об).

07.08.2023 Міністерством фінансів України перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 599 856,04 грн, що підтверджується копією виписки по рахунку НОМЕР_1 за період з 11.04.2022 по 09.08.2023 (а.с. 58).

Як вказує позивач, з урахуванням гарантійних виплат гаранта заборгованість відповідача 1 за Кредитним договором станом на 10.08.2023 становить 810 660,88 грн, з яких 149 964,01 грн - заборгованість за тілом кредиту, 60 840,83 грн - заборгованість за процентами, а також 599 856,04 грн - заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Вказані обставини стали підставою для звернення АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до суду з позовною заявою про стягнення з відповідачів вказаної заборгованості.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 ЦК України.

Статтею 193 ГК України та ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України унормовано, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. 1-2 ст. 553 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки.

Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 ст. 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

За приписами ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Відповідно до ст. 17 Бюджетного кодексу України державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України, на підставі: рішення Кабінету Міністрів України - для забезпечення виконання боргових зобов`язань суб`єктів господарювання - резидентів України, у тому числі для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов`язань за портфелем кредитів та 80 відсотків - за кожним окремим кредитом (далі - державні гарантії на портфельній основі). Порядок відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій на портфельній основі, плата за надання таких гарантій, а також розмір та вид забезпечення, що надається відповідними суб`єктами господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повне найменування та місцезнаходження кредитора; обсяг гарантійних зобов`язань та порядок їх виконання; права, обов`язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов`язань; строк дії гарантії.

Прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб`єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.

Механізм відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України (далі - державні гарантії на портфельній основі), що визначені у додатку, розмір та вид забезпечення, що надається такими суб`єктами господарювання, процедуру виконання гарантом гарантійних зобов`язань, а також врегулювання простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку - кредитора визначає Порядок надання державних гарантій на портфельній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №723 від 14.07.2021.

Матеріалами справи встановлено, що позивач надав відповідачу 1 кредит у розмірі 1 500 000,00 грн, який останній зобов`язався повернути у строк до 01.04.2023 шляхом сплати коштів згідно з графіком. Проте, відповідач 1 виконав свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів лише частково, а також допустив порушення термінів сплати платежів.

У зв`язку з порушенням відповідачем 1 взятих на себе зобов`язань позивач скористався своїм правом, передбаченим п. 2.3.2. Кредитного договору, щодо розірвання договору шляхом направлення відповідачу 1 письмового повідомлення, в якому вимагав сплатити заборгованість у термін до 05.07.2023. Однак, відповідач 1 не повернув позивачу кредитні кошти у термін до 05.07.2023 та не сплатив проценти за користування кредитними коштами.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, який зроблений позивачем по заборгованості за кредитним договором та нарахованими процентами встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним та здійснений у відповідності до умов кредитного договору.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи Скаржника, які стосуються неналежного підтвердження наявності заборгованості, з огляду на таке.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (далі - Положення № 75), встановлені основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України.

Відповідно до пункту 41 розділу ІІІ Положення № 75 операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані.

Пунктом 62 розділу IV Положення № 75 передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/ електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Водночас у пункті 63 розділу IV Положення № 75 наголошено, що виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/ рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» до позовної заяви долучено виписки за рахунками Приватного сільськогосподарського підприємства «ВІРА».

Таким чином, аналіз зазначених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Щодо державної гарантії, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Відповідно до статті 17 Бюджетного кодексу України, державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України, на підставі рішення Кабінету Міністрів України - для забезпечення виконання боргових зобов`язань суб`єктів господарювання - резидентів України, у тому числі для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80 відсотків загальної суми таких боргових зобов`язань за портфелем кредитів та 80 відсотків - за кожним окремим кредитом (далі - державні гарантії на портфельній основі). Порядок відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій на портфельній основі, плата за надання таких гарантій, а також розмір та вид забезпечення, що надається відповідними суб`єктами господарювання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повне найменування та місцезнаходження кредитора; обсяг гарантійних зобов`язань та порядок їх виконання; права, обов`язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов`язань; строк дії гарантії.

Прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб`єктів господарювання банком- кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.

Порядок надання державних гарантій на портфельній основі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 723 (далі - Порядок 723).

Цей Порядок визначає механізм відбору банків-кредиторів, умови надання державних гарантій для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України (далі - державні гарантії на портфельній основі), що визначені у додатку, розмір та вид забезпечення, що надається такими суб`єктами господарювання, процедуру виконання гарантом гарантійних зобов`язань, а також врегулювання простроченої заборгованості позичальника за кредитом, за яким гарантом здійснено виплати на вимогу банку-кредитора.

Як вже зазначалось, 05.04.2022 між Міністром фінансів України, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 (надалі - Договір гарантії), відповідно до умов пункту 6 якого, Гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку - кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Пунктом 31 Договору гарантії передбачено, що у разі настання гарантійного випадку банк-кредитор надсилає Гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати Гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 Договору гарантії, гарантійний випадок - це нездійснення позичальником планового платежу за основним боргом згідно з графіком платежів за будь-яким кредитом, включеним до портфеля, і несплата такого платежу протягом 90 календарних днів.

Відповідно до пункту 35 Договору гарантії, Гарант на підставі вимог, отриманих від банку-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання таких вимог: Гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору; на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії; загальна сума всіх виплачених банку-кредитору суми сплати за гарантією з урахуванням суми сплати за гарантією, що підлягає виплаті згідно з вимогою, не перевищує ліміту гарантії; Гарант отримав підтвердження від агента, що сума, зазначена у вимозі, є сумою сплати за гарантією, що підлягає виплаті за гарантією згідно з умовами цього договору; здійснення Гарантом виплати згідно з вимогою не суперечить вимогам законодавства на момент здійснення такої виплати.

10.07.2023 Позивачем було направлено на адресу Міністерства фінансів України та АТ «Укрексімбанк» (агента) вимогу на сплату за гарантією № 161 суму 599 856,04 грн.

07.08.2023 Міністерством фінансів України було перераховано на рахунок Позивача суму сплати за гарантією.

Таким чином, враховуючи, що зобов`язання Відповідача було забезпечено гарантією, позивач звернувся із відповідною вимогою до Гаранта, який здійснив виплату в розмірі, передбаченому гарантією.

Пунктом 38 Договору гарантії передбачено, що у разі здійснення Гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов`язується відобразити в обліку (позабалансовий рахунок 9819) виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненої Гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки.

Відповідно до пункту 39 Договору гарантії, з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) Гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України та вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор, виступаючи на підставі Порядку та Договору гарантії, зобов`язується:

- застосовувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника із сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 Договору гарантії за таким проблемним кредитом;

- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої Гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмові від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

Кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок Гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх сум сплати за гарантією, яка сплачена за таким проблемним кредитом, та пені, нарахованої відповідно до пункту 45 Договору гарантії), та зараховуються Гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим банк-кредитор робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість позичальника перед державним бюджетом.

Робота зі стягнення з Принципала Простроченої заборгованості перед державою проводиться банком-кредитором на підставі Порядку № 723, статті 17 Бюджетного кодексу України та Договору гарантії відповідно до внутрішніх правил та процедур банку-кредитора та законодавства щодо організації процесу управління проблемними активами в банках України до прийняття банком - кредитором обґрунтованого рішення про те, що подальше проведення такої роботи є економічно недоцільним. Таке рішення банку-кредитора повинно бути перевірене агентом та погоджене з Гарантом протягом 30 банківських днів з дати отримання Гарантом (з копією агенту) відповідного клопотання (строк погодження Гарантом такого рішення може бути продовжений на обґрунтовану вимогу Гаранта або агента).

Витрати, пов`язані зі стягненням Простроченої заборгованості перед бюджетом, зокрема судовий збір, послуги нотаріуса, суб`єкта оціночної діяльності, інші витрати на проведення незалежної оцінки предмета забезпечення, здійснюються за рахунок позичальника або за рахунок банку-кредитора з подальшим їх стягненням з позичальника. Такі витрати, що здійснені банком-кредитором, стягуються на їх відшкодування банком-кредитором насамперед під час отримання коштів під час застосування інструментів врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за Проблемним кредитом до пропорційного розподілу цих коштів між банком-кредитором та Гарантом відповідно до пункту 40 Договору гарантії.

Пунктом 2.13. Додаткової угоди передбачено, що позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. Додаткової угоди.

Відповідно до пункту 2.14. Додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що, позивачем доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 599 856,04 грн.

З огляду на встановлене судом порушення відповідачем 1 зобов`язань по сплаті кредиту, процентів за користування ним, враховуючи положення чинного законодавства та умови Договору поруки, у позивача виникло право вимоги до поручителя (відповідача 2) щодо погашення заборгованості, а у поручителя (відповідача 2) - виникнення солідарного з позичальником (відповідачем 1) обов`язку повернути суму заборгованості за договором у повному обсязі.

З урахуванням наведеного вище, в його сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з ПСП "ВІРА" та гр. ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 149 964,01 грн, заборгованості за процентами у розмірі 60 840,83 грн та заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 599 856,04 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, наслідком чого є відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2024 у справі №912/1620/23.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287-289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "ВІРА" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2024 у справі № 912/1620/23- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2024 у справі № 912/1620/23 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Приватне сільськогосподарське підприємство "ВІРА".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови суддями Чус О.В. та Кощеєвим І.М. підписаний 19.12.2024, суддею Дарміним М.О., у зв`язку з перебуванням у відпустці,

Головуючий суддя О.В. Чус

СуддяІ.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін